Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

при секретарі Присяжнюк І.М.,

за участю прокурора Степанова Д.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця п. Ілліч Іллічевського району Південно-Казахстанської області, росіянина, громадянина України, з середньою-технічною освітою, непрацюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого:

04.07.1972 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 140, ст 43 КК України (1960) (2001-05) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

22.05.1973 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст 82 КК України (1960) (2001-05) до 5 років позбавлення волі;

26.02.1992 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ст. 104, ч.3 ст. 222, ст. 42 КК України (1960) до 2 років позбавлення волі;

13.03.1996 року Вінницьким обласним судом за ч.3 ст. 140 КК України (1960) до 5 років позбавленні волі з конфіскацією майна;

14.05.2002 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.1 ст. 263, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

25.11.2004 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 309, ст. 71 КК України (2001 року) до 4 років позбавлення волі, 26.09.2007 року умовно-достроково звільненого від відбування покарання постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 18.09.2007 року з невідбутим строком 1 рік 1 місяць 20 днів;

09.06.2008 року Староміським районним судом м. Вінниці за ст.ст. 395, 69 КК України до штрафу 2000 грн.,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше засудженого:

07.06.1995 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.1 ст. 141, ст. 102, ч.2 ст. 144, ст. 42 КК України (1960) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

16.12.2002 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 229-6, ч.2 ст. 309, ст. 75 КК України (2001 року) до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

28.12.2004 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 309, ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, 28.12.2007 року умовно-достроково звільненого від відбування покарання постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 20.12.2007 року з невідбутим строком 1 місяць 21 день,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше засудженого:

24.07.2003 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.1 ст. 309, ст.ст. 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

26.08.2004 року Калинівським районним судом Вінницької області за ст.ст. 297, 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, 20.08.2005 року умовно-достроково звільненого від відбування покарання постановою Пещанського районного суду Вінницької області від 12.08.2005 року з невідбутим строком 11 місяців 16 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

30.10.2008 року приблизно об 11 годині ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діючи спільно, маючи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна з квартири №88, що знаходиться по АДРЕСА_4, завчасно знаючи про те, що у квартирі на даний час знаходиться ОСОБА_7, яка наглядала за малолітньою дитиною, розподілили між собою ролі таким чином, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мають проникнути до квартири з метою заволодіти матеріальними цінностями, а ОСОБА_5 в той час буде знаходитись на вулиці та спостерігати чи не повертається власниця квартири ОСОБА_8 додому.

Після цього, реалізуючи свій спільний злочинний умисел діючи спільно згідно розподілених ролей, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в той час як ОСОБА_5 залишився на вулиці спостерігати, чи не повертається власниця квартири ОСОБА_8 додому, проникли до вищевказаної квартири, у якій шляхом погроз ножем фізичною розправою, тобто погроз застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, ОСОБА_7, зачинили останню у ванній кімнаті, після чого відкрито викрали мобільний телефон "Самсунг Х210"вартістю 410 грн., в якому знаходилась сім картка "Київстар"вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 10 грн., а також вироби з жовтого металу, зокрема: три ланцюжки вартістю 250 грн. кожен на загальну суму 750 грн., два кулончики, один з яких у вигляді серця вартістю 120 грн., другий у вигляді підкови вартістю 150 грн., хрестик з розп’яттям вартістю 120 грн., одну пару сережок вартістю 150 грн., одну каблучку вартістю 160 грн., що належать власниці квартири ОСОБА_8. В подальшому ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зникли та викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заподіяли ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 445 грн. та власниці квартири ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 1450 грн.

