Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Іщук Л. П.

з секретарем Косіцина Н. П.,

з участю прокурорів: Савчука Б.Г., Сисака О.В., Мамкути А.М.,

захисника ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України,

з середньо-спреціальною освітою, одруженого, працю-

ючого музичним керівником дитячого садка с. Тхорин

Овруцького району, інваліда 2 групи загального захво-

рювання, потерпілого внаслідок Чорнобильської

катастрофи категорії 3, раніше не судимого,

за ст. 286 ч.2 КК України, -

06 жовтня 2009 року, близько 16 години 40 хвилин ОСОБА_2, керуючи по дорученню автомобілем, марки ВАЗ-21063 н/з НОМЕР_1, належним ОСОБА_6, рухався автодорогою по вул. Червоноармійській, поблизу будинку АДРЕСА_2, в напрямку центру села. Своїми необережними діями створив небезпеку для руху, яка загрожувала життю та здоров"ю громадян, завдав матеріальні збитки, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не був особливо уважним до такої категорії учасників джорожнього руху, як діти, де здійснив наїзд на малотітнього пішохода ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_2, яка перебувала на правому узбіччі та почала перетинати справа на ліво проїздну частину.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), малолітній пішоход ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: синця верхньої повіки правого ока, нижньої повіки лівого ока з переходом на виличну ділянку, синця зовнішньої поверхні лівого стегна, крововиливу в м"які тканини голови зліва, перелому лівої скроневої кістки, струсу головного мозку, розриву сигмовидної кишки, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв"язку з настанням смерті 05.11.2009 року в Житомирській бластній дитячій лікарні.

В даних умовах дорожнього руху водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.1.5,1.7,2.3.(б),12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що своїми необережними діями, створив небезпеку для руху, яка загрожувала здоров"ю громадян, завдав матеріальні збитки, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не був особливо уважним до такої категорії учасників дорожнього руху, як діти; при винекненні небезпеки руху, яку об"єктивно він виявив, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Порушення водієм

ОСОБА_2 вимог п.п.1.5,1.7., 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) знаходяться в прямому причинному зв"язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 у вчиненні інкремінованого йому злочину винуватим себе визнав повністю, (хоча на досудовому слідстві винним себе не визнавав), а позовні вимоги до нього визнав частково та пояснив, що 06.10.2009 року, близько 16 години 40 хвилин він рухався на автомобілі ВАЗ 21063 н/з НОМЕР_2, яким керує за дорученням, по АДРЕСА_2 в напрямку центра цього села. В атомобілі пасажирів не було. Під час руху була світла пора доби. Рухався він зі швидкістю 30-35 км/год. При його русі, за 100 м на узбіччі він побачив дівчинку, віком близько 2 років. Рухаючись далі, в напрямку будинку АДРЕСА_2, він звернув увагу на хлопця, віком близько 12 років, який рухався в зустрічному напрямку по лівій стороні та обходив обрізки деревини, які лежали на лівій смузі руху до середини дороги. Його смуга руху була без перешкод. Хлопчик продовжував рух і за 30 м. він побачив, що дівчинка, яка знаходилася на узбіччі, піднялася і повернулася в бік автомобіля. Приблизно за 6 метрів дівчинка побігла в напрямку автомобіля, пробігши при цьому близько 3 метра по проїзній частині. В цей час він почав гальмувати та повертати кермо ліворуч, однак не уникнув наїзду та вдарив дівчинку переднім бампером автомобіля в районі номерного знаку. Після чого він зупинився, вибіг з автомобіля підняв дівчинку на руки і поніс до її будинку, де вона проживала.. Просить суворо не карати та застосувати до нього акт амністії, так як він є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи та інвалідом 2 групи загального захворювання.

