1-30/12 Про переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та з ухиленням від сплати обов'язкових платежів двох автомобілів із використанням підробних документів - 16.03.2012 Прийняття

У невстановлений у ході розслідування справи час громадянину Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_5 і громадянину України ОСОБА_4 стали відомі вимоги Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України" (2681-14) , Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118 (z1428-05) , відповідно до яких при проведення митного оформлення при ввезенні Україну звільняється від оподаткування транспортний засіб, ввезений працівником дипломатичної служби, якщо він придбаний у час його довготермінового відрядження.

Знаючи вказані вимоги чинного законодавства України, ОСОБА_5 і ОСОБА_4, діючи з корисливих мотивів, вступили в попередню змову між собою з метою придбання на території Федеративної Республіки Німеччина коштовних автомобілів і ввезення їх до України за завідомо недостовірними документами як таких, що придбані працівниками дипломатичної служби під час довготермінового відрядження зі звільненням їх від оподаткування і ухилення таким чином від сплати податків і зборів, які справляються при ввезенні в Україну автомобілів для вільного обігу, та з метою наступного продажу на території України за ринковими цінами.

Реалізуючи свій спільний з ОСОБА_5 злочинний умисел, у не встановлений у ході слідства час наприкінці 2009 –на початку 2010 року, ОСОБА_4 звернувся до невстановлених в ході слідства працівників МЗС України, від яких стало йому стало відомо про повернення із довготермінового відрядження з Посольства України у Федеративній Республіці Бразилія ОСОБА_8 Реалізуючи свій спільний з ОСОБА_5 злочинний умисел, ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_8, яка не була обізнана про злочинні плани ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від якої отримав пакет документів, що підтверджує її перебування у зазначеному відрядженні, а також документи для ввезення в Україну автомобіля на ім’я ОСОБА_8 зі звільненням від оподаткування, у тому числі довіреність на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ВМО № 856220, посвідчену приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу 20.11.2009 (зареєстрована в реєстрі за №1796) на здійснення переміщення з території Федеративної Республіки Німеччина через митний кордон України автомобіля.

Отримані від ОСОБА_8 документи ОСОБА_4 у невстановлений слідством спосіб та час передав ОСОБА_5 до Федеративної Республіки Німеччина.

У свою чергу ОСОБА_5 у січні 2010 року за невстановлених у ході досудового слідства обставин, реалізуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, організував придбання у Федеративній Республіці Німеччина автомобіля Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1 та отримав від невстановленої у ході досудового слідства особи підроблений нею на замовлення ОСОБА_5 документ про нібито придбання цього автомобіля громадянкою України ОСОБА_8 –Rechnung № 5106 від 07.10.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника. Зокрема, зазначений автомобіль у Федеративній Республіці Німеччина був придбаний ОСОБА_5 у січні 2010 року, а не ОСОБА_8 07.10.2009, як це зазначено у Rechnung № 5106 від 07.10.2009.

У подальшому ОСОБА_5 у точно не встановлений слідством час у період з 22.01.2010 до 01.02.2010 зазначений автомобіль доставив до м. Львів, а звідти ОСОБА_4 доставив цей автомобіль до Сумської митниці 01.02.2010 о 16.20 год.

З метою використання завідомо підробленого документа –Rechnung №5106 від 07.10.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника, тобто отримувача товару на території України, для митного оформлення зазначеного автомобіля з приховуванням від митного контролю та ухилення таким чином від сплати податків і зборів, які справляються при ввезенні автомобілів в Україну для вільного обігу, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, 01.02.2010 уклав договір доручення з митним брокером ОСОБА_9, який не був обізнаний у злочинних планах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та надав ОСОБА_9 пакет документів, необхідних для митного оформлення автомобіля Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1, у складі яких був наданий також і підроблений Rechnung №5106 від 07.10.2009.

Діючи на виконання умов зазначеного договору доручення, укладеного ним з ОСОБА_4, того ж дня, 01.02.2010 о 16.32 год. митний брокер ОСОБА_9 пакет документів, отриманий ним від ОСОБА_4 для митного оформлення автомобіля Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1, у складі яких був також і підроблений Rechnung №5106 від 07.10.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника, тобто недостовірні відомості про отримувача товару на території України надав службовим особам Сумської митниці для митного оформлення зазначеного автомобіля.

На підставі зазначених документів, наданих ОСОБА_4 для митного оформлення автомобіля Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1, у тому числі Rechnung № 5106 від 07.10.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника, тобто недостовірні відомості про отримувача товару на території України, працівниками Сумської митниці було здійснене митне оформлення зазначеного автомобіля зі звільненням від оподаткування на підставі ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України", яке завершене 01.02.2010 о 17.30 год. та ОСОБА_4 видане посвідчення митниці про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, яке є підставою для реєстрації ввезеного в Україну транспортного засобу в органах ДАІ МВС України і посвідчує закінчення процедури митного оформлення автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою ухилення від сплати податків і зборів, які справляються при ввезенні автомобілів в Україну для вільного обігу, здійснене переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару –автомобіля Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1, тобто з наданням для митного оформлення зазначеного автомобіля підроблених документів –Rechnung № 5106 від 07.10.2009, який містив неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та одержувача товару на території України.

Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 279 від 19.08.2011 ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1 станом на лютий 2010 року складає 441264,84 грн., що більше ніж у 1000 разів (1015,57 разів), перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 М, діючи умисно та за попередньою змовою між собою, використовуючи завідомо підроблений документ - Rechnung № 5106 від 07.10.2009, 01.02.2010 здійснили контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України автомобіля Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1 вартістю 441264,84 грн. з приховуванням його від митного контролю та з метою ухилення від сплати податків і зборів, які справляються при ввезенні автомобілів в Україну для вільного обігу.

