Ленінський районний суд м. Кіровограда

у складі головуючого, судді - Загреби А.В.,

при секретарі - Єсько Т.О., Кісельовій С.С., Босько М.В.,

за участю прокурора - Запорожця О.А., Ахалшенішвілі Н.Є,

Олійник Ю.А., Гончаренка Р.Ю.,

за участю захисника, адвоката - ОСОБА_3,

за участю представника потерпілої - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду м. Кіровограда кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Ташкент, республіка Узбекистан, гр. Республіки Узбекистан, росіянки, одруженої, має на утриманні неповнолітнього сина 1996 року народження, освіта повна середня, офіційно не працююча, проживає у АДРЕСА_1, раніше не судима,

у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, суд, -

Підсудна ОСОБА_5 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) у великих розмірах за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 13.12.2009 року в період часу з 09.00 год. до 18.00 год., знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2, де діючи умисно, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи з гардеробної кімнати таємно викрала золоті вироби, належні ОСОБА_7, а саме: золоту каблучку з каменями – діаманти і сапфіри, вартістю 7687 грн.; золоту каблучку з каменями – ізумруди та діаманти вартістю 8163 грн., золоту каблучку з каменем – діамант, вартістю 15432 грн., грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які згідно довідки УНБУ в Кіровоградській області в еквіваленті на державну валюту складає 79838 грн., чим нанесла потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди у великих розмірах на загальну суму 111 120 грн. З місця скоєння злочину зникла, викраденим розпорядилася на власний розсуд.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину визнала частково, заперечивши факт крадіжки грошей в сумі 10000 доларів США та золотої каблучки з каменем діамант, при цьому пояснила, що вона приблизно в листопаді 2009 року не офіційно влаштувалась працювати нянею до ОСОБА_7, яка проживає АДРЕСА_2. 13 грудня 2009 року вона взяла у потерпілої ОСОБА_7 без відома останньої в гардеробній кімнаті, де вона прасувала дитячі речі, в коробці дві золоті каблучки – одна з 4-5 білими каменями, а інша з 6-7 каменями, після чого понесла їх до ломбарду, де їх оцінили в 1104 грн., разом з тим їй на руки дали лише 653,48 грн., вказані каблучки вона здала на 2 тижні, потім хотіла їх викупити та повернути ОСОБА_7, грошові кошти їй потрібні були для того, щоб заплатити за навчання своєї дочки, яка навчається в КІРУЕ з 2008 року. 29 грудня 2009 року вона повинна була сплатити відсотки та забрати каблучки, але зателефонувала, щоб їй продовжили строк, після цього вона поговорила з дівчиною, яка продовжила їй строк, ніяких підтверджуючих документів дівчина їй не надала. 05.01.2010 року вона прийшла в ломбард за каблучками, разом їй сказали, що їх вже немає, їх відправили в м. Київ до головного офісу. З приводу даного факту підсудна зверталась до міліції, неодноразово, разом з її адвокатом Також пояснила, що з чоловіком потерпілої ОСОБА_9 у неї була розмова у вересні 2010 року, останній запитав чи не брала вона каблучки, на вона відповіла, що брала 2 каблучки, після чого ОСОБА_9 дав їй три дні для того, щоб вона повернула їх або гроші, при цьому вартість прикрас не вказував, за грошові кошти в сумі 10000 доларів США та за третю каблучку нічого не говорив.

Також підсудна пояснила, що 29.01.2010 року вона взяла у потерпілої ОСОБА_7 в борг 200 доларів США, щоб заплатити за навчання дочки. Заробітну плату вона почала отримувати в лютому, і з неї почали відраховувати борг по 300 грн.

Не зважаючи на часткове визнання своєї вини, вина підсудної ОСОБА_5 повністю підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, що перевірені судом під час судового слідства.

