Головуючий 1 інстанції Андрюшина І.А.

Категорія ч.4 ст. 296,ч.1 ст. 122 КК України Доповідач: Єстеніна В.В.2 вересня 2008 року Колегія суддів судової палати по кримінальних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого: Єстєніної В.В.

членів суду Мозговенка В.В., Демяносова О.В

з участю:

прокурора Ільченка С.В.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу по апеляції захисника засудженого на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 02 липня 2008 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судимого,

засуджено за ч.4 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі, у відповідності з ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі,

Вироком суду засудженого ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину за таких обставин.

24 листопада 2007 року о 18-00 год. ОСОБА_1., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні центрального універмагу м. Макіївки, розташованого по бульвару Горбачьова, а саме - біля відділу з продажу мобільних телефоном, розташованого на першому поверсі вказаної будівлі, підійшов до раніше незнайомого неповнолітнього ОСОБА_2, 1991 роки народження, який в цей момент розмовляв зі своїм братом -реалізатором мобільних телефонів ОСОБА_3, і став настирливо приставати до того, безпричинно пред'являючи претензії з приводу перебування в магазині. У відповідь ОСОБА_3 потребував від ОСОБА_1 залишити ОСОБА_2 Тоді ОСОБА_1., використовуючи цей малозначний привід, безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи

громадський порядок та висловлюючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, з газового пістолета "Маузер", що був при ньому, тобто - предмету, наперед заготовленого для заподіяння тілесних ушкоджень, вистрілив в руку ОСОБА_3, заподіявши тому забиту рану 3 пальця лівої кисті руки і травматичну ампутацію нігтьової та середньої фаланги 2 пальця лівої руки, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_4 просила вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_1 покарання, не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що засуджений повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, щиросердно розкаявся в ньому, раніше не судимий, позитивно характеризується, потерпілому відшкодована заподіяна шкода і він претензій до засудженого не має.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_1, які підтримали апеляцію, принесену захисником; прокурора, який з принесеною апеляцією не погодився, але вважав, що вирок суду підлягає зміні через зайву кваліфікацію вчиненого засудженим злочину за ч.1 ст. 122 КК України, дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - зміні за таких підстав.

Як вбачається з вироку суду, засудженого ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, який полягає у грубому порушенні громадського порядку та прояві явної неповаги до суспільства, що відрізняється за своїм характером особливою зухвалістю, пов'язаною із заподіянням потерпілому із хуліганських мотивів середньої тяжкості тілесних ушкоджень предметом, заздалегідь заготовленим для цього.

Вчинений засудженим ОСОБА_1 злочин отримав юридичну оцінку за сукупністю злочинів по ч.4 ст. 296 та ч.1 ст. 122 КК України.

Колегія суддів не може визнати такий висновок суду правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року (va010700-06)

" Про судову практику у справах про хуліганство" за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень..

Таким чином, в даному випадку має місце одиничний злочин і при його юридичній оцінці діє правило конкуренції кримінально-правових норм, відповідно до якого скоєний злочин кваліфікується за законом, що передбачає кримінальну відповідальність за більш тяжкий злочин, що входить в ідеальну сукупність злочинів.

Отже, виходячи з наведеного, кваліфікація скоєного засудженим ОСОБА_1 злочину за ч.1 ст. 122 КК України є зайвою, оскільки ці дії охоплюються диспозицією ч.4 ст. 296 КК України і додаткової кваліфікації не потребують.

За наведених підстав вирок суду підлягає зміні: з нього належить виключити вказівку на ч.1 ст.122 та призначення засудженому остаточного покарання за ч.1 ст. 70 КК України .

В той же час, колегія суддів зазначає, що покарання засудженому ОСОБА_1 за ч.4 ст. 296 КК України судом призначено відповідно до вимог ст..65 КК України (2341-14) та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України " Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) , судом дотримано загальних засад призначення покарання, прийняті до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції взяв до уваги вчинення засудженим тяжкого умисного злочину у стані алкогольного сп'яніння, останнє відповідно до вимог ст..67 КК України (2341-14) обгрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання засудженого; пом'якшуючі покарання обставини - щиросердне каяття та відшкодування заподіяної шкоди; дані про особу засудженого: раніше не судимий, позитивно характеризується.

На переконання колегії судців суд призначив засудженому ОСОБА_1 покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає. Керуючись СТ..СТ. 365- 366 КПК України, колегія суддів

Апеляцію захисника ОСОБА_4 задовольнити частково; вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 2 липня 2008 року стосовно ОСОБА_1 змінити: виключити з вироку вказівку на засудження його за ч.1 ст. 122 КК України та призначення йому остаточного покарання в порядку ч. 1 ст. 70 КК України ; вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.4 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі.

В решті частини вирок суду залишити без зміни.