11-277/2007 Про хуліганство, скоєне за попередньою змовою групою осіб, та опір працівникам міліції із застосуванням до останніх насильства - 18.05.2007 Прийняття

головуючого-судді Матата О.В. суддів Силки Г.І., Лозовського А.О. з участю прокурора Жельчика І.В., захисників ОСОБА_1., ОСОБА_2. засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Жельчика І.В., який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, засуджених ОСОБА_4. та ОСОБА_3 і їх захисника ОСОБА_1., потерпілих ОСОБА_9. та ОСОБА_10. на вирок Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2006 року,-

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Нововолинська Волинської області, українця, гр-на України, непрацюючого, неодруженого, з середньою освітою, мешканця м.Луцьк,АДРЕСА_1, Волинської області, згідно ст. 89 КК України судимості немає,-

за ст. 358 ч.3 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;

за ст. 342 ч.2 КК України - 1(один) рік позбавлення волі;

за ст. 345 ч.2 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі;

за ст. 296 ч.2 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_3. до відбуття - 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

За ст.ст. 27 ч.3, 190 ч. 4, 27 ч. 3, 289 ч. 3 КК України ОСОБА_3 виправдано за недоведеністю його участі у цих злочинах.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3. залишено попередній -тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 постановлено рахувати з 18 жовтня 2005 року.

ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця м.Луцька, АДРЕСА_2 Волинської області, непрацюючого, неодруженого, з незакінченою вищою освітою, згідно ст. 89 КК України судимості немає, - ст.358 ч.3КК України на 2 (два) роки обмеження волі.

Зараховано ОСОБА_6. в спірок відбуття покарання термін перебування під вартою з 18 жовтня 2005 року по 20 листопада 2006 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6. змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, і його звільнено з-під варти із залу суду в зв'язку з відбуттям покарання.

За ст.ст. 190 ч.4, 289 ч.3 КК України ОСОБА_6. виправдано за недоведеністю його участі у цих злочинах.

ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Тлумач Івано-Франківської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, мешканця м.Луцька, АДРЕСА_3, судимого:

1. 31.03.1998року Любомльським районним судом. Волинської області

за ст.ст. 141 ч.2, 46-і КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією

майна, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки та сплатою штрафу в

розмірі 2000 гривень в дохід держави;

2. 17.02.1999 року Луцьким міським судом Волинської області за

ст.ст. 142 ч.2, 43 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією

майна, ухвалою Волинського обласного суду від 16.03.1999 року, вирок

змінений, обрано покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з

конфіскацією майна. Постановою Ківерцівського районного суду Волинської

області від 17.05.2002 року звільнений умовно-достроково на невідбутий

термін 1 рік 11 місяців 21день,-

за ст. 296 ч. 1 КК України на 2 (два) роки обмеження волі;

за ст. 342 ч.2 КК України на 2 (два) роки обмеження волі;

за ст. 345 ч.2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_5. до відбуття - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Зараховано в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5. термін перебування під вартою з 1 по 2 липня 2005року включно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 від відбуття покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком З (три) роки та з покладенням, відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_5. залишено попередній-підписку про невиїзд.

ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Красноярськ РФ, громадянина України, з середньою освітою, мешканця м.Луцьк АДРЕСА_3, згідно ст. 89 КК України судимості немає,-

за ст. 296 ч.2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;

за ст. 122 ч.1 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_4. до відбуття - 3 (три) роки позбавлення волі.

Зараховано в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4. термін перебування під вартою з 07 по 16 грудня 2005 року включно.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4. змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту і його взято під варту із залу суду.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4. постановлено рахувати з моменту взяття під варту.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця м.Луцьк АДРЕСА_4 Волинської області, гр-на України, працюючого на посаді охоронця в ПП "Каріна Плюс", неодруженого, з середньою освітою, раніше не судимого,-

за ст. 342 ч.2 КК України на 1 (один) рік обмеження волі;

за ст. 345 ч.2 КК України на 3 (три) роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8. до відбуття - 3 (три) роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 від відбуття покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком - 2 (два) роки та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_8. залишено попередній - підписку про невиїзд.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 уродженця м.Мозир Гомельської області Республіки Польща, громадянина України з середньою освітою, працюючого менеджером ВАТ ВКФ "Луцьккондитер" мешкання м.ЛуцькАДРЕСА_5 Волинської області, згідно ст. 89 КК України судимості немає,-

за ст. 358 ч.3 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбуття покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком - 2 (два) роки та з покладенням, відповідно до ст. 76 КК України обов'язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів

кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

За ст.ст. 190 ч.4, 289 ч.3 КК України ОСОБА_7. виправдано за недоведеністю його участі у цих злочинах.

