1-17/12 Про порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження - 08.02.2012 Прийняття

Підсудний ОСОБА_5 15.05.2010 року приблизно о 18.20 год., керуючи технічно справним пасажирським автобусом марки орlаn-3168НО"д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по проспекту 40-річчя Жовтня зі сторони площі Московської в напрямку проспекту Глушкова в м. Києві у крайній лівій смузі руху, зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, що розташований перед перехрестям проспекту 40-річчя Жовтня та провулку Ужгородського у м. Києві, перед яким зупинився автомобіль, що рухався попереду нього у крайній правій смузі попутного напрямку для того, щоб пропустити пішоходів, після чого ОСОБА_5 грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, - не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, розпочав рух та не пропустив пішохода ОСОБА_6, котра переходила проїздну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно руху автобуса, яким він керував, внаслідок чого вчинив на неї наїзд, в результаті чого потерпіла отримала тяжке тілесне ушкодження.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 пункту 1.5 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , згідно якого: "Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків"; пункту 2.3 б) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , згідно якого: "Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі"; пункту 10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , згідно якого: "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху"; пункту 18.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , згідно якого: "Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека"; пункту 18.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , згідно якого: "Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека"; пункту 4.16 а) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , згідно якого: "Пішохід має право на перевагу під час переходу проїздної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами".

Підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав про те, що ввечері 15.05.2010 року він, керуючи технічно справним пасажирським автобусом марки орlаn-3168НО", рухався по проспекту 40-річчя Жовтня в м. Києві. Разом з ним в автобусі в якості пасажира перебував власник автобуса –ОСОБА_7 Під'їжджаючи до нерегульованого перехрестя проспекту 40-річчя Жовтня - провулку Ужгородський, він побачив, що автобус "Богдан", який рухався попереду нього в попутному напрямку в крайній правій смузі, зупинився перед розміткою нерегульованого пішохідного переходу для того, щоб пропустити пішоходів. Він також зупинився та, дочекавшись коли автобус "Богдан"розпочав свій рух, теж почав рухатися, але раптом побачив, що із-за передньої частини автобуса "Богдан"на його смугу руху - на проїздну частину за нерегульованим пішохідним переходом вибігла дівчина, як він потім довідався - ОСОБА_6 Він з метою уникнення наїзду різко загальмував, в результаті чого автобус зупинився за пішохідним переходом, однак дівчина наштовхнулась на автобус, внаслідок чого впала і отримала тілесні ушкодження. Всі витрати на лікування потерпілої ОСОБА_6 він відшкодував її батькам.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, його вина доведена повністю та стверджується наступними зібраними в ході досудового слідства та дослідженими й перевіреними в ході судового слідства доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_6 показала суду, що ввечері 15.05.2010 року вона разом зі своєю подругою ОСОБА_8 на перехресті проспекту 40-річчя Жовтня - провулку Ужгородського переходила проїздну частину дороги. Наздоганяючи ОСОБА_8, яка переходила дорогу по нерегульованому пішохідному переходу, вона побігла за нею, переходячи дорогу за розміткою переходу. На пішохідному переході стояв маршрутний автобус "Богдан", вона обминула його, та раптом на відстані приблизно одного метра побачила автобус "Неоплан", що повільно рухався, потім, побачивши її, автобус загальмував та зупинився, однак вона, не встигнувши зупинитися, відштовхнулась руками від правого переднього боку автобуса, впала на землю та втратила свідомість. Вважає, що отримала травму внаслідок власної неуважності та необережності у зв’язку з падінням.

Однак в ході досудового слідства потерпіла ОСОБА_6 показала про те, що 15.05.2010 року вона разом зі своєю подругою ОСОБА_8 на перехресті проспекту 40-річчя Жовтня - провулку Ужгородського переходила проїздну частину дороги. ОСОБА_8, дочекавшись повної зупинки маршрутного автобуса "Богдан", який рухався у крайній правій смузі, почала переходити дорогу по нерегульованому пішохідному переходу. Наздоганяючи подругу, вона побігла за нею, рухаючись по пішохідному переходу. Вийшовши із-за передньої частини маршрутного автобуса "Богдан", який пропускав її, вона відчула поштовх в ліву частину тіла, впала на проїжджу частину та втратила свідомість ( т.1 а.с. 50-52).

Пояснила суду зміну своїх показів тим, що при дачі показів слідчому на досудовому слідстві знаходилась у лікарні та перебувала в хворобливому стані, а слідчий здійснював на неї тиск, але який саме –пояснити не може.

