УХВАЛА
 
                          Iменем України
 
     м. Луцьк 27 лютого 2007 року
 
     Колегія   суддів   судової   палати   кримінальних    справах
апеляційного суду Волинської області в складі:
 
     головуючого-судді Хлапук Л.I.
 
     суддів Силки Г.1., Матвієнко Н.В.,
 
     з участю прокурора Смолюка Б.С.,
 
     засудженого ОСОБА_1,
 
     адвоката ОСОБА_2,
 
     розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Луцьку
кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав  участь  у
розгляді справи, на вирок Ківерцівського  районного  суду  від  14
грудня 2006 року, яким
 
     ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1  народження,  уродженець  с.  Заболоття
Ратнівського району, житель с. Олександрія  Ківерцівського  району
Волинської області, не судимий, -
 
     засуджений  з  ч.  2  ст.  191  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           з
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до 2 років позбавлення
волі без позбавлення права обіймати певні посади,  за  п.5  ст.27,
ст.246 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до 1 року 6 місяців позбавлення волі
з конфіскацією незаконно здобутої деревини.
 
     На підставі  ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з  сукупністю
злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання  більш  суворим
остаточно ОСОБА_1 призначено покарання 2 роки позбавлення  волі  з
конфіскацією незаконно здобутої деревини.
 
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від основного покарання, якщо він протягом  2  річного  іспитового
строку не вчинить нового злочину  і  виконає  покладені  на  нього
згідно ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         обов'язки: повідомляти органи
кримінально-виконавчої  системи   про   зміну   місця   роботи   і
проживання, без  їх  згоди  не  виїжджатиме  за  межі  України  на
постійне проживання, з'являтиметься в дані органи на реєстрацію.
 
     Пред'явлений позов задоволено частково: стягнено з ОСОБА_1  в
користь спеціального фонду місцевого бюджету Звірівської сільської
ради Ківерцівського району 2 тисяч грн.,
 
     встановила:
 
     ОСОБА_1 визнаний винним в тім,  що,  працюючи  майстром  лісу
Звірівського лісництва державного підприємства Ківецівське  лісове
господарство та, будучи службовою  особою,  зловживаючи  службовим
станом,  вчинив  розтрату  ввіреного  йому  майна,  а  саме:   без
відповідного дозволу  -  видачі  порубочного  квитка  /ордеру/  22
серпня 2006 року надав  ОСОБА_3  та  іншим  невстановленим  особам
дозвіл на незаконну порубку 2  дубів  у  ввіреному  йому  лісовому
масиві кварталу №37  відділу  3  загально  екологічного  заказника
місцевого значення "Зубр", створив сприятливі умови  для  вчинення
незаконної порубки лісу та виступив посібником вчиненої ОСОБА_3  в
той день незаконної порубки  у  вищевказаному  лісовому  масиві  4
дерев дуба  звичайного  1  сорту  та  пошкодженні  2  дерев  осики
звичайної до ступеня припинення їх росту, всього об'ємом 9,97  куб
м., заподіявши збитки державному підприємству "Ківерцівське лісове
господарство" на 11514 грн.
 
     В своїй апеляції помічник  прокурора  Ківерцівського  району,
який приймав участь у розгляді справи,  не  оспорюючи  доведеності
вчиненого ОСОБА_1  злочину  і  кваліфікації  його  дій,  одночасно
посилається  на  призначення  даному  засудженому  надто   м'якого
покарання, з врахуванням неіснуючих  пом'якшуючих  обставин,  а  з
другого боку - обрання тому більш суворого, ніж виконавцю  порубки
лісу ОСОБА_3 покарання. Та невідповідно до участі ОСОБА_1 в даному
злочині стягнення з нього заподіяних порубкою лісу збитки в суму 2
тисячі грн., в той час, коли  він  повинен  сплатити  половину  їх
вартості.
 
     Прохає вирок  щодо  ОСОБА_1  скасувати,  винести  свій,  яким
призначити тому покарання  без  застосування  ст.  69  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , задовольнивши пред'явлений позов в повному  об'ємі  в
сумі 5757 грн.
 
     Заслухавши доповідача, який  доповів  суть  вироку  і  доводи
апеляції, прокурора,  який  підтримав  апеляцію  частково,  прохає
скасувати  вирок  в  частині   вирішення   цивільного   позову   з
направленням справи на новий судовий розгляд, засудженого  ОСОБА_1
та  його  захисника  ОСОБА_2,  які   просять   вирок   в   частині
призначеного  покарання  залишити  без   зміни,   зменшивши   суму
стягнення матеріальних збитків з урахуванням тяжкого матеріального
становищ засудженого, дослідивши матеріали справи, колегія  суддів
вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
 
     Сприяння ОСОБА_1 незаконній порубці лісу  ОСОБА_3  в  об'єкті
природо-заповідного фонду стверджено сукупністю дослідженими судом
 
     доказами і не оспорюється апелянтом. Вищевказані дії  ОСОБА_1
правильно кваліфіковані за  ч.  5  ст.  27,  ст.  246  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Разом з тим, перевіряючи справу  в  повному  об'ємі,  колегія
суддів відмічає, що суд  безпідставно  визнав  даного  засудженого
службовою  особою,  яка  зловживаючи   своїм   службовим   станом,
розтратила ввірене їй майно.
 