Описаними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухилилися від сплати податків і зборів, які справляються при ввезенні автомобілів в Україну для вільного обігу, зокрема, внаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вчинених за попередньою змовою, до Державного бюджету України не сплачено 273386,58 грн. податків та зборів (16787,83 грн. мита, 183054,61 грн. акцизного збору та 73544,14 грн. податку на додану вартість).

Крім того, реалізуючи свій спільний з ОСОБА_5 злочинний умисел, у точно не встановлений у ході слідства час наприкінці 2009 –на початку 2010 року ОСОБА_4 звернувся до невстановлених в ході слідства працівників МЗС України, від яких стало йому стало відомо про повернення із довготермінового відрядження з Посольства України в Сирійській Арабській Республіці ОСОБА_10 Реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_10, яка не була обізнана про злочинні плани ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від якої отримав пакет документів, підтверджуючий її перебування у зазначеному відрядженні, а також довіреність на ім’я ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ВММ №729786, посвідчену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу 12.02.2010 року (зареєстрована в реєстрі за №394) на здійснення переміщення з території Федеративної Республіки Німеччина через митний кордон України автомобіля.

Отримані від ОСОБА_10 документи ОСОБА_4 у невстановлений слідством спосіб та час передав ОСОБА_5 до Федеративної Республіки Німеччина.

У свою чергу ОСОБА_5 у березні 2010 року за невстановлених у ході досудового слідства обставин, реалізуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, організував придбання у Федеративній Республіці Німеччина автомобіля Mercedes-Benz S500 4matic № кузова НОМЕР_2 та отримав від невстановленої у ході досудового слідства особи підроблений нею на замовлення ОСОБА_5 документ про, нібито, придбання цього автомобіля громадянкою України ОСОБА_10 –Rechnung № 6864 від 12.08.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника. Зокрема, зазначений автомобіль у Федеративній Республіці Німеччина був придбаний ОСОБА_5 у березні 2010 року, а не ОСОБА_10 12.08.2009, як це зазначено у Rechnung № 6864 від 12.08.2009.

У подальшому ОСОБА_5 у точно не встановлений слідством час у період з 21.03.2010 до 25.03.2010 зазначений автомобіль доставив до м. Львів, а звідти ОСОБА_4 доставив цей автомобіль до Сумської митниці 25.03.2010 о 15.30 год.

З метою використання завідомо підробленого документа –Rechnung №6864 від 12.08.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника, тобто отримувача товару на території України, для митного оформлення зазначеного автомобіля з приховуванням від митного контролю та ухилення таким чином від сплати податків і зборів, які справляються при ввезенні автомобілів в Україну для вільного обігу, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, 25.03.2010 уклав договір доручення з митним брокером ОСОБА_9, який не був обізнаний у злочинних планах ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та надав ОСОБА_9 пакет документів, необхідних для митного оформлення автомобіля Mercedes-Benz S500 4matic № кузова НОМЕР_2, у складі яких був наданий також і підроблений Rechnung №6864 від 12.08.2009.

Діючи на виконання умов зазначеного договору доручення, укладеного ним з ОСОБА_4, того ж дня, 25.03.2010 о 17.03 год. митний брокер ОСОБА_9 пакет документів, отриманий ним від ОСОБА_4 для митного оформлення автомобіля Mercedes-Benz S500 4matic № кузова НОМЕР_2, у складі яких був також і підроблений Rechnung №6864 від 12.08.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника, тобто недостовірні відомості про отримувача товару на території України надав службовим особам Сумської митниці для митного оформлення зазначеного автомобіля.

На підставі зазначених документів, наданих ОСОБА_4 для митного оформлення автомобіля Mercedes-Benz S500 4matic № кузова НОМЕР_2, у тому числі Rechnung № 6864 від 12.08.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника, тобто недостовірні відомості про отримувача товару на території України, працівниками Сумської митниці було здійснене митне оформлення зазначеного автомобіля зі звільненням від оподаткування на підставі ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України", яке завершене 25.03.2010 о 17.45 год. та ОСОБА_4 видане посвідчення митниці про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, яке є підставою для реєстрації ввезеного в Україну транспортного засобу в органах ДАІ МВС України і посвідчує закінчення процедури митного оформлення автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою ухилення від сплати податків і зборів, які справляються при ввезенні автомобілів в Україну для вільного обігу, здійснене переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товару –автомобіля Mercedes-Benz S500 4matic № кузова НОМЕР_2, тобто з наданням для митного оформлення зазначеного автомобіля підроблених документів –Rechnung № 6864 від 12.08.2009, який містив неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та одержувача товару на території України.

Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 279 від 19.08.2011 ринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz S500 4matic № кузова НОМЕР_2 станом на березень 2010 року складає 650986,85 грн., що більше ніж у 1000 разів (1498,24 разів), перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 М, діючи умисно та за попередньою змовою між собою, використовуючи завідомо підроблений документ - Rechnung № 6864 від 12.08.2009, 25.03.2010 здійснили контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України автомобіля Mercedes-Benz S500 4matic № кузова НОМЕР_2 вартістю 650986,85 грн. з приховуванням його від митного контролю та з метою ухилення від сплати податків і зборів, які справляються при ввезенні автомобілів в Україну для вільного обігу.

Описаними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухилилися від сплати податків і зборів, які справляються при ввезенні автомобілів в Україну для вільного обігу, зокрема, внаслідок зазначених умисних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вчинених за попередньою змовою, до Державного бюджету України не сплачено 315473,68 грн. податків та зборів (33551,32 грн. мита, 173424,56 грн. акцизного збору та 108497,81 грн. податку на додану вартість).