Свідок ОСОБА_8 показала суду про те, що 15.05.2010 року вона разом з потерпілою ОСОБА_6 на перехресті пр. 40-річчя Жовтня - пров. Ужгородський переходили проїздну частину по нерегульованому пішохідному переходу. З лівої сторони до переходу у крайній лівій смузі, гальмуючи, наближався маршрутний автобус "Богдан", а у другій смузі трохи позаду - автобус марки "Неоплан". Оцінивши відстань до вказаних транспортних засобів як безпечну, вона почала переходити зазначений пішохідний перехід. Дійшовши майже до кінця переходу, вона раптом почула звук глухого удару та озирнувшись, побачила, що ОСОБА_6 лежить на асфальті перед автобусом "Неоплан", який стояв на розмітці пішохідного переходу. Самого ДТП не бачила.

При дачі показів на досудовому слідстві свідок ОСОБА_8 вказала на те, що потерпіла ОСОБА_6 рухалась за нею на відстані двох метрів саме по розмітці пішохідного переходу (т.1 а.с. 59-61).

Свідок ОСОБА_9 показав суду про те, що 15.05.2010 року він перебував на подвір’ї будинку АДРЕСА_3. Спостерігаючи за дорогою він побачив, що по нерегульованому пішохідному переході проїздну частину пр. 40-річчя Жовтня одна за одною переходять дві незнайомі йому дівчини. Дівчат пропускав маршрутний автобус "Богдан", який зупинився перед розміткою нерегульованого пішохідного переходу в крайній правій смузі. В крайній лівій смузі в попутному напрямку зупинився інший автобус - "Неоплан". Маршрутний автобус "Богдан", пропустивши другу дівчину, розпочав рух. Автобус "Неоплан"теж почав свій рух на невеликій швидкості та здійснив зіткнення з дівчиною на пішохідному переході, від чого остання впала на проїздну частину дороги за пішохідним переходом.

Аналогічні покази свідок ОСОБА_9 давав на досудовому слідстві ( т.1 а.с. 63-65).

Свідок ОСОБА_10 показав суду, що він працює слідчим СВ Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві. У нього в провадженні перебувала дана кримінальна справа. Раніше знайомий зі сторонами та свідками у справі не був, неприязних стосунків з останніми не мав. Всі слідчі дії виконувались ним з дотриманням всіх вимог кримінально-процесуального закону. Під час досудового слідства на підсудного, потерпілу та свідків жодного психологічного та фізичного тиску не здійснювалося, останні давали покази добровільно, що підтверджується відповідними протоколами допиту.

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце на перехресті пр. 40-річчя Жовтня - пров. Ужгородський в м. Києві, від 15.05.2010 року, фототаблицею до нього та схемою ДТП (т. 1 а.с. 10-21).

Висновком судово-медичної експертизи № 923/Е від 06.07.2010 року, згідно якого у ОСОБА_6 виявлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку, субдуральних нашарувань крові в лівій лобно-скроневій ділянці, лінійного перелому правої тім'яної кістки. Локалізація та характер вищевказаних ушкоджень з урахуванням обставин справи, в тому числі і часових даних, у своїй сукупності дозволяють стверджувати, що дані ушкодження утворились внаслідок дії тупого предмету (предметів) при транспортній травмі (травма внаслідок зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом). За ступенем тяжкості вищевказана черепно-мозкова травма відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя) ( т. 1 а.с. 44-47 ).

Допитаний в ході судового слідства експерт ОСОБА_11 підтвердив свій висновок у судово-медичній експертизі № 923/Е від 06.07.2010 року та показав, що травма, яку отримала потерпіла ОСОБА_6, утворилась саме внаслідок руху транспортного засобу та пішохода.

Висновком комплексної судово-медичної та авто-технічної експертизи № 8254/11-18/112 від 24.10.2011 року, згідно якого отримані при проведенні цієї експертизи результати дослідження свідчать про те, що в даному випадку мала місце саме транспортна травма - зіткнення транспортного засобу (автобус орlаn-3168НО"д.н.з. НОМЕР_1), що рухався, з пішоходом (ОСОБА_6, при цьому мало місце тангенціальне зіткнення транспортного засобу з пішоходом з 3-а фазами травмування:

- 1-ша фаза - первинний контакт виступаючої частини автобусу;

- 2-а та 3-я фази - відкидання тіла пішохода і падіння його на дорожнє покриття, рух тіла по дорозі; покази водія ОСОБА_5 та пішохода ОСОБА_6, які вони надали в ході проведення відтворення обстановки та обставин події щодо "пішохід сама набігла на нерухомий автобус та відштовхнулась від нього, внаслідок чого впала на дорожнє покриття", не спроможні як з технічної, так і з медичної точки зору (т. 2 а.с. 55-66).

