Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гордійчука В.М.,

за участю секретаря Карпік Т.В.,

прокурора Кучера А.А.,

потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському справу про обвинувачення ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Грудки Камінь-Каширського району, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, приватний підприємець, згідно ст. 88 ч.3 КК України не судимого, в злочинах передбачених ст. 358 ч.1 і 3 та ст. 343 ч.1 КК України,

15 лютого 2011 року підсудний ОСОБА_2 діючи умисно, з метою отримання із Камінь-Каширської філії №1002/036 ВАТ « Державний ощадний банк України» коштів в сумі 2600 грн. сплачених від імені ОСОБА_3 як штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП в приміщенні вказаного відділення банку, що по вул. Ковельська,24 в м.Камені-Каширському, підробив від імені ОСОБА_4 заяву про відмову від платежу від 15 лютого 2011 року та підписав її шляхом загального наслідування його підпису.

В подальшому ОСОБА_2 при тих же обставинах, діючи умисно, з тією ж метою подав у Камінь-Каширську філію №1002/036 ВАТ « Державний ощадний банк України « завідомо підроблений документ вказану заяву від імені ОСОБА_4 на відмову від платежу від 15 лютого 2011 року і отримав кошти в сумі 2600 грн.

Крім того, ОСОБА_2 24 червня 2011 року, біля 14 год.35 хв. Діючи умисно та в інтересах ОСОБА_4 на якого постановою Камінь-Каширського районного суду від 10 лютого 2011 року накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу і направлено на примусове виконання, у службовому кабінеті відділу державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції, що знаходиться по вул. Шевченка, 62 в м.Камені-Каширському, в присутності працівників ДВС та сторонньої особи, з метою перешкодити виконанню вищезгаданої постанови суду та добитися незаконного рішення про закриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 штрафу, який у повному обємі не сплатив, здійснив вплив на державного виконавця Літвіна Сергія Володимировича шляхом висловлювання вимог про припинення стягнення штрафу та погроз в адресу потерпілого про настання у протилежному випадку несприятливих наслідків по службі.

В подальшому, діючи з тією ж метою, продовжуючи впливати на державного виконавця ОСОБА_1 щодо виконання ним службових обов'язків, опублікував статтю в газеті « Полісся» за 9 липня 2011 року під назвою «Штраф, накладений на..... сплачений штраф! Хіба ж це не абсурд?», в якій розповсюдив неправдиві відомості щодо працівників відділу ДВС Камінь-Каширського РУЮ, в тому числі й ОСОБА_1 звинувативши їх у незнанні чинного законодавства та у скоєнні злочину, передбаченого ст. 365 КК України, при стягненні штрафу з ОСОБА_4 таким чином перешкодив ОСОБА_1 у виконанні ним покладених на нього обовязків.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 показав, що дійсно 15 лютого 2011 року в Камінь-Каширському відділенні Ощадбанку на прохання знайомого ОСОБА_4 сплатив за нього штраф в сумі 2600 грн., який в той же день по заяві ОСОБА_4 яку він від його імені написав, щоб повернули гроші, оскільки потрібні були кошти на лікування дитини.

ОСОБА_4 заяву підписав сам, можливо лівою рукою, оскільки на правій руці у нього був прооперований палець.

Чому після повернення коштів про сплату штрафу ОСОБА_4 подав ксерокопію квитанції про його сплату в суд пояснити не може і припускає, що ОСОБА_4 міг бути в стані алкогольного спяніння або забув.

ОСОБА_2 заперечив, що 24 червня 2011 року у приміщенні відділу ДВС Камінь-Каширського відділу ДВС Камінь-Каширського РУЮ будь-яким способом впливав на потерпілого ОСОБА_1 як державного виконавця з метою припинення виконавчого провадження та потерпілому не погрожував.

Статтю в газету написав, як журналіст з метою викрити недоліки в роботі виконавчої служби, а не з метою вплинути особисто на ОСОБА_1 як державного виконавця.