Внаслідок ухилення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від сплати податків і зборів при ввезенні в Україну з приховуванням від митного контролю автомобілів Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1, вартістю 441264,84 грн. та Mercedes-Benz S500 4 Matic, номер кузова НОМЕР_2, об’єднаного єдиним злочинним умислом, до Державного бюджету України загалом не сплачено 588860,26 грн. податків та зборів (50339,14 грн. мита, 356479,17 грн. акцизного збору та 182041,95 грн. податку на додану вартість), що більше ніж у 1000 разів (1355,26 разів) перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Дослідивши зібрані по справі докази, заслухавши показання підсудних, свідків, суд вважає, що пред*явлене ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 358 КК України свого підтвердження не знайшло.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 своєї вини не визнав і пояснив, що в 2009 році до нього звернувся знайомий ОСОБА_11. з проханням допомогти в придбанні автомобіля його знайомій ОСОБА_10 З цього приводу він з ОСОБА_10 спілкувався по телефону і обіцяв допомогти. При цьому ОСОБА_10 повідомила, що вона перебували в закордонному відрядженні і має пільги при придбанні автомобіля. Він погодився допомогти ОСОБА_10 в цьому питанні і проконсультував її про те, які саме документи необхідно зібрати для придбання автомобіля на пільгових умовах. Через деякий час ОСОБА_11 передав йому пакет документів, які ОСОБА_10 зібрала для придбання автомобіля. Крім інших необхідних для придбання автомобіля документів, в пакеті також була довіреність від імені ОСОБА_10, якою вона уповноважувала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перегнати з будь-якої країни в України легковий автомобіль будь-якої марки та будь-якого року випуску, придбаний нею за кошти, зароблені під час довготермінового відрядження в Сирійській Арабській Республіці. На виконання цієї довіреності він зв*язався з своїм знайомим ОСОБА_5, який є громадянином України, і попросив його надати допомогу щодо придбання та переміщення автомобіля з території Німеччини до м. Львів, на що ОСОБА_12 погодився. В подальшому він автобусом передав ОСОБА_5 пакет наданих ОСОБА_10 документів. При цьому ніяких змін до документів він не вносив, не підробляв їх і передав в тому вигляді, який йому надала ОСОБА_10 Через деякий час ОСОБА_5 приїхав до Львова на автомобілі Mercedes-Benz S500 4matic № кузова НОМЕР_2. У м. Львові він забрав автомобіль у ОСОБА_5 і далі поїхав до Сумської митниці, де оформив пільгове розмитнення автомобіля на підставі документів, раніше наданих ОСОБА_10, яка мала встановлені законодавством пільги, як особа, що перебувала в закордонному відрядженні, а також на підставі документів, підтверджуючих придбання автомобіля в Німеччині. Ніяких претензій до нього з боку митників з приводу оформлення документів не виникло, він перегнав автомобіль в м. Київ, до поставив його на облік до ДАІ.

Аналогічна ситуація склалася з автомобілем ОСОБА_8 Її чоловіка ОСОБА_13 він знав давно, знав, що він працював за кордоном, де був у відрядженні у Бразилії. ОСОБА_13 давно хотів придбати автомобіль і з цього приводу приблизно в 2009 році звернувся до нього за допомогою. Він проконсультував його з приводу того, які саме документи необхідно зібрати для придбання, перевезення автомобіля і через деякий час пакет необхідних документів з відповідною довіреністю від імені ОСОБА_8 був йому переданий ОСОБА_13 Після цього він попросив ОСОБА_5 допомогти в перевезенні автомобіля з Німеччини до України, на що ОСОБА_5 погодився. Він автобусом передав пакет документів ОСОБА_5, який через деякий час пригнав автомобіль Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1. У м. Львові він забрав автомобіль у ОСОБА_5 а потім доставив цей автомобіль до Сумської митниці, де оформив пільгове розмитнення автомобіля на підставі документів, раніше наданих ОСОБА_14, яка мала встановлені законодавством пільги, як особа, що перебувала в закордонному відрядженні, а також на підставі документів, підтверджуючих придбання автомобіля в Німеччині. Ніяких претензій до нього з боку митників з приводу оформлення документів не виникло, він перегнав автомобіль в м. Київ, до поставив його на облік до ДАІ, а потім також на підставі належним чином оформленої довіреності автомобіль був проданий, а гроші отримані власником автомобіля ОСОБА_8. ОСОБА_4 послідовно стверджував, що автомобіль через митний кордон України був переміщений у відповідності з законами України, пільгами при митному оформленні автомобілів користувалися власники автомобілів ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які видали йому довіреність на вчиненні певних дій –перевезення автомобілів на територію України, постановку на облік в органах ДАІ, продаж тощо. ОСОБА_4 також вважав, що він не є платником податків при виконанні доручень від інших осіб, тому і не може ухилятися від сплати таких податків. Підроблених документів при перевезенні автомобілів він не використовував і діяв лише в межах повноважень, наданих йому ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на підставі нотаріально оформлених довіреностей.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину не визнав, пояснивши, що він дійсно перегнав 2 автомобіля, зазначених в обвинувальному висновку, з Німеччини до м. Львова, де передав автомобілі ОСОБА_4 З ОСОБА_4 він був раніше знайомий, іноді виконував його прохання по перегону автомобілів з Німеччини до України. Його дії не заборонені законами Німеччини та України і знаходяться в межах цивільно-правових відносин. При цьому документи, пов*язані з придбанням та переміщенням автомобілів, йому передавалися вже оформленими, ніяких змін до них він не вносив, не підробляв і не використовував підроблені документи. В цьому і не було необхідності, оскільки в Німеччині, громадянином якої він є, купівля-продаж автомобілів здійснюється за значно простішими правилами, ніж на Україні. Для цього необхідно лише сплатити кошти, отримати так звану "купчу"і одержати від власника автомобіля відповідний документ (аналог технічного паспорту України), а також ключі від автомобіля. Це є підставою для реєстрації автомобіля на покупця.

