Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Лупінос Є.А., за участю прокурора Марока М.С., захисника ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мелітополь Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, мешкає в АДРЕСА_1, зареєстрований по АДРЕСА_2,раніше не засудженого

у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,-

26.01.2013 р.приблизно о 10.00 год.водій ОСОБА_7,в порушення вимог п.п.2.3,23.11 Правил Дорожнього руху України (1306-2001-п) відносно правил експлуатації транспортних засобів у складі автомобіля та причепа,не зафіксував належним чином тягово-зцепний пристрій автомобіля "КАМАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа "ГКБ" реєстраційний номер НОМЕР_1,розпочав рух та став рухатися по проїзній частині автодороги "Харків-Симферополь" з боку м.Симферополя в напрямку м.Харкова.

В цей же час,в зустрічному йому напрямку рухався мікроавтобус "Мерседес-Бенц" реєстраційний номер НОМЕР_2,яким керував водій ОСОБА_8В салоні вказаного мікроавтобуса в якості пасажирів знаходились ОСОБА_12,ОСОБА_10,ОСОБА_6,ОСОБА_5,ОСОБА_4

Під час руху,в районі перехрестя з вул.Мокрянською поблизу електроопори № 59 на автодорозі "Харків-Симферополь" відбулося розчеплення тягово-зцепного пристрою автомобіля "КАМАЗ" під керуванням водія ОСОБА_7та причепа "ГКБ",після чого причеп "ГКБ" в некерованому стані виїхав на смугу зустрічного руху,водій ОСОБА_8застосував заходи гальмування,однак уникнути зіткнення транспортних засобів не зміг.

Відбулося зіткнення передньої лівої частини причепа "ГКБ" з лівою боковою частиною мікроавтобуса "Мерседес-Бенц" під керуванням водія ОСОБА_8

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди :

- пасажирОСОБА_12згідно висновку експерта № 211 від 26.02.2013 року отримав тілесні ушкодження,а саме: сочетану тупу травму голови та тулуба з відкритим багатооскольчатим переломом кісток скроні черепа, крововиливи над та під оболонки головного мозку, осередком забиття головного мозку, що ускладнилося розвитком травматичного шоку, які в сукупності кваліфікуються як тяжкіІ тілесні ушкодження, небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку за смертю;

- пасажирОСОБА_4згідно висновку експерта № 234 від 28.02.2013 року отримала тілесні ушкодження,а саме:закриті переломи 8,9,10 ребер зліва, забиття лівої половини грудної клітки, котрі кваліфікуються як пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, терміном більш ніж на 21 день;

- пасажирОСОБА_5, згідно висновку № 371 від 22.03.2013 року, отримала тілесні ушкодження, а саме: забиття головного мозку легкого ступеня, закриті переломи альвеолярного відростка верхньої челюсті з права, обох носових кісток, носової перегородки в кістковій частині без зміщення кісткових фрагментів, медіальних стінок обох орбіт, передньої стінки правої верхньо - челюстної пазухи без зміщення кісткових фрагментів, численні рани обличчя, спадини біля обох очей, травматичне видалення 3-го та 4-го зубів, зліва на нижній челюсті, котрі кваліфікуються як пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, терміном більш ніж на 21 день;

- пасажирОСОБА_6згідно висновку експерта № 314М від 22.02.2013 року, отримала тілесні ушкодження,а саме:закрита тупа травма живота з розривом селезінки та внутрішньо брючною кровотечею з розвитком шоку 2 ступеня, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. Закритий перелом 2 ребра зліва, закритий перелом правої лучкової кістки в типовому місці зі зміщенням відломків, перелом лівої ліктьової кістки в нижній третині зі зміщенням відломків, котрі кваліфікуються як пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, терміном більш ніж на 21 день;

- пасажирОСОБА_10згідно висновку експерта № 558 від 22.03.2013 року отримав тілесні ушкодження,а саме:закриті переломи кісток тазу - криші, дна та заднього краю вертлюжної впадини, верхньої вітки лонної кістки зліва, осколковий крайовий перелом передньої поверхності крижів на рівні S2, котрі кваліфікуються як пошкодження середнього ступеня тяжкості, не небезпечні для життя, але які потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, терміном більш ніж на 21 день.

Порушення водієм ОСОБА_7 вимог п. п. 2.3. 23.11 Правил дорожнього руху, де вказано:

- п.2.3 "Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу";

- п.23.11 "Експлуатація составів транспортних засобів у складі автомобіля, трактора або іншого тягача і причепа дозволяється лише за умови відповідності причепа тягачу та виконання вимог щодо їх експлуатації..."

знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками,що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7повністю визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив,що 26.01.2013 р.приблизно о 10.00 год.він в якості водія,керуючи автомобілем "КАМАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепом "ГКБ" реєстраційний номер НОМЕР_1,рухався по проїзній частині автодороги "Харків-Симферополь" з боку м.Симферополя в напрямку м.Харкова.При наближенні до перехрестя з вул.Мокрянською побачив у дзеркало,що причеп від*єднався від автомобіля та в некерованому стані виїхав на зустрічну смугу руху,де сталося його зіткнення з маршрутним мікроавтобусом "Мерседес". Внаслідок ДТП були технічно пошкоджені транспортні засоби,пасажири маршрутного мікроавтобусу отримали тілесні ушкодження,а один із них загинув.На місце подій були викликані працівники ДАІ та швидка допомога,до їх прибуття він надавав потерпілим першу допомогу.В ході з*ясування обставин ДТП було встановлено,що причиною ДТП є неналежне фіксування тягово-зцепного пристрою автомобіля "КАМАЗ" та причепа "ГКБ",який в процесі руху розчепився та призвів до некерованого виїзду причепа на зустрічну смугу. До початку експлуатації автомобіля з причепом перевірив його технічний стан та фіксування тягово-зцепного пристрою автомобіля та причепа шляхом візуального огляду,без достатньої уважності,чим проявив легковажне ставлення до дотримання правил експлуатації транспортних засобів у складі автомобіля та причепа.У вчиненому розкався,потерпілим ОСОБА_6,ОСОБА_5,ОСОБА_10добровільно відшкодував витрати на лікування по 2000 гр.кожному.

Цивільний позов,заявлений потерпілою ОСОБА_2в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_11про відшкодування шкоди,завданої смертю потерпілого,визнав в повному обсязі та пояснив,що на час ДТП його цивільна відповідальність була застрахована в СК "Статус",яка в зв*язку із смертю потерпілого ОСОБА_12в межах суми відповідальності згідно полісу виплатить страхове відшкодування його дитині та дружині. В частині відшкодування моральної шкоди також позов визнав в повному обсязі та пояснив,що не має заощаджень одноразово відшкодувати потерпілим заявлену суму 200000 гр.,однак не заперечує її відшкодовувати із заробітку по мірі можливості.

Цивільний позов,заявлений потерпілим ОСОБА_3про відшкодування витрат на поховання потерпілого ОСОБА_12та спорудження надгробного пам*ятника,визнав в повному обсязі та пояснив,що зазначені витрати будуть відшкодовані СК "Статус" в межах суми відповідальності згідно полісу.

Крім зізнавальних показів обвинуваченого,висновки суду про доведеність його вини у вчинені кримінального правопорушення грунтуються на сукупності безпосередньо в судовому засіданні досліджених доказів.

Потерпіла ОСОБА_2в судовому засіданні показала,що 26.01.2013 р.приблизно о 10.00 год.її чоловік ОСОБА_12 в якості пасажира перебував в салоні мікроавтобуса,на якому повертався з роботи додому,а в результаті зіткнення цього мікроавтобуса із некерованим причепом,що від*єднався від автомобіля "КАМАЗ" в процесі його руху під керуванням обвинуваченого, отримав тяжкі травми,від яких загинув.На її утриманні залишилася дочка 2000 р.н.Просила цивільний позов про відшкодування шкоди,завданої смертю потерпілого,та відшкодування моральної шкоди задовольнити в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_3в судовому засіданні показав,що 26.01.2013 р.у денний час він телефоном намагався зв*язатися із братом ОСОБА_12,замість якого йому відповів працівник ДАІ та пояснив,що останній загинув від травм,отриманих в ДТП,після чого ОСОБА_3у морзі упізнав тіло свого брата,а в подальшому оплатив його поховання та спорудження надгробного пам*ятника.Просив позов про відшкодування вказаних витрат задовольнити в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_4в судовому засіданні показала,що 26.01.2013 р.вона на вул.Магістральній сіла в маршрутний мікроавтобус,що перевозив пасажирів по маршруту № 5,за дорожньою обстановкою не спостерігала,в якийсь момент почула від інших пасажирів попередження про небезпеку,а через мить відбулося зіткнення мікроавтобусу,як з*ясувалося згодом,з причепом,що від*єднався від вантажного автомобіля під керуванням обвинуваченого.В ДТП вона отримала травми та була шпиталізована, про відшкодування відповідних витрат нею подана заява до страхової компанії.

