161/5797/13-к Про умисне вбивство, скоєне із застосуванням вогнепальної зброї - 26.04.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013020010001190, яке надійшло з прокуратури Волинської області 02.04.2013 року з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Іваничі Волинської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, працюючого директором ПП ВКП "Волиньгранпостач", мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 20.06.2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст. 175 ч.1, 69 КК України до 3000 грн. штрафу без позбавлення права обіймати адміністративно-господарські посади та займатись фінансово-господарською, організаційно-розпорядчою діяльністю, штраф сплачено 25.11.2011 року, згідно квитанції №832520001;

- 23.04.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст. 175 ч.1, 69 КК України до 8500 грн. штрафу без позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, штраф сплачено 15.08.2012 року, згідно квитанції №NORCL46681;

- 25.06.2012 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст. 205 ч.2, 212 ч.3, 27 ч.3, 212 ч.3, 366 ч.1, 70 КК України до 340 000 грн. штрафу з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські посади строком на 3 роки з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна;

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України,

Обвинувачений ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 близько 10.00 год., знаходячись за місцем тимчасового проживання ОСОБА_6, зокрема, в кухні будинку АДРЕСА_2, під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій, керуючись метою умисного протиправного заподіяння смерті людини, застосувавши належну йому рушницю марки "ІЖ-18" калібру 12 мм, яка тимчасово зберігалась по місцю проживання ОСОБА_6, умисноздійснив два постріли в життєво важливі органи - живіт та грудну клітку, після чого - третій постріл - у голову.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №71 від 27.03.2013 року причиною смерті гр.ОСОБА_6 являються вогнепальні наскрізні поранення грудної клітки та живота картеччю із пошкодженням грудини, ребер, серця, діафрагми, печінки, шлунка, кишківника, селезінки. Третій постріл здійснений після настання смерті, ймовірно в агонуючому періоді.

Таким чином, ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 115 КК України, тобто умисно протиправно заподіяв смерть іншій людині.

Доказами, на підтвердження встановлених судом обставин, є наступні.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в умисному спричиненні смерті ОСОБА_6 визнав повністю, цивільні позови потерпілих визнав частково, вважаючи суми відшкодування моральної шкоди надто високими. Суду дав показання про те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 близько 10.00 год., прийшов до будинку ОСОБА_6, що за адресою - АДРЕСА_2. У ході розмови між ними виникла суперечка. ОСОБА_6 почав його ображати, висловлюючись нецензурною лайкою та, зайшовши в іншу кімнату, виніс рушницю "ІЖ-18", належну йому (ОСОБА_5), яку він передав на зберігання, зарядивши її. Погрожуючи здійснити постріл ОСОБА_6 наставив рушницю на нього. Сприймаючи реально серйозність погроз та побоюючись за своє життя, він автоматично вихопив у нього зброю та, відійшовши один-два кроки назад, здійснив постріл у живіт. Останній почав тягнутись до стола, а тому він подумавши, що він тягнеться за ножем, взяв з каміну два набої, одним із них перезарядив рушницю та здійснив другий постріл, не дивлячись в яку частину тіла він спрямований. Розвернувшись, ОСОБА_6 присів навколішки, і йому здалось, що він намагається дістати зброю. А тому він, знову перезарядивши рушницю, здійснив ще один постріл у голову. Тілесних ушкоджень, окрім незначного пошкодження пальця, яким тримав спусковий гачок, не отримав. Зрозумівши, що накоїв, зібрав гільзи, набої, рушницю, мобільні телефони, належні останньому та заніс у свій автомобіль, зачинивши двері будинку на ключ. Через кілька днів приїхав до будинку ОСОБА_6, щоб нагодувати собак, які перебували у будинку. Тіло останнього пересунув з кухні у спальню та шваброю почав змивати сліди крові з підлоги. 28.02.2013 року добровільно прийшов до органів внутрішніх справ та написав явку з повинною. Ствердив, що в умисному спричиненні смерті ОСОБА_6 розкаюється, вчинив такі дії, оскільки реально побоювався за своє життя та здоров"я, а тому просив суд суворо його не карати.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 01.03.2013 року з відеозаписом та фотофіксацією) за участю обвинуваченого ОСОБА_5 стверджується, що останній добровільно розповів про обставини спричинення ним смерті потерпілому ОСОБА_6 та деталізував власні показання на місці вчинення злочину (т.1, а.к.п.161-177).

