1-213/11 Про грабіж, скоєний за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства до неповнолітньої потерпілої - 14.07.2011 Прийняття

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, не одружений, раніше засуджений вироком Ленінського райсуду м. Миколаєва від 08.09.2004 р. за ст. 185 ч 3 КК України (2341-14) , вироком Деснянського райсуду м. Києва від 25.10.2005 р. за ст. 186 ч 2 КК України (2341-14) , проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 Дивізії, 4 корп 1 кв. 29

у скоєні злочину, передбаченого ст. 186 ч 2 КК України (2341-14) ,

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 08.03.2009 р. близько 01.00 год. біля буд. № 87 по пр. Ушакова у м. Херсоні за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, у стані алкогольного сп’яніння, з корисливого умислу відкрито з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я, яке виразилося в утриманні за руки і, закривши рот рукою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 1991 р., заволоділи її особистим майном: жіночою сумкою вартістю 75 грн., мобільним телефоном " Самсунг Е-200" вартістю 300 грн. в якому знаходився чіп мобільного оператора МТС № 80955156950 вартістю 25 грн., гаманцем червоного кольору вартістю 75 грн., грошима в розмірі 1000 грн., чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1475 грн.

Дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ст. 186 ч 2 КК України (2341-14) як відкрите викрадення чужого майна ( грабіж) поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб.

Підсудний вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, від дачі показань відмовився. Показав, що до вчинення інкримінованого злочину не причетний. Від показань даних на досудовому слідстві відмовився. Вказав, що давав їх без захисника і органом досудового слідства порушено його право на захист.

Орган досудового слідства на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину посилається на показання потерпілої ОСОБА_5 ( т 1 а.с. 11-12), показання свідка ОСОБА_6 (т 1 а.с. 25), показання свідка ОСОБА_7 ( т 1 а.с. 26), показання свідка ОСОБА_8 ( т 1 а.с. 27), показання свідка ОСОБА_9 ( т 1 а.с. 28), свідка ОСОБА_10 ( т 1 а.с. 29), протокол очної ставки між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 ( т 1 а.с. 31), протоколом огляду місця події від 08.03.2009 р. ( а.с. 9), протоколом огляду речового доказу ( т1 а.с. 16), протоколом огляду речового доказу ( т1 а.с. 21) .

Оцінивши в сукупності вказані вище докази в ході судового слідства суд приходить до висновку, що докази зібрані органом досудового слідства не є допустимими і достатніми для підтвердження вини підсудного у вчиненні інкримінованого злочину.

За змістом ст. 65 КПК доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, що можуть бути засобами встановлення об'єктивної істини, але за умови, що вони одержані в установленому законом порядку. Тобто доказами є фактичні дані, які відповідають вимогам належності до кримінальної справи, допустимості та достовірності. Ними не можуть бути дані, одержані незаконним шляхом.

Так, в постанові про порушення кримінальної справі від 08.03.2009 р. вказано, що 08.03.2009 р. близько 01.00 год. ОСОБА_3 біля буд. № 87 по вул. Ушакова відкрито з застосуванням фізичного насильства за попередньою змовою з невстановленою особою заволоділи майном ОСОБА_5, а саме : сумкою вартістю 75 грн, мобільним телефоном Самсунг Е –200 вартістю 300 грн, з чіпом оператора МТС № 809555156950, гаманцем червоного кольору вартістю 75 грн, грошима в розмірі 1000 грн, чим завдав шкоду у розмірі 1475 грн.( т 1 а.с. 1)

При цьому розмір завданої шкоди, вказаний у постанові про порушення кримінальної справи 1475 грн., в обвинувальному висновку та перелік і вартість викраденого майна не відповідає переліку і вартості майна вказаним у заяві про злочин ( т 1 а.с. 4), первісним пояснення потерпілої ( т 1 а.с. 6), протоколу допиту потерпілої ( т 1 а.с. 11, 12), позовній заяві ( т 1 а.с. 14) та показанням потерпілої в ході судового слідства. Вартість сумки та гаманця потерпіла не визначала, номер мобільного телефону в неї не з’ясовувався, інших доказів на підтвердження вартості, переліку викраденого майна слідчим не зібрано.

З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що телефонний номер 809555156950 з 2007 року належить їй. Сімкарту оператора МТС зі вказаним номером вона придбала в магазині, вказаний телефонний номер не був до цього у користуванні, ОСОБА_5 їй не знайома, телефон вона не втрачала.