Перший автомобіль він забрав в ремонтній майстерні фірми "Альберт Прокопович", яка займається купівлею - продажем автомобілів. Другий автомобіль був доставлений до нього додому чоловіком на ім *я ОСОБА_3, який запропонував поїхати до відповідної установи Німеччини( аналог МРЕО ДАІ України), де автомобілі знімаються та ставляться на облік. Після цього ОСОБА_3 передав йому пакет документів, на підставі яких він поїхав в м. Львів, де передав автомобіль ОСОБА_4 ОСОБА_5 пояснив, що до оформлення документів він відношення не мав, він лише діяв у межах доручення, яке було видано йому та ОСОБА_4 власниками автомобілів ОСОБА_10 та ОСОБА_8 Його робота полягала лише в доставці автомобілів з Німеччини до м. Львова, ці повноваження були обумовлені нотаріально посвідченими довіреностями, здійснення цих повноважень податком не обкладається, тому і ухилитися від сплати цих податків він не може, документи, на підставі яких він переганяв автомобілі в Україну, ніким не підроблялися і ним не використовувалися, були передані йому цілим пакетом, отже, складу інкримінованих йому злочинів в його діях немає.

Позиція підсудних не тільки не спростовується, а й підтверджується зібраними та дослідженими в ході досудового та судового слідства доказами.

Так, свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що з 2004 року працює в МЗС, у 2006 році вона була направлена до Бразилії у довготривале відрядження, у якому перебувала до жовтня 2009 року. З відрядження у Бразилії вона повернулася приблизно 15-20 жовтня 2009 року. З 2007 по 2009 рік з нею у посольстві України в Бразилії також працював її чоловік –ОСОБА_13 З 2007 року вони з чоловіком мали намір придбати автомобіль. Спочатку вони мали намір лише придбати його для себе, а потім вирішили продати після нетривалого користування, отримавши прибуток за рахунок того, що вони, як дипломати, мали встановлені законодавством України пільги при митному оформленні автомобіля. Конкретна модель автомобіля не обговорювалася, під кінець відрядження вони вирішили, що придбають будь-який автомобіль, який вкладатиметься у суму 50% від суми зароблених нею за період відрядження коштів. З метою допомоги в купівлі автомобіля вони з чоловіком звернулися до давнього знайомого ОСОБА_4, який надав консультацію з приводу придбання автомобіля, зазначив перелік документів, необхідних для цього. Після того, як вона зібрала всі необхідні документи, вона передала їх ОСОБА_4 через брата чоловіка –ОСОБА_15 Вона також нотаріально оформила довіреність на ім*я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Цією довіреністю вона доручала їм представляти її інтереси з питань перегону легкового автомобіля будь-якої марки, придбаного під час її довготермінового закордонного відрядження. У подальшому усіма питаннями перегону в Україну, митного оформлення, зберігання та реєстрації в Україні автомобіля займався, на підставі виданого нею доручення, ОСОБА_4 Вона у цей час перебувала в Бразилії, повернулася в Україну лише в кінці липня 2010 року. На підставі довіреності ОСОБА_4 через деякий час пригнав автомобіль Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1, який був переданий їй та зареєстрований в органах ДАІ у встановленому порядку. Деякий час вони з чоловіком користувалися цим автомобілем, а потім за її дорученням ОСОБА_4 продав зазначений автомобіль, а отримані гроші передав їй та чоловіку. ОСОБА_8 пояснила, що придбання автомобіля було для них з чоловіком засобом вкладення грошей, отриманий під час закордонного відрядження. Вони з початку мали намір придбати автомобіль, а потім продати його за ринковими цінами на Україні, що і було зроблено ними через ОСОБА_4, який діяв від її імені в межах повноважень, зазначених в нотаріально оформленій довіреності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_8, пояснивши при цьому, що деякий час вони з дружиною ОСОБА_8 працювали в посольстві України в Бразилії. Відповідно до законодавства вони мали пільги при ввезенні автомобіля на територію України, зокрема, звільнялися від оподаткування. Користуючись цим, вони вирішили придбати автомобіль, а потім, покористувавшись нетривалий час, продати його на території України за ринковими цінами, отримавши певний прибуток. Таким чином, придбання автомобіля було засобом вигідного вкладення зароблених ними грошей під час закордонного відрядження. З метою придбання автомобіля він звернувся до ОСОБА_4, з яким раніше був гарно знайомий. ОСОБА_4 надав певну консультацію, розповів про перелік документів, необхідних для придбання автомобіля. Його дружина ОСОБА_8 зібрала необхідні документи і через його брата ОСОБА_15 передала їх ОСОБА_4., який в подальшому займався перегоном автомобіля. При цьому ОСОБА_8 оформила довіреність на ОСОБА_4, якою уповноважила його здійснювати будь-які дії, пов*язані з переміщенням автомобіля на територію України. Діючи в межах наданих йому повноважень, ОСОБА_4 через деякий час пригнав автомобіль Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1, який був переданий ОСОБА_8 та зареєстрований в органах ДАІ у встановленому порядку. Через деякий час, після спливу певних обмежень щодо розпорядження автомобілем, на підставі довіреності ОСОБА_4 продав цей автомобіль, а отримані від цього кошти в сумі 300000 гривень передав ОСОБА_24. Свідок ОСОБА_16 вважав, що ОСОБА_4 діяв в межах повноважень, зазначених в довіреності, яка була нотаріально оформлена його дружиною ОСОБА_8