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 в умисному спричиненні смерті ОСОБА_6 його винність підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 дала показання, що є матір'ю ОСОБА_6 Протягом тривалого часу він проживає окремо, тому бачила його дуже рідко. Їй відомо, що останній займався бізнесом, однак про деталі своєї діяльності він ніколи не розповідав. Останній підтримував її як матір морально та матеріально, по мірі можливості. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди повністю підтримує, просить його задовольнити, наполягає на суворому покаранні обвинуваченого ОСОБА_5

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні дала показання, що є рідною сестрою ОСОБА_6 Він був хресним батьком її дітей, вони підтримували між собою тісні та дружні стосунки, останній допомагав як у вихованні дітей, оскільки своїх у нього не було, окрім того, підтримував її матеріально. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди повністю підтримує, просить його задовольнити, наполягає на суворому покаранні обвинуваченого ОСОБА_5

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що є рідною сестрою власника будинку АДРЕСА_2, у якому тимчасово проживав гр.ОСОБА_6 Протягом його проживання у вказаному будинку жодних претензій не мала. В січні 2013 року, в ході телефонної розмови з ОСОБА_6, дізналась про заборгованість по сплаті комунальних платежів, який складав близько 7000 грн. Через кілька днів знову зателефонувала до нього, однак його телефон був вимкнений. Через кілька днів приїздила до своїх знайомих, які проживають напроти будинку АДРЕСА_2, однак у будинку нікого не було. На наступний день до неї зателефонував незнайомий чоловік та повідомив, що ОСОБА_6 поїхав до Російської Федерації, попросивши його сплатити борг за комунальні послуги. Однак 28.02.2013 року дізналась про смерть ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_8 суду дав показання, що в період 2009-2010 р.р., згідно рішення Господарського суду Волинської області, був призначений ліквідатором ПП "Імпалс", де працював обвинувачений ОСОБА_5 Займаючись процедурою ліквідації підприємства познайомився з ОСОБА_6, який користувався автомобілем "Тойота Кемрі", р.н. НОМЕР_1, що перебував на балансі ПП "Імпалс". Між ним, як ліквідатором, та останнім було укладеного договір відповідального зберігання вказаного автомобіля, так як він мав намір його придбати. 27.02.2013 року ОСОБА_5 по телефону звернувся з проханням забрати вищевказаний автомобіль, однак він не мав такої змоги, а тому сказав поставити автомобіль його на стоянку ПП "Імпалс", що по вул.Лісовій, 11 с.Зміїнець Луцького району. Зателефонувавши після цього до ОСОБА_6 виявив, що телефон його вимкнений. 28.02.2013 року на території стоянки побачив вказаний автомобіль, в салоні якого перебували особисті речі потерпілого, що його дуже здивувало. Забравши флеш-карту пам'яті з відео реєстратора, поїхав до себе в офіс, що по вул.Коперніка, 36а м.Луцька, переглядаючи зрозумів, що автомобіль на стоянку привіз ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні ствердив факт перебування в лютому 2013 року, автомобіля "Тойота Кемрі" р.н. НОМЕР_1, за проханням ОСОБА_5, у нього на подвір'ї. 27.02.2013 року вказаний автомобіль був забраний ОСОБА_5

З протоколу огляду місця події від 04.03.2013 року (з фототаблицями) вбачається, що в ході огляду території ТзОВ "Будтехсервіс", що в с. Зміїнець Луцького району по вул. Лісовій, 11 був виявлений автомобіль "Тойота Кемрі", д.р.н. НОМЕР_2, при цьому у даному автомобілі виявлено та вилучено особисті документи на ім"я ОСОБА_6 (т.1, а.с.197-204).

