Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Сидоренка Ю.В.,

при секретарі - Кійченко Т.Г.

з участю: прокурора – Литвишка М.А.,

захисників: адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого вироком Миргородського міського суду від 20.01.1993р. по ст. 94 КК України (1960) до 13 років позбавлення волі, звільнений 02.02.2005 року за постановою Конотопського міського суду від 26.01.2005 року по ст. 81 КК України умовно-достроково з невідбутим строком 7 місяців 19 днів,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 121 ч.1 ст. 187 ч.1 КК України,

16 серпня 2010 року, близько 21 години 30 хвилин, в м.Миргороді, на березі річки Хорол навпроти домогосподарства по вул. Бережанській, 73-А, ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння після спільного вживання алкогольних напоїв з потерпілими та іншими особами, вступив у сварку з ОСОБА_3 в ході якої, підняв з землі ніж, який лежав на місці вживання алкогольних напоїв, та умисно наніс ним ОСОБА_3 удар в ліву частину грудної клітини, від якого останній впав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6, діючи умисно, підійшов до ОСОБА_4 і наніс йому удар ножем в живіт, від якого ОСОБА_4 впав на землю. Після цього ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_3, який лежав на землі, і наніс йому удар ножем у ліве стегно, а також удар ногою в обличчя.

Внаслідок нанесених ОСОБА_6 ударів ОСОБА_3, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: проникного в грудну клітину колото-різаного поранення в 7-му міжребер’ї по лівій передньо-пахвовій лінії з явищами гемотораксу (кров у плевральній порожнині), плевропульмонального шоку тяжкого ступеня, підшкірної емфіземи, що кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя; колото-різаного поранення м’яких тканин по внутрішній поверхні нижньої третини лівого стегна, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я; садна на верхній повіці лівого ока, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Від нанесеного ОСОБА_6 удару ОСОБА_4 було спричинене проникне в черевну порожнину колото-різане поранення лівої бокової поверхні живота з наскрізним пораненням тонкого кишечника та брижі тонкого кишечника з гемоперітоніумом (кров в черевній порожнині), яке згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя.

Крім цього, ОСОБА_6, 16 серпня 2010 року, в м.Миргороді, на березі річки Хорол навпроти домогосподарства по вул. Бережанській, 73-А, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, відразу після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 і ОСОБА_4, діючи з раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, з ножем в руці підійшов до ОСОБА_5, приставив впритул до його горла ніж, яким він заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_3 і ОСОБА_4, тобто виразив погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та висловив вимогу негайної передачі йому належного ОСОБА_5 майна, а саме годинника і мобільного телефону. ОСОБА_5 реально сприймаючи погрозу ОСОБА_6 застосувати щодо нього фізичне насильство, небезпечне для життя та здоров’я, негайно передав ОСОБА_6 свій мобільний телефон "Соні-Ерікссон К220І", вартістю 190 грн. 71 коп. з сім-карткою "Лайф"вартістю 15 грн., і наручний годинник "Касіо", вартістю 56 грн. 67 коп., а всього майна на загальну суму 262 грн. 38 коп. ОСОБА_6 вказаним майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 майнових збитків на вказану суму.

Одразу після цього, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на реалізацію умислу на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_4, який лежав на землі, і, використовуючи його безпорадний стан, наніс йому удар кулаком по голові та висловив вимогу негайної передачі грошей та мобільного телефону. ОСОБА_4, вважаючи що ОСОБА_6 має при собі ніж і може продовжити наносити йому тілесні ушкодження, небезпечні для життя та здоров’я, сприйняв дії ОСОБА_6 як реальну погрозу застосування такого насильства, але в зв’язку з відсутністю на той момент коштів і майна не міг виконати вимоги ОСОБА_6 і йому не було спричинено матеріальних збитків.

Підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 121 ч.1 КК України визнав частково, пояснивши, що він тілесні ушкодження потерпілим заподіяв захищаючись, а не умисно, а за ст. 187 ч. 1 КК України не визнав повністю. При цьому пояснив, що 16 серпня 2010 року ввечері він на велосипеді їхав понад річкою і зустрів знайомого ОСОБА_7, який ще з двома чоловіками, одного з яких він знав як інваліда, сидів на березі. Він присів біля них, грали в карти. Через деякий час до них підійшли потерпілі, серед них син ОСОБА_7 –ОСОБА_3, але підсудний цього не знав. Вони всі розпивали спиртне, але він не пив, помилково замість води випив горілки та виплюнув. Потім один з чоловіків, який ловив рибу, пішов. Потерпілий ОСОБА_3 розпочав сварку із своїм батьком, вдарив останнього. ОСОБА_4 вибив стільчик у інваліда, підсудний допоміг інваліду піднятися, сісти на велосипед і той поїхав. Підсудний зробив ОСОБА_3 зауваження, той хотів його вдарити рукою, він відхилився і впав, а коли піднімався хтось з потерпілих вдарив його ногою в підборіддя. Не зовсім розуміючи, що відбувається, тому що у нього після удару шуміло в голові, він схопив ніж, який лежав на землі, можливо він належав рибалці, та почав ним розмахувати перед собою і в цей момент наніс удар ОСОБА_3, після якого той впав. Не зрозумівши, що сталося, він побачив, що зліва до нього наближається ОСОБА_4 і повернувся до нього. Внаслідок повороту та руху до нього ОСОБА_4 відбувся удар ножем в живіт потерпілому і той впав. Потерпілі почали кликати на допомогу та просили викликати "швидку". В цей час він оговтався, побачив у себе в руках ніж і зрозумів, що сталося щось серйозне. Тоді він підійшов до ОСОБА_5 та спитав, чи є в нього мобільний телефон, щоб подзвонити у "швидку допомогу"та годинник, щоб дізнатись час. ОСОБА_5 добровільно, без будь-яких погроз з його боку, передав йому телефон та годинник, при цьому підсудний йому сказав щоб він йшов, а це все йому повернуть завтра працівники міліції. Потім підійшов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які лежали на землі, та став телефонувати у "швидку допомогу"з телефона ОСОБА_5, але той був заблокований. Тоді він згадав, що у нього є свій телефон і почав телефонувати у "швидку допомогу", але не міг пояснити, як проїхати, тому передав телефон батькові ОСОБА_3. Поки той розмовляв по телефону ОСОБА_4 піднявся на ноги та пішов з місця події. Потім підсудний забрав свій телефон у батька потерпілого ОСОБА_3 та поїхав додому. Годинник ОСОБА_5 забрав додому, щоб не викидати. Наступного дня, о 7-30 його вдома затримали працівники міліції. Повідомив, що явки з повинною він писав під диктовку працівників міліції під тиском, все, що написане, не відповідає дійсності. Вважав, що кримінальна справа по його обвинуваченню розслідувана неповно, односторонньо, з порушенням норм КПК України (1001-05) , відсутні докази його участі у скоєнні злочинів.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини підсудним ОСОБА_6 в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та невизнання вини в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 187 КК України, його винність у вчиненні злочинів за обставин, зазначених у описовій частині вироку, підтверджується сукупністю перевірених в судовому засіданні доказів:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який показав, що 16 серпня 2010 року він з компанією відпочивав на березі річки поблизу підвісного мосту, потім розпрощалися. Він, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, пішли вздовж берега в напрямку міського пляжу. По дорозі він побачив на березі свого батька –ОСОБА_7, разом з іншими чоловіками, які вживали алкогольні напої та грали в карти. Вони підійшли до цієї компанії, запропонували їм випити горілки, яка в них залишилась, та присіли з ними. У нього з батьком виникла суперечка в ході якої вони кричали один на одного. В цей час ОСОБА_6 несподівано схопив ніж, який лежав на землі, і вдарив ним його в лівий бік в ребра. Від удару він впав на землю, потім почув, як ОСОБА_4 кричить щоб викликали "швидку допомогу". Він хотів піднятись, підсудний підійшов, вдарив його ножем у ліву ногу та ногою в обличчя. Він кричав, щоб викликали "швидку допомогу", батько полив йому рану горілкою і пішов наверх по берегу. Потім його на скутері відвезли до лікарні. Просив стягнути з ОСОБА_6 698,00 грн. матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування;