Судом встановлено, що ОСОБА_10 влітку 2006 року брала участь у проведенні в Міністерстві закордонних справ України конкурсу на заміщення вакантної посади спеціаліста другої категорії (фінансові питання) Посольства України в Сирійській Арабській Республіці. За результатами ОСОБА_10 успішно пройшла конкурс на заміщення цієї посади. Після за результатами співбесіди в МЗС ОСОБА_10 затвердили на цю посаду. Наказом № 2313-ос її з 12.10.2006 року було призначено на посаду спеціаліста другої категорії (фінансові питання) Посольства України в Сирійській Арабській Республіці. На підставі наказу Міністерства закордонних справ України № 1531-ос від 24.07.2009 відповідно до плану ротації працівників дипломатичної служби України її було відкликано в Україну 18.08.2009 року у зв’язку із завершенням довготермінового відрядження.

На підставі наказу МЗС України від 24 березня 2006 року №470-ос ОСОБА_8П з 4 квітня 2006 року переведена з посади спеціаліста першої категорії сектору із забезпечення роботи заступника Міністра О.В. Шамшура на посаду спеціаліста першої категорії(діловодство) Посольства України в Федеративній Республіці Бразилія на час довготермінового відрядження ( т. 1 ар.с.180).

На підставі наказу МЗС України від 12 жовтня 2009 року №2458 – ос відповідно до плану ротації працівників дипломатичної служби України у 2009 році ОСОБА_8 відкликано з в Україну у зв*язку з закінченням довготермінового відрядження ( т. 1 ар.с.181).

У відповідності з тис. 252 Митного кодексу України (92-15) товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

У відповідності з п. 13 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України", Узагальнюючого податкового роз*яснення щодо сплати податків і зборів при митному оформленні транспортних засобів, які ввозяться( пересилаються) в Україну працівниками дипломатичної служби, що перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях, затвердженого наказом Держмитслужби від 2 листопада 2006 року №974 (v0974342-06) при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування:

транспортні засоби в кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, що ввозяться (пересилаються) працівниками дипломатичної служби, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях або проходили дипломатичну службу строком не менше одного року та повертаються в Україну, в такому порядку: а)працівник дипломатичної служби є власником транспортного засобу, при цьому не встановлено термінів перебування транспортного засобу власності такого громадянина та країни придбання транспортного засобу; б) вартість транспортного засобу не перевищує 50 відсотків суми, що виплачується цій особі у зв'язку з перебуванням у довготерміновому відрядженні або проходженням дипломатичної

служби за кордоном, при цьому вартість транспортного засобу визначається за документами, що її підтверджують( договорами купівлі-продажу, інвойсами тощо), а в разі їх відсутності - за розрахунками митної вартості, визначеної митним органом у встановленому порядку; в) транспортний засіб повинен бути придбаний працівником дипломатичної служби в межах строку довготермінового відрядженні або проходження дипломатичної служби, що підтверджується відповідним наказом Міністерства закордонних справ України.

У відповідності з ст. 1000, 1003, 1004, 1007, 1008 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов*язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов*язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

У відповідності з вимогами ст. 237, 239 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

У відповідності до зазначених норм цивільного законодавства ОСОБА_10, будучи особою, яка користується пільгами, наданими їй як працівнику дипломатичної служби пунктом 13 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України", 12 лютого 2010 року видала довіреність, якою вона уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перегнати з будь-якої країни в України легковий автомобіль будь-якої марки та будь-якого року випуску, придбаний нею за кошти, зароблені під час довготермінового відрядження в Сирійській Арабській Республіці ( т. 1 ар.с.155).

Зазначена довіреність посвідчена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу( реєстр. №394).

Крім того, ОСОБА_8, 20 листопада 2009 року видала довіреність, якою вона уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 представляти її інтереси з питань перегону легкового автомобіля будь-якої марки, придбаного від час її довготермінового закордонного відрядження перегнати з будь-якої країни в України легковий автомобіль будь-якої марки та будь-якого року випуску, придбаний нею за кошти, зароблені під час довготермінового відрядження в Сирійській Арабській Республіці ( т. 1 ар.с.185).

На виконання обумовлених довіреністю повноважень ОСОБА_8 надала своїм представникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право подавати від її імені заяви в усі установи та організації, в тому числі у відповідні уповноважені органи митної служби з питань перегону зазначеного автомобіля, отримувати необхідні документи, довідки, в разі Необхідності сплачувати митні та інші платежі, бути її представниками на біржах, у органах Державтоінспекції, нотаріату, комісійних магазинах, митних органах та в інших установах та організаціях, розписуватись за неї, керувати придбаним автомобілем на період дійсності цієї довіреності та вирішувати будь-які інші питання, які можуть виникнути взаємовідносинах з третіми особами в процесі реалізації наданих їм за цим дорученням повноважень, транспортувати автомобіль за місцем його реєстрації, розписуватися за неї та виконувати всі юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю.( т. 1 ар.с. 185).

В судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що дійсно уповноважувала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на здійснення повноважень, зазначених в довіреності.

В судовому засіданні ОСОБА_10 пояснила, що дійсно оформлювала довіреність на ім*я підсудних, якою уповноважувала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на здійснення повноважень, зазначених в довіреності.

