1-346\11 Про використання самовільно присвоєних владних повноважень працівника міліції, з метою створення довірчих стосунків для реалізації умислу на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства - 20.12.2011 Прийняття

ОСОБА_14, використовуючи самовільно присвоєні владні повноваження, з метою створення довірчих стосунків для реалізації умислу на заволодіння чужим майном –грошовими коштами осіб, з якими попередньо знайомився, представляючись працівником УБОЗу ГУ МВСУ у Львівській області. У такий спосіб входив потепілим у довіру та у подальшому зловживаючи нею, протягом січня – листопада 2010 року, шляхом обману, почергово, заволодів грошовими коштами громадян: ОСОБА_10 в сумі 500 доларів США; ОСОБА_15 в сумі 800 грн.; ОСОБА_7 в сумі 800 грн.; ОСОБА_16 в сумі 15000 грн., ОСОБА_8 в сумі 1200 грн.; ОСОБА_17 в сумі 1800 грн.; ОСОБА_18 в сумі 7500 грн.; ОСОБА_2 в сумі 1000 грн.; ОСОБА_19 в сумі 440 грн.; ОСОБА_5 в сумі 700 грн.; ОСОБА_3 в сумі 200 доларів США ; ОСОБА_9 в сумі 100 доларів США та 2560 грн.; ОСОБА_20 в сумі 100 доларів США ; ОСОБА_11 в сумі 8000 грн.; ОСОБА_21 в сумі 8000 грн.; ОСОБА_13 в сумі 6500 грн.; ОСОБА_22 в сумі 7000 грн., завдавши кожному з них, матеріальної шкоди на відповідну суму.

В судовому засіданні, підсудний, як і на досудовому слідстві, свою вину у вчиненому, відповідно до оголошеного представником державного обвинувачення обвинувального висновку, за кожним епізодом окремо, визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини їх вчинення, щодо часу, місця і мети. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, запеняючи суд, що буде відшкодовувати збитки завдані потерпілим. Цивільні позови в частині матеріальних збитків визнає, що стосується моральної шкоди, покладається на суд.

Зокрема підсудний підтвердив, що на початку січня 2010 року, у нього виник умисел на заволодіння чужими коштами шляхом обману. Для полегшення задуманого, він став відрекомендовуватися працівником УБОЗу ГУ МВСУ у Львівській області, що сприймалося потерпілими за дійсне.

З цією метою, на початку січня 2010 року, він ОСОБА_14, перебуваючи біля спорткомплексу "Україна", що по вул. Мельника, 18 у м. Львові, повідомив потерпілому ОСОБА_10, з яким попередньо познайомився, неправдиву інформацію про його приналежність до правоохоронних органів та про можливість придбання ним ноутбука по ціні, дешевшій за ринкову. Для цього, отримав в останнього завдаток у розмірі 260 долларів США, а відтак, через декілька днів по вулиці Кн.. Ольги, в районі будинку № 106, біля універмагу "Львів" у м. Львові ще 240 доларів США, а всього отримав у ОСОБА_10 500 доларів США. Виконувати обіцяне, як і повертати кошти потерпілому, наміру не мав і такі добровільно не повернув.

В кінці січня 2010 року, продовжив підсудний, він перебуваючи біля будинку № 63, що по вул. В.Великого в м. Львові, у такий же, обраний ним спосіб, ніби то для придбання потерпілому мобільного телефону "Нокія-5530", заволодів грошовими коштами в розмірі 800 грн. громадянина ОСОБА_4, які теж не повернув та не виконав обіцяного.

У такий же спосіб та з цією ж метою, в лютому 2010 року, він, перебуваючи на автомийці, що по вул. Стрийській, 103 в м. Львові, заволодів грошовими коштами громадянина ОСОБА_7, отримавши у нього на придбання мобільного телефону "Нокія-Вертум" 800 грн., які не повернув та обіцяних зобов’язань не виконав.

Підтвердив також, що в кінці лютого 2010 року, перебуваючи в приміщенні гуртожитку по вул. Відкрита, 1 в м. Львові, використовуючи вищезазначений спосіб та мету, заволодів грошовими коштами в сумі 15000 грн., що належали гр.. ОСОБА_16, які йому передала гр.. ОСОБА_23 на придбання ноутбуків для ОСОБА_24. Отримані кошти не повернув, як і не мав наміру виконувати обіцяне.

Приблизно у цей же час, тобто в кінці лютого 2010 року, близько 15 год.00 хв., він, перебуваючи на ринку "Південний", що по вул. Щерецькій, 36 у м. Львові, отримав грошові кошти в розмірі 215 доларів США та 1200 грн. у громадянина ОСОБА_8, ніби то для придбання останньому ноутбука. Однак, ноутбука не купив, грошей не повернув.