Потерпіла ОСОБА_5в суді показала,що 26.01.2013 р.приблизно о 10.00 год.вона на маршрутному автобусі поверталась додому та в процесі руху заснула,за яких обставин сталася ДТП,їй невідомо,оскільки вона опритомніла вже у лікарні через кілька днів. Обвинувачений відвідував її у лікарні,оплатив витрати на лікування 2000 гр.

Потерпіла ОСОБА_6в судовому засіданні показала,що 26.01.2013 р.приблизно о 10.00 год.вона на маршрутному автобусі поверталась з роботи додому,через засніжене вікно не бачила дорожньої ситуації,яка передувала ДТП, а після зіткнення автобуса із причепом,який на проїзній частині від*єднався від вантажного автомобіля під час його руху,отримала травми.Першу допомогу їй надав водій вантажного автомобіля ОСОБА_7,а після її ушпиталення оплатив витрати на лікування 2000 гр.

Відповідно до ч.3,4 ст. 349, 351 КПК України суд,з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим,за згодою учасників судового провадження,визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин,що підтверджують винність обвинуваченого,які ніким не оспорюються.При цьому суд роз*яснив наслідки,передбачені ч.3 ст. 349 КПК України,переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів,що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази суд встановив, що вина підсудного у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії по ч.2 ст. 286 КК України якпорушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тяжкі тілесні ушкодження потерпілого та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілих.

При призначенні обвинуваченому покарання,суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого необережного кримінального правопорушення та враховує відомості про особу обвинуваченого: раніше не засуджений, має постійне місце проживання,фактично мешкає в сім*ї,позитивно характеризується,на обліках у наркологічному диспансері та психіатричній лікарні не перебуває,на його утриманні знаходиться дочка 2008 р.н.

Крім того,за обставинами справи обвинувачений вжив всіх необхідних заходів для надання потерпілим після ДТП термінової допомоги та оплатив їх лікування.

Обставинами,які пом*якшують покарання обвинуваченого,суд враховує повне визнання вини,його щирє каяття у вчиненому та сприяння встановленню істини у справі,добровільне відшкодування витрат на лікування потерпілих.

Обставин,що обтяжують покарання обвинуваченого,суд не встановив.

Потерпілі ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_10висловили думку про можливість покарання обвинуваченого без реальної ізоляції від суспільства з урахуванням його ставлення до скоєного і надання потерпілим усієї можливої допомоги, а також задля того, щоб обвинувачений в подальшому, у разі необхідності, міг матеріально підтримати малолітню дочку загиблого потерпілого ОСОБА_12

Потерпіла ОСОБА_2просила суд застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на максимально можливий строк задля убезпечення суспільства від нього як водія транспортних засобів, наслідками дій якого є смерть її чоловіка.

З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, моральність по відношенню до потерпілих після скоєного, суд прийшов до висновку, що обвинувачений на теперішній час загрози для суспільства не становить, має міцні соціальні та родинні зв*язки, соціально адаптований, підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення правопорушень суд не встановив. Обвинувачений є працездатним, має професію та може бути суспільно корисним, прагне усунути наслідки скоєного та сприяти у матеріальному підтриманні сім*ї загиблого потерпілого, що відповідає також і їх інтересам.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що забезпечити виправлення обвинуваченого можливо без реального відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов*язків органами кримінально-виконавчої інспекції протягом іспитового строку,який сам втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування,що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства і враховує позицію потерпілих у їхньому баченні справедливості.

Крім того, обвинуваченому також необхідно призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк,оскільки наслідком його дій як водія була смерть потерпілого ОСОБА_12та травмування інших потерпілих,а легковажне відношення обвинуваченого до виконання правил експлуатації транспортних засобів вказує на його недостатню сумлінність та обережність по відношенню до інших учасників дорожнього руху і створює для них реальну небезпеку.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_11про відшкодування шкоди,завданої смертю потерпілого ОСОБА_12,та моральної шкоди,суд виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи,за життя ОСОБА_12 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2,в якому народилася дочка ОСОБА_11,2000 р.н.(а.с.50-52 т.2)

На момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_7була застрахована СК"Статус" згідно полісів № АВ/3722006 та № АВ/3722007,забезпечиними транспортними засобами за цими полісами є автомобіль "КАМАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп "ГКБ" реєстраційний номер НОМЕР_1,якими керував ОСОБА_7(а.с.202-201 т.1)

За вказаними полісами ліміт відповідальності страховика встановлено у розмірі 100000 гр.(на одного потерпілого)за шкоду,заподіяну життю і здоров*ю,50000 гр.за шкоду,заподіяну майну,франшиза 500 гр.

