УХВАЛА
Iменем України
2007 року січня місяця "10" дня Колегія суддів судової палати
в кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області у
складі:
Головуючого Гавриша В.М.
Суддів Кисіль А.М.Орлової Н.Ф.
засудженої ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві
кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах
засудженої ОСОБА_1 на ви-рок Чорнухинського районного суду
Полтавської області від 20 червня 2006 року.
установила:
Цим вироком ОСОБА_1 IНФОРМАЦIЯ_1 року
народження, уродженка та жителька с. Харсіки Чорнухинського
району Полтавської області, Українка, громадянка України,
розлучена та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не
працююча у зв'язку з доглядом за дитиною, раніше не судима
засуджена за ст. 125 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 60 годин
громадських робіт.
Одночасно із засудженої стягнуто на користь потерпших ОСОБА_3
та ОСОБА_4 рахунок відшкодування матеріальних збитків відповідно
70 грн.45 коп. та 36 грн. 95 коп., в рахунок відшкодування
моральних збитків відповідно 500 грн. та 600 грн., а всього 1 207
грн. 40 коп.
ОСОБА_3 IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, уродженець с Бондарі, а
житель с. Харсіки Чорнухинського району Полтавської області,
українець громадянин України, одружений, не працюючий, раніше не
судимий,
та ОСОБА_4 IНФОРМАЦIЯ_3 року народження, уродженка та
жителька с Харсіки Чорнухинського району Полтавської області,
Українка, громадянка України, працююча агрономом Чорнухинської
стації захисту рослин, раніше не судима
виправдані за ст. 125 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ж вказав
суд, за недоведеністю їх участі у вчиненні цього злочину.
За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною в тому, що 4 липня
2005 року, в с Харсіки Чорнухинського району, близько 13 години,
біля господарства подружжя ОСОБА_3, з якими знаходиться родинних
стосунках (племінниця), затіяла сварку з приводу місця випасу
гусей, після чого, на грунті давніх неприязних відносин, умисно
стала наносити їм удари дерев"яною палицею та руками, внаслідок
чого обом потерпілим заподіяла легкі тілесні ушкодження, що
потягли короткочасний розлад здоров"я.
Одночасно під час бійки самій ОСОБА_1 були заподіяні
аналогічні за тяжкістю тілесні ушкодження, однак суд, посилаючись
на недоведеність вини ОСОБА_4 у їх спричиненні та правомірності
дій у їх заподіянні ОСОБА_3, що знаходився в стані необхідної
оборони себе і дружини, виправдав обох за ст. 125 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, за недоведеністю участі у скоєнні цього злочину.
В апеляції адвоката ОСОБА_2, з поданими доповненнями до неї,
ставиться питання про зміну вироку у зв'язку з невідповідністю
висновків суду обставинам по справі, оскільки вони є суперечливими
та упередженими, а тому захисник засудженої ОСОБА_1 просить її
виправдати за відсутністю складу злочину, оскільки, на його думку,
саме вона знаходилася в стані необхідної оборони, визнати винними
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні злочину передбаченого ст.
125 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, стягнути з них заподіяну
матеріальну та моральну шкоду, а у задоволенні їх цивільних
позовів відмовити.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ
засудженої ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію повністю, перевіривши
матеріали справи та обговоривши мотиви апеляції, колегія суддів не
знаходить підстав до її задоволення, але вважає вирок підлягаючим
змінам виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність обвинувачення у умисному
заподіяння засудженою ОСОБА_1 потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 легких
тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров"я,
грунтується на доказах, що містяться в матеріалах кримінальної
справи, в тому числі показаннях потерпілих, свідків ОСОБА_5,
ОСОБА_6, а також висновках судово-медичних експертиз.
Зокрема, свідки-очевидці підтвердили, що саме ОСОБА_1 4 липня
2005 року затіяла бійку, умисно наносила удари дерев"яною палицею
потерпілій ОСОБА_4, а при спробі захистити дружину, цією ж
палицею, била потерпілого ОСОБА_3
/а. с. 79 -80/
Аналогічні показання в суді давали самі потерпілі, /а. с.
73-74/
За висновком судово-медичних експертиз подружжю ОСОБА_3
твердим продовгуватим предметом були заподіяні легкі тілесні
ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров"я, при
цьому експертом не виключається, що вони заподіяні в строк та при
обставинах на які указали ОСОБА_4 та ОСОБА_3
/а. с. 11,12/
Фактично час, місце, обставини, причини і мотиви конфлікту,
що завершився бійкою в своїх заявах, скаргах та в судовому
засіданні не заперечувала і сама засуджена.
