Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого - судді Бойчука П.Ю.,

при секретарях Рижко О.М., Зиковій М.В., Спасюк К.В.,

за участю:

прокурора Приступи С.А.,

захисників ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

підсудного ОСОБА_3,

спеціаліста ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковеля Волинської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, -

Підсудний ОСОБА_3, працюючи на посаді слідчого СВ Волинського ЛВ УМВС України на Львівській залізниці, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно з корисливих мотивів, 15 березня 2011 року близько 16 год. 00 хв. в центральному парку м. Ковель та 21 березня 2011 року близько 12 год. 00 хв. поблизу магазину "Ажур", що знаходиться на Привокзальній площі м. Ковеля шляхом обману заволодів грошовими коштами, належними ОСОБА_5, на загальну суму 5000 грн.

Крім цього, ОСОБА_3, працюючи на посаді слідчого СВ Волинського ЛВ УМВС України на Львівській залізниці, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно з корисливих мотивів, 21 березня 2011 року, близько 12 год. 00 хв. поблизу магазину "Ажур", що знаходиться на Привокзальній площі м. Ковеля шляхом обману намагався заволодіти грошовими коштами, належними ОСОБА_5, на загальну суму 3000 грн., однак не довів свої дії до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Протиправні діяння ОСОБА_3 мали місце при наступних обставинах.

В провадженні ОСОБА_3, як слідчого СВ Волинського ЛВ УМВС України на Львівській залізниці, перебувала кримінальна справа, порушена ним 15 лютого 2011 року відносно ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. При розслідуванні даної справи до нього в лютому місяці 2011 року в його службовому кабінеті звернувся ОСОБА_5 з пропозицією сприяти в розслідуванні кримінальної справи, а саме –в зібранні матеріалів, що позитивно його характеризують, долученні до матеріалів документів, які пом’якшують відповідальність, що в подальшому могло сприяти у призначенні йому покарання не пов’язаного з позбавленням волі. ОСОБА_3 прийняв пропозицію ОСОБА_5 та за вжиття вищевказаних дій в користь останнього висунув вимогу про сплату за його сприяння грошових коштів в сумі 1000 доларів США. В подальшому, в лютому 2011 року ОСОБА_3 висунув ОСОБА_5 вимогу про сплату раніше обумовленої суми частинами: 1000 грн., 4000 грн. та 3000 грн.

15 березня 2011 року близько 16 год. ОСОБА_3, в центральному парку м. Ковель, одержав від ОСОБА_5 частину обумовленої суми у розмірі 1000 грн. нібито за зібрання та долучення до кримінальної справи матеріалів, що позитивно його характеризують, пом’якшують відповідальність, що в подальшому могло сприяти у призначенні йому покарання не пов’язаного з позбавленням волі, які використав для власних потреб.

Усвідомлюючи, що дії ОСОБА_3 є неправомірними, ОСОБА_5 21 березня 2011 року звернувся із заявою в правоохоронні органи про вимагання в нього хабара.

Після цього, 21 березня 2011 року, приблизно о 12 годині, поблизу магазину "Ажур", що знаходиться на Привокзальній площі м. Ковеля, ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_5 ще одну частину обумовленої раніше суми у розмірі 4 000 грн. нібито за зібрання та долучення до кримінальної справи матеріалів, що позитивно його характеризують, пом’якшують відповідальність, що в подальшому могло сприяти у призначенні йому покарання не пов’язаного з позбавленням волі, після чого був затриманий працівниками УСБ України у Волинській області.

Того ж 21 березня 2011 року, приблизно о 12 год. поблизу магазину "Ажур", що знаходиться на Привокзальній площі м. Ковеля, ОСОБА_3 після отримання грошових коштів, що належать ОСОБА_5, в сумі 4000 грн., наполягав на необхідності передачі йому ОСОБА_5 решти раніше обумовлених коштів в сумі 3000 грн. за нібито зібрання та долучення до кримінальної справи матеріалів, що позитивно його характеризують, пом’якшують відповідальність, що в подальшому могло сприяти у призначенні йому покарання не пов’язаного з позбавленням волі.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого 20 травня 2011 року ОСОБА_3, в присутності свого захисника ОСОБА_6, показав, що в 2010 році він закінчив факультет слідства КНУВС, в серпні 2010 року наказом начальника УМВС на Львівській залізниці був призначений на посаду слідчого СВ Волинського ЛВ УМВС України на Львівській залізниці.

В лютому 2011 року ним, за резолюцією начальника СВ Волинського ЛВ ОСОБА_7 про прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, була проведена дослідча перевірка за матеріалами по факту незаконного зберігання, перевезення без мети збуту наркотичних засобів ОСОБА_5 Матеріали містили достатні дані про наявність в діях ОСОБА_5 ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а тому ним за зазначеною статтею та відносно зазначеного громадянина була порушена кримінальна справа, яку він прийняв до свого провадження і по якій проводив досудове слідство.

