УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія судців судової палати з кримінальних справ
апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Олексієнка Ю.Г. Судців: Слободана К.Б., Дудікова
В.I. За участю прокурора Альчука М.П. Адвоката ОСОБА_1
Розглянула у відкритому засіданні 14 березня 2007 р. в м.
Вінниці кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача -
ст. помічника Козятинського міжрайпроку-рора Фінца Д.Г. на вирок
Козятинського міськрайонного суду від 11 грудня 2006 року, яким
ОСОБА_2,
1952 року народження,
раніше не судимий в силу ст. 88 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
що звинувачувався за ст. ст. 222 ч. 2, 366 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, -виправданий за недоведеністю його вини.
ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що працюючи IНФОРМАЦIЯ_1 с.
Пико-вець Козятинського району і будучи службовою особою, яка
виконує адміністративно-господарські обов'язки, умисно вніс до
офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також склав
і видав завідомо неправдиві офіційні документи з метою отримання
кредиту.
Зокрема, ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він 1 грудня 2000
року склав і видав завідомо неправдивий наказ №1 про створення
комісії по оцінці майна СФГ "ОСОБА_2", в який безпідставно включив
до складу комісії ОСОБА_3, без погодження з останнім.
12 грудня 2000 року ОСОБА_2 склав і видав завідомо
неправдивий акт обстеження посівів СФГ "ОСОБА_2", відповідно до
змісту якого в СФГ "ОСОБА_2" с. Пиковець було обстежено 374 га
посівів озимої пшениці 2000 року, в той час як СФГ "ОСОБА_2"
посівів озимої пшениці взагалі не мало. Підписавши цей акт, який
містив завідомо неправдиві відомості, особисто, ОСОБА_2 підробив у
ньому підписи членів комісії ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та подав цей акт на
затвердження начальнику відділу по рослинництву управління
сільського господарства Козятинської РДА Літвінчуку Ю.П., який
затвердив акт обстеження посівів озимої пшениці СФГ "ОСОБА_2" на
площі 374 га. Вказаний акт обстеження посівів від 12 грудня 2000
року ОСОБА_2 з метою незаконного одержання кредиту в сумі 150.000
грн. надав до відділення "Промінвестбанку" м. Бердичева.
Крім цього, ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він як
службова особа вніс до переліку майна (без дати), що передається у
заставу згідно кредитного договору №85 від 13 грудня 2000 року та
договору застави завідомо неправдиві відомості про те, що передано
в заставу 170 га посівів озимої пшениці, яких фактично в СФГ
"ОСОБА_2" не було, та те, що в комісії по оцінці майна приймав
участь ОСОБА_3 як заступник голови СФГ "Зоря
О.I.", хоча останній на той час взагалі не перебував в
трудових відносинах з СФГ "ОСОБА_2", та підробив підпис ОСОБА_3 в
даному документі. Вказані документи ОСОБА_2 також надав до
відділення "Промінвестбанку" м. Бердичева.
На підставі наданих документів та у відповідності до
кредитного договору №85 від 13 грудня 2000 року Бердичівським
відділенням "Промінвестбанку" СФГ "ОСОБА_2" було надано кредит в
сумі 149.987 грн. 65 коп., який був одержаний і використаний на
господарські потреби СФГ "ОСОБА_2" У передбачений кредитним
договором термін - до 27 листопада 2001 року СФГ "ОСОБА_2" кредит
та відсотки за користування ним не повернуло, заподіявши
Бердичівському відділенню "Промінвестбанку" матеріальну шкоду на
суму 149987 грн. 65 коп.
В апеляції державного обвинувача - ст. помічника
Козятинського міжрайпрокурора Фінца Д.Г. ставиться питання про
скасування виправдувального вироку через істотні порушення вимог
кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду
першої інстанції фактичним обставинам справи. Прокурор в своїй
апеляції просить постановити новий вирок, яким визнати винним
ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 222 ч. 2, 366 ч.
2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначити відповідне покарання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора
Альчука М.П., який підтримав апеляцію державного обвинувача,
адвоката ОСОБА_1 та виправданого ОСОБА_2, які заперечували проти
апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши
доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для її
задоволення.
Як убачається із матеріалів кримінальної справи обвинувальний
вирок щодо ОСОБА_2 від 08.09.2003 року був скасований. В ухвалі
апеляційної інстанції від 07.04.2004 року, яка є чинною, було
зазначено про необхідність перевірки наявності боргових
зобов'язань між СВАТ "Пиковецьке" та СФГ "Зоря", порядку надання
кредиту в банківській системі "Промінвестбанку" та здобуття
переконливих доказів винуватості або невинуватості ОСОБА_2 в
інкримінованих йому злочинах, (т. 4 а. с. 467-472).
Виконуючи у відповідності до вимог ст. 374 ч. 7 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
вказівки апеляційного суду в судовому засіданні першої
інстанції встановлено, що між СФГ "ОСОБА_2" та СВАТ "Пиковецьке"
існувала заборгованість, яка утворилась внаслідок невиконання СВАТ
"Пиковецьке" своїх зобов'язань по договору №14 від 11 березня 2000
року. Рішенням господарського суду Вінницької області від 8 квітня
2002 року стягнуто у рахунок погашення цієї заборгованості з СВАТ
"Пиковецьке" на користь СФГ "ОСОБА_2" 215.673 грн. 59 коп. (т. 3.
а. с. 153-154). На виконання цього рішення суддею господарського
суду 17.04.2002 року було видано відповідний наказ, (т. 2, а. с.