Крім визнання підсудним своєї вини, його винуватість повністю доводиться наступними доказами:

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 06.10. 2009 року, близько 16 години 40 хвилин, по вул. Червоноармійській в с. Словечне, Овруцького району на його малолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 був здійснений наїзд автомобілем ВАЗ 21063 під керуванням ОСОБА_2, яка гралася на трав"яному узбіччі з правої сторони по напрямку руху автомобіля. Потім вона пальцем вказала на автомобіль і зробила декілька кроків в напрямку проїздної частини і ОСОБА_2 наїхав на неї. В зв"язку з отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями донька знаходилась на лікуванні, спочатку в Овруцькій ЦРЛ з 06.10. по 08.10.2009 року, а потім в Житомирській обласній дитячій лікарні, де 5.11.2009 року померла. За причинене їм горе вони заявили цивільний позов, який підтримує в повному обсязі і просить задовольнити. Щодо покарання підсудного, то карати згідно закону.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтвердила показання потерпілого ОСОБА_3 та додала, що 06.10.2009 року, близько 17 години вона була дома з меншою дочкою, почула крик на вулиці та вибігла і побачила свою закривавлену дитину у бабусі на руках. Позаду був підсудний і висловлювався на адресу бабусі нецензурною лайкою. Потім все, як було розповів їй племінник ОСОБА_8. Підсудний навіть не вибачився перед нею. Вона заявила цивільний позов на 43 633 грн. матеріальнох та 500 тис.грн. моральної шкоди, який підтримує в повному обсязі і просить стягнути з винної особи. Щодо його покарання, то карати згідно закону.

Допитаний в судовому засіданні в присутності батька, ОСОБА_9, неповнолітній свідок ОСОБА_10 пояснив, що в жовтні 2009 року він разом із своєю прабабусею, ОСОБА_11 та сестрою, ОСОБА_7 йшли від його дому до будинку бабусі по АДРЕСА_2. Він ішов попереду, а бабуся вела сестру за руку позаду. В цей час назустріч їхав автомобіль "Жигулі", яким керував сусід бабусі ОСОБА_2 Автомобіль проїхав повз нього на швидкості прискоренням, він спіткнувся і впав, а коли піднявся то через декілька секунд він почув стук та писк гальм автомобіля. Коли він обернувся, то побачив, автомобіль, який стояв під кутом майже по середині дороги, я якого відразу вийшов водій і взяв сестру, ОСОБА_7 на руки з -під машини. Після чого він почав кричати на нього та бабусю. Детальніше пригоди він не бачив., так як був спиною від місця наїзду.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, підсудний є йому сватом. Вони з сватом домовилися полагодити йому колодязя. Сват поїхав до матері ставити машину, так як у нього немає свого гаража. Машин а від"їхала не далеко, бо він добре почув звук різкого тормозу коліс. Він пішов на дорогу побачити, що трапилось. Сват ходив кругом машини, на дорозі нікого не було, але він почув крик жінки "мая дівчинка..", коли він підійшов ближче то побачив що сват тримав маленьку дитину, яка плакала. Потім до нього підбіг хлопчик, гляну і побіг. Він побіг в хату зателефонувати в швидку допомогу, бо сваха сказала, що вдома у дівчинки нікого немає. Коли він вийшов з хати, то побачив батька дитини, який забрав її в свою машину і поїхав.

Свідок ОСОБА_8.в судовому засіданні пояснила, що 06 жовтня, близько 17 години вона з зятем була в місті Овручі і заїхали до сина, дочка ОСОБА_13 була ОСОБА_14 взяв ОСОБА_7 і пішов гуляти. Потім прибіг і сказав, що ОСОБА_7 збила машина. Коли вона прибігла, то ОСОБА_3 повіз дитину в лікарню. Самої ДТП вона не бачила.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснився. Що це було півтора року тому, була осінь, він на порозі своєї хати полоскав одяг і почув різкі гальма. Він виглянув із-за хати на дорогу і побачив, як водій ОСОБА_2 поніс на руках дитя у двір потерпілих.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що тоді була осінь, він їхав з поля, віз гарбузи. Його зупинили працівники ДАЇ і попросили бути понятим, щоб поставити підпис в протоколі. Що сталося він не цікавився. Тормозний шлях машини був не великий. Тоді було темно і він уже не пам"ятає все точно. Він поставив свій підпис, де йому показали і поїхав додому.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що вже не пам"ятає коли це було. Пам"ятає те, що був в склалі опер групи, був виклик із лікарні і він з опер групою поїхали в лікарню, а потім на місце пригоди, де все задокументували.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що в липня чи серпні він чергував і поступило повідомлення із лікарні, що до них доставлена дитина з тілесними ушкодженнями після ДТП. Він з опер групою поїхав на місце пригоди, провели огляд, склали план-схему ДТП.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона тоді йшла з роботи, зайшла в магазин, там був потерпілий . вона привіталася з ним і пішла додому. Підходячи побачила натовп людей, її чоловік взяв якусь дитину і поніс, сказав, що дитина підскочила йому під колеса.Вранці вона занесла гроші потерпілим, так як дитина була в лікарні. Гроші взяв брат потерпілої, в ввечері ці гроші назад принесла мати потерпілої, сказала, що дочка передала, щоб купити ікону в церкві, а гроші не потрібні, бо дитина в реанімації. Вона провідувала дитину в лікарні, передавала продукти. Гроші давала їм так, не позичала. Претензії до них не має.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що надійшло повідомлення із лікарні, про те, що привезли травмовану дитину після ДТП.. він з опер групою виїхали в лікарню,з"ясували обставини і виїхали в с. Словечно на місце ДТП. Автомобіля на місці ДТП не було. Сказали, що водій поїхав ставити його в гараж.. Були виявлені сліди гальмів. Були проведені при понятих заміри. Точно не пам"ятає розміщення на проїзній частині.. Все було занесено слідчим в протокол і складена схема, зазначене цифрове фото на чорно-білому фоні. На місці події він працював як слідчий, а не як експерт і на той час виконав всі дії.