В ході судового слідства потерпіла не змогла назвати номер належного їй мобільного телефону, як і не змогла надати докази на підтвердження належності їй вказаних в обвинувальному висновку речей, та їх вартості.

Таким чином суд приходить до висновку, що слідчим в ході досудового слідства пред’явлене обвинувачення у відкритому викраденні у потерпілої майна, на яке вона не вказувала і вартість його не визначала.

При перевірці особи потерпілої з’ясувалося, що потерпіла є ОСОБА_12, а не ОСОБА_5, яку в якості потерпілої було визнано слідчим, і яку допитували в ході досудового слідства (т 1 а.с.10, 11, т 4 а.с. 262) і проводили слідчі дії за участю ОСОБА_5, що ставить під сумнів чи слідчим взагалі встановлювалася особа потерпілої і чи проводилися з нею всі слідчі дії, які містяться в матеріалах справи.

В ході судового слідства ОСОБА_12 показала, що 08.03. 2009 р. на неї зі спини напало двоє невідомих чоловіків. Один з них тримав її за обидві руки, закривши долонею їй рот. Інший вирвав з її руки сумочку, з грошима, кількість яких вона вказати не може, мобільним телефоном, гаманцем, маминим паспортом і іншими речами. Показала, що сумку знайшли у дворах, жодного документу про вилучення сумки не складали, її просто забрали міліціонери з собою. Мобільний телефон вона пізніше разом з братом та свідком ОСОБА_8, якого потерпіла називає "боговіруючим" знайшли у дворах будинку . Через "пару " днів вона показала телефон слідчому. Телефон в неї не вилучався, їй відразу його віддали.

З показань потерпілої в ході судового слідства встановлено, що місцевість де було вчинено відносно неї злочин, не була достатньо освітленою і вона не змогла пояснити як саме виглядали нападники і описати їх . Також потерпіла не змогла однозначно вказати на місце розташування учасників події відносно неї, одне одного, і давала суперечливі показання щодо способу і механізму заволодіння її речами.

Жодного протоколу допиту потерпілої в якому вона давала опис осіб, які вчинили на неї напад і за якими вона може впізнати підсудного як особу, яка вчинила на неї напад, матеріали кримінальної справи не містять.

Пояснення потерпілої, яке міститься на ( а.с. 6 т 1 ) в якому міститься опис нападників не може бути враховане судом як доказ, оскільки пояснення, отримане від особи органом дізнання і не трансформоване в одне із наведених в ст. 65 КПК України процесуальних джерел, не може бути використане у доказуванні як доказ, оскільки в даному конкретному випадку воно є джерелом фактичних даних, які мають лише орієнтовне значення для проведення відповідних слідчих дій з метою формування доказів.

В ході судового слідства потерпіла не змогла вказати за якими ознаками вона впізнає підсудного як особу, яка викрала у неї майно.

Потерпіла вказала, що коли працівниками міліції був затриманий підсудний, їй показали його фото на мобільному телефоні, і сказали, що затримали того чоловіка, який на неї напав і що його звуть ОСОБА_3 Тобто фактично працівники міліції замість потерпілої визначили підсудного як особу, яка викрала майно потерпілої. Потерпілій не було пред’явлено особу підсудного для впізнання всупереч вимогам ст. 174 КПК України.

ОСОБА_12 показала, що оголошені в судовому засіданні її показання, які містяться в т 1 на а.с. 11-12 не відповідають дійсності в частині вказівки на те, що чоловік на ім’я Коля їй не знайомий, і що він був очевидцем викрадення її майна, в тій частині, що вони зі свідком були незнайомі; про те, що вона впізнавала в машині ОСОБА_3 як особу, яка вчинила не неї напад також не відповідають дійсності. Вказала, що даний протокол вона не підписувала . Хто і за яких обставин замість неї підписав даний протокол їй не відомо. За таких обставин протокол допиту потерпілої від 12.04.2009 р. ( т 1 а.с. 11-12) суд визнає недопустимим доказом.