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, який щодо початку подій дав показання, аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_3, а також повідомив, що після того, як ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_3 і той впав, він встав і хотів підійти до них, в цей час ОСОБА_6 повернувся до нього і вдарив рукою в живіт. Від удару він відчув різкий біль і впав на землю та зрозумів, що підсудний його вдарив ножем. Потім підсудний підійшов до ОСОБА_5 і щось йому говорив, потім повернувся до ОСОБА_3, потім підійшов до нього вдарив кулаком по голові і вимагав віддати гроші і мобільний телефон. Розуміючи, що у підсудного в руках ніж, він не міг задовольнити вимоги підсудного, тому що у нього не було ні грошей ні мобільного телефона і попросив викликати "швидку допомогу". Потім, зрозумівши що її ніхто не визивав, він встав і пішов звідти, по дорозі побачив автомобіль, в якому сиділи чоловік і жінка. Він підійшов до автомобіля і попросив викликати "швидку допомогу"в цей час під’їхав на велосипеді ОСОБА_6, взяв його за руку, сказав чоловіку та жінці що все добре і закрив дверцята. Автомобіль поїхав, а ОСОБА_6 почав його кудись вести, тут до них на скутері під’їхали ОСОБА_5 та ОСОБА_8, відштовхнули від нього ОСОБА_6, а його посадили на скутер та відвезли в лікарню. Свій цивільний позов підтримав повністю;

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, який про обставини зустрічі з компанією, в якій був ОСОБА_6 та повідомив, що коли ОСОБА_3 сперечався з батьком ОСОБА_6 сказав "догралися"вдарив ножем ОСОБА_3, потім ОСОБА_4, після чого приставив йому до горла ніж і сказав щоб віддав годинник і телефон. Він віддав підсудному свій наручний годинник та мобільний телефон, і той сказав "ти мене не бачив"та щоб він йшов звідти. Він побіг додому до ОСОБА_3, по дорозі зустрів його брата –ОСОБА_8, та повідомив, що сталося. Вони на скутері поїхали до річки, побачили ОСОБА_6, який вів ОСОБА_4 та велосипед. Вони відштовхнули ОСОБА_6 від ОСОБА_4 і відвезли останнього на скутері в лікарню;

- показаннями свідка ОСОБА_7, який показав, що 16 серпня 2010 року ввечері він разом з ОСОБА_6, та двома іншими чоловіками на березі річки Хорол грали в карти. При цьому вживали алкогольні напої та закусували. Він пив пиво, а ОСОБА_6 самогон. Потім до них підійшов його син ОСОБА_3 з друзями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вони принесли з собою розпочату пляшку горілки і вони продовжили сидіти всі разом. Потім двоє з чоловіків, які були спочатку з ними разом, один за одним пішли. Він розмовляв із сином, і той в ході розмови махнув рукою і попав йому по губі. В цей час ОСОБА_6 зі словами "ти на батька руку підняв", вдарив сина, як йому здалося рукою, після чого той впав. Потім почув, як кричить ОСОБА_4, а ОСОБА_6 кричить "давай часи, телефон, гроші". Підійшовши до сина він побачив, що у нього рана в боці, залив її горілкою та сказав ОСОБА_6, щоб той викликав "швидку допомогу". Той викинув у річку ніж та почав викликати "швидку допомогу". Він пішов її зустрічати, а коли приїхав разом з нею на місце події, то нікого не було. Повідомив, що на ОСОБА_6 ніхто не нападав і не бив.;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який показав, що 16 серпня 2010 року приблизно о 22-00 до нього прибіг ОСОБА_5 і розповів, що сталося біля річки. Вони поїхали туди, побачили його брата, що стояв зігнутий, який сказав, що ОСОБА_6 кудись повів ОСОБА_4 Вони наздогнали їх, він ліктем відштовхнув ОСОБА_6, той упав у кущі. ОСОБА_4 він на скутері відвіз у лікарню;