Допитаний в удовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, суду пояснив, що ще раніше він домовився із своїм знайомим на ім’я ОСОБА_10, який був наркоманом та зустрічався з ОСОБА_7, влаштувати його дівчину нянею, а потім пограбувати господарів помешкання, де вона би працювала. В подальшому його посадили в тюрму, а коли він вийшов, дівчина ОСОБА_10 ОСОБА_7 вже працювала нянею у ОСОБА_8. Вони її переконали посприяти їм у пограбуванні, пояснили, що їй нічого за це не буде. Всі дії пограбування були з нею попередньо обумовлені. Інші підсудні до вчинення злочину не причетні та не були обізнані про його наміри. ОСОБА_5 попросив його влаштувати ОСОБА_6 на роботу, з приводу чого вони і зустрілись 30.10.08 р. При зустрічі він попросив ОСОБА_6 зробити послугу та подзвонити у двері квартири, пояснивши йому, що сам він це зробити не в змозі, оскільки йому двері просто не відчинять. ОСОБА_6 погодився. Насправді до ОСОБА_6 він звернувся з даним проханням, щоб його сусіди не побачили. Після того як ОСОБА_6 подзвонив у двері потерпілої, і ОСОБА_7 їх відчинила, він відштовхнув ОСОБА_6, а сам увійшов до помешкання та зачинив за собою двері. В квартирі вказав ОСОБА_7 забрати дитину у ванну кімнату та підпер двері холодильником, перерізав дроти стаціонарного телефону, щоб все було натурально, а перед цим забрав у ОСОБА_7 її мобільний телефон пообіцявши, що потім купить їй новий. У квартирі він шукав гроші, оскільки як стверджувала ОСОБА_7, господарі мали готівку, так як щойно продали квартиру. З останньою вони домовлялись, що викрадене ним вони розділять між собою. Потім, коли він залишив помешкання, ОСОБА_7 мала повідомити про подію працівників міліції. Маски на ньому не було. У квартирі після обшуку через двері він повідомив ОСОБА_7, що нічого не знайшов. Через 3-4 дня ОСОБА_7 до нього приходила за обіцяним телефоном, однак його він їй не купив, оскільки у нього не було грошей. Після пограбування він ніде не переховувався. Інші підсудні про його наміри нічого не знали, про вчинення злочину він лише домовлявся з хлопцем на ім’я ОСОБА_10. На досудовому слідстві давав інші показання через тиск, що чинився на нього працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, суду пояснив, що він попросив свого знайомого ОСОБА_5 допомогти знайти роботу. ОСОБА_5 звів його з ОСОБА_4. При зустрічі ОСОБА_4 йому пояснив, що йому винні гроші за ремонт автомобіля та попросив його піти та подзвонити у двері, оскільки як він пояснював, йому двері квартири не відкриють. Він погодився, пішов із ОСОБА_4, подзвонив у двері, а коли двері відчинили, ОСОБА_4 відштовхнув його у бік, а сам зайшов до квартири та захлопнув двері. Після того він вийшов із під’їзду, підійшов до ОСОБА_5, розповів останньому що сталось, та повідомив, що не хоче знатись із ОСОБА_4, після чого вони поїхали по домівках. Після того ОСОБА_4 він більше не бачив. Приблизно через місяць до нього на роботу приїхали працівники міліції почали бити, заламали руки. Потім відвезли у Ленінський РВ, де на нього вчиняли фізичний та психологічний тиск, внаслідок чого він написав явку з повинною та дав зізнавальні показання.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, суду пояснив, що З ОСОБА_4 він знайомий давно, оскільки виріс з ним по сусідству, а з ОСОБА_6 їх познайомив спільний знайомий. У той день мав їх познайомити оскільки ОСОБА_6 на той час шукав роботу, а ОСОБА_4 займався ремонтом автомобілів на СТО на Кореї у м. Вінниці. Він разом з ОСОБА_6 приїхав до кінотеатру "Мир"з метою познайомити останнього з ОСОБА_4. Поблизу кінотеатру ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відійшли у бік поспілкуватись, потім кудись пішли, в той час, як він залишився стояти на зупинці. Коли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повернулись, приблизно через хвилин 15-20, то він поїхав додому. Чим займались ОСОБА_4 та ОСОБА_6 йому невідомо. Потерпілих він ніколи не бачив, йому невідомо, де вони живуть. У ОСОБА_4 того дня ножа та маски він не бачив.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 суду пояснила, що події відбувались два роки тому, на той час у неї працювала няня ОСОБА_7, яка доглядала за її дитиною, та 30.10.2008 року залишилась сама із дитиною вдома. Під час обідньої перерви, коли вона повернулась додому, то побачила, що на порозі квартири сидить та плаче ОСОБА_7, а у самій квартирі знаходяться працівники міліції. ОСОБА_7 їй пояснила, що у квартиру увірвались якісь бандити у масках, забрали у неї мобільний телефон та зачинили разом із дитиною у ванній кімнаті квартири, а двері підперли холодильником, а коли все стихло, ОСОБА_7 з її донькою відштовхнули двері, які були підперті холодильником, внаслідок чого на підлозі залишились подряпини, потім няня побігла на 7 поверх та викликала працівників міліції.