Свідок ОСОБА_10 суду дав показання, що працює слідчим СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області. В зв"язку з проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 177 ч.1 КК України, по факту незаконного використання промислового зразка "AVANTI", власником якого являється гр.ОСОБА_5, останнього було визнано потерпілим. Під час даного розслідування виникла необхідність у допиті гр. ОСОБА_6, а тому 15.02.2013 року він викликав останнього на допит в якості свідка на першу половину дня 18.02.2013 р. В зв'язку з його неявкою він кілька раз йому телефонував, однак останній не відповідав, тому він подзвонив до ОСОБА_5, який повідомив, що останнього не буде в м.Луцьку до 23.02.2013 року. 24.02.2013 року він знову зателефонував до ОСОБА_5, однак останній повідомив, що в ОСОБА_6 виникли проблеми, а тому його не буде. 28.02.2013 року він дізнався про вбивство ОСОБА_6

З протоколу огляду місця події від 28.02.2013 року (з фототаблицями) вбачається, що у службовому кабінеті №220 Луцького МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_5, за участю понятих, видав ключі у кількості 3 штук, ствердивши, що дані ключі від хвіртки та вхідних дверей будинку АДРЕСА_2 (т.1, а.к.п.11-13). Оглянуті 01.03.2013 року ключі, що вилучені у ОСОБА_5 визнані та приєднані до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т.1 а.к.п.149-151).

З протоколу огляду місця події від 28.02.2013 року (з фототаблицями) вбачається, що в ході огляду будинку АДРЕСА_2 був виявлений труп гр. ОСОБА_6 з вогнепальними пораненнями. При цьому, хвіртку та вхідні двері будинку було відчинено ключами, вилученими у гр.ОСОБА_5 Під час огляду, серед інших предметів, виявлено і вилучено відро зі шваброю з наявною рідиною з червоним відтінком. З зафіксованої обстановки у квартирі, зокрема у кухонній кімнаті, де, зі слів обвинуваченого відбувався конфлікт, встановлено відсутність явних слідів боротьби. Вказане спростовує показання підсудного щодо боротьби, під час якої два чоловіка, борючись між собою за рушницю, зважаючи на невеликі розміри кухонної кімнати, наявність на столі посуду, шарпанини між двома чоловіками крупної статури, не могли не зачепити ні стільців, ні посуду, ні інших розташованих там предметів. Окрім того, ножі та кинджали, вилучались під час проведення огляду місця події не із кухонної кімнати, що спростовує пояснення обвинуваченого, щодо того, що після першого вистрілу, ОСОБА_6 потягнувся до столу, щоб взяти ніж, а тому він, побоюючись за наслідки, перезарядивши рушницю, вистрілив вдруге. Тіло ОСОБА_6 було виявлено в іншій кімнаті, оскільки, як вбачається з показань обвинуваченого, через кілька днів він його пересунув, про що свідчать і характерні помарки речовини, схожої на кров, а в кімнаті намагався прибрати, щоб знищити докази (т.1, а.к.п.21-40).

З висновку дактилоскопічної експертизи №231 від 22.03.2013 року вбачається, що на поверхні частини швабри, вилученої під час огляду місця події від 28.02.2013 року по АДРЕСА_2, виявлено два сліди пальців рук та один слід долоні руки, які залишені гр.ОСОБА_5 Вказане стверджує той факт, що після вчинення злочину останній намагався приховати сліди, перемістивши труп з однієї кімнати в іншу та стираючи сліди крові на поверхні підлоги (т.1, а.к.п.282-290).

Згідно довідки №73 від 28.02.2013 року причиною смерті ОСОБА_6 є наскрізні вогнепальні поранення грудної клітки і живота картеччю (т.1 а.к.п.58).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №71 від 27.03.2013 року при проведенні експертизи трупа ОСОБА_6 виявлено три наскрізні вогнепальні ушкодження: перше - наскрізне вогнепальне ушкодження живота - на передній черевній стінці справа від серединної лінії, що продовжується в раневий канал справа-наліво, спереду-назад та дещо зверху-вниз, із ушкодженням шлунку, селезінки, ребер, в кінці раневого каналу виявлено контейнер (пиж) та чотири металевих картечі, а також чотири вихідних рани на задньо-боковій поверхні грудної клітки зліва по задньо-пахвинній лінії в проекції 9-10 ребер; друге - на передній поверхні грудної клітки по лівому краю грудини в проекції прикріплення 3,4,5 ребер, що продовжується в раневий канал зліва-направо, спереду-назад та зверху-вниз, із повним ушкодженням серця, діафрагми, розтрощенням печінки, кишківника, ребер, по ходу раневого каналу виявлено дрібні уламки кісток грудини та ребер; третє - в потиличній ділянці голови, на межі з волосистою частиною, справа від серединної лінії, що продовжується в раневий канал ззаду-наперед справа-наліво та дещо знизу-вгору із повним розтрощенням кісток черепа та головного мозку, по ходу раневого каналу виявлено дрібні уламки кісток черепа. Наявність в одному із раневих каналів картечі розміром 0,7-0,8 см та пластикового контейнеру (пижа) свідчить, що виявлені тілесні ушкодження були спричинені пострілами із гладко ствольної мисливської зброї. Цілком можливо з мисливської рушниці "ІЖ-18" чи аналогічної.

