Головуючий у 1 інстанції - Ковалюх В.М.

Категорія ст. 15 ч.1, ст. 115 ч. 1 КК України. Доповідач - Сердюк О.Г.колегія судців судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Щербакова О.С.

суддів - Сердюка О.Г., Білоброва В.Д.

з участю прокурора - Щербака О.В.

адвоката - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженогоОСОБА_3 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 05 січня 2007 року,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с Кривоносівка Середино-Будського району Сумської області, житель АДРЕСА_1, громадянин України, пенсіонер МВС, одружений, неповнолітніх дітей не має, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимий, -

- засуджений за ст. 263 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі, за ст.ст. 15 ч. 1, ст. 115 ч. 1 КК України до 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою остаточно до відбування покарання ОСОБА_3 призначено 7 років позбавлення волі.

Стягнуто зОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 896 грн. 23 коп. та 15 000 грн. моральної шкоди, а всього стягнуто 17 896 грн. 23 коп., на користь Борзнянської ЦРЛ 947 грн. 28 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2, на користь

2

НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області 567 грн. 55 коп. за проведення криміналістичних експертиз.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що 14 квітня 2006 року в м. Борзна Чернігівської області на території автозаправної станції № 30 вчинив замах на вбивство ОСОБА_2 з наступних обставин.

14.04.2006 року близько 14 годин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який працює оператором автозаправної станції № 30, що розташована в м. Борзна Чернігівської області, виникла суперечка з приводу неякісного бензину, яким в цей же день ОСОБА_3 заправив належний йому автомобіль. Після сварки з ОСОБА_2, підсудний поїхав до себе додому, де перебував до 21 години. 14.04.2006 року близько 21 години ОСОБА_3взяв із дому належну йому мисливську рушницю, зарядив її, і з метою вбивства ОСОБА_2 поїхав на АЗС № 30. Прибувши на автозаправну станцію, ОСОБА_3 розбив прикладом рушниці скло в операторській кабіні і з метою вбивства зробив постріл в ОСОБА_2. Останній встиг ухилитись і перша куля не зачепила потерпілого. Після цього ОСОБА_3зробив ще один постріл, яким влучив в ОСОБА_2.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 75 від 20.04.2006 року у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового наскрізного поранення живота з ушкодженням сечового міхура і лівої та сідничної кісток тазу і які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Крім цього, 14.04.2006 року уОСОБА_3 за місцем його проживання АДРЕСА_1 виявлено та вилучено 21 набій калібру 7,62 мм до нарізної вогнепальної зброї, які придатні для стрільби і які підсудний зберігав без відповідного дозволу.

Не погоджуючись з вироком суду адвокат ОСОБА_4, яка представляла інтереси засудженогоОСОБА_3, подала апеляцію, в якій просить вирок суду змінити та перекваліфікувати дії останнього зі ст.ст. 15 ч. 1, 115 ч. 1 КК України на ст. 128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження та призначити покарання в межах санкції цієї статті з застосуванням ст. 75 КК України. В підтвердження доводів апеляції адвокат посилається на незаконність постановленого вироку суду та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. А саме, вважає, що місцевий суд поклав в основу вироку покази потерпілого ОСОБА_2 та не взяв до уваги те, що підзахисний категорично запевняв, що будь-якого умислу на позбавлення життя потерпілого не мав, оскільки хотів тільки залякати його. Вважає, що суд не в повній мірі врахував поведінку підсудного та потерпілого до події злочину, оскільки останній знаходячись в стані алкогольного сп'яніння погрожував по телефону на адресу членів сім'ї підсудного. А також, звертає увагу суду на те, що з висновку судово-медичної експертизи від 20.04.2006 року видно, що постріл був направлений униз по відношенню до потерпілого і посилається на те, що суд в порушенні ст. 334 КПК України, в мотивувальній частині вироку не вказав

3

мотивів, з яких відхилив висновок судово-медичної експертизи про наявність уОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень станом на 14.04.2006 року.

В апеляції засуджений ОСОБА_3просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду, оскільки вважає його незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи. А саме, посилається на те, що місцевим судом кваліфікація його дій за ст. ст. 15 ч. 1, 115 ч. 1 КК України є безпідставною. Свої доводи аргументує тим, що ОСОБА_2 спровокував конфлікт шляхом погроз телефонними дзвінками, а вже після цього конфлікту він взяв рушницю та їдучи розбиратися не мав на меті спричиняти тілесні ушкодження або позбавляти життя потерпілого, а лише хотів налякати його. Крім того, засуджений просить розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 в розмірі 15 000 грн. зменшити, оскільки вважає, що він не відповідає критеріям розумності, виваженості та справедливості.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_1, думку прокурора, які заперечували проти апеляцій і вважали вирок законними та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність виниОСОБА_3 у вчиненні злочинів за

обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і

підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.