Ним при проведені досудового слідства були виконані всі необхідні слідчі дії, які, на його думку, були достатні для прийняття кінцевого рішення та направлення справи до суду.

Зібрання матеріалів по кримінальній справі проводилося об’єктивно, в ході зібрання до нього звернувся ОСОБА_5 з пропозицією посприяти в подальшому розслідуванні, під час якого долучити до матеріалів справи документи, які позитивного його характеризують, пом’якшать його відповідальність, що в кінцевому результаті мало вплинути на кінцеве рішення в суді і застосування до нього покарання не пов’язаного з позбавленням волі.

Він, оцінивши матеріали справи, врахувавши особу обвинуваченого, пожалівши його, вирішив йому допомогти. З проханням допомогти ОСОБА_5 звертався до нього декілька раз, а під час пред’явлення обвинувачення ОСОБА_5 знову звернувся з проханням: "Ви мені можете чимось допомогти, щоб не отримати міри покарання пов’язаної з позбавленням волі", на що він погодився, при цьому повідомивши йому, що це буде не безкоштовно, та написав власноручно ручкою на папері суму "1000$" (одна тисяча доларів США), який показав ОСОБА_5, після чого порвав та викинув в смітник, а ОСОБА_5 у відповідь кивнув головою. Потім на подвір’ї Волинського ЛВ ОСОБА_5 сказав йому: "спрацюємося" на що він зрозумів, що ОСОБА_5 погодився.

В кінці лютого 2011 року він закінчив кримінальну справу відносно ОСОБА_5 та направив її для затвердження обвинувального висновку прокурору.

З ОСОБА_5 він неодноразово зідзвонювався та зустрічався. В ході розмов ОСОБА_5 повідомив, що всієї суми відразу зібрати не може, а тому просив прийняти кошти частинами, по мірі їх наявності, на що він погодився.

15 березня 2011 року близько 15 год. до нього зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що знайшов 1000 грн. і запитав: "куди під’їхати, щоб передати", на що він повідомив, щоб ОСОБА_5 під’їхав в центральний парк м. Ковель близько 16 год. При зустрічі в парку ОСОБА_5 передав йому 1000 грн. (5 купюр номіналом по 200 грн.), положивши їх в кишеню його шкіряної куртки. Вказані гроші того ж дня він витратив на власні потреби, а саме: 500 грн. –на погашення кредиту, 300 грн. –на придбання паперу та краски до принтера, 200 грн. –віддав мамі в рахунок боргу.

19 березня 2011 року він зателефонував до ОСОБА_5 та спитав його: "що найшов пару гривень?", на що ОСОБА_5 повідомив, що на даний час коштів не має, а сказав, що подзвонить йому з понеділка та повідомить про результати находження коштів.

21 березня 2011 року близько 12 год., перебуваючи в Волинському ЛВ на робочому місці, до нього зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що знайшов 4000 грн. та запитав чи можуть вони зустрітися біля магазину "Ажур", що на Привокзальній площі м. Ковеля, на що він погодився та сказав йому, що зараз підійде.

Близько 13 год. він зустрівся з ОСОБА_5 біля магазину "Ажур", поздоровалися за руки, пройшли з ОСОБА_5 біля 10-ти метрів та зупинилися. При розмові ОСОБА_5 сказав: "я приніс гроші, на можеш перерахувати". Він гроші не брав, а показав йому на ліву кишеню куртки, в яку слід було положити гроші, що ОСОБА_5 і зробив, поклавши гроші йому в ліву кишеню чорної балонової куртки. Після передачі коштів він сказав ОСОБА_5: "коли будуть остальні?", на що ОСОБА_5 повідомив, що вирішим пізніше.

Після цього ОСОБА_5 пішов від нього, а він, відійшовши від місця отримання коштів на 3 метри, був затриманий працівниками правоохоронного органу, які вилучили в нього з лівої кишені балонової куртки грошові кошти, перерахувавши які, повідомили, що там 4000 грн. /а.с. 234-235/.