Наведене свідчить про вірність висновку суду про доведеність
вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ст. 125 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і вказані її злочинні дії, за цією статтею
кваліфікував вірно.
Обгрунтовано суд дійшов до висновку про недоведеність вини
ОСОБА_4 у вчиненні аналогічного злочину відносно самої ОСОБА_1,
оскільки такий висновок також грунтується на матеріалах справи.
Як убачається з першої ж письмової заяви поданої ОСОБА_1 до
правоохоронних органів, остання просила притягнути до кримінальної
відповідальності ОСОБА_3 за умисне нанесення їй тілесних ушкоджень
4 липня 2005 року в 13-00, при цьому про причетність до цього
ОСОБА_4 нічого не вказувала.
7а. с 1.8/
При зверненні до медичних закладів, ОСОБА_1 аналогічно
викладала обставини отримання тілесних ушкоджень лікарям, що
зафіксовано в медичній документації та яка в подальшому стала
предметом дослідження судово-медичними експертами.
/а. с. 28, 52/
Відповідно до висновків судово-медичної експертизи, а тому
числі комісійної, легкі тілесні ушкодження, що спричинили
короткочасний розлад здоров"я ОСОБА_1, утворилися від дії тупих
предметів, по давності заподіяння можуть відповідати 4 липня 2005
року та при обставинах на які вказує остання.
/а. с. 28-29, 84-88 /
В свою чергу факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1
ОСОБА_4 і ОСОБА_3 категорично заперечують, а свідки ОСОБА_5 та
ОСОБА_6 не підтверджують.
Таким чином, по справі відсутні будь-які дані, які б з
беззаперечністю та об'єктивністю свідчили про причетність ОСОБА_4
до нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а тому твердження
апелянтів про необгрунтоване її виправдання є безпідставним.
Безпідставним є також апеляція і в частині виправдання судом
ОСОБА_3, оскільки аналіз обставин справи та вище приведених
доказів по ній, свідчать про правомірність його дій, які полягають
в особистому захисті та захисті дружини від суспільно небезпечного
посягання з боку засудженої, без перевищення її меж, що, з
врахуванням наслідків та у відповідності до положень ст. 36 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і роз"яснень Пленуму Верховного Суду України,
які містяться в п. п. 1,2,10 постанови "Про судову практику у
справах про необхідну оборону " від 26 квітня 2002 року, не
утворює складу злочину, а тому виключає кримінальну
відповідальність.
Поряд з цим, вірно обгунтувавши в мотивувальній частині
вироку мотиви виправдання ОСОБА_3, в резолютивній частині вироку
суд припустився
помилки стосовно мотивів виправдання, а тому вирок, в цій
частині підлягає уточненню.
По справі колегія суддів не вбачає таких порушень
кримінально-процесуального законодавства, які можна вважати
істотними та таким, що вплинули на повноту, всебічність і
об"єктивність її розгляду, в тому числі і при призначенні за
клопотанням апелянтів комісійної судово-медичної експертизи
стосовно ОСОБА_1, висновки якої ними не оспорюються.
Торкаючись питання вирішення судом цивільних позовів
потерпілих, колегія суддів вважає, що судом не в повній мірі
враховані засади справедливості, виваженості та розумності,
тривалість і тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих
стосунках потерпілих, характер і обсяг фізичних, душевних і
моральних їх страждань, а також майновий і матеріальний стан
засудженої.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, розлучена, має на
утриманні двох неповнолітніх дітей, одне з яких є інвалідом з
дитинства, не працює, з 2003 року перебуває на обліку, як
безробітна в Чорнухинському центрі зайнятості та як одинока мати і
малозабезпечена сім"я в Управлінні праці та соціального захисту
населення Чорнухинської райдержадміністрації, аліменти на дітей
отримує в незначних сумах і не своєчасно, раніше не судима,
характеризується позитивно.
/а. с. 33, 93-100/
Беручи до уваги перелічені обставини, а також відсутність
тяжких наслідків, колегія суддів вважає за необхідне, в порядку
ст. 365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, зменшити розмір стягнутих із
засудженої ОСОБА_1 грошових коштів на користь потерпілих, в
рахунок відшкодування завданої їм моральної шкоди до 150 грн.
накожного.
В іншій частині, підстав для зміни вироку, як це ставиться в
апеляції, колегія суддів не вбачає, а тому апеляцію захисника
ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1
залишити без задоволення.
Вирок в порядку ст. 365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
змінити.
Вважати ОСОБА_3 виправданим за ст. 125 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за відсутністю в його діянні складу злочину.
Зменшити розмір стягнення з засудженої ОСОБА_1 на користь
потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної
шкоди до 150 грн. на кожного.
В решті вирок Чорнухинського районного суду від 20 червня
2006 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.