ОСОБА_2 вказує, що при проведенні досудового слідства було допущено ряд порушень норм кримінально-процесуального законодавства які свідчать про упередженість слідства до нього, він своїми діями будь-яких суспільно-небезпечних діянь не скоював.

Суд на підставі повного і обєктивно проведеного дослідження зібраних по справі доказів встановив, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів доведена.

Згідно постанови Камінь-Каширського районного суду від 10 лютого 2011 року ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 2600 грн.

В цій же постанові, яку отримав ОСОБА_4 розяснено, що на підставі ст. 308 ч.2 КУпАП у разі несплати штрафу протягом пятнадцяти днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби слід стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу 5200 грн.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 показав, що дійсно він був притягнутий до адмінвідповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння і на нього накладено штраф в розмірі 2600 грн. При розгляді справи і в самій постанові йому розяснено порядок сплати штрафу.

Оскільки він коштів на сплату штрафу не мав, 15 лютого 2012 року попросив ОСОБА_2 сплатити ці кошти, що він і зробив.

В той же день він ксерокопію квитанції про сплату штрафу подав до суду, але її не прийняли і вимагали оригінал, який забрав підсудний.

Він підтвердив свої показання дані під час досудового слідства(а.с.84), що те, що ОСОБА_2 в Ощадбанку забрав назад сплачені кошти за сплату штрафу, про що йому повідомив сам підсудний.

Допитана як свідок касир банку ОСОБА_5 показала, що у звязку з тривалим часом вона не пригадує кому повертала сплачені кошти по штрафу, але уточнила, що знає ОСОБА_2, який часто користується послугами банку по сплаті різних платежів, а присутність ОСОБА_4 не памятає.

ОСОБА_2 не заперечує написання заяви від імені ОСОБА_4 про повернення коштів із банку, але не визнає виконання підпису від його імені.

Висновком судово-почеркознавської експертизи ці показання підтверджені.

Цим же висновком(а.с.138) установлено, що підпис на заяві ймовірно виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з загальним наслідуванням підпису ОСОБА_4

Покликання підсудного на те, що ОСОБА_4 в той день 15 лютого 2011 року був прооперований на пальці правої руки і можливо підпис ставив лівою рукою не заслуговує на увагу.

Із оглянутої в судовому засіданні амбулаторної картки ОСОБА_4 убачається, що 15 лютого 2012 року є запис хірурга без прізвища про хірургічне втручання, зокрема на правій руці.

Свідок ОСОБА_4 з цього приводу хто з хірургів проводив операцію пояснити не зміг.

Крім того, згідно довідки Камінь-Каширської центральної районної лікарні №414 від 21 березня 2012 року запис лікаря в амбулаторній карті ОСОБА_4 за спеціальністю « хірург» не належить лікарям названої лікарні.

В оперативних журналах поліклініки та хірургічного відділення даних про операцію, проведену ОСОБА_4 15 лютого 2011 року та на протязі 2010-2011 років немає.

Із попередніх показань свідка ОСОБА_4 випливає, що він при отриманні коштів в банку не був і заяви не підписував, а оскільки кошти отримував ОСОБА_2. що підтверджено в судовому засіданні, тому він сам виготовив і використав завідомо підроблений документ.

Доведено обвинувачення ОСОБА_2 у тому що він 24 червня 2011 року своїми протиправними діями, що виразилися у впливі на працівника державної виконавчої служби з метою перешкодити виконанню ним службових обовязків та добитися прийняття незаконного рішення.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що на виконанні у нього знаходиться постанова суду про стягнення з ОСОБА_4 штрафу.

24 червня 2011 року в його службовий кабінет зайшов підсудний ОСОБА_2 якого він знав по виконавчих переведеннях відносно його самого.