Також, приблизно в кінці лютого 2010 року, близько 20 год. 00 хв.., він, ОСОБА_14, перебуваючи в приміщенні ГО "Західно - української федерації спортивного покеру" по вул. К.Левицького, 41 в м. Львові, з тим же умислом та у той же спосіб, заволодів грошовими коштами в розмірі 1800 грн. громадянина ОСОБА_17 не маючи на меті їх повертати та виконувати зобов’язання.

У цьому ж місяці 2010 року, перебуваючи неподалік будинку № 147 по вулиці Кульпарківській у м. Львові, він, з тих же мотивів та умислом, в аналогічний спосіб як і попередньо, пообіцяв гр.. ОСОБА_11 та гр .. ОСОБА_21 придбати для них побутову техніку. Для цього отримав, від кожного окремо, по 8000 грн. Віддавати кошти наміру не мав, як не мав наміру купляти обумовлений товар.

На початку березня 2010 року, перебуваючи в приміщенні кафе-бару "Трапеза", що по вул. Ген. Чупринки, 61 в м. Львові, він, ОСОБА_14 у вказаний вище спосіб та переслідуючи ту ж мету –заволодіння коштами шляхом обману, отримав у гр. ОСОБА_18 суму у розмірі 7500 грн., нібито для придбання трьох мобільних телефонів "Нокія-6300"та трьох ноутбуків марки "Асус". Вище обіцяного майна не придбав та грошей добровільно не повернув.

09 березня 2010 року, близько 14 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні АТ "УкрСиббанк", що по вул. Героїв УПА, 73 в м. Львові, у вказаний вище спосіб, познайомився з гр.. ОСОБА_19 та гр.. ОСОБА_2, пообіцявши їм при цьому, придбати ноутбуки за ціною значно нижчою ринковій. Для цього, тримав від ОСОБА_19 грошові кошти у розмірі 440 грн. та у ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1000 грн., не маючи на меті виконувати обіцяне та повертати кошти.

В кінці березня 2010 року, пояснив далі підсудний ОСОБА_14, він, перебуваючи на вул. Стрийській, 103 в м. Львові, в районі майстерні "шиномонтаж", використовуючи довірливі стосунки, які склалися між ним та гр. ОСОБА_5, пообіцяв тому придбати мобільний телефон "Нокія-6300" й отримав від нього грошові кошти в сумі 700 грн. У подальшому, взяте зобов"язання не виконав, грошей не повернув.

20 березня 2010 року, близько 20год. 30 хв., перебуваючи неподалік торгового центру "Антошка", що по вул. Науковій, 35а в м. Львові, у той же спосіб та з тією ж метою, пообіцяв гр. ОСОБА_3, придбати для нього ноутбук по ціні дешевшій ринковій. Отримав від останнього завдаток в розмірі 200 доларів США, повертати який, наміру не мав, як не мав наміру виконувати взяті зобов’язання.

На наступний день, тобто 21 березня 2010 року, близько 14 год. 00 хв., він, перебуваючи в приміщенні магазину "Брейн", що по вул. Костюшка, 24 в м. Львові, діючи за вказаним вище сценарієм, пообіцяв гр. ОСОБА_9, придбати для нього ноутбук по ціні 250 доларів США, тобто по ціні, дешевшій ринковій, та отримав у того, як завдаток, грошові кошти в розмірі 100 доларів США, не маючи на меті їх повертати та виконувати обіцяне.

19 травня 2010 року, близько 14 год. 30 хв., перебуваючи поблизу ТзОВ "Бізнес-Центр", що по вул. В.Великого, 11 в м. Львові, у спосіб, як і з попередніми потерпілими, пообіцяв гр. ОСОБА_20, придбати тому ноутбук за ціною нижчою за ринкову. Отримав у того завдаток в розмірі 100 грн., не виконавши взяте на себе зобов"язання та не повернувши грошей.

20 листопада 2010 року, близько 17 год. 00 хв., він, ОСОБА_14, перебуваючи неподалік будинку № 12 по вулиці Тролейбусній у місті Львові, діючи як і у попередніх випадках, пообіцяв гр.. ОСОБА_13 та гр.. ОСОБА_22 сприяти у придбанні для них побутової техніки за цінами нижчими за ринкові. Для цього отримав завдаток, у ОСОБА_13 - грошові кошти в розмірі 1100 грн., та у ОСОБА_22 - грошові кошти в розмірі 1300 грн. У подальшому, на ці ж цілі, різними частинами сум, отримав від них ще грошові кошти. У загальному, отримав від ОСОБА_13 - суму в розмірі 6500 грн., а у ОСОБА_22 - суму в розмірі 7000 грн. В подальшому, на їх вимогу написав письмові розписки про повернення коштів до 26 грудня 2010 року. Разом з тим, коштів не повернув, техніки не придбав.