Так, згідно оголошених в судовому засіданні показів потерпілої ОСОБА_7, остання показала, що приблизно 05.12.2009 року, повернувшись додому вона зняла з себе три золоті каблучки та поклала їх до вази, яка знаходилась в гардеробній кімнаті на полиці. 27.12.2009 року вранці близько 09.00 год. вона вирішила одягнути вказані каблічки та взявши вазу виявила, що вони відсутні, ввечері, коли повернувся її чоловік ОСОБА_9, вони виявили, що відсутні грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які теж зберігались в гардеробній кімнаті в особистих речах. В ході розмови з чоловіком вони підозрювали у вчиненні даного злочину ОСОБА_5, так як в будинку інших по сторонніх осіб не було, доказів у них не було, тому вони їй нічого не говорили, до міліції не звертались, так як думали, що остання зізнається та повернене їх майно. 09.09.2010 року її сини перекинули сумку належну ОСОБА_5 та вона побачила, що з сумки випав пакет, в якому знаходились договори закладу майна до ломбарду, після чого вони з чоловіком запитали у ОСОБА_5 чи не брала вона належних їй трьох золотих каблучок та гроші, яка сказала, що дійсно викрала належні їй каблучки, приблизно 6 місяців назад, але не три, а лише дві, при цьому обіцяла їх повернути до 27.09.2010 року, мотивуючи це тим, що викрадені нею каблучки вона заклала до ломбарду, пізніше вона пояснила, що викупити каблучки не зможе, так як вони інкасовані та направлені до головного офісу, що знаходиться в м. Києві.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що з жовтня 2009 року, в їх сім"ї неофіційно працювала нянею ОСОБА_5 та ОСОБА_10, яка займалася прибиранням та допомагала його дружині готувати їжу. У вересні 2010 року його дружина повідомила, що зникли три золоті каблучки, пізніше виявили, що зникли 10000 доларів США, які теж знаходилися в гардеробній кімнаті. Запитавши в ОСОБА_5 чи не бачила вона, де поділися дані речі, вона нічого не відповіла. Коли з її сумки випали документи з ломбардів, він почав знову її запитувати чи не брала цінності, на що ОСОБА_5 повідомила, що взяла лише дві каблучки й попрохала надати їй строк на 3 дні для їх повернення, оскільки вона їх здала до ломбарду, у вказаний термін прикраси не були повернуті, після чого вони з дружиною звернулися в міліцію з відповідною заявою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що разом з ОСОБА_5 працювала у ОСОБА_7, вона прибирала у квартирі лише в понеділок та п’ятницю. Також пояснила, що ОСОБА_5 запитувала в неї, де можна по високим цінам здати в ломбард золоті прикраси, які належать її тітці.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив, що працює помічником начальника Ленінського ВМ, прізвище ОСОБА_7 йому знайоме, але при яких обставинах сказати не зміг. Також зазначив, що згідно внутрішніх інструкцій існує протокол усної заяви потерпілих, якщо людина знаходиться в пригніченому чи схвалюваному стані, та не може сама написати. ОСОБА_7 він опитував та записував до протоколу, а потім підписав його, при допиті вона вказала на особу ОСОБА_5, також у неї було з’ясовано, які саме обручки були викрадені, та їх вартість, в подальшому було проведено більш детальне опитування, якби потерпіла повідомляла про інші злочини, то це б обов’язково було б зазначено в протоколі. Дуже часто потерпілі вказують на викрадені речі, а потім в ході слідства вияснюється, про ще якісь зниклі речі.

- протоколом огляду місця події від 28.09.2010 року, в ході проведення було оглянуто місце вчинення злочину, а саме квартира АДРЕСА_2 в м. Кіровограді (а.с.6-7);

- протоколом виїмки від 18.10.2010 року, в ході якого у свідка ОСОБА_9 було вилучено три бірки до золотих виробів (а.с. 18-19);

- протоколом виїмки від 22.11.2010 року, в ході якого у ОСОБА_12 було вилучено договір фінансового кредиту №131-3118 від 15.12.2010 року (а.с. 24-25);

- протоколом огляду предметів від 18.10.2010 року, в ході якого було оглянуто три паперові бірки до золотих виробів (а.с. 20);

- протоколом огляду предметів від 22.11.2010 року, в ході якого було оглянуто договір фінансового кредиту №131-3118 від 15.12.2010 року(а.с. 26);

- висновком судово-товарознавчої експертизи №4011/26 від 15.10.2010 року, згідно якої вартість викрадених золотих каблучок встановити не представляється можливим (а.с. 28-34).

До показів підсудної ОСОБА_5 у яких вона частково визнала свою вину суд відноситься критично так як останні спростовуються матеріалами справи. Так, як потерпіла так і її чоловік ОСОБА_9, послідовно як під час досудового слідства так і у суді вказували, на те, що у них було викрадено три кільця на які були надані квитанції та гроші у сумі 10000 доларів США.

Як вбачається з відповідей на запити, підсудна тривалий час користувалася послугами ломбардів, здавала золоті вироби, які у подальшому не викупала.

Вказане свідчить про те, що наміру на викуп кілець підсудна не мала.

Крім того як підсудною так і її захисником не було наведено жодного доводу за яких як потерпіла так і її чоловік могли оговорити підсудну.

Інші доводи як підсудної так і її захисника не спростовують висновків суду та не беруться судом до уваги.

Аналізуючи добуті по справі докази, об’єм яких судом визначено відповідно до ст. 299 КПК України, в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_5 повністю доведена і її дії підлягають кваліфікації за ч.4 ст. 185 КК України оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) у великих розмірах.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудної, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Підсудна ОСОБА_5 скоїла умисний злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів. За місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітнього сина 1996 року народження, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності

Обставин, що пом’якшують чи обтяжують покарання підсудної судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене, обставини справи, вік, особу підсудної, стан її здоров'я, суд, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства на підставі ст. 75 КК України, призначив покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі.

Заявлений цивільний позов підлягає повному задоволенню.

Керуючись ст.ст. 321- 324 КПК України, суд, -

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України призначивши покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

З урахуванням ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов’язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 108 000 грн.

Речові докази:

- три паперові бирки до золотих виробів повернути ОСОБА_7;

- договір фінансового кредиту №131-3118 від 15.12.2009 року зберігати при матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому в той же строк, з моменту отримання копії вироку через Ленінський районний суд м. Кіровограда.