1-558/08 Про ухилення від сплати податків та службове підроблення - 19.08.2008 Прийняття

19 серпня 2008 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією заступника прокурора Миколаївської області Боршуляка І.І., на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2008 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, українець, гр.-н України, одружений, працює водієм ООО "НК Альба сервис", проживає АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ст. 212 ч.3 КК України (2341-14) з застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) - до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади директора підприємства на підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки;

• - за ст. 358 ч.3 КК України (2341-14) - до 1 року обмеження волі;

- за ст. 366 ч.2 КК України (2341-14) - до 2 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади директора підприємства усіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначено

судовому засіданні суду першої інстанції знайшла своє підтвердження і ніким з учасників процесу не оспорюється.

Разом з тим, призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам ст. 65-67 КК України (2341-14) , та є таким, що постановлене в супереч ухвалі Верховного Суду України від 6.12.2007 року ( т.3 а.с. 208 - 209).

Так суд першої інстанції фактично продублював покарання, яке вже призначалось ОСОБА_1 вироком цього ж суду від 10.04.2007 року і який був скасований Ухвалою Верховного Суду України від 6.12.2007 року за м'якістю призначеного засудженому покарання.

В зазначеній ухвалі колегія суддів Верховного Суду України, розглядаючи цю справу в касаційному порядку, прийшла до висновку, що за доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені усіх злочинів, які йому інкримінуються, призначене йому покарання є занадто м'яким.

Таке рішення в частині призначення покарання судом першої інстанції постановлено в порушення вимог ст.ст. 399, 400 КПК України, оскільки суд визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні того ж об'єму злочинів та за таких же обставин.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд вказав, що враховує тяжкість вчинених злочинів, серед яких є тяжкий злочин і середньої тяжкості, та дані про особу засудженого, який раніше не судимий, по місцю жительства характеризується позитивно, має на утриманні батьків похилого віку та почав відшкодовувати спричинену державі шкоду.

Як пом'якшуючі його відповідальність обставини суд врахував повне визнання вини засудженим у вчиненні злочинів та щиросердечне його каяття у цьому.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені та визнані пом'якшуючі відповідальність засудженого обставини, а також інші обставини, які впливають на вид і розмір покарання, але додаткове покарання за ст. 212 ч.3 КК України (2341-14) в частині незастосування конфіскації майна та остаточне, за сукупністю злочинів, призначене невірно. Колегія суддів вважає, що з урахуванням тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів та наслідків, які настали і є суттєвими, покарання за сукупністю злочинів йому слід відбувати реально, оскільки відшкодування на користь держави 100 грн., тоді коли спричинена шкода понад 2 мільйони грн.., не можна вважати початком відшкодування і приймати до уваги.

Застосування ст. 69 КК України (2341-14) до додаткового покарання ОСОБА_1, на думку колегії суддів, взагалі, судом не вмотивоване, та, на думку колегії суддів, підстав не призначати ОСОБА_1 конфіскацію майна - немає.

Разом з тим, прохання апелянта призначити ОСОБА_1 за ст. 366 ч.2 КК України (2341-14) додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади директора підприємства усіх форм власності строком на 6 місяців, не ґрунтується на законі. Відповідно до вимог

покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади директора підприємств усіх форм власності строком на З роки.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнений від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на З роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки не виїздити за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомлю вати ці органи про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з'являтись для реєстрації у ці органи.

Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що працюючи директором ПП "Антал" у м. Миколаєві і являючись службовою особою суб'єкта господарювання, у період з травня по грудень 2005 року навмисно, шляхом внесення неправдивих відомостей про результати господарювання у податкових деклараціях та підробки звітних документів про проведення господарських операцій, ухилявся від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, у результаті чого до бюджетів не надійшло коштів на загальну суму 2 350145 грн,, яка більш ніж у п'ять тисяч разів перевищує неоподаткований податком мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

У апеляції, заступник прокурора Миколаївської області, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та їх кваліфікацію, просить вирок суду в частині застосування ст. 69 КК України (2341-14) при призначенні покарання засудженому за ст. 212 ч.3 КК України (2341-14) та в частині звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 75 КК України (2341-14) - скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 остаточно до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади директора підприємства усіх форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, посилаючись на те, що суд необгрунтовано застосував ст. 69 КК України (2341-14) при вирішенні питання про призначення засудженому додаткового покарання в вигляді конфіскації майна, а також необгрунтовано звільнив його від відбування основного покарання, без урахування того, що засуджений вчинив тяжкий злочин, та від його вчинення настали суттєві наслідки.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію заступника прокурора Миколаївської області, засудженого, який не заперечував свою вину у вчиненні злочину, але не погодився з апеляцією прокурора, оскільки вважав, що зможе швидше відшкодувати шкоду, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

Вина ОСОБА_1 в умисному ухиленні від сплати податків до бюджетів за вищевказаний період, та у підробці і використанні підроблених офіційних документів, а також у службовому підробленні у

ст. 55 КК України (2341-14) таке покарання, як додаткове, може призначатись лише на строк від одного до трьох років, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині - є вірним.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 366, 378 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

Апеляцію заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 14.05. 2008 року відносно ОСОБА_1 в частині призначення йому покарання - скасувати і постановити новий вирок.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 212 ч.3, 366 ч.2, 358 ч.1, 358 ч.3 КК України (2341-14) та призначити йому покарання:

- за ст. 212 ч.3 КК України (2341-14) - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади директора підприємства усіх форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією всього власного майна.;

• - за ст.358ч.1 КК України (2341-14) - 1 рік обмеження волі;

• - за ст. 358 ч.3 КК України (2341-14) - 1 рік обмеження волі;

• - за ст. 366 ч.2 КК України (2341-14) - 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади директора підприємства усіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити йому покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади директора підприємства усіх форм власності строком на 3 роки та з конфіскацією всього майна.