На виконання доручень підсудні ОСОБА_4 передав пакет необхідних для ввезення автомобіля в України документів громадянину Німеччини ОСОБА_5, який доставив автомобілі Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1 та Mercedes-Benz S500 4 Matic, номер кузова НОМЕР_2 до України (м. Львів), де передав автомобілі ОСОБА_4

В свою чергу, ОСОБА_4, діючи на підставі довіреностей, виданих йому ОСОБА_8 та ОСОБА_10, доставив автомобілі на Сумську митницю, де пред*явив для митного оформлення необхідні документи, а після митного оформлення пергнав автомобілі до м. Київ, де вони були поставлені на облік в органах ДАІ у встановленому порядку.

Відповідність пред*явлених ОСОБА_4 документів встановленим вимогам підтвердили в ході в судовому засіданні допитані в якості свідків працівники Сумської митниці ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, митні брокери ОСОБА_9, ОСОБА_21

Всі оформлені для переміщення через митний кордон автомобілів документи були вивчені комісією Сумської митниці під керування головуючого комісії - заступника начальника "Сумської митниці ОСОБА_22 з метою всебічного та об'єктивного з'ясування обставин оформлення працівниками відділу митного оформлення №2 Сумської митниці ВМД №805000010/2010/000017, ВДМ № 8050000010/2010/000067, прийняття обґрунтованого рішення стосовно ступеня вини посадових осіб митниці, які здійснювали їх митне оформлення і по результату була складена Довідка №37 від 20.08,2010 "Про результати перевірки"(т.2 а.с. 32-52). Згідно висновку комісії інспектори відділу митного оформлення Сумської митниці при оформленні ВМД №805000010/2010/000017, № 8050000010/2010/000067 з наданням пільг в оподаткуванні діяли в спосіб та у межах своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, судом встановлено, що підсудні, переміщуючи транспортні засоби на митну територію України діяли у відповідності з повноваженнями, наданими їм ОСОБА_10 та ОСОБА_8, які у відповідності з законодавством при ввезенні на митну територію України автомобілів звільнялися від оподаткування на підставі п. 13 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну території України"від 13 вересня 2001 року, оскільки були працівниками дипломатичної служби, які перебували за кордоном у довготермінових відрядженнях та поверталися в Україну.

Таким чином, правовідносини, що виникли між підсудними з одного боку та ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з іншого боку носили характер цивільно-правових відносин і помилково були кваліфіковані органами слідства як кримінально-карані діяння.

На підтвердження вини підсудних органи слідства послалися на показання свідка ОСОБА_10, яка пояснювала, що з 12.10.2006 року було призначено на посаду спеціаліста другої категорії (фінансові питання) Посольства України в Сирійській Арабській Республіці. На підставі наказу Міністерства закордонних справ України № 1531-ос від 24.07.2009 року відповідно до плану ротації працівників дипломатичної служби України її було відкликано в Україну 18.08.2009 року у зв’язку із завершенням довготермінового відрядження. З ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вона особисто не знайома. Цих людей ніколи не бачила та особисто з ними не зустрічалася. Приблизно у грудні 2009 року або у січні-лютому 2010 року, коли вона вже повернулася в Україну із закордонного відрядження, її знайомий ОСОБА_11, з яким вона познайомилася по роботі у зв’язку з тим, що він працював бухгалтером у Посольстві України в Лівані у той же період часу, коли вона працювала у Посольстві України в Сирії, подзвонив їй(або написав повідомлення в ICQ, зараз точно вже не пам’ятає) та повідомив що є людина, яка хотіла б придбати автомобіль за кордоном. Ця людина хоче ввезти в Україну автомобіль без сплати митних платежів, а цю можливість вона може отримати при ввезенні автомобіля на ім’я ОСОБА_10 У зв’язку з цим, ОСОБА_11 запитав у неї чи не має вона наміру придбавати для себе автомобіль та якщо ні, то чи може надати його знайомому необхідні документи і довіреність на право ввезти в Україну придбаний нею у період закордонного відрядження автомобіль.

Оскільки вона не мала наміру придбавати автомобіль для себе та підтримувала з ОСОБА_11 нормальні відносини, то погодилася на його прохання. Після цього ОСОБА_11 повідомив їй які саме документи від неї потрібні та на кого їй потрібно оформити довіреність для ввезення автомобіля в Україну. Зокрема, ОСОБА_11 попросив надати йому копію її службового закордонного паспорту з відмітками про те, що вона знаходилася у довготерміновому відряджені у Посольстві України в Сирійській Арабській Республіці, копію паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, наказів про призначення на роботу і звільнення з роботи у Посольстві України в Сирії, а також довідки про суму коштів, зароблених за час роботи у Сирії, та довіреність на ім’я людини, яка буде ввозити автомобіль в Україну. Також ОСОБА_11 повідомив їй, на кого саме слід виписувати цю довіреність, надав повні імена та адреси двох людей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Після отримання цих даних вона у нотаріуса оформила довіреність на ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на право перегнати в Україну придбаний нею під час закордонного відрядження автомобіль будь-якої марки з будь-якої країни. Таке формулювання було зазначене у довіреності у зв’язку з тим, що їй не було відомо про яку саме машину іде мова та у якій країні вона буде придбана.

Цю довіреність, разом з іншими документами, про надання яких її просив ОСОБА_11, вона передала йому під час перебування у м. Київ.

Через деякий час після цього, оскільки вона не мала жодних відомостей про придбання і ввезення в Україну від її імені автомобіля, вона знову зв’язалася з ОСОБА_11 та попросила його повідомити їй, чи придбаний на її ім’я автомобіль і чи ввезений він в Україну. Вона турбувалася чи не буде у неї проблем у зв’язку з тим, що вона надала довіреність на ввезення автомобіля, та їй у подальшому нічого не відомо про долю цього автомобіля і виданої нею довіреності.