ОСОБА_2 в грубій категоричній формі вимагав від нього закрити виконавче провадження відносно ОСОБА_4 про стягнення подвійного штрафу і пригрозив, що він матиме великі неприємності по службі і що затягає його по судах.

Він будь-якого посвідчення журналіста не показував та про інформаційний запит не згадував.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила показання потерпілого, щодо поведінки підсудного та показала що ОСОБА_2 вимагав припинити стягнення штрафу з ОСОБА_4 і погрожував великими неприємностям ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 нач. ВДВС показав суду, що він почув із свого кабінету погрози в адресу потерпілого, зайшов в кабінет де побачив, що це був ОСОБА_2 який вимагав припинити стягнення штрафу з ОСОБА_4

Він зажадав припинити неправомірні дії підсудним і ОСОБА_2 на його інформаційний запит щодо виконання постанови відносно ОСОБА_4 було дано відповідь про те, що він не є стороною по виконавчому провадженню і ОСОБА_4 не надавав йому таких повноважень.

Свідок ОСОБА_8 показав, що випадково знаходився в приміщенні відділу ДВС і чув конфлікт між підсудним та потерпілим і що мова велася про виконання рішення відносно ОСОБА_4 і ОСОБА_2 будь-якого посвідчення журналіста не показував.

В судовому засіданні доведено, що підсудний ОСОБА_2 24 червня 2011 року в приміщенні відділу ДВС намагався вплинути на державного виконавця ОСОБА_1 саме по виконанню постанови відносно ОСОБА_4 оскільки знаючи, що останній сплатив штраф 17 березня 2011 року лише в сумі 2600 грн. і повинен сплатити ще таку ж суму подвійного штрафу за несвоєчасну добровільну сплату з його вини.

Покликання ОСОБА_2 на необґрунтованість подвійного стягнення штрафу з ОСОБА_4 суперечить ст. 308 ч.2 КУпАП і що старшим державним виконавцем ОСОБА_1 допущено порушення при виконанні вказаної постанови спростовано в судовому засіданні.

Сам ОСОБА_4 в своїх показаннях на досудовому слідстві та в судовому засіданні підтвердив отримання постанови про відкриття виконавчого провадження про сплату подвійного штрафу спочатку він подав до ДВС ксерокопію квитанції про сплату штрафу від його імені ОСОБА_2 на якій поставив свій підпис і яку вилучив ОСОБА_1

17 березня 2011 року він на вимогу державного виконавця сплатив штраф в сумі 2600 грн. і ОСОБА_2, він не уповноважував вирішувати питання про виконання постанови відносно нього.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 показав, що він є позаштатним кореспондентом газети « Новая волна плюс» і дійсно 16 червня 2011 року на адресу начальника відділу ДВС Камінь-Каширського РУЮ було надіслано інформаційний запит з проханням надати інформацію, яка стосувалася виконавчого провадження щодо ОСОБА_4 про стягнення з нього на користь держави штрафу. Оскільки не було відповіді він зайшов зясувати у відділ ДВС, що не підтверджено в судовому засіданні.

Судом установлено, що направляючи інформаційний запит щодо виконання постанови відносно ОСОБА_4 начальнику відділу ДВС ОСОБА_2 як позаштатний кореспондент діяв з метою вплинути на працівника державної виконавчої служби з метою перешкодити виконанню ним службових обовязків.

На даний запит ОСОБА_2 отримав відповідь 24 червня 2012 року і відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) стороною по справі у виконавчому провадженні не був, а тому визнати, що ОСОБА_2 діяв у звязку з професійною діяльністю як журналіст не можливо, оскільки основний вид діяльності як пояснив ОСОБА_2 у нього є підприємницька діяльність.

Аналізуючи статтю « Штраф, накладений на ...сплачений штраф! Хіба ж це не абсурд?, що опублікована в Камінь-Каширській районній громадсько-політичній газеті « Полісся» за 9 липня 2011 року, яку подав підсудний і підписавшись як юрист ОСОБА_2 суд робить висновок, що підсудний з метою подальшого впливу на державного виконавця припинити виконання судового рішення.