Запобіжний захід ОСОБА_7. залишено попередній - підписку про невиїзд.

Вироком вирішено долю речових доказів, судових витрат і цивільні позови.

Судом першої інстанції встановлено наступне:

01 липня 2005 року близько 04 години в урочищі "Гряда" Шацького району Волинської області, в приміщенні нічного клубу "Одісей", де проводились культурно-масові заходи, підсудний ОСОБА_5. ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, грубо порушуючи громадський порядок в частині спокійних умов відпочинку людей, з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю, наніс удар рукою в обличчя потерпілому ОСОБА_11, в результаті цього потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забою нижньої щелепи зліва, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після цього, коли працівники правоохоронних органів, а саме міліціонери оперативного взводу, окремої роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України у Волинській області прапорщики міліції ОСОБА_12. та ОСОБА_13, які виконували свої службові обов'язки і несли патрульну службу по забезпеченню громадського порядку в урочищі "Гряда" і присікаючи хуліганські дії ОСОБА_5., виводили останнього з клубу "Одісей". ОСОБА_3. разом з ОСОБА_5, ОСОБА_8. та іншою особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, вчинили опір цим працівникам правоохоронних органів під час виконання ними службових обов'язків у формі активної фізичної протидії. При цьому ОСОБА_3. разом з ОСОБА_5, ОСОБА_8. та іншою особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження з метою перешкодити виконанню працівникам правоохоронних органів - ОСОБА_12. та ОСОБА_13. своїх службових обов'язків у вигляді поміщення ОСОБА_5. в патрульний автомобіль, розпочали бійку, умисно наносячи руками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_12. та ОСОБА_13. В результаті цього ОСОБА_12. були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді забійних гематом потиличної ділянки голови зі струсом головного мозку, а ОСОБА_13. -легкі тілесні ушкодження у вигляді забою носа і м'яких тканин правої половини обличчя.

10 липня 2005 року біля 04 години в урочищі "Гряда" Шацького району Волинської області, на базі відпочинку "Дубок", ОСОБА_3. разом із ОСОБА_4 та чотирма іншими невстановленими слідством особами, справа відносно яких виділена в окреме провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок, з

мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи елементарні правила поведінки і добропристойності, безпричинно, з хуліганських спонукань, умисно, руками і ногами, з використанням дерев'яних палиць побили потерпілого ОСОБА_14., заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді, закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, неврології нижньої гілки лівого лицьового нерва, забою потиличної ділянки лівої половини обличчя, лівої кисті, зсадження ліктьових і колінних суглобів, забою і крововиливів м'яких тканин спини, гематоми лівого ока, синця правого ока. та побили потерпілого ОСОБА_15, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, підшкірних гематом лівої орбіти, лобної ділянки, правого передпліччя та лівого плеча. Дані тілесні ушкодження у потерпілих відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, ОСОБА_4. під час цих хуліганських дій і нанесення ударів, умисно руками і ногами вдарив в обличчя ОСОБА_14., заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому виличного відростка верхньої щелепи зліва, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

ОСОБА_6. та ОСОБА_7. в жовтні - листопаді 2004 року використовували завідомо підроблені документи, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 про реєстрацію автомобіля "TOYOTA CAMRY", кузов НОМЕР_2, 2003 року випуску та в квітні 2005 року свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 про реєстрацію автомобіля марки "NISSAN MAXIMA", кузов НОМЕР_4, 2004 року випуску на ім'я ОСОБА_16.

Підсудні ОСОБА_3., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. у лютому 2005 року використовували завідомо підроблене свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 про реєстрацію автомобіля марки "DODGE GRAND CARAVAN", кузов №НОМЕР_6, 2002 року випуску, під час користування цим автомобілем на ім'я ОСОБА_6.