302)
Судом також встановлено, що між керівниками СФГ "Зоря" та
СВАТ "Пиковецьке" була досягнута домовленість про передачу 174 га
посівів озимої пшениці, що було підтверджено додатком до договору
№14 від 11.03.2000 року та актом прийому-передачі посівів (т. 4.
а. с. 182-183).
В матеріалах кримінальної справи відсутні докази підробки або
недійсності вказаних документів, а тому суд першої інстанції
прийшов до підставного висновку про те, що ОСОБА_2 до
Бердичівської філії Промінвестбанку були надані відомості, що
відповідали дійсності, а саме, що СФГ "ОСОБА_2" належить 170 га
посівів озимої пшениці (майбутній урожай), який і був предметом
застави у банку відповідно до договору застави від 13.12.2000 року
(т. 1. а. с. 182). Врожай пшениці, на який мало право СФГ "Зоря",
не був використаний в якості заставного у зв'язку із зміною
керівництва в СВАТ "Пиковецьке".
Акт обстеження посівів озимої пшениці від 12.12.2000 року на
площі 374 га в банк не надавався і йому не міг бути підставою для
надання кредиту.
Працівник банку ОСОБА_5 у відповідності до Положення про
порядок кредитування у філіях Промінвестбанку України особисто
впевнилась в наявності заставленого майна.
Документи на отримання кредиту оформлені також у
відповідності до Положення про порядок кредитування. При цьому, як
встановлено судом, ОСОБА_2 подані необхідні і достатні для надання
кредиту документи, до переліку яких акт обстеження посівів від
12.12.2000 року не входив.
Враховуючи, що злочин, передбачений ст. 222 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
здійснюється лише з прямим умислом і винна особа
усвідомлює неправдивість інформації ще до фактичної передачі її
адресату, суд, на думку колегії суддів, вірно встановив у
виправдувальному вироку, що у ОСОБА_2 був відсутній умисел на
надання банку завідомо неправдивої інформації, а фактичне
неповернення кредиту сталося не внаслідок надання ОСОБА_2 завідомо
неправдивої інформації, а внаслідок непередбаченого господарського
ризику - фактичного банкрутства СВАТ "Пиковецьке", яке не виконало
свої зобов'язання перед СФГ "ОСОБА_2".
Виправдовуючи ОСОБА_2 і за пред'явленим обвинуваченням у
службовому підробленні, суд вірно зазначив, що обов'язковою
ознакою службового підроблення є його предмет - офіційний
документ, який засвідчує факти, що мають юридичне значення, тобто
такі, які породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.
Органом досу-дового слідства визнані офіційними документами лише
договір застави та кредитний договір №85, в які неправдиві
відомості не вносились (т. 3. а. с. 112). Акт обстеження 374 га
посівів озимої пшениці, в якому були підроблені підписи ОСОБА_4 та
ОСОБА_3, обгрунтовано не визнано судом офіційним документом,
оскільки він не породжував чи припиняв певні правовідносини, а
лише свідчив про попередню домовленість між СВАТ "Пиковецьке" та
СФГ "Зоря" про порядок погашення заборгованості. Саме такий статус
цього документу було зазначено і в постанові про відмову в
порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 244),
яка є чинною.
За таких обставин доводи апеляції прокурору про
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є
необгрунтованими, оскільки судом належним чином досліджені і
оцінені всі зібрані по справі докази у їх сукупності.
Органом досудового слідства, висновками криміналістичних
експертиз №№ 372, 373, 374 від 17 та 18 квітня 2002 року не
встановлено ким були підроблені підписи громадян ОСОБА_4 та
ОСОБА_3, а тому виправдування ОСОБА_2 за недоведеністю його участі
є правильним. Доводи апеляції державного обвинувача в тій частині,
що оскільки "документи готував саме ОСОБА_2 і тому лише він міг
підробити підписи вказаних осіб" є безпідставними, оскільки вирок
за будь-яких умов не може грунтуватись на припущеннях.
Безпідставними і нічим не підтвердженими є і доводи апеляції
прокурора про істотні порушення кримінально-процесуального закону,
зокрема порушення таємниці наради судців, а також не проголошення
вироку суду, оскільки з довідки, наданої секретарем судових
засідань Стаднік I.Ю., прокурор 11 грудня 2006 року під час
проголошення вироку щодо ОСОБА_2 в судовому засіданні участі не
приймав.
Не може бути доказом доведеності вини ОСОБА_2 і наявність
обвинувального вироку щодо ОСОБА_7, про що зазначає в апеляції
прокурор Фінц Д.Г., оскільки цей вирок в апеляційному порядку ним
не оскаржувався та не перевірявся під час апеляційного розгляду
07.04.2001 р. Крім того, колегія суддів не виключає можливості
його оскарження ОСОБА_7 в порядку нагляду після постановления
виправдувального вироку щодо ОСОБА_2
Враховуючи, що у справі досліджувались події 2000 року, тобто
семирічної давності, порушені терміни досудового слідства і
втрачену можливість зібрання нових доказів, колегія суддів вважає,
що прийняте судом першої інстанції рішення про виправдування
ОСОБА_2 за пред'явленим йому обвинуваченням є обгрунтованим,
виваженим, належним чином аргументованим і законним.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Апеляцію державного обвинувача - ст. помічника Козятинського
міжрайпрокурора Фінца Д.Г. залишити без задоволення, а
виправдувальний вирок Козятинського міськра-йонного суду від 11
грудня 2006 року щодо ОСОБА_2- без змін.