Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Рябота В.І.,

при секретарі Риндя Л.А.,

з участю прокурора Антоненко Ю.В.,

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, не працюючого, раніше судимого Прилуцьким міським судом: 1. 12 вересня 1996 року за ст. 140 ч. 3 КК України до трьох років позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання терміном на 2 роки;

2. 19 грудня 1996 року за ст. 140 ч. 2 КК України до трьох років і 2 місяців позбавлення волі;

3. 9 грудня 1998 року за ст., ст. 140 ч., ч. 2, 3, 142 ч. 2 КК України (2341-14) до трьох років 6 місяців позбавлення волі;

4. 2 серпня 2001 року місцевим судом Пирятинського району за ст. 140 ч.2 КК України до двох років і6 місяців позбавлення волі;

5. 27 серпня 2004 року за ст. 185 ч. 3 КК України до трьох років 6 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання терміном на 2 роки;

6. 28 серпня 2006 року за ст. 122 ч. 1 КК України до трьох років позбавлення волі, вироком апеляційного суду Чернігівської області від 8 листопада 2006 року вирок Прилуцького міськрайсуду змінено і остаточно визначено ОСОБА_2 до відбуття чотири роки позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 28 серпня 2010 року,

за ст. 186 ч. 2 КК України;

2 вересня 2010 року близько 00 год. 10 хв. ОСОБА_2 перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 відкрито заволодів мопедом марки "Хонда", вартість якого, згідно висновку експерта становить 2081 грн. 67 коп., і який належить потерпілому ОСОБА_3, та з місця злочину зник, але в подальшому був затриманий працівниками міліції.

В судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе визнав повністю, підтвердивши вищевикладені обставини, розкаявся у вчиненому, та пояснив суду, що наміру викрадати мопед у нього не було, він лише хотів з’їздити до своєї цивільної дружини щоб помиритися з нею, а потім мав намір поставити мопед на місце, але одразу у нього це не вийшло і він залишив мопед у дворі жіночої консультації, а потім зі своїм знайомим прийшов та забрав мопед і вони поїхали до його дружини, після цього він, вже сам, поїхав відвести мопед хазяїну, але був затриманий працівниками міліції. Він не знав, що мопед належав ОСОБА_3, а вважав, що він належить його хрещеній.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що в вечірній час 1 вересня 2010 року до нього додому прийшов підсудний, який є хрещеником власниці квартири, і сказав, що спізнився на автобус, а також попросив поїсти. Він дав підсудному продукти, а сам вийшов в іншу кімнату щоб не заважати. Через деякій час він почув, що на кухні заводиться належний йому мопед, який він зберігав саме на кухні. Він намагався вийти з кімнати, але двері були зачинені. Він просив підсудного не брати мопед і випустити його з кімнати, але підсудний відповів, що він тільки покатається, а двері йому, потерпілому, відкриє хрещена. Про те, що мопед належить особисто йому, він підсудному не казав, але просив не брати його. Претензій до підсудного він не має, просить суворо підсудного не карати, а по можливості не позбавляти волі.

Свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що підсудний дійсно її хрещеник. 2 вересня 2010 року близько 00 год. 15 хв. до неї на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_3 і повідомив, що його в квартирі зачинив підсудний. Коли вони з чоловіком прибули до будинку ОСОБА_3, то виявили, що вхідні двері до квартири зачинені на ключ, а двері до кімнати зачинені за допомогою металевих ножиць. Коли з кімнати вийшов ОСОБА_3, то він повідомив, що підсудний викрав його мопед.

Свідок ОСОБА_5, співмешканка підсудного, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей від підсудного, по суті справи, стосовно обставин вчинення злочину, нічого повідомити не змогла, лише повідомила суду, що вдень 2 вересня 2010 року підсудний поїхав відвозити мопед господарю, але був затриманий працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що вдень 2 вересня 2010 року вони, разом з підсудним, з подвір’я жіночої консультації забрали мопед і поїхали на вул. Костянтинівську, де він пішов по своїх справах, а підсудний мав намір відвести мопед господарю.

Свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що 2 вересня 2010 року на вул. Костянтинівській, поблизу магазину "Акваріум"ним був помічений громадянин, який рухався на мопеді з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Після зупинки зазначеного громадянина виявилось, що це ОСОБА_2, який дійсно перебував в стані алкогольного сп’яніння. Документів на мопед у нього не було, але він повідомив, що мопед належить його матері і всі документи також у неї. Після звірки номерів агрегатів мопеду було встановлено, що він належить ОСОБА_3 і був викрадений цієї ночі.

Оцінюючи покази підсудного, потерпілого, свідків в сукупності суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, кваліфіковані правильно, а його вина у вчиненому - доведена, як зізнанням підсудного, так і матеріалами справи, зокрема:

- заявою ОСОБА_3 на ім’я начальника Прилуцького МВ УМВС від 2 вересня 2010 року (а.с. 8);

- протоколом огляду місця події від 2 вересня 2010 року ( а.с. 14 –15 );

- протоколом огляду транспортного засобу від 2 вересня 2010 року, під час якого з передньої панелі мопеду знято відбиток пальця ( а.с. 16-17 );

- висновком спеціаліста № 129с від 8 вересня 2010 року згідного якого слід пальця, вилучений з передньої панелі мопеду належить ОСОБА_2 ( а.с. 19 –21 );

- висновком експерта № 099/10 від 6 вересня 2010 року згідно якого вартість мопеда марки "Хонда"становить 2 081 грн. 67 коп. ( а.с. 79 –82 );

- висновком експерта № 193 від 19 листопада 2010 року згідного якого слід пальця, вилучений з передньої панелі мопеду належить ОСОБА_2 ( а.с.108 –112 );

- актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 147 від 4 квітня 2011 року згідно якої підсудний хоча і виявляє клінічні ознаки дисоціального розладу особистості, але він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними у період часу до якого відноситься інкриміноване йому діяння ( а.с. 211 –214 ).

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному суд враховує, що підсудний розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, проте не вперше притягується до кримінальної відповідальності, і згідно характеристики з останнього місця відбування покарання на шлях виправлення не став ( а.с. 37 ), а тому суд вважає, що виправлення підсудного можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням покарання в межах санкції інкримінованого йому Закону, але враховуючи каяття підсудного, що він фактично має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що потерпілий звернувся до суду з проханням не позбавляти підсудного волі, оскільки він йому простив вчинене, що транспортний засіб повернуто потерпілому, то суд вважає можливим призначити покарання підсудному в мінімальному розмірі, який передбачено Законом.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

ОСОБА_2 визнати винним за ст. 186 ч. 2 КК України і призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити попереднім –тримання під вартою в СІЗО м. Чернігова, час відбуття покарання рахувати з 6 травня 2011 року, зарахувавши в час відбуття покарання тримання під вартою в період з 2 вересня 2010 року по 6 травня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 309 грн. 60 коп. в відшкодування витрат на проведення експертизи.

Речові докази по справі, мопед та ключ ( а.с. 88, 90 ) залишити в законному розпорядженні потерпілого ОСОБА_3.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 днів через Прилуцький міськрайонний суд.