Згідно "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" від 17.01.1995 року, наказ №6 (z0255-95) , п.2.1.3 кожне з виявлених тілесних ушкоджень належить до тяжких, як небезпечних для життя в момент спричинення, в даному конкретному випадку ушкодження органів грудної клітки та живота викликали смерть потерпілого.

Зважаючи на наявність цільних вхідних отворів можна зробити висновок про те, що постріли було здійснено з близької відстані. Першим було спричинено постріл в передню черевну стінку в напрямку спереду-назад, справа-наліво та дещо зверху-вниз, при якому потерпілий знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні, обличчям до нападника. Другим було спричинено постріл в грудну клітку, при цьому, потерпілий знаходився у напів-вертикальному чи близькому до нього (навколішках) положенні із нахиленим допереду тулубом, обличчям до нападника, так як раневий канал пройшов в напрямку зліва-направо, спереду-назад та зверху вниз. Третім було спричинено постріл в потиличну ділянку голови ззаду-наперед, справа-наліво та дещо знизу-вгору, при якому потерпілий знаходився у горизонтальному положенні, обличчям до підлоги.

Причиною смерті гр.ОСОБА_6 являються вогнепальні наскрізні поранення грудної клітки та живота картеччю із пошкодженням грудини, ребер, серця, діафрагми, печінки, шлунка, кишківника, селезінки. Смерть настала за 1-2 тижні до моменту розтину трупа.

Після отримання ушкодження від першого пострілу потерпілий міг короткий проміжок часу здійснювати обмежені активні дії. Після другого пострілу потерпілий не міг здійснювати будь-яких дій, так як даний постріл супроводжувався повною руйнацією серця. Третій постріл, відповідно був здійснений після настання смерті, ймовірно в агонуючому періоді.

Наявність на тильній поверхні обох стоп лінійних, змазаних нашарувань речовини бурого кольору схожої на кров, може свідчити про переміщення тіла після настання смерті, чи при транспортуванні в морг (т.1 а.к.п.71-77).

З висновку балістичної експертизи №245 від 25.03.2013 року вбачається, що чотири металевих предмета, які були вилучені 28.02.2013 року під час розтину трупа ОСОБА_6 є стріляною деформованою картеччю, що використовується як металевий снаряд для спорядження мисливських патронів. Полімерний контейнер є стріляним пижом-контейнером 12 калібру для картечі та використовується для спорядження мисливських патронів (т.2, а.к.п.30-31).

З висновку судово-криміналістичної експертизи №22-МК від 27.03.2013 року вбачається, що на куртці потерпілого ОСОБА_6 виявлено два вхідні вогнепальні пошкодження. Пошкодження №1 на спинці куртки свідчить про те, що постріл був здійснений в неповний притул. Пошкодження на передній поверхні куртки свідчить про те, що постріл було зроблено з відстані до 2-3 м, якщо ураження було скоєне з довгоствольної зброї (карабін, гвинтівка), оскільки на об'єкті дослідження було знайдено накладення кіптяви і порошинок. В склад снаряду входили свинець і залізо. Пошкодження на спинці куртки відповідає положенням на тілі потерпілого. Невідповідність розташування інших пошкоджень на куртці з пошкодженнями на тілі потерпілого може свідчити про те, що під час заподіяння ушкоджень куртка була розстебнута, а також потерпілий виконував якісь активні дії. Пошкодження на одязі та тілі відповідають показам підозрюваного ОСОБА_5 (т.2, а.к.п.40-45). Одяг ОСОБА_6, який оглянутий 27.03.2013 року визнаний та приєднаний до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т.2 а.к.п.194-201).