Згідно ч.1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право відшкодування шкоди мають непрацездатні особи,які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого,народжена після його смерті.

Зокрема,шкода відшкодовується дитині до досягнення нею віку 18 років(учню,студенту-до закінчення навчання,але не більше як до досягнення ним 23 років);другому з подружжя незалежно від віку і працездатності,якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми померлого-до досягнення ними 14 років.

Пунктом 27.2 ст. 27 Закону України "Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " встановлено,що страховик (у випадках,передбачених ст.41 цього Закону-МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди,заподіяної смертю потерпілого,на умовах,встановлених ст. 1200 ЦК України,кожній особі,яка має право на таке відшкодування,рівними частинами.

Згідно ст. 1200 ч.2, 3 ЦК України, особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Таким чином,зазначені вище вимоги грунтуються на законі,оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_11 як дружина та дочка померлого ОСОБА_12мають право на отримання страхового відшкодування у зв*язку із загибеллю останнього в ДТП,однак їх пред*явлення обвинуваченому є передчасним,оскільки виплата відповідного відшкодування проводиться страховиком в межах суми страхового полісу, в чому їм не було відмовлено, і лише після закінчення ліміту відповідальності СК "Статус" зазначені вимоги за наявності для цього передбачених законом підстав можуть бути пред*явлені до обвинуваченого.

При вирішенні позову про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

У зв*язку із смертю потерпілого ОСОБА_12 його дружина та дочка зазнали розладу нормального життя, душевно страждали через загибель члена сім*ї,а відновлення складу сім*ї та попереднього способу життя вочевидь неможливі.

Враховуючи характер та глибину душевних страждань, їх тривалість,суд дійшов висновку,що ОСОБА_2та ОСОБА_11безумовно зазнали моральної шкоди у зв*язку із втратою близької людини,обраний ними спосіб захисту своїх немайнових прав відповідає вимогам ст. 16, 20 ЦК України.

За змістом п.2 полісів № АВ/3722006 та № АВ/3722007, моральна шкода відшкодовується у разі заподіяння шкоди життю і здоров*ю особи.

Як встановлено п.27.3. Закону України "Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г"і"ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам)та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі,встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" (5515-17) у статті 8 мінімальна заробітна плата на день настання страхового випадку була встановлена у розмірі 1147 гр.

Таким чином,розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого ОСОБА_12, яка підлягає відшкодуванню страховиком,становить 13764 гр.(з розрахунку 1147 гр.*12).

Загальний розмір заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди заявлений ОСОБА_2в своїх інтересах та в інтересах дочки загиблого ОСОБА_11по 200 000 гр.кожній,обвинуваченим не оспорювався.

Відповідно до ч.3 ст. 174 ЦПК України, визнання відповідачем позову,яке не суперечить закону,прав,свобод чи інтересів інших осіб не порушує,за наявності законних підстав,має наслідком задоволення позову.

З урахуванням розміру відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого ОСОБА_1213764 гр., яка підлягає відшкодуванню страховиком,з обвинуваченого як винного у скоєнні ДТП на підставі ст. 23 ЦК України підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди у розмірі 193 118 гр.кожному з позивачів(з розрахунку 200000-6882, де 6882 гр.( 13764 гр.:2) виплати страховика).

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поховання загиблого в ДТП ОСОБА_12 та спорудження надгробного пам*ятника,суд виходить з наступного.

Згідно ст.27.4. Закону України "Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Позивачем ОСОБА_3були надані документи,що підтверджують оплату ритуальних послуги на поховання ОСОБА_12на суму 5785 гр.(а.с.79 т.1),оплату послуг СМЕ на бальзамування в сумі 428 гр.30 коп.(а.с.80 т.1),копання могили в сумі 1313 гр.(а.с.80 т.1).

Вказані витрати на поховання у загальній сумі 13 976 гр.30 коп. узгоджуються із положеннями Закону України "Про поховання та похоронну справу" (1102-15) та наказу Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 N 193 (z1111-04) "Про затвердження необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг" та підлягають відшкодуванню страховиком у сумі 13764 гр.(з розрахунку 1147 гр.*12),в іншій частині різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 212 гр.30 коп.(з розрахунку 13976 гр.30 коп.-13764 гр.) підлягає стягненню з обвинуваченого як винного в її заподіянні.

При цьому під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обов'язкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Понесені на організацію поминального обіду затрати не відносяться до витрат з поховання, які відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) відшкодовує страховик.