У відповідь ОСОБА_11 дав їй номер телефону ОСОБА_4 та запропонував подзвонити безпосередньо останньому і дізнатися про ті питання, які її турбували. Вона подзвонила за наданим їй ОСОБА_11 номером. У відповідь ОСОБА_4 повідомив їй, що усе в порядку, автомобіль придбаний та пройшов митне оформлення.

Ознайомившись з наданими їй документами (Rechnung від 12.08.2009 та Brief від 04.03.2010) ОСОБА_10 повідомила, що вона їх побачила вперше, коли їй надали ці документи для ознайомлення працівники УБОЗ. До Німеччини для оформлення цих документів вона не виїздила та взагалі у Німеччині ніколи не перебувала. Довіреностей для оформлення таких документів, придбання від її імені автомобіля у Німеччині вона нікому не давала.

Безпосередньо оформленням усіх документів щодо ввезення в Україну автомобіля Mercedes-Benz S500 займався ОСОБА_4 Про це їй відомо лише з його слів. Хто займався подальшим оформленням автомобіля в Україні їй не відомо. До цього автомобіля вона не має ніякого відношення, як вже пояснювала, вона його бачила лише на фотографії. Де зараз знаходиться цей автомобіль та хто його фактично використовує їй не відомо.

Аналогічні пояснення ОСОБА_10 дала в ході досудового слідства( т. 3 а.с. 152-156).

Разом з тим, показання ОСОБА_10 самі по собі не можуть слугувати доказами вини підсудних у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 212 КК України, оскільки вони суперечливі і спростовуються іншими зібраними по справі доказами.

Так, свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що з ОСОБА_10 він раніше був особисто знайомий, оскільки вона працювала бухгалтером в посольстві України в Сирійській Арабській Республіці, а він працював бухгалтером в посольстві України в Ливані, іноді спілкувалися з робочих питань, підтримували знайомство. В 2009 році до нього звернулася ОСОБА_10 з проханням допомогти в придбанні автомобіля. Він порадив їй звернутися до ОСОБА_4, з яким був особисто знайомий, і дав їй номер його телефону. Як він зрозумів, ОСОБА_10 телефонувала ОСОБА_4, вони спілкувалися з приводу купівлі автомобіля. Через деякий час ОСОБА_10 приїздила в Київ, однак зустрітися з ОСОБА_4 не вдалося, тому вона передала пакет документів йому, ОСОБА_11 При цьому вона пояснила, що це пакет документів, необхідних для придбання та перевезення автомобіля на територію України. В подальшому ОСОБА_10 телефонувала йому для вирішення якихось робочих питань з приводу придбання автомобіля, щодо податків, умов звільнення від оподаткування тощо. ОСОБА_11 пояснив, що ініціатива в придбанні автомобіля виходила саме від ОСОБА_10, яка сама телефонувала йому і розповіла про намір придбати автомобіль, просила знайти особу, яка б допомогла їй в цьому питанні. При цьому ОСОБА_11 пояснив, що для придбання автомобіля необхідно зібрати документи, деякі з яких, зокрема, довідка встановленого зразку на адресу керівництва МЗС України, пишеться особисто особою і не може бути замовлена іншим чином.

В матеріалах справи мається нотаріально посвідчена довіреність від імені ОСОБА_10 від 12 лютого 2010 року, якою вона уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перегнати з будь-якої країни в України легковий автомобіль будь-якої марки та будь-якого року випуску, придбаний нею за кошти, зароблені під час довготермінового відрядження в Сирійській Арабській Республіці ( т. 1 ар.с.155).

Про те, що зазначена довіреність дійсно була видана нею не оспорювала в судовому засіданні і сама ОСОБА_10

Крім того, з 17 січня 2012 року набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" від 15 листопада 2011 року (4025-17) , яким внесено зміни до ст. 201 КК України. У відповідності з зазначеним Законом не є злочином переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Таким чином, на даний час скасована кримінальна відповідальність за такий вид злочину, як товарна контрабанда, отже, переміщення автомобілів через митний кордон України не є кримінально-караним діянням.

Не можуть нести підсудні і відповідальність за ухилення від сплати податків, оскільки вони не є суб*єктами даного виду злочину. Крім того, якщо органи слідства вважали, що в результаті злочинних дій підсудні отримали незаконний прибуток, то взагалі не можуть оподатковуватися кошти, здобуті злочинним шляхом.

У відповідності з роз*ясненянми, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України N 5 від 26.03.1999 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" (v0005700-99) відповідальність за ухилення від сплати податків може наставати лише за наявності сукупності таких обов'язкових умов:

- коли податки, збори чи інші обов'язкові платежі, які не

сплачено, передбачені податковим законодавством;

- коли об'єкт оподаткування передбачений законом;

- коли платник податку, збору чи іншого обов'язкового платежу

визначений як такий відповідним законодавством.

З огляду на зазначені роз*яснення суд приходить до висновку, що підсудні не є платниками податку, в ухиленні від сплати якого обвинувачуються, тобто не є суб’єктами складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України, тому за цим законом вони підлягають виправданню за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

У відповідності з роз*ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (v0005700-90) ( із змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 року № 3 (v0003700-93) та від 3 грудня 1997 року № 12 (v0012700-97) ) "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку"згідно з вимогами ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному ї об*активному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен ждати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

У відповідності з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється, зокрема, у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. Як зазначено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (v0005700-90) ( із змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 року № 3 (v0003700-93) та від 3 грудня 1997 року № 12 (v0012700-97) ) "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку"виправдувальний вирок постановляється за відсутності в діянні підсудного складу злочину, коли: встановлено, що діяння, яке ставилось в вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочином, підсудний не є суб*єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб*єкта даного складу злочину тощо.

В судовому засіданні після дослідження зібраних по справі доказів прокурор в судових дебатах відмовився від обвинувачення за ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 212 КК України.