Допитаний в ході судового слідства експерт ОСОБА_12 повністю підтвердив свій висновок у комплексній судово-медичній та авто-технічній експертизі № 8254/11-18/112 від 24.10.2011 року, показавши суду про те, що з медичної точки зору версія ОСОБА_5 про відштовхування потерпілої ОСОБА_6 від нерухомого автобуса є абсурдною та була повністю спростована в ході проведення дослідження.

Допитаний в ході судового слідства експерт ОСОБА_13 повністю підтвердив свій висновок у комплексній судово-медичній та авто-технічній експертизі № 8254/11-18/112 від 24.10.2011 року, показавши суду про те, що, виходячи з вихідних даних, отриманих з матеріалів справи, версія ОСОБА_5 про те, що на момент зіткнення керований ним автобус стояв, не спроможна та повністю виключається при проведенні відповідних розрахунків.

Висновком судової авто-технічної експертизи № 1557/11-18 від 03.11.2011 року, згідно якої водій автобуса орlаn"ОСОБА_5, з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до вимог п. п. 18.1 та 18.4 ПДР (1306-2001-п) . Технічна можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 у водія автобуса орlаn"ОСОБА_5 з технічної точки зору, забезпечувалась у дотриманні водієм вимог п.п. 18.1 та 18.4 ПДР (1306-2001-п) , для чого у нього (водія) не вбачається перешкод технічного характеру. А тому в діях водія автобуса орlаn"ОСОБА_5, з технічної точки зору, вбачається невідповідність вимогам п.п. 18.1 та 18.4 ПДР. (т.2 а.с. 73-76).

Речовим доказом - автобусом марки орlаn-3168НО", д.н.з. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 38).

Покази ОСОБА_5, дані ним в ході судового слідства, не знайшли свого ствердження. Вказана версія про те, що дана ДТП сталася з вини потерпілої ОСОБА_6 була висунута ним лише в ході судового слідства у справі, на досудовому слідстві він про неї не зазначав, а тому суд розцінює її як неправдиву та суперечливу, критично ставиться до неї, і вважає, що це є спробою підсудного уникнути кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину, а тому не приймає її до уваги. Крім того, в ході досудового слідства у справі, будучи допитаним в якості підозрюваного та обвинуваченого, ОСОБА_5 показав, що вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_6 саме на пішохідному переході. Вказана ДТП відбулася саме з його вини, внаслідок того, що він, розпочинаючи рух, не переконався в тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, чому завадив маршрутний автобус "Богдан", що розпочав рух по крайній правій смузі в попутному напрямку (т.1 а.с. 73-75, 85-86).

Також суд не приймає до уваги і покази потерпілої ОСОБА_6, дані нею в ході судового слідства, покази свідка ОСОБА_7 як неправдиві та суперечливі, критично ставиться до них, і вважає, що це є спробою допомогти підсудному ОСОБА_5 уникнути кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому злочину, а тому не приймає їх до уваги.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що дії підсудного ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 2 КК України кваліфіковано правильно як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання винному суд враховує наступні обставини справи: ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину; особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягався, не працює.

Обставиною, що пом’якшує покарання винного, у відповідності зі ст. 66 КК України є добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання винного, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_5 можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, зважаючи на характер злочину, особу винного, обставини справи та наслідки вчиненого злочину, та із застосуванням правил ст. 75 КК України –звільненням від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, вважаючи таке покарання необхідним й достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно ст. 93-1 КПК України з підсудного необхідно стягнути вартість лікування потерпілої ОСОБА_6 у Київській міській клінічній лікарні № 17 в сумі 1 182 грн. 20 коп. ( т.1 а.с. 105).

Згідно ст. 93 КПК України з підсудного необхідно стягнути судові витрати у справі –вартість проведеної судової комплексної судово-медичної та авто технічної експертизи у розмірі 1 758 (одна тисяча сімсот п’ятдесят вісім) та вартість судової авто технічної експертизи в розмірі 586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн.

Долю речового доказу слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання –4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов’язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_5 вартість лікування потерпілої ОСОБА_6 в сумі 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн. 20 коп. на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 ( р/р 35423005001329 в ГУДК в м. Києві, МФО 820019, код ЕДРПОУ 03319759).

Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати у справі –вартість проведеної судової комплексної судово-медичної та авто технічної експертизи в розмірі 1 758 (одна тисяча сімсот п’ятдесят вісім) грн. на користь КНДІСЕ р/р № 31255272210579 в ГУДК у м. Києві МФО 820019, код 02883096, та вартість судової авто технічної експертизи в розмірі 586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн. на користь КНДІСЕ р/р № 31255272210579 в ГУДК у м. Києві МФО 820019, код 02883096.