- протоколом огляду місця події від 17.08.2010р. (а.с.10 т.1), фототаблицями до нього (а.с.12-16), схемою до протоколу огляду місця пригоди (а.с.11), в яких зафіксоване факт і місце вчинення злочину;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 26.08.2010р. з фототаблицею до нього, під час якого ОСОБА_6 з участю захисника розповів та показав, як саме він завдавав тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та забрав у потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон і годинник, після чого викинув ніж у річку (а.с.263-273 т.1);

- протоколами відтворення обстановки та обставин події від 16.10.2010р. з фототаблицями до них, під час яких ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ні місці підтвердили свої покази (а.с.73-84, 97-106 т.1);

- протоколами очних ставок між ОСОБА_6 та потерпілими від 16.11.2010р., під час яких ОСОБА_6 частково підтвердив свої первинні показання (а.с.107-114 т.1);

- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 139 від 15.11.2010 року, згідно якого у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: проникного в грудну клітину колото-різаного поранення в 7-му міжребер’ї по лівій передньо-пахвовій лінії з явищами гемотораксу (кров у плевральній порожнині), плевропульмонального шоку тяжкого ступеня, підшкірної емфіземи, що кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя; колото-різаного поранення м’яких тканин по внутрішній поверхні нижньої третини лівого стегна, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я; садна на верхній повіці лівого ока, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Поранення грудної клітки та лівого стегна утворилися від двох ударів в указані анатомічні ділянки колючо-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа. Тілесні ушкодження, заподіяні ОСОБА_3, могли утворитися при обставинах, на які він вказує (а.с.170-178 т.1);

- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 138 від 15.11.2010 року, згідно якого у ОСОБА_4 виявлено такі тілесні ушкодження: проникне в черевну порожнину колото-різане поранення лівої бокової поверхні живота з наскрізним пораненням тонкого кишечника та брижі тонкого кишечника з гемоперітоніумом (кров в черевній порожнині), яке згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя. Проникне поранення живота утворилося від удару в ліву бокову поверхню черевної стінки колючо-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа. Пояснення ОСОБА_4 щодо механізму заподіяння йому ножового поранення лівої бокової поверхні живота з судово-медичної точки зору слушний. (а.с.159-166 т.1);

- протоколом огляду від 17.08.2010р. та фототаблицею до нього, у якому зафіксоване вилучення у ОСОБА_6 мобільного телефона та годинника, які належать ОСОБА_5 (а.с.25-28 т.1);

- висновком товарознавчої експертизи від 24.09.2010р. про вартість майна ОСОБА_5, яким заволодів ОСОБА_6 (а.с.142 т.1).

- актом амбулаторної судової психолого-психіатричної екпертизи № 229 від 16.03.2011р., згідно якого в період скоєння інкримінованого йому протиправного діяння ОСОБА_6 не знаходився в стані фізіологічного афекту (як психологічної підстави сильного душевного хвилювання) або в іншому особливому емоційному стані, який міг істотно вплинути на його свідомість і діяльність у досліджуваній ситуації. В період скоєння інкримінованого протиправного діяння підекспертний міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Проаналізувавши всі зібрані у справі докази суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за наведених вище обставин доведена повністю.