Покликання ОСОБА_2 на те, що він підписався як « юрист» маючи на увазі що це псевдонім.

Між тим, підсудний згідно поданих документів має вищу юридичну освіту і по реєстру займається юридичною діяльністю і як фаховий юрист знає порядок виконання судових рішень і діюче законодавство в галузі журналістики.

Суд відзначає, що під час досудового слідства і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 неодноразово змінював показання, на свій розсуд коментував окремі норми законодавства, які відзначалися суперечністю, запереченням очевидного, придуманням фактів, висуванням і перекрученням всіляких версій та доводів.

Не заслуговує на увагу покликання підсудного на порушення підслідності, оскільки дана кримінальна справа була порушена спочатку за ст. 343 ч.1 КК України, яка підсудна органам прокуратури, а щодо порушення строків досудового слідства то справа зупинялася розслідуванням у звязку з поведінкою підсудного який зволікав час для ознайомлення із справою та явкою до слідчого.

Органи досудового слідства дії підсудного ОСОБА_2 кваліфікували за ст.343 ч.1 і ст.358 ч.1ч.3 ( в редакції Закону від 11.06. 2009 року) КК України (2341-14) .

На підставі досліджених доказів доведено, що підсудний умисно підробив заяву і підписав її яка давала право на отримання коштів у банку та умисно використав завідомо підроблений документ і отримав кошти, знаючи що штраф за ОСОБА_4 не сплачений.

Він умисно та протиправно впливав на державного виконавця з метою перешкодити виконанню ним службових обовязків та намагався добитися прийняття незаконного рішення.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпечність вчинених злочинів, які віднесені до злочинів невеликої тяжкості.

Суд приймає дані про особу підсудного, який має на утриманні дитину, є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також те, що в минулому притягувався до кримінальної відповідальності та протягом останнього часу до адміністративної відповідальності.

Обставин, що помякшують чи обтяжують відповідальність суд по справі не знаходить.

Виходячи із наведеного суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе при застосуванні покарання у виді штрафу, оскільки він спроможний сплатити його оскільки займається підприємницькою діяльністю.

Обговорюючи питання заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_1 про стягнення 8000 грн. моральної шкоди суд вважає, що він підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Своїми діями підсудний завдав потерпілому певні душевні страждання, незручності по приниженню честі і гідності та професійної придатності.

Визначаючи розмір відшкодування суд виходить із того, що потерпілий як цивільний позивач в повній мірі не подав доказів, щодо глибини душевних страждань та погіршення стану здоровя на що посилається в позовній заяві.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає, що з ОСОБА_2 як винної особи, слід стягнути на користь ОСОБА_1 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати по справі за проведення судової почеркознавської експертизи в сумі 1054 грн.80 коп., що підтверджується розрахунком вартості, слід стягнути з підсудного на користь держави.

Речові докази слід залишити в матеріалах справи.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд,

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.343 ч.1.ч.1 і 3 ст.358( в редакції закону від 11 червня 2009 року) КК України (2341-14) , призначивши покарання у виді штрафу:

- за ст. 343 ч.1 КК України-1500(одна тисяча пятсот) гривень;

- за ст. 358 ч.1 КК України-1000(одну тисяча) гривень;

- за ст. 358 ч.3 КК України - 850(вісімсот пятдесят) гривень.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 1700 ( одна тисяча сімсот) гривень.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000( дві тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 1054( одну тисячу пятсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат, понесених на проведення судової почеркознавської експертизи.

Речові докази: заяву про відмову від платежу від 15 лютого 2011 року, квитанцію № 66/87 від 15.02.2011 року, рахунок на сплату платежів до бюджету, повідомлення №66/87 від 15.02.2011 року залишити при справі.

вирок може бути оскаржений до х Апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з дня проголошення шляхом подачі апеляцій до Камінь-Каширського районного суду.