Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням -

судді Барчука В.М.

за участі секретаря Приходько Т.С.

прокурора Балас К.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого,

- за ст. 190 ч.4, ст. 189 ч.4 КК України, -

ОСОБА_2 сприяв особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, які засуджені за даний злочин, що діяли з корисливих мотивів, будучи об’єднані єдиним злочинним умислом, шляхом обману, у заволодінні квартирою ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2.

Так 08.05.2008 року особа матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_3, ОСОБА_4., з відома ОСОБА_5,(які засуджені за даний злочин) шляхом обману спонукали ОСОБА_6 підписати довіреність р.н. № 1756, якою уповноважили ОСОБА_2 розпоряджатися належною йому на праві власності квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, середньо-ринкова вартість якої станом на 19.05.2008 року становила 115000 грн., яку нотаріально посвідчив нотаріус Млинівського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8

Продовжуючи свої злочинні дії особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_3, ОСОБА_4., (які засуджені за даний злочин) 19.05.2008 року, представивши викрадений у ОСОБА_6, договір купівлі-продажу квартири від 13.01.2004 року р.н. № 3-16, оформили та посвідчили у приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_9, договір купівлі-продажу р.н. № 3633, згідно якого ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_6, продав квартиру за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_10 за 85850 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав. Суду дав показання про те, що в травні місяці 2008 року до нього звернувся ОСОБА_11 та ОСОБА_3, з проханням чи не погодиться він, щоб на нього була оформлена купівля квартири і її переоформлення. Як повідомив ОСОБА_11 всі документи будуть оформлятися у нотаріуса, вважав, що це буде законно і дав згоду. Через декілька днів разом із ОСОБА_11 поїхав у м. Млинів, де у нотаріуса підписався в книгах. Через деякий час разом із ОСОБА_12 в м. Луцьку, приїздив до іншого нотаріуса в якої переоформляв квартиру на ОСОБА_10 Збором усіх документів і подачею їх нотаріусу займалася ОСОБА_3. З ОСОБА_6 незнайомий. Що робили ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4. з ОСОБА_6, як заволоділи його документами на квартиру йому невідомо. Участі в організованій злочинній групі не приймав.

Вина ОСОБА_2 у сприянні заволодіння особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5.(які засуджені за даний злочин) квартирою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується наступними доказами.

Так з показань потерпілого ОСОБА_6 (т.1 а.с. 143-145, т.3 а.с.62) вбачається, що навесні 2008 року його сусід ОСОБА_14 познайомив його з особою на ім’я ОСОБА_11 (ОСОБА_4.), який взяв його до себе на роботу вантажником. До нього почав приходити ОСОБА_5, з яким розпивав спиртні напої. В цей час у нього викрали документи на квартиру, але потім підкинули назад. Згодом від працівників міліції дізнався, що його квартира продана.

З показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що з ОСОБА_6 його познайомив ОСОБА_4., який працював в останнього, на його прохання з ОСОБА_6 розпивав спиртні напої. ОСОБА_2 бачив пару раз із ОСОБА_11, зі слів ОСОБА_4. знав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_15 є охоронці ОСОБА_11 В м. Млинів, коли возили туди ОСОБА_6, водив ОСОБА_2 до нотаріуса.

З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що вона разом із ОСОБА_11 та ОСОБА_4. займалася купівлею і продажем квартир. ОСОБА_4. дізнався про ОСОБА_6. Вони разом вирішили заволодіти квартирою ОСОБА_6 Які дії проводилися по заволодінню квартири ОСОБА_6 ОСОБА_2 не було відомо. На її та ОСОБА_11 прохання ОСОБА_2 погодився, щоб на нього була оформлена довіреність на продаж квартири. Вона готувала і подавала всі документ до нотаріусів.