З висновку судово-медичної експертизи №351 від 04.03.2013 року вбачається, що при судово-медичній експертизі гр.ОСОБА_5, 01.03.2013 року на його шкірі були виявлені дрібні садна на зовнішній поверхні середньої фаланги 2-го пальця лівої кисті та на тильній поверхні правої кисті біля основи 4-го пальця, які виникли в результаті контактів з тупими твердими предметами (т.1 а.к.п.82). Вказане свідчить про те, що тілесне ушкодження на поверхні правої кисті могло утворитись від здійснення пострілів із рушниці.

З висновку судово-медичної експертизи речових доказів №33 від 28.03.2013 року вбачається, що на спортивній куртці темно-синього кольору, належній ОСОБА_5, виявлено сліди крові людини. В слідах крові виявлено груповий антиген Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові від особи (осіб), з групою крові О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В по системі АВО, в тому числі і від ОСОБА_6 або в даних об"єктах можливе змішування крові і виділень від особи з групою О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, в тому числі і від ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Домішок крові ОСОБА_5 не виключається при умові наявності в нього пошкоджень з зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину (т.1 а.к.п.240-244). Даний висновок стверджує той факт, що на одягу обвинуваченого ОСОБА_5 наявна кров людини, що може походити від ОСОБА_6 та, враховуючи висновок судово-медичної експертизи №351 від 04.03.2012 року, а також показання самого обвинуваченого про відсутність у нього тілесних ушкоджень з кровотечею, виключається походження крові від самого обвинуваченого. Одяг ОСОБА_5, який оглянутий 29.03.2013 року визнаний та приєднаний до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (т.2 а.к.п.213-224).

З протоколу огляду місця події від 01.03.2013 року (з фототаблицями) та додаткового протоколу від 05.03.2013 року вбачається, що поблизу р.Стир на перехресті вул. Яровиця-Набережна м.Луцька вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 добровільно вказав на місце, куди викинув рушницю та боєприпаси після вчинення злочину (т.1, а.с.153-156). Однак, проводячи огляд місця події, за участю спеціаліста-водолаза групи водолазно-рятувальних робіт, зброї та боєприпасів виявлено не було (т.1 а.к.п.153-156, 205-209).

З протоколу огляду місця події від 05.03.2013 року (з фототаблицями) вбачається, що на р.Сапалаївка, що під мостом по вул.Теремнівській м.Луцька, неподалік будинку №37 по вул.Запорізькій, де вказав обвинувачений ОСОБА_5, було виявлено два мобільні телефони - НТС імей НОМЕР_3 з міс-карткою оператора мобільного зв"язку Білайн НОМЕР_4, "Нокіа 6700-с1" імей НОМЕР_5 із стартовим пакетом МТС НОМЕР_6 (т.1, а.к.п.210-214). Оглянуті 25.03.2013 року мобільні телефони, належні ОСОБА_6, визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження (т.2 а.к.п.145-149, 158).

Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 здійснив постріли саме тією рушницею, яку, з його слів, забрав у ОСОБА_6, а тому останній вже на момент пострілу обвинуваченого, знаходячись обличчям до нього, ніяких предметів для можливого нападу, що б могло загрожувати його життю та здоров"ю, не мав. Такими чином, фактично підстав для оборони від неправомірних дій ОСОБА_6, у момент здійснення пострілів, у обвинуваченого вже не було. Незважаючи на це, обвинувачений умисно здійснив один постріл, після якого, перезарядивши рушницю, зважаючи на положення потерпілого, який вже не чинив ніяких дій, а згідно висновку експерта, знаходився у напів-вертикальному (чи близькому до нього) положенні, здійснив другий постріл. Після чого ОСОБА_6 впав обличчям до підлоги. Усвідомлюючи, що, при таких обставинах, фактично загрози його життю вже не має, ОСОБА_5, умисно, перезарядивши рушницю, вистрілив в потиличну ділянку голови. При цьому, усі постріли були здійснені у життєво важливі органи.