Підсудний ОСОБА_6. в травні-червні 2005 року використовував завідомо підроблене свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 про реєстрацію автомобіля марки "CHRYSLER INTREPID", кузов НОМЕР_8, 2003 року випуску на ім'я ОСОБА_16. Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3. та ОСОБА_4. своїми умисними діями, які виразились в хуліганстві, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчиненими групою осіб, скоїли злочин, передбачений ст. 296 ч.2 КК України; ОСОБА_4. своїми діями, які виразились в умисному спричиненні середнього ступеню тяжкості ушкоджень, вчинив злочин, передбачений ст. 122 ч.1 КК України; ОСОБА_5. своїми умисними діями, які виразились в хуліганстві, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства,

що супроводжувались особливою зухвалістю, вчинив злочин, передбачений ст. 296 ч.1 КК України; ОСОБА_5. своїми умисними діями, які виразились в хуліганстві, тобто в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчинив злочин, передбачений ст. 296 ч.1 КК України; ОСОБА_3., ОСОБА_5. таОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразились в опорі працівникам правоохоронних органів під час виконання ними, службових обов'язків, вчинили злочин, передбачений ст.342 ч 2 КК України (2341-14) , а своїми діями, які виразились, в умисному заподіянні працівникам правоохоронних органів легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків, ОСОБА_3., ОСОБА_5. таОСОБА_8 вчинили злочин, передбачений ст. 345 ч.2 КК України; ОСОБА_3., ОСОБА_6. та ОСОБА_7., своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підроблених документів, вчинили злочин, передбачений ст. 358 ч.3 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_3., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. обвинувачуються також в тому, що вони в 2004 році створили стійку організовану злочинну групу і в складі цієї групи, де організатором та керівником був ОСОБА_3., вчинили ряд особливо тяжких злочинів, а саме: шляхом обману та зловживання довірою, діючи в складі організованої групи, повторно в період 2004-2005 років заволоділи грошима ОСОБА_17. ОСОБА_9. та ОСОБА_18, наданими для сплати митних платежів, постановки на облік та реєстрацію транспортних засобів в загальній сумі 199532 гри. 76 коп., тобто в особливо великих розмірах; незаконно заволоділи транспортними засобами діючи в складі організованої групи, повторно, із заподіянням великої матеріальної шкоди ОСОБА_17,ОСОБА_9. та ОСОБА_18. в загальній сумі 320163 грн. Тобто ОСОБА_3. обвинувачується за ст.ст. 27 ч.3, 190 ч.4, 27 ч.3, 289 ч.3 КК України, а ОСОБА_6. та ОСОБА_7. за ст.ст. 190 ч.4. 289 ч.3 КК України (2341-14) .

Суд виправдав ОСОБА_3., ОСОБА_6. та ОСОБА_7 за недоведеністю їх вини у цих злочинах.

Прокурор Жельчик І.В. в апеляції просить скасувати вирок щодо всіх засуджених по справі, направити справу на новий судовий розгляд, а за змістом апеляції і доповнення до неї він не погоджується з виправданням ОСОБА_3, ОСОБА_6. та ОСОБА_7 за ст.ст. 190 ч.4, 289 ч.3 КК України. Вважає, що доказів їх винуватості у справі зібрано достатньо.

Потерпілі ОСОБА_9. та ОСОБА_17. у своїх апеляціях також зазначають, що суд безпідставно виправдав цих трьох підсудних. Проте вони не висловлюють прохання про скасування саме вироку.

Засуджений ОСОБА_3. і його захисник ОСОБА_1. в апеляціях просять скасувати вирок і закрити справу за відсутністю в діяхОСОБА_3 складу злочину. Вони посилаються на відсутність доказів участі ОСОБА_3 у злісному хуліганстві, опорі працівникові правоохоронного органу, насильстві щодо нього та у використанні підробленого документа.

Цей же захисник в інтересах засудженого ОСОБА_4. і останній в апеляціях просять про пом'якшення призначеного покарання.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, прокурора Жельчика І.В., захисника ОСОБА_1., засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4., кожен з яких підтримали свою апеляцію, а також засуджених ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_5., ОСОБА_8. та захисників ОСОБА_2. і ОСОБА_18, які всі просили залишити вирок без зміни, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_4. і в його інтересах захисника ОСОБА_1., зміни вироку щодо ОСОБА_4. з пом'якшенням призначеного йому покарання, а в решті подані апеляції залишити без задоволення і вироку без зміни.

Показаннями засудженого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_17 підтверджується, що між ними існували цивільно-правові відносини, до яких були залучені ОСОБА_3., ОСОБА_6. і які стосувалися інтересів ОСОБА_9. та ОСОБА_18

Згідно пред'явленого обвинувачення, яке було підтримано прокурором у судовому засіданні, про незаконне переміщення через митний кордон України автомобілів, постановку їх на облік і реєстрацію була першочергова домовленість між ОСОБА_17. та ОСОБА_7.