Доводи підсудного ОСОБА_6 про те, що він заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілим не умисно, а з метою самозахисту, суд вважає безпідставними, і оцінює них, як вибраний спосіб захисту та намагання пом'якшити відповідальність, оскільки дані твердження спростовуються вищевказаними матеріалами справи. В ході судового розгляду не було встановлено, що потерпілі становили для підсудного реальну загрозу, погрожуючи життю чи здоров`ю. Посилання підсудного на завдання йому потерпілими тілесних ушкоджень, зафіксованих у висновку експерта № 358 від 28.08.2010р. (а.с.133-134 т.1) матеріалами справи не підтверджується, навпаки, згідно цього ж висновку дані тілесні ушкодження могли утворитися при падінні з висоти власного зросту, падінні на тверді предмети, тому вони могли утворитися під час падіння ОСОБА_6 в кущі, коли його відштовхували від ОСОБА_4, що, за показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 мало місце вже після нанесення потерпілим тілесних ушкоджень. Отже твердження захисту про те, що підсудний діяв у стані необхідної оборони, є непереконливим, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, а навпаки, спростовується вищевказаними матеріалами справи.

Також суд не погоджується з доводами підсудного про те, що він не забирав телефон у потерпілого ОСОБА_5 із застосуванням ножа в процесі нападу, оскільки потерпілий категорично наполягає на цьому, цей факт також був підтверджений показами свідка ОСОБА_7 аналогічні покази потерпілий та свідок давали і під час досудового слідства (а.с.53, 63-64 т.1). Їх пояснення стосовно обставин скоєного злочину повністю співпадають і не довіряти цим показам у суду немає підстав.

Той факт, що ОСОБА_6 в момент скоєння злочинних дій знаходився в стані алкогольного сп’яніння, також було доведено в судовому засіданні показами потерпілих та свідка ОСОБА_7

Твердження підсудного про застосування до нього недозволених методів досудового слідства слідчим та органом дізнання, суд вважає безпідставними, бо ці твердження спростовуються постановами помічника Миргородського міжрайонного прокурора від 24.12.2010р. та Миргородського міжрайонного прокурора від 25.05.2011р. про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно начальника СКР Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_9 та ст. о/у СКР і ОСОБА_10, а також слідчого СВ Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_11 за відсутністю в їх діях складу злочину.

Таким чином, злочинні діяння ОСОБА_6 містять всі ознаки умисного заподіяння потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тому суд вважає необхідним кваліфікувати вказані діяння по ст. 121 ч.1 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_6 по епізоду нападу з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_4, об’єднаного єдиним умислом слід кваліфікувати за ч.1 ст. 187 КК України, оскільки вони містять всі ознаки нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_6 суд визнає вчинення підсудним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд вважає часткове визнання вини у скоєнні злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, характер діянь винного, відомості про його особу, що характеризується позитивно, але має непогашену судимість, та вищевказані обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Враховуючи особу підсудного суд вважає доцільним відбування покарання підсудним в умовах ізоляції від суспільства, що сприятиме досягненню мети його виправлення та є необхідним засобом впливу для запобігання вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов ОСОБА_3, визнаний підсудним підлягає до задоволення в частині, підтриманій позивачем.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення завданої злочином матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню в межах документально підтверджених вимог на придбання ліків та проведення медичних процедур, пов’язаних з лікуванням отриманих тілесних ушкоджень, в сумі 793,03 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 щодо стягнення моральної шкоди, завданої злочином, підлягає до часткового задоволення з урахуванням глибини, характеру та часу моральних страждань потерпілого в зв’язку з ушкодженням здоров’я, суттєвості змін в його життєвих відносинах та вимог розумності і справедливості.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 121 КК України та ч.1 ст. 187 КК України і призначити йому покарання :

- за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років;

- за ч.1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років .

Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити утримання під вартою.

Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання підсудного - 17 серпня 2010 року, зарахувавши таким чином у строк покарання строк досудового ув’язнення.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 698 грн. 00 коп . (шістсот дев’яносто вісім гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 793 грн. 03 коп . (сімсот дев’яносто три гривні 03 коп.) в рахунок відшкодування майнової шкоди та 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон "Соні-Ерікссон К 220І" та годинник "Касіо", передані на зберігання потерпілому ОСОБА_5 (т.1 а.с.41, 43) –залишити у його власності;

- інші речові докази (т.1 а.с.41, 42) –знищити.

вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення через Миргородський міськрайонний суд.