     Як вбачається з показань самого ОСОБА_1, посадової інструкції
майстра   лісу   Ківерцівського   держлісгоспу   майстрами    лісу
називаються  колишні  лісники,  на   яких   покладено   здійснення
виробничих    функцій.    ОСОБА_1    не    наділений    будь-якими
адміністративно-господарськими функціями. Відповідно  до  договору
про  матеріальну  відповідальність  він   зобов'язаний   охороняти
ввірене йому майно - лісовий масив кварталу №37 і не уповноважений
управляти  чи  розпоряджатися  цим  майном.  У  випадку  виявлення
лісопорушень, він має право лише складати акт про розмір  збитків,
виявляти  правопорушника,  однак  не  наділений  правом   складати
документи,  які  носять  правовий  характер,   приймати   рішення,
обов'язкові до виконання фізичними та юридичними особами.
 
     В зв'язку з цим, колегія  суддів  вважає,  що  ОСОБА_1  не  є
службовою особою. А оскільки по справі доведено, що він  розтратив
ввірене йому майно - лісові насадження, давши  дозвіл  на  порубку
дерев дуба ОСОБА_3 без відповідного документу на це -  порубочного
квитка, сприяв йому  в  цьому,  то  дії  даного  засудженого  слід
перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          і
призначити покарання за даним законом.
 
     Враховуючи, що  вищевказаний  злочин  є  середньої  тяжкості,
ОСОБА_1 раніше не судимий, виключно позитивно характеризується  за
місцем праці, у вчиненому зізнався і розкаявся, має на утриманні 2
неповнолітніх дітей  та  те,  що  адміністрація  ДП  "Ківерцівське
лісове господарство" прохає  не  позбавляти  його  права  обіймати
посаду майстра лісу, колегія суддів призначає ОСОБА_1 покарання за
вищевказаний злочин в межах  санкції  ч.  1  ст.  191  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , не позбавляючи права обіймати вищевказану посаду,  та
застосовує до основного покарання ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     За п. 5 ст. 27, 246  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          слід  залишити
покарання, призначене судом. Згідно ст. ст. 1166, 1193 ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
        , ст.  69  Закону  України  "Про  охорону  навколишнього
природного середовища"  ( 1264-12 ) (1264-12)
          від  25.06.1991  року  шкода,
заподіяна   внаслідок   порушення   законодавства   про    охорону
навколишнього  природного  середовища,  підлягає  відшкодуванню  в
повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення  і
врахування матеріального становища винної особи. В зв'язку з  цим,
зменшення   судом   розміру    відшкодування    шкоди,    завданої
лісопорушенням,  з  врахуванням  матеріального  становища   винної
особи, суперечить вищевказаним вимогам особи. Крім того, стягнувши
матеріальні збитки з посібника в лісопорушенні без врахування його
ролі в злочині і без стягнення  шкоди  з  виконавця,  суд  порушив
вимоги постанови Пленуму Верховного Суду  України  від  31.03.1980
року №3 ( v0003700-89 ) (v0003700-89)
         "Про практику застосування судами  України
законодавства  про  відшкодування  матеріальної  шкоди,   завданої
злочином, і
 
     стягнення безпідставно нажитого  майна".  В  зв'язку  з  цим,
вирок  в  частині  вирішення   цивільного   позову   підлягає   до
скасування, а справа  -направленню  на  новий  судовий  розгляд  в
порядку цивільного судочинства.
 
     Керуючись ст.  365,  366  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів судової палати, -
 
     ухвалила: Апеляцію помічника прокурора Ківерцівського району,
який приймав участь у розглядав справи, задовольнити частково.
 
     Вирок Ківерцівського районного суду від 14 грудня  2006  року
щодо ОСОБА_1 - змінити: перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст.  191
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на ч. 1 ст. 191 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і
призначити покарання  у  вигляді  2  років  позбавлення  волі  без
позбавлення  права  обіймати  певні  посади  чи  займатися  певною
діяльністю, за п.  5  ст.  27,  ст.  246  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
залишити покарання, призначене судом - 1 рік 6 місяців позбавлення
з конфіскацією незаконно здобутої деревини.
 
     На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          шляхом  поглинання
менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1
покарання у  вигляді  2  років  позбавлення  волі  з  конфіскацією
незаконно здобутої деревини
 
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          звільнити  ОСОБА_1
від  відбування   покарання   у   вигляді   позбавлення   волі   з
випробуванням, якщо він  протягом  річного  іспитового  строку  не
вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, згідно ст. 76
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , обов'язки:
 
     - повідомлятиме  органи  кримінально-виконавчої  системи  про
зміну проживання та праці;
 
     - не  буде  виїжджати  за  межі  України  без  дозволу  даних
органів.
 
     Скасувати вирок  в  частині  вирішення  цивільного  позову  -
стягнення з ОСОБА_1  2000  грн.  відшкодування  майнової  шкоди  і
справу направити на новий судовий розгляд в той же суд  в  порядку
цивільного судочинства.
 
     В останній частині вирок залишити лез зміни.
 
     Головуючий: