1-339/11 Про таємне викрадення чужого майна, скоєне повторно - 01.06.2011 Прийняття

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Олександрії, українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, працюючого слюсарем ТОВ "Тепломонтаж", військовозобов’язаного, не одруженого, проживаючого АДРЕСА_2 зареєстрованого АДРЕСА_3 судимого:

- 21.05.2007 року Олександрійським міськрайонним судом за ч.2ст. 186,ч.1ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України, ст.70 КК за сукупністю злочинів призначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі. За постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 13.11.2008 року звільнений умовно – достроково на 1 рік 6 місяців 6 днів.

- у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно, при наступних обставинах:

так, він 02.01.2011 року близько 22.00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в кафе "Світанок", яке розташоване за адресою вул. Айвазовського,42 м. Олександрії, скориставшись відсутністю уваги з боку ОСОБА_3, таємно викрав з кармана куртки останньої мобільний телефон марки "Nokia 6131", вартістю 495 грн., в якому знаходилась сім - карта оператора мобільного зв’язку "МТС", вартістю 10 грн., чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 505 грн.. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Підсудний в судовому засіданні заявив, що свою вину за обвинуваченням визнає повністю, пояснивши, що 02.01.2011 року зі своїм знайомим ОСОБА_4 відпочивали в кафе "Трембіта", де він побачив свою знайому ОСОБА_3 з її подругами ОСОБА_1 і ОСОБА_5, у якої він попросив мобільний телефон, щоб передзвонити. Вони запросили дівчат присісти за їх столик. Через деякий час вони пішли відпочивати в кафе "Світанок", де він вживав спиртні напої. Коли всі вийшли з-за столу та кудись вийшли, він побачив на столі мобільний телефон, який забрав собі. Коли йшов додому, то по дорозі, біля магазину "Попугайчик", намагався поміняти сім – карту оператора мобільного зв’язку, але вона впала в сніг, де він її залишив та пішов додому. Коли зранку наступного дня проснувся, то побачив на тумбочці мобільний телефон, який був схожим на його мобільний телефон і зрозумів, що це телефон потерпілої ОСОБА_3, але так як її адреси не знав, то залишив цей телефон у себе.

Даний телефон він не приносив до міліції, не цікавився в кафе чи не шукали там мобільного телефону, не давав оголошення в газету, а також не цікавився у ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 не шукала свого мобільного телефону. Розуміє, що винен, бо вчинив крадіжку мобільного телефону.

Крім часткового визнання підсудним своєї вини, його вина підтверджується також:

- показаннями потерпілої, яка підтвердила, що дійсно в той вечір вони всі разом відпочивали в кафе, телефон вона поклала до кишені куртки, яка лежала на підвіконні. Вона з ОСОБА_1 вийшли в туалет, а коли піднімались сходами, то зустріли ОСОБА_2, який був з курточкою та сказав їм, що йде в магазин "Сільпо", щоб купити сигарет. Десь через 15 хвилин вона помітила, що немає її телефону. ОСОБА_1 почала телефонувати на її номер, але абонент був поза зоною досяжності. Підозра щодо крадіжки мобільного телефону впала на ОСОБА_2. Де він проживав вона не знала. Після цього вона пішла додому та повідомила в міліцію про крадіжку.

В той вечір ніяких мобільних телефонів у ОСОБА_2 вона не бачила, а коли він просив у неї телефон, то не міняв сім – карти.

Потерпіла заявила, що відмовляється від позову та не має до підсудного претензій матеріального та морального характеру.

- поясненнями свідка ОСОБА_1, яка дала аналогічні пояснення, стверджуючи, що в той вечір ОСОБА_2 не перебував в стані сильного алкогольного сп’яніння та особистого мобільного телефону не мав, посилаючись на те, що віддав його в ремонт. Вона бачила, як потерпіла ховала свій телефон в карман своєї курточки, а коли вони повернулись до столу, то ОСОБА_3 хотіла подзвонити матері, але виявила, що телефон зник. Вона почала передзвонювати на телефон потерпілої, але він був вже відключеним;

- поясненнями свідка ОСОБА_5, яка підтвердила той факт, що ОСОБА_2 неодноразово брав телефон у ОСОБА_3, з якого телефонував своїй дружині та другу, при цьому сім – карту не міняв;

- поясненнями свідка ОСОБА_4, який підтвердив той факт, що телефон був викрадений в той час, як за столом залишився лише ОСОБА_2, але він свого друга не міг підозрювати в крадіжці. В той вечір ОСОБА_2 вів себе спокійно, не був в стані сильного алкогольного сп’яніння;

- протоколом огляду місця події від 10.01.2011 року, де в присутності понятих в квартирі АДРЕСА_1, було вилучено мобільний телефон марки "Nokia 6131" (а.с.13);

- висновком судово - товарознавчої експертизи № 118/26 від 28.01.2011 року про вартість викраденого майна, звідки видно, що мобільний телефон марки "Nokia 6131" має вартість 495,00 грн. (а.с.34);

- протоколом огляду предметів від 14.01.2011 року, звідки вбачається, що об’єктом огляду є мобільний телефон марки "Nokia 6131", розкладний, корпус сріблясто сірого кольору, де зазначено ІМЕІ НОМЕР_1 (а.с.21);

- постановою про визнання і прилучення до справи речових доказів від 14.01.2011 року, згідно чого вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом та прилучено до справи (а.с.22);

- розпискою ОСОБА_3, звідки вбачається, що мобільний телефон марки "Nokia 6131" їй переданий для зберігання (а.с.41).

А також іншими матеріалами справи.

Дії підсудного необхідно правильно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Суд приймає до уваги показання підсудного, які він давав в ході досудового слідства, коли він 17.01.2011 року був допитаним в якості підозрюваного (а.с.27-28), де він пояснював, що коли дівчата вийшли в туалет, а ОСОБА_4 пішов покурити, то він взяв телефон ОСОБА_3, оглянув його, він йому сподобався і у нього виник умисел викрасти даний телефон, оскільки вони підтверджуються послідовними показаннями потерпілої та свідків, даними в ході досудового та судового слідства.

Доводи підсудного в судовому засіданні про те, що він не мав умислу на крадіжку мобільного телефону ОСОБА_3, а просто в той вечір він був в стані сильного алкогольного сп’яніння, а у нього теж було два мобільних телефони, один з яких схожий з телефоном потерпілої, є безпідставними, оскільки вони спростовуються поясненнями свідків, які стверджують, що в той вечір ОСОБА_2 був випивши, але не дуже п’яним та міг контролював свої дії, та ніяких телефонів не мав, просив декілька раз телефон у ОСОБА_3, щоб передзвонити, посилаючись на те, що його телефон у ремонті, а також іншими матеріалами досудового та судового слідства. Суд виходить з того, що доводи підсудного направлені на те, щоб пом’якшити або уникнути покарання.

При призначенні покарання, суд враховує:

ступінь тяжкості вчиненого злочину, що це злочин середньої тяжкості, умисний та закінчений;

особу підсудного, який має постійне місце проживання, працює слюсарем в ТОВ "Тепломонтаж", по місцю попереднього відбування покарання та роботи характеризується позитивно, має не погашену та не зняту судимість, його молодий вік, а також думку потерпілої, яка просить суд не карати його суворо.

Добровільне відшкодування завданого збитку шляхом повернення викраденого, суд визнає обставиною, яка пом’якшує покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд призначає йому міру покарання в виді позбавлення волі, але вважає можливим його виправлення без ізоляції від суспільства, а тому застосовує ст. 75 КК України і звільняє від відбування покарання з випробуванням, оскільки за спрямованістю поведінки підсудний бажає стати на шлях виправлення і як особа не представляє суспільну небезпеку для оточуючих.

Таке покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і таке, що є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.

Речові докази по справі – мобільний телефон марки "Nokia 6131", який переданий на зберігання ОСОБА_3 – залишити його законному володільцю.

Судових витрат по справі не має.

Керуючись ст., ст. 321- 324 КПК України, суд, -

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк – 1 (один) рік.

На підставі ст., ст. 75, 76 КК України засудженого звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку – 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки - періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу цього органу.