Будучи допитаним в судовому засіданні, ОСОБА_3 змінив свої показання та свою винуватість в інкримінованих йому органами досудового слідства діяннях щодо вимагання та отримання хабара не визнав повністю. У встановлених судом діяннях щодо заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами, що належать ОСОБА_5, свою винуватість також не визнав повністю. Суду показав, що в лютому місяці начальником СВ Волинського ЛВ ОСОБА_7 було скеровано матеріали дослідчої перевірки відносно ОСОБА_5. Згідно процесуального закону він прийняв рішення та порушив проти ОСОБА_5 кримінальну справу за фактом перевезення наркотичних засобів. Справу розслідував об'єктивно, відповідно до вимог процесуального законодавства. В кінці лютого місяця, справа ним була закінчена і передана до Волинської транспортної прокуратури для затвердження обвинувального висновку. На період розслідування кримінальної справи ОСОБА_5 неодноразово намагався спровокувати на розгляд справи в його користь. Він не піддавався цим провокаціям, оскільки був дуже завантажений роботою, а тому він не мав жодних намірів приймати на користь ОСОБА_5 будь-які рішення. ОСОБА_5 неодноразово приходив в робочий кабінет, постійно телефонував до нього з своїми проханнями допомогти щодо остаточного покарання не пов'язаного з позбавленням волі, пропонував за допомогу гроші, однак він йому постійно відмовляв, посилаючись на вимоги закону. Ці провокативні дії ОСОБА_5 він серйозно не сприймав, вважаючи останнього не зовсім адекватним, а тому про ці дії нікого не повідомляв. Після направлення справи прокурору мав лише одну зустріч з ОСОБА_5 біля магазину "Ажур" в м. Ковелі. Ця зустріч була зумовлена тим, що він забув відкопіювати характеристику ОСОБА_5 для наглядового провадження, а тому зустрічався з ним з тою ціллю, щоб останній повторно взяв характеристику в сільській раді по місцю свого проживання. Під час зустрічі виявилось, що ОСОБА_5 ніяких документів йому не приніс. Під час розмови з ОСОБА_5 він стояв боком до нього, щоб бачити, що робиться навколо. Очевидно в цей час ОСОБА_5 підкинув в кишеню якість кошти. Відчути цього він не зміг, оскільки кишені були заповнені телефонами. Під час розмови з ОСОБА_5, останній постійно називав якісь цифри. Для чого ОСОБА_5 це робив і про що саме говорив, він не розумів. Після закінчення розмови з ОСОБА_5 він відійшов в сторону та був затриманий невідомими особами. Під час його огляду дістали з кишені гроші, які невідомо звідки там взялися. Під час затримання та вилучення з кишені грошей він сперечався з працівниками СБУ, наголошував, що це гроші не його та він не знає звідки вони там взялися. Під час затримання він почувався адекватним, керував собою, а після того, як працівники СБУ завели його до себе в кабінет та почали йому погрожувати триманням в СІЗО з подальшим позбавленням волі, в нього був нервовий зрив, він нічого не усвідомлював, в зв'язку з чим писав та підписував всі документи так, як казали працівники СБУ. Після поміщення його в ізолятор тимчасового тримання, стан ще більш погіршився, був шокований тим, що сталось, нічого не усвідомлював, хотів накласти на себе руки, був наляканим. В зв'язку з таким станом здоров'я слідчі дії, які з ним проводились, пам'ятає уривками, підписував протоколи допиту такі, які давали працівники СБУ. Після того, як справа була передана до суду, стан покращився, почав все усвідомлювати, адекватно сприймати ситуацію, від прочитаних матеріалів справи був шокований, оскільки всі події, викладені в матеріалах справи, не відповідають дійсності. Під час розслідування кримінальної справи на нього чинили тиск працівники СБУ, проте з відповідними заявами до правоохоронних органів він не звертався, оскільки був заляканий.

В судовому засіданні ОСОБА_3 факт написання суми "1000$" на аркуші паперу в робочому кабінеті категорично заперечував. Так само категорично заперечував факт зустрічі з ОСОБА_5 15 березня 2011 року в центральному парку м. Ковеля та отримання від останнього грошей в сумі 1000 грн. Вказував на те, що 15 березня 2011 року зняв з кредитної картки грошові кошти та повернув з них борг свої матері та товаришу, за ці ж кошти купував канцтовари та товари для оргтехніки. Окремих фраз з розмови з ОСОБА_5, що мала місце 21 березня 2011 року біля магазину "Ажур", не пам'ятає, вказував на те, що таких фраз він не говорив. Про гроші з ОСОБА_5 взагалі нічого не говорив. Показання ОСОБА_5 щодо обставин справи розцінює як наклеп, повністю заперечував факт вимагання та отримання грошових коштів. Винним себе не вважає.

Незважаючи на повне невизнання вини самим підсудним, його винуватість у встановлених судом протиправних діяннях повністю підтверджується зібраними в судовому засіданні доказами та дослідженими матеріалами справи.