На думку суду, у випадках, коли посягання фактично закінчене, (в даному випадку - з моменту заволодіння рушницею ОСОБА_5), то у обвинуваченого, відповідно, не було права і на оборону. Таким чином, у даному випадку, не може йти мова про необхідну оборону як таку, або ж про перевищення її меж. Вказане, а також спричинення пострілів у життєво важливі органи, свідчить саме про умисел обвинуваченого на спричинення смерті ОСОБА_6

З акту наркологічної експертизи №119 від 20.03.2013 року вбачається, що у ОСОБА_5 наркологічної патології не виявлено. Обстежуваний хронічним алкоголізмом не страждає. Примусового протиалкогольного лікування не потребує (т.2, а.к.п.110).

З акту амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи №101 від 28.03.2013 року вбачається що у ОСОБА_5 ознак будь-якого психічного захворювання, а рівно-тимчасово хворобливого розладу психічної діяльності, в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому правопорушення чи в даний час не виявлялося і не виявляється. Аналіз наявних у розпорядженні експертизи матеріалів справи і експериментальне обстеження не виявляє у поведінці підекспертного, на період правопорушення, підстав для кваліфікації фізіологічного афекту. Емоційні переживання на які вказував підекспертний експертизою не виключаються, однак ступінь їх вираженості не сягав такого рівня дезорганізації, котрий би міг позбавити його можливості регулювати власну поведінку та прогнозувати її наслідки. У будь-якому іншому емоційному стані, котрий би міг бути підставою для сильного душевного хвилювання, підекспертний не знаходився. З урахуванням індивідуально-психологічних ознак, розумових особливостей він спроможний правильно сприймати важливі по справі обставини, розуміти характер скоєного та здатен давати відповідні покази. Примінення примусових заходів медичного характеру в даний час не потребує (т.1, а.к.п.230-232).

Враховуючи, що показання обвинуваченого, свідків та потерпілих фактично є послідовними, відповідають обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд приходить до висновку про їх достатність для прийняття відповідного процесуального рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_5

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.

До обставин, що пом'якшують покарання суд відносить з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, що обтяжують покарання суд відносить рецидив злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав, у вчиненому розкаявся, оскільки з"явився із зізнанням до правоохоронних органів, активно сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання, де скарг на нього не надходило, на його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, однак раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, збитки потерпілим взагалі не відшкодовані, враховуючи думку потерпілих, які, кожна зокрема, наполягають на суворій мірі покарання, ним вчинено особливо тяжкий умисний злочин проти життя особи, зважаючи на конкретні обставини вчинення даного правопорушення, застосування зброї, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ст. 115 ч.1 КК України, у виді позбавлення волі. При цьому, зважаючи на те, що обвинувачений станом на 26.03.2013 року перебував на обліку Луцького МВ КВІ за вироком Луцького міськрайонного суду від 25.06.2012 року (т.1 а.к.п.112, 128-236), судом застосовуються положення ст. 71, 72 КК України.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

На підставі ст. 127, 129, 129 КПК України, ст. 1167 ЦК України цивільні позови потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожної зокрема, задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5:

- в користь потерпілої ОСОБА_2 150 000 (сто п"ятдесят тисяч) грн. завданої моральної шкоди;

- в користь потерпілої ОСОБА_3 100 000 (сто тисяч) грн. завданої моральної шкоди.

В решті позовних вимог - відмовити.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд врахував майновий стан обвинуваченого, при цьому виходив з засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілих, кожної зокрема, та характеру вимушених змін у їх життєвих стосунках, а також те, що потерпілими було втрачено близьку людину - сина та брата.

Речові докази (т.1 а.к.п.151, Т.2 а.к.п.77, 154, 158, 192, 201, 224), згідно ч.9 ст. 100 КПК України, відповідно, залишити законним володільцям, у дозвільній системі та знищити.

Судові витрати, згідно ст. 124 КПК України, що підтверджені документально та випливають із обвинувачення, визнаного судом доведеним, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5

Арешт - накладений на належну обвинуваченому зброю та патрони - зняти.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, призначивши покарання - 12 (дванадцять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання призначеного за даним вироком, невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 25.06.2012 року у виді штрафу в сумі 340 000 грн. з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов"язки строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного майна, остаточно визначити до відбуття 12 (дванадцять) років позбавлення волі та штраф в сумі 340 000 грн. з позбавленням права займати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов"язки строком на 3 роки та з конфіскацією всього належного майна, покарання у виді штрафу, згідно ст. 72 КК України, виконується самостійно.