Посилання адвоката ОСОБА_4 та засудженогоОСОБА_3 на те, що останній не мав умислу на вбивство ОСОБА_2 і заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження з необережності, є безпідставними та спростовуються дослідженими судом доказами.

Зокрема, будучи неодноразово допитаним на початку досудового слідства 15 квітня 2006 року як підозрюваний (а.с. 130-131) та при відтворенні обстановки і обставин події (а.с.64) ОСОБА_3підтвердив, що саме він 14.04.2006 року у вечірній час, коли в нього увірвався терпець від вислуханих по телефону образ і погроз ОСОБА_2, взяв рушницю, зарядив її двома патронами і поїхав до автозаправної станції. Там, побачивши, що ОСОБА_2 знаходився в приміщенні станції, розбив стволами рушниці скло над касовим віконцем і через отвір у вікні, не прицілюючись, провів постріл. Потім повернув рушницю в бік де стояв ОСОБА_2 і зробив ще один постріл, але не умисно, оскільки палець випадково натиснув на спусковий гачок рушниці.

Висновками судово - психіатричної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз (а.с.83-86, 238-246) підтверджується, що ОСОБА_3в

4

період інкримінованого йому діяння в стані фізіологічного афекту не перебував і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Висновками даних експертиз спростовується твердження засудженогоОСОБА_3, про те, що другий постріл він зробив випадково, тобто внаслідок неконтрольованих своїх дій.

Послідуюча зміна показів ОСОБА_3 про те, що повторний постріл відбувся випадково, взагалі без його участі, також спростовується висновком судово-криміналістичної експертизи (а.с.118-119), відповідно до якого провести постріли із рушниці вилученої уОСОБА_3 без натискання на спускові гачки -неможливо, навіть при умові, що рушниця зіткнулась з перешкодою правим стволом при повертанні стріляючого вправо, тобто в тих умовах як пояснював ОСОБА_3.

Потерпілий ОСОБА_2 як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні підтвердив, що 14.04.2006 року близько 20 годин 30 хв., коли він перебував на робочому місці в приміщенні автозаправної станції, розташованої в м.Борзна, побачив що через розбите скло у вікні станції ОСОБА_3направив на нього рушницю. Від першого пострілу він встиг у хилитись, а другим пострілом ОСОБА_3 влучив йому в живіт. Перший постріл був направлений у голову.

Із висновку судово-медичної експертизи (а.с.92-93), слідує, що потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді вогнепального кульового, наскрізного поранення живота з ушкодженням сечового міхура і лівих лобкової та сідничної кісток тазу.

Наведеними доказами та самими обставини вчиненого злочину, а саме: способом заподіяння тілесних ушкоджень, кількістю пострілів виконаних засудженим і знаряддям злочину - мисливською рушницею, спростовуються доводи засудженого та його адвоката про відсутність умислу уОСОБА_3 на вбивство потерпілого ОСОБА_2

Смерть потерпілого ОСОБА_2 не настала у зв'язку із своєчасним наданням йому медичної допомоги, тобто злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі засудженого.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій засудженогоОСОБА_3 за ст. 15 ч.1, ст. 115 ч.1 КК України, а також правильно кваліфіковані його дії і за ст. 263 ч.1 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_3 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, всіх даних про особу засудженого, а також з урахуванням пом'якшуючих та обтяжуючих його покарання обставин і є необхідним й достатнім для його виправлення.

5

Підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.

Рішення в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 є обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства та принципу розумності.

Посилання адвоката ОСОБА_4 на те, що в мотивувальній частині вироку, суд не вказав мотивів, з яких відхилив висновок судово-медичної експертизи про наявність уОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень станом на 14.04.2006 р. чим допустив порушення ст. 334 КПК України, є безпідставними, оскільки протирічать вимогам зазначеної норми закону.

Порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли за собою зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія

суддів, -

Апеляції засудженогоОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Бахмацького районного суду від 05 січня 2007 року щодо ОСОБА_3 - без змін.