Так, допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_5 суду показав, що 13 лютого 2011 року, перебуваючи в м. Ковелі він їхав додому, в сторону смт. Турійськ. Коли зрозумів, що сів не в той потяг, вийшов в тамбур і зірвав стоп-кран. До нього підійшов хтось з працівників і сказав підійти до машиніста. Підійшовши, йому сказали, що потрібно доїхати до станції Мацеїв і пересісти на потяг, який буде назад на Ковель, де підійти до працівників міліції, що він і зробив. Коли він підійшов до працівників міліції, то його доставили до лінійного відділу і провели обшук. В нього було знайдено згорток синього кольору, в якому знаходилась конопля. Він носив її для власного вживання, мети її збуту не мав. Йому сказали з'явитись на наступний день в транспортну міліцію. Він з'явився, після чого його справою почав займатись ОСОБА_3 Коли він перший раз прийшов до ОСОБА_3, то останній записав його дані та сказав принести характеристику, довідку про склад сім'ї, що він і зробив пізніше. Йому було відомо, що за зберігання коноплі можуть позбавити волі, а тому запитав в ОСОБА_3, чи може він допомогти, щоб йому було призначено умовне покарання чи штраф. Коли прийшов на наступний день, ОСОБА_3 сказав, що допоможе, але це не безкоштовно і написав на папері "1000 доларів США". З того часу він почав шукати гроші, а не знайшовши їх, взяв кредит в "VIP банку". Спочатку він запропонував ОСОБА_3 сплачувати дану суму по 1000 грн., однак він відмовився. 15 березня 2011 року по телефону вони домовились зустрітись в центральному парку, де й передав ОСОБА_3 1000 грн., хоча ОСОБА_3 просив більше грошей. Після цього, усвідомивши, що за перший неправомірний вчинок вимагається надто велика сума, звернувся в СБУ, де пояснив ситуацію. 21 березня 2011 року він взяв 4000 грн., зняв з них ксерокопії, і прийшов з ними в СБУ, де ці гроші помітили та сказали призначити зустріч з ОСОБА_3 Він йому передзвонив і вони зустрілись біля магазину "Ажур", де він дав ці гроші ОСОБА_3 Гроші ОСОБА_3 в руки не брав, а показав в яку кишеню покласти. Після того, як він попрощався, ОСОБА_3 запитував про решту грошей, тобто про 3000 грн., на що він відповів, що йому зараз потрібно їхати і що пізніше зв'яжуться по телефону.

Факт отримання ОСОБА_3 1000 грн. від ОСОБА_5 15 березня 2011 року, крім показань останнього, підтверджується такими доказами.

Свідок ОСОБА_8, яка є матір'ю підсудного, суду показала, що син неодноразово звертався до неї за фінансовою допомогою, в зв'язку з чим вона позичала йому гроші. Борги він повертав, коли отримував заробітну плату в 20-х числах. На початку березня 2011 року її син позичав в неї 200 грн., які він повернув їй 15 березня 2011 року, тобто до отримання зарплати. Вона поцікавилась, де він взяв гроші, проте він нічого не повідомив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що ОСОБА_3 позичав в нього 500 грн. ОСОБА_3 зателефонував до нього та повідомив, що хоче повернути борг. Оскільки в нього був кредит в банку, то він дав ОСОБА_3 банківські реквізити для погашення цього кредиту, щоб останній погасив частину кредиту сумою боргу. ОСОБА_3 після погашення цієї суми приніс квитанцію.

Показання свідка ОСОБА_9 підтверджуються квитанцією від 15 березня 2011 року, виданою "ПриватБанком" про внесення на рахунок ОСОБА_9 505,58 грн. /а.с.140/. Як вбачається з даної квитанції, грошові кошти були внесені саме 15 березня 2011 року.

Свідок ОСОБА_10, який є продавцем –консультантом магазину ПК "Парк" в судовому засіданні підтвердив ту обставину, що підсудний купував в магазині, де він працює фарбу для принтера "Canon". Точну дату купівлі фарби він не пам'ятає.

Як вбачається з товарного чеку, наданого ОСОБА_10 /а.с. 135/, факт купівлі чорнила для принтера "Canon" мав місце 15 березня 2011 року.

Аналізуючи зазначені докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що 15 березня 2011 року ОСОБА_3 повернув борги свої матері та ОСОБА_9, купував чорнило до принтера саме за кошти, отримані від ОСОБА_5 При цьому суд відхиляє доводи підсудного щодо зняття готівки з кредитної картки для вказаних вище цілей 15 березня 2011 року, оскільки таке зняття кредитних коштів за п'ять днів до отримання заробітної плати є нелогічним та тягне за собою додаткові витрати по кредиту. Більше того, судом не встановлено, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наполягали на терміновому поверненні боргів, а на запитання ОСОБА_8, де підсудний взяв кошти, він не дав відповіді.

Разом з тим, суд не приймає до уваги як доказ отримання 15 березня 2011 року ОСОБА_3 1000 грн. фотокопії п'яти грошових купюр номіналом по 200 грн. кожна /а.с. 11-15/, оскільки ні під час досудового слідства, ні під час судового слідства не встановлено що саме ці купюри надавались ОСОБА_3 Будь-яких додаткових доказів на підтвердження цієї обставини судом не здобуто.

Факт отримання ОСОБА_3 4000 грн. від ОСОБА_5 21 березня 2011 року, крім показань останнього, підтверджується такими доказами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показав, що він є співробітником УСБУ України у Волинській області. До органів СБУ звернувся ОСОБА_5, з приводу того, що в нього співробітник лінійного відділу міліції ОСОБА_3 вимагає грошові кошти. В зв'язку з цим він прибув 21 березня 2011 року в м. Ковель, де в ОСОБА_5 було відібрано протокол усної заяви про злочин, яка була зареєстрована у відповідному журналі. Після цього в присутності понятих спецзасобом "Промінь" було помічено грошові кошти, про що було складено відповідний протокол. ОСОБА_5 було вручено спецзасоби для фіксування розмови та помічені грошові кошти. Після затримання підсудний відмовлявся від усього, казав, що нічого ні в кого не брав. Після вилучення в нього коштів, казав, що ОСОБА_5 сам йому всунув дані кошти. Підсудний не визнавав вимагання та одержання хабара, все заперечував. Коли приїхали до відділку, він питав, що йому робити, щоб пом'якшити відповідальність, написав явку з повинною.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, кожен окремо, суду показали, що були присутні в якості понятих при поміченні купюр в приміщенні СБУ та при оформленні затримання ОСОБА_3 на Привокзальній площі. Бачили, як вилучали гроші в ОСОБА_3