При перевірці квартири вона виявила, що з однієї з кімнат зникли належні її матері золоті вироби, а саме сережки, хрестик та інші золоті вироби, які були заховані та чіткий перелік яких на даний час вона вже не пам’ятає. Викрадені речі її матір одівала лише на свята. Слідчому вона виклала більш детальний перелік викраденого, ярликів на викрадені речі у неї не було, проте слідчий вказував, що злодіїв було затримано та вилучено у них викрадені золоті вироби, але їй в подальшому так і нічого не повернули. Крім того ОСОБА_7 потім казала, що в обід того дня телефонував невідомий та запитував якусь ОСОБА_2.

Після вказаних подій вона пережила значний стрес та вирішила няню звільнити й самостійно доглядати за дитиною, тим більше, що її батько, який проживає разом з ними вийшов на пенсію.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 підтримала показання, які вона давала на досудовому слідстві, суду пояснила, що вона працювала нянею у ОСОБА_8 та бавила її дитину. Того дня вона збиралась на прогулянку з дитиною потерпілої і раптово зателефонувала її знайома - жінка ОСОБА_4 ОСОБА_11 та почала проситись в гості, запропонувала разом піти гуляти. З ОСОБА_11 вона була знайома раніше, з ОСОБА_4 кілька разів бачилася, тому, що він спів мешкав з ОСОБА_11 Вона дала їй номер стаціонарного телефону квартири ОСОБА_12 Після чого дзвонив незнайомий чоловік та просив покликати до слухавки осіб, які в тій квартирі не проживали. Потім подзвонили в двері, вона їх привідчинила, там стояв чоловік та сказав, що він з газової служби, на що вона йому сказала, щоб він приходив пізніше, оскільки власників квартири не було, проте дана особа самовільно почала заходити у квартиру. В подальшому в квартиру увірвався інший чоловік на голові якого біла маска, він погрожуючи ножем її зачинив у ванній, приперши двері холодильником. Вона дуже злякалась, оскільки сприйняла погрозу ножем як реальну загрозу для життя, знаходячись у ванній, дістала мобільний телефон з метою зателефонувати комусь за допомогою, однак особа у масці забрала телефон. Коли злочинці перебували в квартирі, вона почула їх голоси, один із яких здався їй знайомим, але лише після того, як вони пішли, вона зрозуміла, що він належить ОСОБА_4 Діяли злочинці узгоджено, між собою перемовлялися. Коли злодії залишили квартиру вона звільнилась, відсунувши трохи холодильник, вийшла із ванної та побачила в квартирі безлад, начебто щось шукали, та від сусідів викликала міліцію. Коли прийшла ОСОБА_8, вона їй розповіла про напад.