ОСОБА_17. купував у США та Канаді автомобілі, надавав гроші для їх доставки на Україну і реєстрацію, а ОСОБА_7., ОСОБА_6. і ОСОБА_3. забезпечували перевезення автомобілів та їх реєстрацію.Такі дії були багаторазові на протязі тривалого часу і створили взаємні зобов'язання між учасниками цих дій. Будь-яких доказів про те, що ОСОБА_7. мав мету невиконання зобов'язань перед ОСОБА_17. не здобуто, а ОСОБА_3. і ОСОБА_6. останній ніяких грошей не давав.

Отже, суд правильно дійшов висновку, що обов'язок виконати певні зобов'язання - повернути гроші чи надати розмитнені автомобілі був у ОСОБА_17 перед ОСОБА_18. та ОСОБА_9, а в ОСОБА_7- зобов'язання, яке він не виконав,- перед ОСОБА_17.

Суд у вироку достатньо мотивував своє рішення про необхідність виправдання ОСОБА_3, ОСОБА_6. та ОСОБА_7 за ст.ст. 190 ч.4, 289 ч.3 КК України і воно відповідає фактичним обставинам справи,які встановив суд.

Тому апеляції прокурора і потерпілих ОСОБА_9. та ОСОБА_17 залишені без задоволення.

Причетність ОСОБА_3 до незаконної початкової реєстрації автомобіля "DODGE GRAND CARAVAN" на підставну особу і потім на ОСОБА_6. підтверджується показаннями ОСОБА_17, ОСОБА_7 ОСОБА_6. Останній дав доручення ОСОБА_3. на право керування цим транспортним засобом. ОСОБА_7. давав йому гроші для виготовлення документів про постановку на облік та реєстрацію транспортного засобу в органах МРЕВ.

Отже, суд підставно визнав винним ОСОБА_3 у використанні завідомо підробленого документа.

Таке рішення суд мотивував у вироку.

Апеляції засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1. обґрунтовуються тим, що деякі учасники хуліганських дій та особи, які були при цьому присутні, - не вказували в своїх показаннях на конкретні протиправні дії ОСОБА_3

Спростовуючи такі доводи апеляцій колегія суддів звертає увагу та те, що події, які відбувалися 1 липня 2005 року та 10 липня 2005 року сталися в нічний час, тобто у темну пору доби. Тому, до уваги приймаються показання саме тих осіб, які бачили перебіг подій і підтверджують участь у них тих осіб, яких вони запам'ятали.

З приводу подій, що відбулися у ніч на 1 липня 2005 року, іОСОБА_12, і ОСОБА_13 показали, що біля нічного клубу "Одісей" саме ОСОБА_3. поводив себе агресивно і першим вдарив працівника міліції, який присікав хуліганські дії. їхні показання узгоджуються з показаннями ОСОБА_11. і є послідовними з уточненнями. В даному випадку був не тільки опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків по присіканню хуліганства, а й умисне заподіяння при цьому сумісними діями групою осіб легких тілесних ушкоджень цим працівникам, а саме ОСОБА_13. та ОСОБА_12.

Підстав не вірити цим потерпілим немає, а спричинення їм тілесних ушкоджень та правомірність їх дій підтверджуються висновками судово-медичних експертиз, показаннями ОСОБА_11., ОСОБА_19, ОСОБА_20., на що суд послався у вироку.

Винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злісного хуліганства 10 липня 2005 року підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_14. та ОСОБА_15

їхні дружини також ствердили, що ОСОБА_3. поводив себе агресивно, відрізнявся особливою жорстокістю при побитті потерпілих.

Своє рішення про скоєння ОСОБА_3. інкримінованих йому злочинів суд мотивував у вироку, навів відповідні докази.

Тому апеляція засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1. в інтересах цього засудженого залишається без задоволення.

На відміну від інших засуджених по справі ОСОБА_4. повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілим, спричинену спільними злочинними діями засуджених.

Це колегія суддів враховує переглядаючи справу і приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4. без відбування призначеного покарання, з встановленням для нього терміну випробування і покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України України.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції прокурора Жельчика І.В., засудженого ОСОБА_3 та в інтересах останнього захисника ОСОБА_1., потерпілих ОСОБА_9. і ОСОБА_17 залишити без задоволення.

Апеляції засудженого ОСОБА_4. та в його інтересах захисника ОСОБА_1. задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2006 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залишити без зміни.

Цей же вирок щодо ОСОБА_4 змінити. Залишити призначене йому на підставі ст. ст. 122 ч. 1, 296 ч. 2, 70 КК України покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі і на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити його від цього покарання, якщо він протягом 3-х (трьох) років випробування не вчинить нового злочину, не буде виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, буде повідомляти цей орган про зміну місця проживання, навчання, роботи і буде періодично з'являтися в цей орган для реєстрації.