В позовній заяві, яка подана від імені ОСОБА_5, вказано, що 08.03.2009 р. ОСОБА_3 викрав у неї майно, а саме гроші у розмірі 1000 грн., чим завдав їй шкоду у розмірі 1000 грн. У вказаній заяві про викрадення іншого майна не зазначено (т1 а.с. 14)

Свідок ОСОБА_8 в ході судового слідства показав, що 08.03.2009 р. вночі побачив ОСОБА_5, з якою раніше був знайомий. Вона повідомила, що двоє чоловіків на неї напали, викрали сумку і вказала напрямок, в якому побігли нападники. Він почав їх переслідувати .У дворі одного з будинків побачив двох чоловіків, проте облич їх він не розгледів, оскільки було темно. Потім він зателефонував на 02 і викликав міліцію. Працівники міліції затримали підсудного. Показав, що очевидцем нападу на потерпілу він не був, про перелік викраденого у потерпілої майна йому нічого не відомо. Вказав, що показання, які викладені у протоколі його допиту від 26.05.2009 р. ( т 1 а.с. 27) не відповідають дійсності, оскільки він не був очевидцем нападу, яким чином і чим саме заволоділи нападники він не знає, так як не бачив, підпис під протоколом допиту йому не належить . За таких обставин протокол допиту ОСОБА_8 від 26.05.2009 р. ( а.с. 27 т 1 ) суд визнає недопустимим доказом.

В протоколі огляду місця події від 08.03.2009 р. (т 1 а.с. 9) зазначено, що 08.03.2009 р. о 02.30 год. в присутності понятих ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14 1987 р.н . було оглянуто ділянку місцевості біля буд. № 87 по вул. Ушакова і № 12 по пер Комбайновий у м. Херсоні, де біля дерева виявлено жіночу сумку чорного кольору у відкритому вигляді, яку було вилучено.

За адресами вказаними у протоколі огляду місця події особи, які вказані понятими не проживають і ніколи не проживали. ( т 5 а.с. 109) В ході судового слідства було встановлено, що за адресою м. Цюрупинськ вул. Мічуріна, 5 проживає ОСОБА_15 1990 р. ( а не ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 ) як вказано в протоколі . ОСОБА_15 будучи допитаним в ході судового слідства категорично заперечив свою присутність в якості понятого 08.03.2009 р. при огляді місця події і заперечив наявність його підпису на протоколі від 08.03.2009 р. ( т 1 а.с. 9) . Показав, що працівник Суворовського ВМ ОСОБА_16 є його знайомим і на його думку саме він міг вказати його персональні дані для запису його до протоколу . Відповідно до довідки від 27.05.2011 р. ОСОБА_16 проходить службу в органах ВС, ( т 5 а.с. 253) і виїжджав 08.03.2009 р. у складі оперативної групи на місце події за фактом пограбування ОСОБА_5 ( т 5 а.с. 240). ОСОБА_16 приймав від ОСОБА_6 заяву про вчинення злочину ( т 1 а.с. 4)

Відповідно до вимог ст. 190- 191, 195 КПК України огляд місця події, вилучення предметів проводиться в присутності не менше двох понятих .

Зважаючи на те, що огляд місця події і вилучення сумки проведено за відсутності понятих, суд приходить до висновку, що протокол огляду місця події від 08.03.2009 р. ( т 1 а.с. 9) відповідно є недопустимим доказом .

Про те, що огляд місця події 08.03.2009 р. о 02.30 год. не здійснювався свідчить і показання потерпілої про те, що сумку, яку знайшли працівники міліції відразу забрали з собою, ніяких документів не складали, і що всі працівники міліції, які прибули на місце події, разом з нею, свідком ОСОБА_8, заїхавши за її братом, поїхали до Суворовського ВМ Такі ж показання в цій частині дав і свідок ОСОБА_8.

Вказані обставини підтверджуються і тим, що відповідно до довідки від 31.05.2001 р. до складу слідчо - оперативної групи, яка виїжджала на місце події за викликом, що надійшов до чергової частини о 01.54 год. входили слідчий Андрусенко А.О. та оперуповноважений ОСОБА_17 ( т 5 а.с. 240-244) . Проте вже о 02.05 год. оперуповноважений ОСОБА_17 у ОСОБА_6 у Суворовському ВМ прийняв та зареєстрував заяву про злочин ( т 5 а.с. 248, 249, т1 а.с. 4)

За змістом протоколу від 08.03.2009 р. слідчим в присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 оглянув жіночу сумку чорного кольору ( т 1 а.с. 17)

При цьому вказані в якості понятих особи за вказаними в протоколі адресами не проживають і зареєстрованими по Херсонській області не значаться.(т 5 а.с. 232. т 5 а.с. 276, т 4 а.с. 213, 214, т 6 а.с. 1, 63, т 3 а.с. 213, 224) . В зв’язку з не встановленням осіб, які зазначені у вказаному протоколі в якості понятих, суд ставить під сумнів проведення вказаної слідчої дії за участі понятих і визнає даний протокол від 08.03.2009 р. ( т 1 а.с. 16) недопустимим доказом.