Крім показань потерпілих та свідків винуватість підсудного підтверджується зібраними досудовим слідством та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_11 (а.с.130) яка пояснила, що в жовтні 2009 року вона з правнуками, ОСОБА_10 та двухрічною ОСОБА_7 поверталася додому від дочки. Правнучку вела за руку, правнук ішов попереду. В один момент внучка перебігла дорогу, де перебувала деякий час на правому узбіччі. Вона наказала ОСОБА_7 не виходити на дорогу. В цей час в напрямку центру села рухався автомобіль світлого кольору. Кили автомобіль під"їжджав ближче, правнучка, яка стояла на протилежному узбіччі, зробила декілька кроків по проїзній частині. В цей час на неї наїхав автомобіль. Водій відразу вибіг з автомобіля, це був її сусід, ОСОБА_2 який взяв збиту ОСОБА_7 на руки і відніс в хату і віддав її матері;

оголошеним в судовому засіданні протоколом допиту за окремим доручення суду, свідка ОСОБА_21 від 26.04.2011 року, яка пояснила, що восени 2009 року, точно день та місяць вказати не може, так як не пом"ятає, вона знаходилась на дворі за місцем свого проживання. Було ще досить світло на вулиці. Чула, що на вулиці зібралося багато людей і вона вийшла на вулицю і побачила, що на дорозі, біля її будинку стоїть автомобіль міліції, але до них вона не підходила і що там відбувалось не бачила. Згодом від односельців вона дізналася, що в той час автомобіль збив дівчинку, яка померла в лікарні. Про всі обставини справи їй нічого не відомо та даної події вона безпосередньо не бачила;

- з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.10.2009 року з фототаблицею та схемою до нього (а.с.11-16) видно, що місцем ДТП є вулиця Червоноармійська в с. Словечне, Овруцького району, Житомирської області. Крім того, в протоколі огляду місця ДТП вказано розташування сліду гальмування автомобіля та слідів бурого кольору відносно елементів проїзної частини;

- з протоколу відтворення обстановки та обставин ДТП за участю обвинуваченого ОСОБА_2 (а.с.127-128) видно, що останній розказав та показав на місці вчиненої пригоди, як саме трапилась ДТП, як він рухався відносно елементів проїзної частини та в якому місці проїзної частини відбувся наїзд. Крім того, встановлено, що видимість елементів проїзної частини в напрямку руху автомобіля необмежена;

- з висновку судово-медичної експертизи № 856/34 від 18.03.2010 року (а.с.88-92) видно, що малолітня ОСОБА_7 внаслідок ДТП отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: синця верхньої поверхні правого ока, нижньої поверхні лівого ока з переходом на виличну ділянку, синця зовнішньої поверхні лівого стегна, крововиливу в м"які тканини голови зліва, перелому лівої скроневої кістки, струсу головного мозку, розриву сигмовидної кишки, від яких померла 05.11.2009 року в Житомирській областній дитячій лікарні;