З протоколу усної заяви ОСОБА_5 про злочин від 21 березня 2011 року, прийнятою від нього в Ковельському МРВ УСБ України у Волинській області, вбачається, що останній повідомив про те, що слідчий СВ Волинського ЛВ УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_3 вимагає в нього грошові кошти /а.с. 8-10/.

З протоколу огляду та вручення грошових коштів від 21 березня 2011 року вбачається, що співробітниками УСБ України у Волинській області було вручено ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 4 000 грн. (купюрами номінальною вартістю по 200 грн. кожна), які належать останньому, для передачі ОСОБА_3, із зазначенням серій і номерів купюр та долученням їх копій до протоколу огляду, зокрема: ВЖ 3469918, ЕЦ 9010779, ЕФ 0722403, ВЗ 5504991, ЕЦ 6780905, АГ 4267026, ЕЮ 9557007, ВФ 9414110, ЕЖ 1181863, ЕЮ 5823564, АГ 2550202, ВА 7134234, ВЧ 2607059, АГ0922041, АЖ 8990201, АЕ 4238425, ЕЩ 2843321, ЕЮ9804019, ВХ7384636, ВЗ 1636175. Вказані грошові кошти в ході огляду були оброблені препаратом "Промінь 1", зразок якого був відібраний на ватний тампон, який поміщено в паперовий пакет та опечатано печаткою "Для пакетів № 12" УСБ України у Волинській області з пояснюючим написом та підписами присутніх. На купюрі номіналом 200 грн. серії ВЖ № 3469918 по центру купюри, на лицевій стороні, люмінесцентним фломастером зроблено напис "ХАБАР". В результаті помічення при освітленні джерелом ультрафіолетового випромінювання встановлено, що нашарування препарату на купюрах люмінесціюють фіолетовим кольором /а.с. 20-28/.

Протоколом огляду місця події від 21 березня 2011 року підтверджується та обставина, що в м. Ковель, біля магазину "Ажур", в ОСОБА_3 в лівій кишені чорної балонової куртки було виявлено 20 купюр номіналом 200 грн. кожна. При підсвічуванні вказаних купюр ультрафіолетовою лампою, вони випромінювали нашарування світло-зеленого кольору. Купюри мають такі серії та номери: ВЖ 3469918, ЕЦ 9010779, ЕФ 0722403, ВЗ 5504991, ЕЦ 6780905, АГ 4267026, ЕЮ 9557007, ВФ 9414110, ЕЖ 1181863, ЕЮ 5823564, АГ 2550202, ВА 7134234, ВЧ 2607059, АГ0922041, АЖ 8990201, АЕ 4238425, ЕЩ 2843321, ЕЮ9804019, ВХ7384636, ВЗ 1636175. Всього купюр на суму 4 000 грн. Вказані купюри поміщені в прозорий поліетиленовий пакет, опечатаний печаткою "№12 Для пакетів. УСБ України у Волинській області" та скріплено підписами понятих. З рук ОСОБА_3 відібрано змиви. Огляд фіксувався за допомогою відеокамери "Соні" на відеокасету "Соні". Відеокасета по закінченню огляду поміщена до прозорого поліетиленового пакету, опечатаний печаткою "№12 Для пакетів. УСБ України у Волинській області" та скріплено підписами понятих /а.с. 30-34/.

В ході судового розгляду справи в присутності спеціаліста ОСОБА_4 було оглянуто зазначені вище грошові кошти, а саме –20 купюр номіналом по 200 грн. кожна, та встановлено, що їх серії та номери співпадають із зазначеними у вищевказаних протоколах. Під час огляду встановлено, що при підсвічуванні вказаних купюр джерелом ультрафіолетового випромінювання, вони мають нашарування речовини жовто-зеленого кольору, люмінесціюють. На купюрі номіналом 200 грн. серії ВЖ № 3469918 виявлено напис "ХАБАР", який люмінесціює голубим кольором.

Крім цього при вказаному огляді грошових коштів було встановлено, що грошова купюра номіналом 200 грн. серії ЕС № 9010779 має нашарування речовини жовто-зеленого кольору і має напис "ХАБАР", який люмінесціює голубим кольором.

Оскільки дана купюра з її характерними ознаками не була внесена у вказані вище протоколи, стороною захисту заявлено про недопустимість та неналежність зазначених грошових коштів, як речового доказу по справі.