Таким чином, суд вважає, що обвинувачення за ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 212 КК України в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, тому в цій частині підсудних необхідно виправдати за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 212 КК України.

Не знайшло свого підтвердження і обвинувачення за ч. 3 ст. 358 КК України.

Як зазначено в постанові про притягнення в якості обвинуваченого, ОСОБА_5 у січні 2010 року за невстановлених у ході досудового слідства обставин, реалізуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, організував придбання у Федеративній Республіці Німеччина автомобіля Mercedes-Benz S500 № кузова НОМЕР_1 та отримав від невстановленої у ході досудового слідства особи підроблений нею на замовлення ОСОБА_5 документ про, нібито, придбання цього автомобіля громадянкою України ОСОБА_8 –Rechnung № 5106 від 07.10.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника. про нібито придбання цього автомобіля громадянкою України ОСОБА_8 –Rechnung № 5106 від 07.10.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника. Зокрема, зазначений автомобіль у Федеративній Республіці Німеччина був придбаний ОСОБА_5 у січні 2010 року, а не ОСОБА_8 07.10.2009, як це зазначено у Rechnung № 5106 від 07.10.2009.

Крім того, як зазначено в постанові про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_5 у березні 2010 року за невстановлених у ході досудового слідства обставин, реалізуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, організував придбання у Федеративній Республіці Німеччина автомобіля Mercedes-Benz S500 4matic № кузова НОМЕР_2 та отримав від невстановленої у ході досудового слідства особи підроблений нею на замовлення ОСОБА_5 документ про, нібито, придбання цього автомобіля громадянкою України ОСОБА_10 –Rechnung № 6864 від 12.08.2009, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника. Зокрема, зазначений автомобіль у Федеративній Республіці Німеччина був придбаний ОСОБА_5 у березні 2010 року, а не ОСОБА_10 12.08.2009, як це зазначено у Rechnung № 6864 від 12.08.2009.

У відповідності з ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

Самі підсудні як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні послідовно стверджували, що не використовували ніяких підроблених документів і не підробляли їх.

Ні в ході досудового слідства, ні в судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження того, що підсудні підробили та використали завідомо підроблений документ за попередньою змовою між собою, а висновок органі слідства про наявність в діях підсудних складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України носить гаданий, уявний характер.

В постанові про притягнення в якості обвинуваченого органами слідства зазначено, що саме ОСОБА_5 замовив та отримав від невстановленої у ході досудового слідства особи підроблений нею на замовлення ОСОБА_5 документ, який містив завідомо неправдиві відомості про дату придбання автомобіля та його фактичного власника.

Таким чином, не встановлена особа, яка, на думку органів слідства, підробила Rechnung № 6864 від 12.08.2009 та Rechnung № 5106 від 07.10.2009, не було з*ясовано, в яких стосунках ця особа, якщо вона існує, перебувала з ОСОБА_5, не зібрано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 знав про наявність підробленого документа. Самі ж підсудні, в тому числі і ОСОБА_5, послідовно в судовому засіданні стверджував, що ніяких документів він не підробляв, не замовляв їх підроблення, не використовував завідомо підроблений документ.

Підсудний ОСОБА_4 також стверджував, що пакети документів на придбання автомобілів він отримав від ОСОБА_8 та ОСОБА_10, ніяких документів, в тому числі і за попередньою змовою з ОСОБА_5, він не підробляв, не замовляв їх підроблення, не використовував завідомо підроблений документ.

У відповідності з ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному ї об*єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.( ст. 327 КПК України).

Оскільки в ході досудового слідства фактично не встановлені подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), об*єктивних доказів на підтвердження обвинувачення в цій частині також не здобуто, підсудних необхідно виправдати за ч. 3 ст. 358 КК України за недоведеністю їх участі у вчиненні даного злочину.

Речові докази необхідно повернути законним володільцям.

Заявлений прокурором цивільний позов на суму 588860,26 грн. (т. 6 а.с. 85-90) необхідно залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 212 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 358 КК України виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 212 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 358 КК України виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Запобіжний захід відносно засуджених –підписку про невиїзд скасувати.

Речові докази по справі: 1) автомобіль Mercedes-Benz S500 4 Matic, номер кузова НОМЕР_2, що зберігається на території УБОЗ УМВС України в Сумській області (т. 3 а.с. 82) - повернути законному володільцю ОСОБА_23; ноутбуки "Lenovo SL 500"та "HP", що зберігаються у камері зберігання речових доказів прокуратури Сумської області (т. 3 а.с. 132) повернути законному володільцю –ОСОБА_4; ноутбук "Lenovo SL 500", годинник Doxa з металу жовтого кольору з браслетом з металу жовтого кольору та ланцюжок з металу жовтого кольору, на якому вдягнуті медальйон прямокутної форми із зображенням календаря місяця "червень"та з прозорим камінцем на місці числа "30", а також хрестик з металу жовтого кольору, що зберігаються у камері зберігання речових доказів прокуратури Сумської області (т. 6 ар.с. 221, 222), гроші у сумі 9770 євро купюрами та 604,30 гривень, що зберігаються на депозитному рахунку прокуратури області ( т. 6 ар.с.218-220), кошти в сумі 13,48 євро (монетами), що зберігаються у камері зберігання речових доказів прокуратури Сумської області. (т. 6 а.с. 218-220), повернути законному володільцю – ОСОБА_5; посвідчення особи та закордонний паспорт громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_5, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи, повернути законному володільцю –ОСОБА_5; флеш –карта micro SD, диск DVD-R, що зберігаються в матеріалах кримінальної справи - залишити на зберігання в кримінальній справі.