Деснянський районний суд м. Чернігова в складі : головуючого - судді - Розинка В.М.

при секретарі - Осовицькій А.М

з участю прокурорів - Домашенка О.В., Авраменка А.А.

захисника - ОСОБА_1

потерпілого - ОСОБА_2

законного представника

неповнолітнього підсудного - ОСОБА_3

представника служби у справах

неповнолітніх Новозаводської районної

у м. Чернігові ради - Поповича І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, учня 10 класу вечірньої ЗОШ № 1 м. Чернігова, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, -

06.07.2011 р. близько 14.00 год. підсудний - неповнолітній ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2, з метою заволодіння чужим майном, напали на потерпілого ОСОБА_2, якого схопили руками за руки та завели їх за спину, після чого нанесли йому кілька ударів палицею по голові та обличчю, від чого останній впав на землю та, тримаючи його в лежачому положенні, нанесли потерпілому один удар ножем в область правого стегна, чим заподіяли останньому тілесні ушкодження у вигляді : закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців та забиття м'яких тканин обличчя та колото-різаної рани правого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито заволоділи грошовими коштами потерпілого у сумі 4 грн. та мобільним телефоном марки "Нокіа", вартістю 150 грн., з сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Лайф", вартістю 35 грн. з грошима на рахунку у сумі 13 грн., а всього заволоділи майном на загальну суму 202 грн., що належить означеному потерпілому.

Підсудний вину в пред’явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі та повністю погодився з обставинами, викладеними в обвинувальному висновку. Пояснив суду, що не знає навіщо вчинив злочин, але так вийшло, особисто він не бив потерпілого, а лише тримав руки того, приносить вибачення потерпілому. Розуміє, що вчинив неправильно, просить не позбавляти волі та дати останній шанс на виправлення, обіцяє нормально вчитися, добре себе поводити і запевняє, що подібне не повториться.

Аналогічні свідчення він давав і в ході досудового слідства, що перевірено судом. Він був зі своїм знайомим на ім’я ОСОБА_2, коли побачив потерпілого, якого наглядно знав, запропонував того побити та забрати телефон. Потерпілий на прохання дати телефон пояснив, що на рахунку немає грошей. Він йому заламав руки, а ОСОБА_2 почав бити того дерев’яною палицею по голові, потім він зробив потерпілому підсічку, той впав, ОСОБА_2 вдарив того лежачого. У потерпілого вони забрали телефон і втекли, по дорозі він зустрів брата, і розповів тому про скоєне. Телефон продали за 40 грн., гроші витратили на власні потреби. Вину визнав (а.с.110).

Допитаний по справі в якості потерпілого ОСОБА_2 пояснив, що на цей час йому шкода відшкодована. У питанні визначення покарання підсудному вважає, що таке може бути визначене, як умовне без позбавлення волі. Йому жалко матір підсудного, який за молодістю та дурістю вчинив злочин. Також зазначає, що підсудний не завдавав йому ударів, це робив інший із нападників, вина того в скоєному є основною, роль підсудного звелась лише до того, що той тримав його за руки.

Такими самими, були його свідчення й у ході досудового слідства, де він стверджував, що 06.07.2011 р. йшов у сторону магазину "Будинок книги", щоб за вказаним будинком у покинутомі господарстві набрати землі для квітів, коли він зайшов за вказаний будинок, він там зустрів хлопця на ім'я ОСОБА_5, з яким він познайомився весною 2011 р., з тим був ще один незнайомий йому хлопець. Коли він зайшов до двору, то до нього підійшли ці хлопці та ОСОБА_5 попросив у нього телефон, на що він відповів, що в нього немає телефону, однак ОСОБА_5 помітив у нього в задньому кармані джинсів телефон, після чого він відповів, що в нього на рахунку не має грошей та переклав телефон до передньої кишені джинсів, однак ОСОБА_5 підійшов до нього схопив за руки та заламав їх за спиною, у цей час інший хлопець узяв палицю та почав нею бити його по голові та обличчю, від чого він впав на землю. Олександр продовжив його тримати, а інший хлопець дістав розкладний ніж та сказав, йому що він вже сидів у тюрмі та йому нічого втрачати, тому він його заріже, після чого хлопець почав його різати ножем у задню частину правого стегна, скільки разів хлопець його різонув ножем він не пам’ятає, потім хлопець заліз до нього в передню кишеню джинсів та забрав мобільний телефон, при цьому хлопець запитав у нього, чи має він при собі гроші на що, він відповів, що не має, однак хлопець його обшукав та забрав у нього гроші в сумі 4 грн. (а.с.29).

Крім пояснень підсудного та потерпілого обставини скоєного стверджуються протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_2 та його поясненнями про вчинення злочину (а.с.7,8), протоколом огляду місця події (а.с.12-14), висновком експерта № 1427, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_2 були завдані легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с.36-38), висновком експерта № 506 від 28.09.2011 р., відповідно до якого на поверхні правої штанини потерпілого ОСОБА_2 наявні сліди пошкоджень, які утворилися внаслідок колото-ріжучої дії гострим предметом (а.с. 118-120).

Допитаний в судовому за сіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що йшов додому з рибалки, коли почув крики, та побачив свого брата та хлопця на ім’я ОСОБА_2. Ті розповіли йому, що побили та, начебто, поранили потерпілого, відібрали у того мобільний телефон та 4 грн. Вважає, що ті не думали, коли таке зробили, причому вперше в житті.