Суд визнає, що під час проведення оперативних заходів та досудового слідства дійсно мало місце невнесення у відповідні протоколи характерних ознак цієї купюри. Проте, оскільки всі серії та номери купюр, які були вручені ОСОБА_5, співпадають з серіями та номерами купюр, які були вилучені в ОСОБА_3, суд вважає, що таке порушення норм КПК України (1001-05) щодо оформлення речових доказів не призвело до неправильного трактування обставин справи та до неправильних висновків в цілому, а тому визнавати ці грошові кошти недопустимими та неналежними речовими доказами по справі недоцільно.

З цих же підстав суд відхиляє доводи захисту щодо решти процесуальних порушень, допущених органами досудового слідства та про які було наголошено захистом.

В судовому засіданні було проведено перегляд відеозапису, що містився на відеокасеті "Соні", яким зафіксовано події, що мали місце 21 березня 2011 року біля магазину "Ажур" в м. Ковелі, зокрема: зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_3, затримання останнього та вилучення в нього грошових коштів. Даний відеозапис повністю узгоджується з протоколом огляду місця події від 21 березня 2011 року та підтверджує вилучення в ОСОБА_3 вказаних вище грошових коштів.

Протоколом огляду предметів та документів від 29 березня 2011 року, згідно якого було оглянуто: дві пари медичних рукавичок, ватні тампони зі змивами з лівої та правої руки ОСОБА_3, ватний тампон зі змивом з лівої кишені чорної куртки ОСОБА_3, зразок чистого ватного тампону, ватний тампон із зразком спецзасобу "Промінь 1", підтверджується, що при освітленні зазначених предметів, крім чистого ватного тампону, джерелом ультрафіолетового випромінювання, на них наявні (виділяються) нашарування світло-зеленого кольору. При освітленні чистого ватного тампону джерелом ультрафіолетового випромінювання нічого не встановлено, будь-які нашарування відсутні /а.с. 106-109/.

Згідно висновку експерта № 190 від 13 квітня 2011 року, представлені на дослідження двадцять банкнот Національного банку України номіналом "200 гривень" зразка 2007 року з відповідними номерами, які були вилучені під час огляду місця події 21 березня 2011 року, відповідають аналогічним, які знаходяться в офіційному обігу /а.с. 124-126/.

Протоколом від 14 травня 2011 року за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою підтверджується зміст розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що мала місце 21 березня 2011 року біля магазину "Ажур" в м. Ковелі /а.с. 89-90/.

Згідно протоколу огляду предметів та документів від 17 травня 2011 року, було оглянуто компакт-диск DVD+R, Verbatim, 4,7 Gb, 16x speed, vitesse 120 min. На даному оптичному носії знаходиться один відеозапис /а.с. 92-94/. Під час перегляду даного відеозапису в судовому засіданні було встановлено, що він відтворює події, які відбувалися 21 березня 2011 року в м. Ковелі біля магазину "Ажур", а саме те, як ОСОБА_3 одержав грошові кошти від ОСОБА_5, після чого був затриманий.

Згідно того ж протоколу огляду предметів від 17 травня 2011 року, було оглянуто компакт-диск DVD+R, Verbatim, 4,7 Gb, 16x speed, vitesse 120 min. На даному оптичному носії знаходиться один аудіо запис. Під час прослуховування даного аудіо запису в судовому засіданні було встановлено, що він відтворює розмову між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що мала місце 21 березня 2011 року в м. Ковелі біля магазину "Ажур". Зокрема з вказаного аудіозапису чітко вбачається, що розмова між ними йшла про грошові кошти, а саме –про 4000 грн., які були передані ОСОБА_3 та про 3000 грн., які ОСОБА_5 мав передати ОСОБА_3 в подальшому.

Протоколом огляду речових доказів від 25 березня 2011 року, згідно якого було оглянуто телефон "Samsung Vawe 5250" чорного кольору, який був вилучений у ОСОБА_3 21 березня 2011 року, підтверджується наявність телефонних розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 /а.с. 96-103/.

Предмети та документи, визнані по справі речовими доказами, об'єктивно підтверджують фактичні обставини по справі та узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами /а.с. 91, 110, 111, 116-118, 135, 140/.

Показання підсудного під час досудового слідства повністю узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами та підтверджують існування фактичних обставин справи, а тому можуть бути покладені в основу вироку.

Натомість показання підсудного в судовому засіданні не узгоджуються з іншими доказами, не мають під собою підґрунтя, є надуманими та суперечливими.

Зокрема, чинення будь-якого тиску на підсудного під час досудового слідства не знаходить свого підтвердження, оскільки підсудний жодного разу не звертався до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій працівників СБУ чи слідчих органів, не заявляв своїх зауважень у відповідних протоколах, що є в матеріалах справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, яким була розслідувана дана кримінальна справа, суду показав, що на досудовому слідстві ОСОБА_3 без ніякого тиску, добровільно, послідовно давав покази в присутності захисника. Свою вину в інкримінованому йому злочині при пред'явленні йому обвинувачення він визнав в повному об'ємі, заперечуючи лише вимагання грошових коштів. Ніяких клопотань, як зі сторони підсудного так і захисника не було.