Всі отримані ним кошти, використовував для власних потреб, частково програючи на ігрових апаратах протягом 2010 року. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Крім повного визнання вини підсудним, його вина доведена зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких, перевірена судом, учасниками процесу не оспорюється, а тому суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи.

На підставі повного визнання вини підсудним та матеріалів кримінальної справи, об’єктивність та повнота яких, учасниками судового процесу не оспорюється, суд вважає доведеним, що ОСОБА_14 самовільн присвоїв собі владні повноваження, які поєднав із заволодінням чужим майном, шляхом обману та зловживанням довірою, з кваліфікуючою ознакою - повторно та кваліфікує ці його дії за ч. 2 ст. 190 та ст. 353 КК України.

Призначаючи підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчинених злочинів, особу підсудного, який по місцю проживання та роботи, в цілому характеризується позитивно ( т. 2 ас. 92- 93, т3 ас.100), часткове відшкодування потерпілим, а саме: ОСОБА_19, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_7 ОСОБА_6, завданих збитків, а також його негативне ставлення до вчиненого в ході розгляду справи в суді.

Суд, також приймає до уваги, що підсудний під час розслідування відносно нього кримінальної справи, порушеної в квітні 2010 року, продовжував вчиняти аналогічні злочини, отримуючи обманним шляхом грошові кошти в інших потерпілих. Тобто, не усвідомив протиправності своїх дій та поведінки навіть тоді, коли реально знав про кримінальну караність за їх вчинення.

Також, призначаючи підсудному покарання, суд враховує, що протягом досудового слідства та судового розгляду справи, у підсудного було достатньо часу на відшкодування заподіяної шкоди решті потерпілим, однак, він не використав даний час, та збитків не відшкодував.

З цих підстав, суд відхиляє твердження захисту, що покарання підсудному слід призначити без позбавлення волі, надавши йому можливість заробляти та повернути потерпілим заподіяні збитки.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного, суд визнає його щире каяття висловлене в останньому слові та сприяння органам досудового слідства, при розслідуванні даної справи.

З урахуванням пом’якшуючих обставин та особи підсудного, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_14 слід призначити максимальне, що передбачено в санкцією статті за якою інкриміновано злочин –шахрайство, у вигляді позбавлення волі, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, врахувавши вище викладене, суд не знаходить підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_14 без відбування покарання, а відтак підстав для його звільнення від відбування покарання з випробовуванням.

Що стосується цивільних позовів, заявлених потерпілими, то такі слід залишити без розгляду, з підстав прийнятого судом рішення про розгляд кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, проти чого останні не заперечували.

Приймаючи таке рішення, судом враховуються вимоги ст. 328 КПК України, згідно якої, постановляючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки потерпілі погодилися на розгляд справи у спрощеному порядку, суд позбавлений можливості вирішити цивільні позови без дослідження матеріалів справи.

За даних обставин, суд вважає за можливе вирішення цивільних позовів залишити без розгляду, роз’яснивши потерпілим право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства, що не суперечить вимогам КПК України (1001-05) .

З урахуванням наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання потерпілих про забезпечення цивільного позову, оскільки вирішення такого, пов’язано з його задоволенням, в порядку визначеному с. 329 КПК України (1001-05) .

До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд, слід залишити без змін (т. 1 ас. 189).

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 299, ст.ст. 321 - 324, 327, 332- 337 КПК України, -

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Його ж визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 353 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, остаточну міру покарання призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Час відбування покарання ОСОБА_14 за даним вироком суду, рахувати з моменту реального його поміщення у кримінально –виконавчу установу після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід – підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу та приведення до виконання, залишити без змін, після вважати скасованим.

Цивільні позови, заявлені потерпілими ОСОБА_10 в сумі 500 доларів США; ОСОБА_15 в сумі 15800 грн..; ОСОБА_18 в сумі 7500 грн.; ОСОБА_3 в сумі 200 доларів США ; ОСОБА_9 в сумі 2960 грн. ; ОСОБА_11 в сумі 7979 грн.; ОСОБА_21 в сумі 7979 грн.; ОСОБА_13 в сумі 5250 грн.; ОСОБА_22 в сумі 5750 грн., залишити без розгляду, роз’яснивши їм право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.