- з висновку судово- технічної експертизи № 3/80 від 12.03.2010 року (а.с. 75-86) видно, що автомобіль ВАЗ-21063 н/з НОМЕР_1 на момент ДТП знаходився в технічно справному стані і будь-яких технічних несправностей, які б могли привести до створення аварійної ситуації виявлено не було;

- з висновку судово-автотехнічної експертизи № 3/79 від 23.02.2010 року (а.с.69-71) видно, що водій автомобіля ВАЗ — 21063 номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2, мав технічну можливість запобігти наїзду на малолітнього пішохода шляхом застосування як термінового, так і робочого гальмування з моменту винекнення небезпеки для руху, а тому, з технічної точки зору невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ — 21063 н/з НОМЕР_1, ОСОБА_2, технічним вимогам п.п. 1.7,12.3. Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) є причиною винекнення даної дорожньо-транспортної пригоди;

- з протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психотропних речови та стану сп"яніння № 1498 від 06.10.2010 року (а.с.19) видно, що водій втомобіля ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 знаходиться в тверезому стані.

Його винуватість підтверджується й іншими матеріалами справи.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудного доведеною повністю та кваліфікує його дії за ст. 286 ч.2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть малолітньої потерпілої ОСОБА_7.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5.,1.7; 2.3 (б); 12.3 ПДР України (1306-2001-п) знаходяться в прямому причинному зв"язку з наставшими наслідками, тобто отриманими потерпілою ОСОБА_7. тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило її смерть.

Призначаючи підсудному покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, особу підсудного, обставини що обтяжують та пом"якшують його покарання.

Обставин, що пом"якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує його покарання, є вчинення злочину щодо малолітньої особи.

Судом береться до уваги і те, що підсудний середнього віку, раніше не судимий, характеризується за місцем роботи позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює, одружений, є інвалідом 2-ї групи загального захворювання та потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, потерпілі наполягають на суворому покаранні.

Цивільний позов потерпілого по справі, підлягає до часткового задоволення. Стягнення заподіяної матеріальної шкоди на суму, підтверджену в судовому засіданні документально на суму 20655 гривень. Стягнення моральної шкоди з 500 тис. грн. суд зменшує на суму 250 тис. грн., оскільки потерпілі перенесли фізичні та моральні непоправимі страждання, які втратили дитину, оскільки в результаті скоєного вони мають нестерпний душевний біль руйнівної для їх здоров"я сили, а негативні наслідки, що настали є довічними. При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує обставини ДТП, вину загиблої дитини,тобто безпечність її батьків, які залишили дитину на пристарілу прабабусю, майновий стан підсудного та стан його здоров"я.

З урахуванням всіх обставин суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства і обирає йому покарання в межах санкції інкримінованої йому статті з одночастним застосуванням Закону України "Про амністію" (3680-17) від 28.07.2011 року, так як підсудний підпадає під ст.1 п.п."г" та "е" цього закону.

Судові витрати по справі за проведення судово-технічної експертиз — 656,88 грн. та судово-автотехнічної експертизи — 300,48 грн., а всього, 957,46 грн., підлягають стягненню з підсудного (а.с. 68,74,).

Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ-21063 н/з НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні в Овруцькому РВ УМВС України в Житомирській області, підлягає поверненню під розписку власнику (а.с.43). Арешт на майно не накладався в зв"язку з його відсутністю (а.с.135)

Керуючись ст.ст. 323, 324, 6-1 КПК України, ст.ст. 74, 85, 86 КК України, ст.ст. 1 п.п. "г", "е", 6,12 Закону України "про амністію" від 28.07.2011 року суд, -

ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді 3 - х років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписка про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілих, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 20655 грн. матеріальної шкоди та 250 000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 витрати, за проведення судово-технічної та судово-автотехнічної експертиз в загальній сумі 957,46 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області, код: 25574601, банк УДК в Житомирській області, МФО 811039, Р/р 31258272211843.

Речові докази по справі: автомобіль марки ВАЗ 21063 н/з НОМЕР_1 повернути під розписку власнику.

На підставі ст.1 п.п. "г" та "е" Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 року звільнити засудженого ОСОБА_2 від призначеного судом покарання.

вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.