Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В., Горбатюка С.А., Донця О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року у справі № 814/566/15 за позовом ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування припису, -

10 липня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі Інспекція) про визнання протиправним та скасування припису від 08.06.12 р. № 137.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний припис був винесений безпідставно, оскільки позивач не експлуатує об'єкти не прийняті в експлуатацію.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 травня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано припис Інспекції від 08.06.12 р. № 137 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 7 червня 2012 року посадовою особою Інспекції була проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил позивача на об'єкті будівництво будівлі охорони та складу сільгосппродукції по АДРЕСА_1 за результатами якої, складено акт від 7 червня 2012 року, в якому зафіксовано, що будівля охорони та склад сільгосппродукції, розташовані за вказаною адресою, використовуються без прийняття в експлуатацію, що є порушенням частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI.

Перевірку проведено відповідно до направлення від 6 червня 2012 року № 633, на підставі вимоги прокуратури Миколаївської області від 29 березня 2012 року № (15)05/3-124 та звернення Державної податкової служби у Миколаївській області від 23 березня 2012 року № 631/9/26-503.

В зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем складено припис № 137 від 8 червня 2012 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, яким, зокрема, вимагалось від позивача негайно зупинити експлуатацію будівлі охорони та складу сільгосппродукції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний припис безпідставно адресований позивачу, як фізичній особі, що не є замовником будівництва, не несе відповідальності за експлуатацію об'єкта і не може бути суб'єктом містобудування згідного норм законодавства. Також суд зазначив, що у відповідача відсутні повноваження на винесення оскаржуваного припису

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно винесено оскаржуваний припис.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) т законами України.

Відповідно до частин 2, 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи інспекції державного-будівельного контролю можуть, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Аналогічні норма міститься у пунктах 3, 10 частини 11 постанови Кабінету міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" (553-2011-п) , чинної на момент постановлення оскаржуваного припису, та у пункті 19 частини 5 Указу Президента України від 8 квітня 2011 року № 439 "Про Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України" (439/2011) , чинного на момент постановлення оскаржуваного припису.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що заборона експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, як санкція за порушення вимог законодавства про містобудівну діяльність, може застосовуватись лише за вмотивованим рішенням керівника інспекції чи його заступника, а не посадовою особою інспекції шляхом винесення відповідного припису.

Судами встановлено, що оскаржуваний припис № 137 від 08.06.2012 р. складений головним державним інспектором Корчевною Л.Б., яка являється посадовою особою Інспекції, і підписаний нею (за рішенням першого заступника начальника інспекції архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області Жердєвим М.Г.)

З цього приводу суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що позначка про складання припису заступником керівника Інспекції не може ототожнюватись із вмотивованим письмовим рішенням такого керівника чи його заступника, як це передбачено чинним законодавством України.

Відповідно, вірними є висновки суду першої інстанції, що оскаржуваний припис є невмотивованим та таким, що прийнятий за межами повноважень особи, яка його видала.

Зважаючи на вищезазначене, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірного припису відповідача від 8 червня 2012 року, яким позивача зобов'язано зупинити експлуатацію будівлі охорони та складу сільгосппродукції по АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про необхідність скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року скасувати, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 травня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.