Суд відхиляє доводи підсудного про те, що показання ОСОБА_5 є наклепом та не відповідають дійсності, оскільки ці показання є послідовними як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду.

Із зазначених вище підстав суд критично оцінює показання підсудного в судовому засіданні, вважає їх спробою підсудного завести суд в оману та уникнути кримінальної відповідальності, а тому відхиляє їх.

Будучи додатково допитаним в якості обвинуваченого під час досудового слідства 19 травня 2011 року, ОСОБА_3 підтвердив факт отримання 21 березня 2011 року від ОСОБА_5 4000 грн. Зокрема підтвердив, що ОСОБА_5 поклав ці кошти в кишеню, а він перепитав, яка там сума. Крім цього підсудний підтвердив, що запитував в ОСОБА_5 коли буде решта грошових коштів /а.с. 221/.

Аналізуючи зазначені докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_5 21 березня 2011 року грошових коштів в сумі 4000 грн. доведено повністю.

Поряд з цим суд прийшов до висновку про невірну кваліфікацію дій підсудного органами досудового слідства за ч. 2 ст. 368 КК України, виходячи з наступного.

Згідно наказу тимчасово виконуючого обов’язки начальника УМВС України на Львівській залізниці підполковника міліції ОСОБА_15 № 69 о/с від 10 серпня 2010 року, лейтенанта міліції ОСОБА_3 призначено на посаду слідчого СВ Волинського лінійного відділу УМВС України на Львівській залізниці /а.с. 247/.

Згідно функціональних обов’язків слідчого СВ Волинського ЛВ УМВС України на Львівській залізниці лейтенанта міліції ОСОБА_3, затвердженими 03 січня 2011 року начальником СВ Волинського ЛВ УМВС на Львівській залізниці ОСОБА_7, на ОСОБА_3 покладено ряд обов'язків, зокрема: при розслідуванні кримінальних справ, перевірці заяв та повідомлень про злочини дотримуватися вимог Конституції та законів України; забезпечувати повне, всебічне та об’єктивне розслідування кримінальних справ у межах встановлених законом строків; забезпечувати реалізацію у повному обсязі прав і законних інтересів всіх учасників кримінального судочинства; не допускати вчинків та будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумніви у його об’єктивності та неупередженості; при провадженні досудового слідства самостійно приймати всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення суду або згоди прокурора, і несе повну відповідальність за їх своєчасне виконання /а.с. 248/.

Як вбачається з копії кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України /а.с. 142-215/, ОСОБА_3 розслідував дану справу в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного КПК України (1001-05) .

Об'єктивність та законність розслідування вказаної кримінальної справи підтверджується вироком Ковельського міськрайонного суду від 23 березня 2011 року, згідно якого ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Як вказував в своїх показаннях сам ОСОБА_5, він надав в розпорядження ОСОБА_3 лише одну характеристику з місця проживання, яка й була долучена до матеріалів кримінальної справи.

Згідно матеріалів кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5, обвинувальний висновок по цій справі був затверджений Волинським транспортним прокурором 04 березня 2011 року /а.с. 209/, а 09 березня 2011 року ця кримінальна справа була зареєстрована в Ковельському міськрайонному суді /а.с. 215/.

Таким чином, на момент отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_5 грошових коштів 15 березня 2011 року та 21 березня 2011 року, кримінальна справа в провадженні ОСОБА_3 вже не перебувала, доступу до неї він не мав, та, відповідно, не мав можливості долучити до справи будь-які документи.

Як вказував сам ОСОБА_3 під час додаткового допиту в якості обвинуваченого 19 травня 2011 року, фразу щодо сканування печаток він сказав для того, щоб показати ОСОБА_5 що він йому допомагає.

Таким чином ОСОБА_3, отримуючи від ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 5000 грн. та намагаючись отримати ще 3000 грн., не мав реальної можливості будь-яким чином вплинути на подальший рух кримінальної справи та на призначення покарання ОСОБА_5, проте шляхом обману створював враження, що може чимось допомогти останньому у вирішені даного питання.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу (п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво" (v0005700-02) ).

Об’єктивна сторона одержання хабара полягає у прийнятті коштів в обмін на вчинення дій або допущення бездіяльності в межах професійної діяльності службової особи, а суб’єктивна сторона цього злочину –в усвідомленні одержувачем хабара того, що він набуває цінностей виконуючи або не виконуючи необхідні дії на користь хабародавця. В іншому випадку дії особи слід кваліфікувати в залежності від обставин справи за ст.ст. 190, 364 КК України (п. 19 Постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" (v0010700-09) та п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 26.04.2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво" (v0005700-02) ).

Вжити будь-яких заходів завдяки своєму службовому становищу до вчинення суддею Ковельського міськрайонного суду, в провадженні якого перебувала кримінальна справа, будь-яких дій, спрямованих на пом'якшення покарання ОСОБА_5, ОСОБА_3 не мав можливості, оскільки, відповідно до чинного законодавства України, суддя є незалежним у прийнятті відповідних рішень, а вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Таким чином, суд прийшов до висновку про доведеність винуватості підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому у великих розмірах.

