УХВАЛА
Iменем України
20 березня 2007 року колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у
складі:
головуючого - судді - ДРАНОГО О.П.
суддів- ОЛЕКСIЄНКО I.С. і ПАЛIЧУКА А.О.
з участю прокурора - Черниш Г.Р. адвоката - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді
кримінальну справу за апеляцією
засудженої ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_4 на вирок
Новгородківського районного
суду Кіровоградської області від 19 січня 2007 року, яким:
ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженка с Ново-Григорівка Долинського району
Кіровоградської
області, українка, громадянка України, освіта базова
загально-середня,
працює контролером Новгородківського IНФОРМАЦIЯ_2, одружена,
проживає в АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за ст.122 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначено
покарання у вигляді виправних робіт, строком на 2 роки з
відрахуванням із заробітку 20% в доход держави, на підставі ст.
ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засудження визнане умовним, якщо
протягом однорічного іспитового строку вона не вчинить нового
злочину і виконає покладені на неї обов"язки: не виїжджати за межі
України без дозволу кримінально-виконавчого органу; періодично
з"являтись на реєстрацію у вказаний орган.
Стягнуто з засудженої ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4
245.10 грн. у відшкодування матеріальної шкоди і 300 грн. у
відшкодування моральної шкоди.
Суд визнав винною ОСОБА_3 в тому, що вона 22 вересня 2005
року, близько 14 год. по вул.. Миру в смт. Новгородка
Кіровоградської області, біля свого помешкання між нею та
потерпілою ОСОБА_4 виникла сварка, яка переросла в бійку, в ході
якої вона палицею нанесла потерпілій декілька тілесних ушкоджень,
які, відповідно до висновків судово-медичного експерта НОМЕР_1 від
24.102005 року, комісійної експертизи НОМЕР_2 від 12.12.2005 року
відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, що
потягли довготривалий розлад здоров"я.
В апеляції на цей вирок засуджена ОСОБА_3 просить скасувати
вирок суду, а справу провадженням закрити на підставі ст.. 6 п.2
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, а також скасувавши стягнення з неї на
користь потерпілої матеріальної і моральної шкоди.
В апеляції потерпіла ОСОБА_4 просить вирок суду також
скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд
в зв"язку з тим, що вважає незаконним застосування до засудженої
положень ст.. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і стягнення з неї тільки
300 грн. в рахунок відшкодування морально шкоди, коли вона
заявляла 5000 грн..
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_3, та в її
інтересах захисника ОСОБА_2, які підтримали свою апеляцію, а також
пояснення потерпілої ОСОБА_4 та в її інтересах адвоката ОСОБА_1,
які теж підтримали доводи своєї апеляції, думку прокурора про
залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінальної
справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція
потерпілої підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженої
залишенню без задоволення.
Висновок суду про винність ОСОБА_3 в скоєні умисних середньої
тяжкості тілесних ушкоджень при вказаних у вироці суду обставинах,
обгрунтований дослідженими судом доказами, являється вірним.
Хоча сама засуджена ОСОБА_3 на досудовому слідстві та в
судовому засіданні свою вину в скоєні умисного злочину не визнала,
але суд першої інстанції детально дослідив докази, дійшов до
вірного висновку про те, що ОСОБА_3 завдала умисне середньої
тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є
небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків,
передбачених у ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, але таке, що
спричинило тривалий розлад здоров'я ОСОБА_4
Її вина підтверджується показами потерпілої ОСОБА_4, показами
свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими, висновком
судово-медичної експертизи від 24.10.2005 р. і комісійної
судово-медичної експертизи від 12.12.2005 p., де зазначено, що
тілесні ушкодження, які виявлені у потерпілої відносяться до
категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, а також
вина засудженої підтверджується і іншими доказами, які знаходяться
в матеріалах кримінальної справи і були ретельно досліджені в
судовому засіданні.
Таким чином, суд, виходячи з тих доказів, які він дослідив,
обгрунтовано визнав винною ОСОБА_3 в тому, що саме вона завдала
ОСОБА_4 умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є
небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків,
передбачених у ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, але такі, що
спричинили тривалий розлад здоров'я і вірно кваліфікував її дії за
ст. 122 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Підстав вважати, що судове
слідство проведено однобічно і неповно колегія суддів не вбачає,
оскільки доводи в апеляції засудженої є необгрунтованими і
протирічять доказам, які знаходяться в матеріалах даної
кримінальної справи.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду про те, що
ОСОБА_3 вчинила злочин, який є невеликої тяжкості, так як згідно
до ст.. 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
даний злочин відноситься до
категорії середньої тяжкості.
Призначаючи покарання засудженій, суд, у відповідності з
вимогами ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував, що вона скоїла
злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується
негативно, а за місцем роботи позитивно, раніше не судима.
Тому, колегія суддів, вважає, що суд призначив їй покарання,
яке відповідає скоєному і особі засудженій, тому не вбачає підстав
вважати його занадто суворим і не справедливим, а доводи в
апеляції потерпілої про призначене м"яке покарання ОСОБА_3
необгрунтовані, так як
по справі не встановлені обставини, які обтяжують покарання,
тяжких наслідків не настало, тому колегія суддів вважає, що суд
правильно призначив останній покарання.
Разом з тим, районний суд, вирішуючи питання про застосування
до ОСОБА_3 положень ст.. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у резолютивній
частині вироку зазначив, що засудження вважати умовним, якщо
остання протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового
злочину і виконає покладені на неї обов"язки. Колегія суддів не
може погодитись з таким призначенням тому, що фактично суд дану
норму закону не застосував. В зв"язку з викладеним в резолютивній
частині вироку необхідно замінити дану вказівку на слідуючи:
ОСОБА_3 на підставі ст.. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити від
відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік
Крім того, суд, вирішуючи питання по цивільному позову
потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди в
розмірі 300 грн., порушив вимоги ст. 23 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка
підлягає відшкодуванню, та не пов"язана з розміром цього
відшкодування. А районний суд, стягнувши матеріальну шкоду в
розмірі 245 грн. пов"язав її і до моральної шкоди, не прийнявши до
уваги, що злочин засуджена скоїла, який відноситься до категорії
середньої тяжкості, добровільно до винесення вироку відшкодувань
ніяких не проводила, вину не визнала, негативно характеризується
за місце проживання, а разом з тим, вона причинила потерпілій
тривалий розлад здоров"я, який виразився у фізичному болю та
стражданнях, який ОСОБА_4 зазнала у зв"язку з ушкодженням
здоров"я. Тому, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині
стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає
збільшенню до 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
колегія суддів, -
УХ В А Л И Л А:
Апеляцію засудженої ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а
апеляцію потерпілої ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської
області від 19 січня 2007 року стосовно ОСОБА_3 -змінити.
Вважати її засудженою за ст.. 122 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити покарання у вигляді виправних робіт, строком на 2
роки з відрахуванням із заробітку 20% в доход державі.
На підставі ст.. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити її від
відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк
на 1 рік.
На підставі ст.. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зобов'язати
останню повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про
зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без
їх дозволу; періодично з'являтись для реєстрації в органи
кримінально-виконавчої системи.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3000 грн. у
відшкодування моральної шкоди.
В решті цей вирок залишити без змін.