ОСОБА_12 всупереч вимогам ст. 175 КПК України слідчим не було пред’явлено сумку для впізнання, детальний опис сумки, її індивідуальні ознаки у потерпілої не з’ясовано. Надати сумку, яка визнана у справі речовим доказом ( т 1 а.с. 17, 18) на огляд суду потерпіла відмовилася, пояснивши, що викинула її.

Потерпіла в ході судового слідства показала, що мобільний телефон вона знайшла у дворі буд. № 12 по пер . Комбайновий і через " пару днів показала його слідчому, але телефон у неї не вилучали.

В матеріалах справи ( т 1 а.с.19) міститься постанова про проведення виїмки у ОСОБА_12 мобільного телефону " Самсунг Е-200" . Відповідно до протоколу виїмки від 22.04.2009 р.( т 1 а.с. 20) слідчий Рудь І.С. 22.04.2009 р. у присутності понятих ОСОБА_20 і ОСОБА_20 з участю ОСОБА_21 провів виїмку мобільного телефону Самсунг Е-200.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_20 підтвердив наявність свого підпису на протоколі виїмки від 22.04.2009 р., проте не підтвердив участі у даній слідчій дії потерпілої ОСОБА_21 і не зміг вказати яким саме чином була проведена виїмка, як оглядався телефон, який вигляд він мав і т.д.

14.04.2009 р., 27.04.2009 р. 21.05.2009 р. слідчим було винесено постанову про примусовий привід потерпілої ОСОБА_21. Відповідно до рапорту о/у ОСОБА_22 місце знаходження ОСОБА_21 було встановлено лише 26.05.2009 р. З 14.04.2009 р. до 26.05.2009 р. місце знаходження потерпілої не було встановлено і вона не доставлялася для проведення слідчих дій . Цю обставину також підтверджує підпис потерпілої про ознайомлення 29.05.2009 р. з постановами про примусовий привід від 14.04.2009 р., 27.04.2009 р та 21.05.2009 р. ( т 1 а.с. 40, 41, 43, 45, 47, 49) і та обставина, що 29.05.2009 р. з ОСОБА_12 було проведено слідчі дії ( т 1 а.с.15, 31), і що дата на позові та постанові виправлена без застережень з 22.04.2009 р. на 12.04.2009 р. ( т 1 а.с. 13, 14)

Потерпіла на вимогу суду не надала для огляду мобільний телефон Самсунг Е-200, по причині відсутності у неї даного предмету.

Всі наведені вище обставини в сукупності дають суду підстави зробити висновок, що 22.04.2009 р. така слідча дія як вилучення у потерпілої мобільного телефону і його огляд 22.04.2009 р. в присутності потерпілої не проводився і тому суд визнає протокол виїмки від 22.04.2009 р. та протокол огляду від 22.04.2009 р. ( т 1 а.с. 19, 20) недопустимим доказом.

Показання свідка ОСОБА_7 які містяться у протоколі її допиту ( т 1 а.с. 26) суд не приймає до уваги, оскільки в ході судового слідства вказану особу допитано не було по причині, що вказана особа по ОАБ не значиться, за адресою вказаною у протоколі допиту ніколи не проживала, що ставить під сумнів, те що вона була допитана слідчим, і що її особу було належним чином встановлено ( в протоколі допиту відсутні відомості про документ, на підставі якого була встановлена особа)

Свідок ОСОБА_23 в ході судового слідства показав, що вони разом з ОСОБА_9 виїхали на місце події, їх зустрів ОСОБА_8, який сказав, що бачив як напали на потерпілу, хто саме напав і показав напрямок, в якому побігли нападники. Території відпрацьовували без ОСОБА_8 . Затримали ОСОБА_3 в переулку Комбайновому . потерпіла прямо вказала на нього як на того, що на неї напав і потерпіла впізнавала свою сумочку.

Проте вказані показання суперечать показанням як самої потерпілої . яка вказувала, що фото ОСОБА_3 їй показали працівники міліції на телефоні, і що з їх слів їй стало відомо, що це саме ОСОБА_3 напав на неї., і що сумку вона не впізнавала, так і показанням свідка ОСОБА_8, який показав, що не був очевидцем події, і про це не казав працівникам міліції.