Виходячи з того, що ОСОБА_3 мав намір отримати від ОСОБА_5 ще 3000 грн., що об'єктивно підтверджується зазначеними вище доказами, однак не довів свої дії до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його протиправна діяльність була припинена правоохоронними органами, суд вважає, що такі його дії слід кваліфікувати як незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, що завдало потерпілому значної шкоди, тобто за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.

При цьому суд не кваліфікує дії підсудного за ст. 364 КК України у зв’язку з тим, що, відповідно до вимог ст. 275 КПК України, розгляд справи провадиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред'явленого обвинувачення. В разі необхідності змінити чи доповнити пред’явлене обвинувачення, суд додержується правил, установлених в статтях 276, 277, 278 КПК України. Відповідно суд не вправі за результатами судового розгляду справи за власною ініціативою у будь-який спосіб поставити питання про зміну обвинувачення підсудного на більш тяжке чи таке, яке істотно відрізняється від пред'явленого за фактичними обставинами. Така зміна у порівнянні з обвинуваченням, викладеним в обвинувальному висновку може мати місце лише за ініціативою прокурора відповідно до ст. 277 КПК України.

Кваліфікуюча ознака шахрайства - вчинення злочину у великому розмірі, - визначена виходячи з того, що сума одержаних ОСОБА_3 коштів (5000 грн.) більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а така кваліфікуюча ознака як значна шкода визначена виходячи з того, що сума коштів, які намагався отримати ОСОБА_3 (3000 грн.) перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, однак менша ніж 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинено злочин середньої тяжкості (ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України) та тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України (ст. 12 КК України).

Суд враховує також те, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, має досить молодий вік, виключно позитивно характеризується по місцю проживання та по місцю роботи, на диспансерному обліку нарколога та психіатра не перебуває, має задовільний стан здоров'я. Крім цього суд враховує ставлення підсудного до скоєного.

Вирішуючи питання про призначення покарання за сукупністю злочинів, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу винного, при визначенні остаточного покарання, обирає принцип поглинення менш суворо покарання більш суворим та призначає покарання у виді позбавлення волі в межах санкції закону, за яким підсудний притягується до відповідальності.

Проте, з врахуванням наведеного вище, суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного можливе без його ізоляції від суспільства і щодо нього є підстави для застосування ст. 75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи, що підсудний вчинив тяжкий злочин з використанням свого службового становища як працівник правоохоронного органу, суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 54 КК України, позбавити його спеціального звання лейтенанта міліції.

Суд, враховуючи характер та тяжкість вчинених злочинів, вважає також за необхідне, відповідно до ст. 55 КК України, позбавити підсудного права займати посади у правоохоронних органах України, оскільки визнає за неможливе збереження за ним права обіймати посади в правоохоронних органах.

Запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін –підписку про невиїзд.

Судові витрати по справі в сумі 337,68 грн. за проведення судово-криміналістичної експертизи, у відповідності до вимог ст. 93 КПК України, підлягають стягненню з підсудного в повному обсязі.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 3 ст. 190 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України –у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень,

за ч. 3 ст. 190 КК України –у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає такі обов'язки:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На підставі ст. 54 КК України позбавити засудженого ОСОБА_3 його спеціального звання –лейтенант міліції.

До засудженого ОСОБА_3, відповідно до ст. 55 КК України, застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк три роки.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу щодо засудженого ОСОБА_3 залишити попередню –підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати по справі в сумі 337 (триста тридцять сім) гривень 68 копійок.

Речові докази по справі:

- грошові кошти в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень, які передані для відповідального зберігання у фінансовий відділ УСБУ України у Волинській області, - повернути ОСОБА_5;

- мобільні телефони марки "Нокіа", "Нокіа Е51" та "Самсунг Wave 5250", які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3, - залишити у володінні останнього;

- службове посвідчення ОСОБА_3, яке передане на зберігання заступнику начальника Волинського ЛВ УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_16, - передати до Управління МВС України на Львівській залізниці;

- два компакт-диски DVD+R, Verbatim, 4,7 Gb, 16x speed, vitesse 120 min, квитанцію про внесення на рахунок коштів в сумі 505,58 грн., товарний чек від 15.03.2011 на придбання чорнила Сanon PG –40 WWM, відеокасету "SONY Premium mini DV" із записом огляду місця події від 21.03.2011 року, які приєднано до матеріалів справи - залишити при справі;

- дві пари медичних рукавичок, два ватних тампони зі змивами з лівої руки ОСОБА_3, ватний тампон зі змивом з правої руки ОСОБА_3, ватний тампон зі змивом з лівої кишені чорної куртки (верхнього одягу) ОСОБА_3, чистий ватний тампон, ватний тампоном зі зразком спецзасобу "Промінь-1", - знищити.

вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.