На досудовому слідстві вона на впізнанні впізнала ОСОБА_6 як особу, що перша увірвалася в квартиру.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 відмовилась давати показання щодо обставин справи на підставі ст. 63 Конституції України, мотивуючи тим, що на лаві підсудних знаходиться її чоловік ОСОБА_4, однак підтримала показання, які вона давала на досудовому слідстві.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснив, що потерпіла по справі ОСОБА_8 являється його донькою, одного разу, точну дату він не пам’ятає, вона йому зателефонувала та повідомила, що її квартиру пограбували, у квартирі все розкидали, донька вказувала, що зі слів няні до квартири увірвались чоловіки та зачинили її з онукою у ванній кімнаті. При перевірці квартири, вони не виявили, щоб зникли якісь речі. У квартирі на час подій була няня ОСОБА_7, яка на той час у них працювала, та малолітня онука. Їхня родина не багата, тому дорогоцінних речей вони не мають. Золоті вироби були у його покійної дружини, яка померла ще 16.05.2007 року, однак він давно їх не бачив, після смерті дружини їх не шукав та не може стверджувати, що вони зникли саме у той день. В подальшому на сімейній нараді вони вирішили обійтись без няні, більш того він попав під скорочення та мав можливість самостійно доглядати за онукою, це не було пов’язано з нападом.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 суду пояснила, що вона працює слідчим у Ленінському РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області та займалась розслідуванням даної кримінальної справи після того, як її повернули на додаткове розслідування у кінці 2009 року. Додаткове розслідування вона здійснювала відповідно до постанови суду. Вона проводила допит батька потерпілої, на квартиру якої було скоєно напад. Він пояснював, що у його покійної дружини були вироби із золота, зокрема золотий ланцюжок з хрестиком, золотий перстень з рубіном та інші дорогоцінні вироби, проте чітко вказати перелік не міг, але при цьому зазначив, що його покійна дружина золоті вироби продати не могла, оскільки перед смертю хворіла та не виходила із дому. З показань, які містяться в матеріалах справи вбачається, що потерпіла не пам’ятає, які саме були золоті вироби, та де вони лежали. З підсудними проводилось відтворення обстановки та обставин події, вони самі вказали перелік викраденого майна. ОСОБА_4 стверджував, що був у змові із нянею, яка на той час працювала у потерпілої. ОСОБА_5 казав, що його взагалі там не було. ОСОБА_6 стверджував, що взагалі лише хотів подзвонити у двері. Очні ставки між підсудними та потерпілою не проводились, оскільки остання відмовилась їх проводити. Вартість викраденого встановлювалась по вартості за грам відповідного дорогоцінного металу, визначеної на той час Національним Банком. Що було вилучено у підсудних вона не пам’ятає, оскільки огляд речових доказів не здійснювала.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 суду пояснив, що він працює слідчим у Ленінському РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області та порушив дану кримінальну справу. Відтворення обстановки та обставин події він не проводив, оскільки підсудні цілком визнавали свою вину. Потерпіла приблизно називала речі, які були у них викрадені, називала їх вагу та вартість, обвинувачені не заперечували проти того переліку. З’ясувати долю викрадених речей йому не вдалось. ОСОБА_4 стверджував, що він діяв за попередньою змовою з ОСОБА_7, яка працювала нянею у потерпілої. І підсудні і потерпіла датою вчинення нападу вказували саме 30 листопада, тому уваги на розбіжності в датах документів він не звернув.

Винність ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується доказами, зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- Заявою ОСОБА_7 від 06.12.2008 року, згідно якої остання попросила правоохоронні органи прийняти міри до невідомих осіб, які 30.10.2008 року приблизно об 11 годині представившись працівниками газової служби проникли у квартиру №88, що знаходиться у будинку №42 по АДРЕСА_4, та погрожуючи ножем заволоділи її мобільним телефоном "Самсунг Х210"разом із сім карткою (т.1 а.с. 2);

- Протоколом добровільної видачі від 08.12.2008 року, згідно якого ОСОБА_17 добровільно видала працівникам міліції мобільний телефон "Самсунг Х210" та пояснила при цьому, що даний телефон їй подарував її син ОСОБА_10 (т.1 а.с. 17);

- Явкою з повинною від 06.12.2008 року, згідно якої ОСОБА_6 добровільно зізнався у вчиненні ним за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочину та пояснив, що вони спільно вчинили розбійний напад, в ході якого викрали з квартири золото та телефон, які ОСОБА_4 залишив у себе, а він отримав лише гроші в сумі 300 грн. (т.1 а.с. 33);

- Явкою з повинною від 06.12.2008 року, згідно якої ОСОБА_5 добровільно зізнався у вчиненні ним спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 злочину та пояснив, що він разом із вищезазначеними особами приїхали до будинку поблизу кінотеатру "Мир", ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в той час як він залишився на дворі, пішли в будинок пограбувати одну з квартир, а через деякий час вийшли звідти, після чого вони всі разом залишили місце події. З квартири вони викрали телефон та дорогоцінності, які в подальшому продали на центральному ринку, а гроші розподілили між собою (т.1 а.с. 34);

- Явкою з повинною від 06.12.2008 року, згідно якої ОСОБА_4 добровільно зізнався у вчиненні ним спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 злочину та пояснив, що вони спільно вчинили розбійний напад, в ході якого викрали з квартири золото та телефон, викрадені золоті вироби в подальшому продали на центральному ринку (т.1 а.с. 35);

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 09.12.2008 р., згідно якого ОСОБА_13 повідомила, що бачила, як ОСОБА_4, ОСОБА_6, якого ОСОБА_4 називав "малиш", та ОСОБА_5 сиділи в них в кімнаті, на столі перед ними лежали золоті вироби та мобільний телефон чорного кольору, вказаний мобільний телефон наступного дня ОСОБА_18 продав на центральному ринку, а золоті вироби, як їй стало відомо,були викрадені із квартири, де працює ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх взяв на реалізацію ОСОБА_5, а ОСОБА_4 передав гроші в сумі 400-500 грн. (т. 1 а.с. 106);

- Протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 10.12.2008 року, згідно якого останні дали в цілому узгоджені між собою зізнавальні показання, з яких вбачається, що між ними була попередня змова на вчинення розбійного нападу на квартиру з чітким розподілом між собою ролей, з метою заволодіти майном, що знаходилось у ній, з квартири, застосувавши насильство, вони відкрито викрали мобільний телефон та золоті вироби, зокрема ланцюжок, кулончик та обручки, викрадене майно продали, а здобуті від продажу кошти розподілили між собою (т.1 а.с. 117-118);

- Протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 10.12.2008 року, згідно якого останні дали в цілому узгоджені між собою зізнавальні показання, з яких вбачається, що між ними була попередня змова на вчинення розбійного нападу на квартиру з чітким розподілом між собою ролей, з метою заволодіти майном, що знаходилось у ній, з квартири, застосувавши насильство та погрози, вони відкрито викрали мобільний телефон та золоті вироби, викрадене майно продали, а здобуті від продажу кошти розподілили між собою (т.1 а.с. 119);

- Протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 10.12.2008 року, згідно якого останні дали в цілому узгоджені між собою зізнавальні показання, з яких вбачається, що між ними була попередня змова на вчинення розбійного нападу на квартиру з чітким розподілом між собою ролей, з метою заволодіти майном, що знаходилось у ній, з квартири, застосувавши насильство та погрожуючи ножем, вони відкрито викрали мобільний телефон та золоті вироби, зокрема ланцюжок, кулончик та обручки, викрадене майно продали, а здобуті від продажу кошти розподілили між собою (т.1 а.с. 120-121);

- Протоколом пред’явлення предметів для впізнання від 25.12.2008 року, згідно якого ОСОБА_7 впізнала відкрито викрадений у неї в ході розбійного нападу на квартиру мобільний телефон "Самсунг х210"(т.1 а.с. 146);

- Протоколом огляду речового доказу від 25.12.2008 року, а саме добровільно виданого ОСОБА_17 мобільного телефону "Самсунг Х210", який був відкрито викрадений у ОСОБА_7 в ході розбійного нападу, вчиненого ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с. 147);

- Протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 06.03.2009 року, згідно якого ОСОБА_7 на знімку №3 впізнала особу ОСОБА_6, який вчинив розбійний напад на квартиру (т.1 а.с. 186);

- ОСОБА_18 №48 та № 49 стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 02.03.2009 року, згідно яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період вчинення злочину не страждали на хронічне психічне захворювання, перебували по за будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В період вчинення злочину могли усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.1 а.с. 196-200);

- Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 11.02.2010 року, згідно якого ОСОБА_6 показав на місцевості та розповів, що восени 2008 року він разом з ОСОБА_4 пішов до квартири по вул. Космонавтів, та на прохання ОСОБА_4 подзвонив в двері. Однак подальші події ОСОБА_6 виклав по іншому, заперечуючи свою причетність до розбою (т.2 а.с. 20-23);

- Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 11.02.2010 року, згідно якого ОСОБА_4 стверджував, що ОСОБА_6 на його прохання подзвонив в двері квартири АДРЕСА_4, після чого він один зайшов в квартиру та шукав цінні речі, однак нічого крім телефона не знайшов, стверджував, що діяв за попередньою змовою хз ОСОБА_19, яку знав до цього (т.2 а.с. 27-31);

- Протоком відтворення обстановки і обставин події від 19.02.2010 року, згідно якого ОСОБА_5 повністю змінив свої показання та стверджував, що він абсолютно не причетний до скоєного нападу (т.2 а.с. 50).

Аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у скоєнні розбійного нападу за попередньою змовою осіб з проникненням у житло була доведена на досудовому слідстві та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_7 і на досудовому слідстві і в суді давала абсолютно аналогічні за змістом показання, не змінювала їх та повідомила, що саме ОСОБА_4, якого вона впізнала по голосу та ОСОБА_6, якого вона впізнала на досудовому слідстві по фото, увірвалися в квартиру ОСОБА_8 та погрожуючі їй ножем, залякавши її, шукали цінні речі та відкрито заволоділи її мобільним телефоном.