Таким чином,витрати на оплату послуг їдальні на суму 5525 гр.(а.с.80 т.1)не є страховим випадком відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",тому в цій частині завдана позивачеві шкода підлягає відшкодуванню обвинувачем на загальних підставах, встановлених ЦК України (435-15) .

За змістом уточнених позовних заяв,ОСОБА_2та ОСОБА_3просили суд завдану їм шкоду стягнути солідарно з ОСОБА_7як винного в її заподіянні та з ОСОБА_13як власника причепа "ГКБ" реєстраційний номер НОМЕР_1,якими керував ОСОБА_7на момент ДТП(а.с.200 т.1)

Однак суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення позову до ОСОБА_13, оскільки він відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) передав вказаний вище транспортний засіб із реєстраційними документами ОСОБА_7,який має посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії,тобто використовував його на законних підставах і саме ОСОБА_7несе відповідальність за завдання шкоди.

Доказів про наявність між власником причепа "ГКБ" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_13та ОСОБА_7трудових відносин,інших договорів цивільно-правового характеру на виконання останнім трудових(службових)обов*язків суду не надано.

До участі у справі в якості співвідповідача була притягнута СК "Статус",однак на час розгляду справи до неї позовних вимог заявлено не було.

Як обвинувачений, так і потерпілі, звернулися до страховика із заявами на відшкодування страхових виплат, страховик на час розгляду справи позивачам в цьому не відмовив.

Суд не вбачає на час розгляду даної справи законних підстав для стягнення з СК "Статус" страхових виплат в примусовому порядку, оскільки відповідно до ст. 3, 11 ЦПК України право на судовий захист має особа, права якої порушені, не визнані або оспорюються, в межах заявлених неї вимог,в даній справі спір між потерпілими та страховиком щодо страхового відшкодування відсутній.

У разі відмови страховика у виплаті страхових сум потерпілі мають право пред*явити відповідний позов за загальним правилами цивільного судочинства.

Цивільний позов прокурором в інтересах держави у справі не заявлений.

Відповідно до ст. 118 ч.1 п.3, 124 ч.2 КПК України при ухваленні обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення органом досудового розслідування експертів для проведення експертиз.

За змістом обвинувального акта сума коштів, витрачених на залучення експертів, становить 588 гр. на проведення експертизи технічного стану транспортного засобу,586 гр.на проведення трасологічної експертизи, 586 гр.автотехнічної експертизи,а всього 1760 гр., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до п.3,4 ч.9 ст. 100 КПК України, долучені до справи в якості речового доказу тормозний шланг причепа "ГКБ" реєстраційний номер НОМЕР_1(а.с.37-38 т.1),підлягає знищенню;мікроавтобус "Мерседес-Бенц" р.н.НОМЕР_2 автомобіль "КАМАЗ" р.н. НОМЕР_1 з причіпом "ГКБ" р.н.НОМЕР_1(а.с.39 т.1), використання яких за призначенням можливе,підлягають залишенню власникам.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід особиста порука до набрання вироком законної сили доцільно залишити без змін, оскільки його умов обвинувачений не порушував, своєчасно з*являвся за викликом в суд.

Керуючись ст. 368, 374, 392 КПК України,суд-

Визнати винним ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України,засудженого від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі звільнити,якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов*язки:періодично з*являтися на реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання і місця роботи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистої поруки відносно ОСОБА_7 залишити без змін.

Речові докази:

-тормозний шланг причепа "ГКБ" реєстраційний номер НОМЕР_1(а.с.37-38 т.1),підлягає знищенню;

-мікроавтобус "Мерседес-Бенц" р.н.НОМЕР_2,переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_14(а.с.39 т.1),

-автомобіль "КАМАЗ" р.н.НОМЕР_1 з причіпом "ГКБ" р.н.НОМЕР_1,передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_13(а.с.41 т.1),підлягають залишенню власникам.

Цивільний позов ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1,ІПН НОМЕР_3,на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_11 відшкодування моральної шкоди в сумі 193 118 (сто дев*яносто три тисячи сто вісімнадцять)гривень кожній.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_11 до ОСОБА_7 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1,ІПН НОМЕР_3,на користь ОСОБА_3 відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам*ятника в сумі 212 гр.30 коп.,витрати на оплату послуг їдальні в сумі 5525 гр.,а всього стягнути 5737 (п*ять тисяч сімсот тридцять сім) гривень 30 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_11 до ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3,на користь держави витрати на залучення експертів під час проведення експертиз в сумі 1760 (тисяча сімсот шістдесят)гривень.

вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.