Свідок ОСОБА_9 показав, що він з напарником ОСОБА_23 приїхали на виклик, ОСОБА_8 показав напрямок, в якому побігли нападники. Затримали ОСОБА_3, потерпіла і ОСОБА_8 підтвердили, що це він напав на потерпілу . У дворі під кущем знайшли сумку, освітлення на місці затримання було погане. ОСОБА_8 йому сказав, що бачив момент нападу на потерпілу.

Показання свідка ОСОБА_9 також суперечать наведеним вище показанням потерпілої та свідка ОСОБА_8.

Показання ОСОБА_12 щодо викрадення паспорту на ім’я її матері ОСОБА_24 спростовуються довідкою Суворовського ВГІРФО від 06.06.2011 р. про те, що ОСОБА_24 за період з 2008 р. по 02.06.2011 р. з заявою про втрату, крадіжку паспорта громадянина України не зверталася ( т 5 а.с. 251)

З оголошених показань свідка ОСОБА_6 ( т 1 а.с.25) вбачається, що про обставини події йому стало відомо зі слів сестри, а про те, що це зробив ОСОБА_3 йому повідомили працівники міліції.

На час вказаної події потерпіла була неповнолітньою.

Допит потерпілою, визнання її цивільним позивачем слідчим було здійснено без участі законного представника ( т 1 а.с. 11,13)

Постановою слідчого від 22.04.2009 р. ( т 1 а.с. 24) ОСОБА_6 було допущено до участі у справі в якості законного представника потерпілої. Проте і після цього слідчий провів допит потерплої 29.05.2009 р. ( т 1 а.с. 15), та очну ставку з підсудним ОСОБА_25 ( т 1 а.с. 31) без участі законного представника., що робить неможливим визнати допустимим доказом протоколи вказаних слідчих дій.

Протокол очної ставки між потерпілою та ОСОБА_25 крім того суд визнає недопустимим доказом і по причині, що вона проведена без участі захисника ОСОБА_3, який постановою від 08.05.2009 р. був допущений до участі у справі, на вказану слідчу дію не викликався ( т 1 а.с. 57) . Підсудний показав, що слідчий змусив його підписати протокол відмови від захисника на час проведення очної ставки, мотивуючи, що це лише формальність і адвокат на цю дію йому не потрібен.

Про те, що слідчий не повідомляв захисника про проведення слідчої дії з його підзахисним підтвердив сам захисник в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України обставинами, які підлягають доказуванню в кримінальній справі є подія злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості, обставини, що характеризують особу, характер і розмір шкоди, завданої злочином. Суд зобов’язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили.

За змістом ст. 74 КПК України показання обвинуваченого в т.ч. такі в яких він визнає себе винним підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі.

Відповідно до вимог ст. 67 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, оцінивши в сукупності досліджені у справі докази, перевіривши їх на допустимість, належність та достовірність суд вважає, що висновок органу досудового слідства обґрунтовано на недопустимих та недостовірних доказах, визнаних такими з підстав, вказаних вище.

Надане судове доручення органом досудового слідства не виконане.

Показанням потерпілої, свідка ОСОБА_8, свідків ОСОБА_23, ОСОБА_9, ОСОБА_6 дані в ході досудового та судового слідства повністю не узгоджуються між собою, зокрема в частині способу викрадення майна, очевидців події, порядку вилучення речей, впізнання потерпілою підсудного, затримання підсудного і т.д., не узгоджуються з іншими дослідженими доказами у справі, що ставить під сумнів їх достовірність.

Дослідивши в ході судового слідства всі обставини відносно події інкримінованого злочину ( час, місце, спосіб, шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діями та шкідливими наслідками, форма вини, спрямованість умислу, мотиви злочину ), оцінивши в сукупності всі досліджені у справі докази суд приходить до висновку, що зібрані органом досудового слідства докази є недопустимим, недостовірними з підстав, зазначених вище, а також недостатніми для того, щоб визнати доказаним, що підсудний ОСОБА_3 08.03.2009 р. умисно, маючи корисливий мотив,у стані алкогольного сп’яніння, попередньо домовившись з невстановленою слідством особою, застосувавши вказане в обвинувальному висновку насильство відкрито заволодів вказаним в обвинувальному висновку майном потерпілої, що дає суду підстави для визнання пред’явленого органом досудового слідства підсудному обвинувачення недоведеним, і вважає за можливе виправдати підсудного в зв’язку з недоведеністю участі підсудного у вчиненні інкримінованого злочину.