Потерпіла ОСОБА_8 стверджувала в суді, що коли вона повернулася до дому в обід 30.10.2008 р., то застала свою няню ОСОБА_7, яка плакала та розповідала, що на квартиру було здійснено напад особами в масках, при цьому в квартирі був безлад, розкидані речі.

Однак при цьому підсудний ОСОБА_4 стверджує, що він лише інсценував пограбування, та лише попросив ОСОБА_6 подзвонити в двері, щоб його не впізнали сусіди, а діяв він без змови з ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а за попередньою домовленістю з ОСОБА_7, яка була його співучасницею.

Суд критично оцінює показання ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 в цій частині з наступних підстав.

На початку досудового слідства всі троє підсудних детально розповіли де, як та за яких обставин вони вчинили розбійний напад, яку роль кожен з них виконував. Під час проведення очних ставок вони давали точно такі ж показання, а в подальшому, лише після направлення справи на додаткове розслідування повністю змінили свої показання, стверджуючі, що зізнавалися вони у скоєнні злочину по причині застосування до них фізичного та морального насильства працівниками міліції. Ці показання підсудних суд вважає неправдивими, вони повністю спростовуються постановою помічника прокурора Ленінського району Буряченка О. В. від 21.09.2009 р., згідно якої був опитаний слідчий, який розслідував дану кримінальну справу та повідомляв, що всі показання ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на досудовому слідстві давали добровільно, під час проведення слідчих дій слідчі, які розслідували кримінальну справу, на них ніяким чином не тиснули, а оперативні працівники взагалі не були присутніми під час проведення слідчих дій, з березня 2009 року по справі приймав участь захисник ОСОБА_20, який при виконанні вимог ст.ст. 218- 220 КПК України ніяких скарг та клопотань з приводу незаконності досудового слідства не висловлював. В судовому засіданні слідчий Сташко Ю. А. також стверджував, що ніяких скарг від будь-кого з підсудних не було, вони добровільно розповідали про скоєний ними напад.

Суд також вважає, абсолютно неправдоподібною версію ОСОБА_4 про те, що це він за попередньою змовою з ОСОБА_7 намагався пограбувати квартиру ОСОБА_12, однак, коли опинився в квартирі переконався, що потерпілі - люди небагаті, і нічого не викрав, що ОСОБА_6 він попросив подзвонити в двері для того, щоб його не побачили сусіди, що ОСОБА_5 взагалі ж був до всього не причетний та чекав на вулиці.

По-перше, сусіди, якщо б вони дивилися в дверний глазок побачили б і його і ОСОБА_6, і могли б в подальшому викрити їх обох. По-друге, для ОСОБА_4, якщо слідувати його версії, було небезпечно втягувати зовсім незнайому йому людину - ОСОБА_6, адже він стверджував, що вперше побачив тоді його, не будучі впевненим, що він не повідомить в міліцію про його дії. По-третє, якщо це ОСОБА_7 "навела"його на квартиру ОСОБА_8, як на житло, де зберігаються великі цінності, то дивним звучить пояснення ОСОБА_4, що він нічого цінного в квартирі не знайшов, більш того переконався, що ОСОБА_8 живуть більш ніж скромно.

Таким чином жодне із стверджень ОСОБА_4 не вкладається в рамки простої логіки, суд розцінює його показання як намагання ввести суд в оману з метою вигородити своїх співучасників та самому уникнути відповідальності за особливо тяжкий злочин.

Крім того свідок ОСОБА_13 на досудовому слідстві пояснювала, що бачила, як до її чоловіка ОСОБА_4 приходили товариши –ОСОБА_5 с. та ОСОБА_6, яких він добре знав, перед ними на столі вона бачила золоті вироби та мобільний телефон чорного кольору, а потім дізналася, що золото було викрадено із квартири, де працювала ОСОБА_19 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 І хоча в подальшому і на досудовому слідстві, і в суді ОСОБА_13 відмовлялася давати показання в порядку ст. 63 Конституції України (254к/96-ВР) , проте від перших своїх показань не відмовилася та їх підтримала, тому суд вважає за можливе взяти їх до уваги.