Ті самі обставини містять і його свідчення, отримані в ході досудового слідства та перевірені судом, про те, що 06.07.2011 р. у обідній час він повертався додому з рибалки та побачив, що від будинку АДРЕСА_2 відбіг його брат ОСОБА_5 та наглядно знайомий йому хлопець ОСОБА_2. Він підбіг до них, його брат ОСОБА_5 розповів йому, що вони напали на ОСОБА_2 та відібрали в нього мобільний телефон, після чого вони всі втрьох пішли до ринку "Центральний", де ОСОБА_5 продав даний телефон (а.с. 101).

Матір підсудного ОСОБА_3 пояснила суду, що коли вона дізналась про скоєне сином, то саме вона знайшла другого нападника, просить урахувати, що син піддався впливу того, вона вжила заходи по відшкодуванню шкоди потерпілому, щиро вибачається перед тим, просить не позбавляти волі сина, оскільки від цього буде лише гірше.

Оцінюючи зібрані та перевірені докази, суд знаходить, що дії підсудного ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ст. 187 ч. 2 КК України, як розбій, тобто напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а вина в скоєному доведена в повному обсязі.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд ураховує тяжкість учиненого злочину, що є тяжким злочином, особу винного –його молодий вік (шістнадцять років на час скоєння правопорушення), незадовільний стан здоров’я останнього, у зв’язку з чим він перебуває під наглядом лікаря-психіатра, що стверджується медичною документацією, наявність у нього постійних місць проживання, а також навчання, що позитивно стверджує його соціальний статус, сімейний стан –проживання в сім’ї з чотирьох осіб, позитивну характеристику з місця навчання, за браком негативної характеристики з місця мешкання, відсутність попередніх притягнень до кримінальної відповідальності, та два випадки притягнення того до адміністративної відповідальності за куріння й порушення правил благоустрою міста, що не свідчить про його схильність до порушень закону, обставини, які пом’якшують покарання –щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданого збитку, за відсутності обставин, які те обтяжують, приймає до уваги відсутність вимог потерпілого про призначення йому суворого покарання та, навпаки, його клопотання про визначення йому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. Більш того, вище перелічені обставини справи –добровільне й повне відшкодування шкоди в стадії судового розгляду, скоєння злочину вперше, причому в молодому віці, відсутність попередніх притягнень до кримінальної відповідальності, тобто відсутність попередньої сталої протиправної поведінки, ненастання на даний час тяжких наслідків для потерпілого та його точка зору щодо покарання, а також дані щодо особи підсудного –проживання того в складі сім’ї з батьками, що забезпечить достатній контроль належної поведінки за підсудним з боку родини, наявність позитивних характеристик, за відсутністю негативних характеристик, що свідчить про позитивне ставлення підсудного до його місця в суспільстві, судом розглядаються, як такі, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України й, з таких підстав, дозволяють призначити покарання нижче від найнижчої межі.

За вищевикладених обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення підсудного без відбуття покарання, тобто про можливість прийняття рішення про звільнення від відбуття покарання з випробуванням, що є необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів. Відповідно до цього, додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується.

Обговорюючи запропоноване прокурором покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, суд приходить до висновку, що таке представником обвинувачення жодним чином не обґрунтоване, не базується на встановлених у судовому засіданні обставинах, причому за безпосередньої участі того самого прокурора, не відповідає вимогам п. 16 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" (va005700-04) в частині того, що позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням, що може бути призначене особам, яким на момент вчинення злочину не виповнилось 18 років. Це покарання має застосовуватися до таких осіб тільки тоді, коли в суду є переконання, що застосування більш м’якого покарання не сприятиме виправленню засудженого. Разом з тим, вищезазначене свідчить про те, що не лише за обставинами справи, а і з урахуванням його характеристики особи, що визначається його загальною позитивною спрямованістю, котра ніяким чином не спростована обвинуваченням, яке не надало будь-яких безспірних доказів щодо неможливості виправлення того в умовах не застосування до нього самого суворого із передбачених законом покарань у вигляді позбавлення волі, все це в даному випадку не переконує суд у необхідності застосування покарання у вигляді реального позбавлення волі. Зазначена пропозиція прокурора орієнтована лише на каральний аспект покарання, без урахування іншої мети –виправлення засудженого, тому не може розглядатись як єдина припустима у даній конкретній кримінальній справі.

Позов прокурора про відшкодування шкоди у зв’язку з лікуванням потерпілого є обґрунтованим, доведеним у судовому засіданні й підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку з відшкодуванням потерпілому ОСОБА_2 шкоди, суд уважає за можливе прийняти відмову того від позову, і закрити провадження в цій частині в справі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно зі ст. 81 КПК України.

Судові витрати, пов’язані з проведенням експертиз, підлягають стягненню з підсудного.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України й призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбуття покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місць проживання, роботи або навчання та періодично з'являтись для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь місцевого бюджету м. Чернігова 963 грн. 81 коп. витрат на лікування потерпілого.

У разі відсутності в ОСОБА_5, як неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, цю шкоду відшкодувати в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, його батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

Провадження в справі в частині цивільного позову закрити в зв'язку з відмовою потерпілого від позову.

Речові докази : джинсові штани повернути ОСОБА_2

Мірою запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту його проголошення.