Дії ОСОБА_4 досудовим слідством вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, кваліфікуючими ознаками якого є розбій вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_6 досудовим слідством вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, кваліфікуючими ознаками якого є розбій вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_5 досудовим слідством вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 187 КК України, як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, кваліфікуючими ознаками якого є розбій вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи підсудних та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_4 раніше неодноразово засуджений за вчинення умисних корисливих злочинів, вчинив новий умисний корисливий злочин в період умовно-дострокового звільнення, що характеризує його як особливо небезпечну для суспільства особу (т. 1 а.с. 82-96), на обліку у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. Ющенка не перебуває (т.1 а.с. 97), на обліку у Вінницькому обласному наркологічному диспансері "Соціотерапія"перебував як опіоїдний наркоман, проте 30.03.2005 року знятий з обліку як вибувший (т.1 а.с. 98).

Обставин, що пом’якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, суд вважає рецидив злочинів.

За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 не можливе без ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк із конфіскацією майна.

Судом враховано, що ОСОБА_6 раніше неодноразово засуджений за вчинення умисних злочинів, вчинив новий умисний корисливий злочин в період непогашеної судимості, що характеризує його як особливо небезпечну для суспільства особу (т.1 а.с. 39-42), за місцем роботи характеризується позитивно (т.1 а.с. 43), на обліку у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. Ющенко перебував з 1993 року, 09.09.2004 року знятий в зв’язку з виїздом, однак згідно акту судово-психіатричної експертизи на момент вчинення злочину не страждав на психічне захворювання та усвідомлював свої дії й керував ними, на обліку у Вінницькому обласному наркологічному диспансері "Соціотерапія"не перебуває (т.1 а.с. 45, 45).

Обставин, що пом’якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного суд вважає рецидив злочинів.

За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 не можливе без ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна.

Судом враховано, що ОСОБА_5 раніше неодноразово засуджений за вчинення умисних злочинів, вчинив новий умисний корисливий злочин в період непогашеної судимості, що характеризує його як особливо небезпечну для суспільства особу (т.1 а.с. 54-66), за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с. 72), на обліку у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. Ющенко не перебуває, на обліку у Вінницькому обласному наркологічному диспансері "Соціотерапія"перебуває як опіоїдний наркоман (т.1 а.с. 73, 74, 75).

Обставин, що пом’якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного суд вважає рецидив злочинів.

За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 не можливе без ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна.

Суд вважає, що речовий доказ по справі, що був переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7, слід залишити останній.

На досудовому слідстві потерпілою ОСОБА_8 було заявлено цивільний позов на загальну суму 1450 грн. Позов мотивовано тим, що з її квартири було викрадено вироби із золота на вказану суму, а саме: три ланцюжки вартістю 250 грн. кожен, тобто загальною вартістю 750 грн., кулончик вартістю 120 грн., кулончик вартістю 150 грн., хрестик з розп’яттям вартістю 120 грн., пару сережок вартістю 150 грн., каблучку вартістю 160 грн. В судовому засіданні потерпіла позов підтримала повністю, пояснила, що нічого із викраденого їй повернуто не було та не було відшкодовано.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позов не визнали.

Захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заперечили проти задоволення цивільного позову.

Прокурор Степанов Д.В. позов просив задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали кримінальної справи, заслухавши учасників процесу, дійшов висновку, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав доведеності винуватості підсудних та обґрунтованості цивільного позову. Тому з підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 слід стягнути 1450 грн. завданої майнової шкоди солідарно.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді девяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна в дохід держави.

Відповідно до ст. 71 КК України визначити покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків шляхом приєднання до призначеного судом покарання частини невідбутого покарання за вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.11.2004 р., який вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 09.06.2008 року допущений до самостійного виконання, та остаточно призначити покарання у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна в дохід держави.

вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 09.06.2008 року виконувати самостійно.

Строк відбування покарання рахувати з 06.12.2008 року, тобто з моменту затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін –взяття під варту.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді девяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна в дохід держави.

Строк відбування покарання рахувати з 06.12.2008 року, тобто з моменту затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін –взяття під варту.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді девяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна в дохід держави.

Строк відбування покарання рахувати з 06.12.2008 року, тобто з моменту затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін –взяття під варту.

Речовий доказ по справі, а саме: мобільний телефон "Самсунг х210", що був переданий потерпілій ОСОБА_7, слід залишити останній.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити повністю, стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 одну тисячу чотириста п’ятдесят гривень майнової шкоди.

вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з дня його проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, в той же строк, з моменту вручення їм копії вироку.