З показань свідка ОСОБА_4. вбачається, що на ОСОБА_2 була оформлена довіреність на продаж квартири ОСОБА_6

З показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що їй відомо, що ОСОБА_3, ОСОБА_4. обманом заволоділи квартирами громадян, які зловживали алкогольними напоями. Що саме робив ОСОБА_2 їй невідомо.

Згідно висновку дактилоскопічної експертизи № 530 від 25.10.2008 року (т.3а.с.156-158) вбачається, що два сліди пальців рук, відображені на поверхні будинкової книги НОМЕР_1 належать ОСОБА_2

Згідно протоколу виїмки від 11.09.2008 року (т.2 а.с.93), в ході якої у ВОБТІ було вилучено інвентаризаційну справу № 18586 на квартиру АДРЕСА_2.

Згідно протоколу виїмки від 24.09.2008 року (т.2 а.с.95, 98-104) в ході якої у приватного нотаріуса ОСОБА_9 було вилучено договір купівлі-продажу від 19.05.2008 року р.н. № 3633 про продаж ОСОБА_2 на підставі довіреності ОСОБА_6 квартири за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_10, довіреність від 08.05.2008 року посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_8 р.н. 1756, згідно якої ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися належною йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_2.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 13 "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини вчинені стійкими злочинними об’єднаннями" (v0013700-05) обвинувальний висновок при вміненні злочинів, вчинених організованими групами, повинен містити дані щодо розподілу між членами групи функцій, характер стосунків, які склалися між ними та роль кожного з них в ній.

Пред’являючи обвинувачення ОСОБА_2 за ч.4 ст. 190 КК України, орган досудового слідства, всупереч вимогам закону, як в постанові про притягнення як обвинуваченого, так і в обвинувальному висновку не сформульовано чітко вище зазначені обвинувачення. Досудовим слідством не наведено доказів, що ОСОБА_2 як активний член злочинної групи організованою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_3, ОСОБА_4.(які засуджені за даний злочин), яка діяла з метою заволодіння квартир мешканців м. Луцька, діяв відповідно до єдиного плану, відомого всім її учасникам, якому вони всі підкорялися для досягнення єдиного злочинного результату, усвідомлюючи це, про розподіл між ними визначених ролей при суворій дисципліні та конспірації.

Посилання досудового слідства на показання потерпілого ОСОБА_6 (т.1 а.с.143-145), свідків ОСОБА_14 (т.1 а.с. 151-154), ОСОБА_17 (т.1 а.с.155-156), ОСОБА_18 (т.1 а.с.160-161) не є підтвердженням обвинувачення, що ОСОБА_2 діяв в складі

організованої групи, оскільки дані свідки не показали взагалі його роль у вчиненні злочинів організованою групою.

Показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 даних як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, свідчать про відсутність активної участі у заволодінні шляхом обману (шахрайстві) квартирою ОСОБА_6, так і те, що ОСОБА_2 не був посвідчений у всі дії даної організованої злочинної групи. Інших доказів, які б свідчили про активну участь ОСОБА_2 у заволодінні, шляхом обману, квартирою ОСОБА_6 в складі організованої злочинної групи досудовим слідством не здобуто.

Враховуючи вище викладене, слід виключити з обвинувачення ОСОБА_2 таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину організованою групою.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_2 не проводив активних дій по заволодінню квартирою ОСОБА_6, а своїми діями, які виразилися у добровільній згоді на оформлення на його ім’я довіреності на розпорядження квартирою ОСОБА_6, сприяв особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_3, ОСОБА_4.(які засуджені за даний злочин) у заволодінні, шляхом обману, квартирою ОСОБА_6 Тому на думку суду дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати через ч.5 ст. 27 КК України, як пособництво.

Таким чином, аналізуючи всі докази по справі, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві в задоволенні чужим майном та придбанні права на майно, шляхом обману, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, вчиненим у великих розмірах, вчинив злочин, передбачений ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 190 КК України.

В ході судового слідства не знайшло свого підтвердження інкримінована ОСОБА_2 вимога передачі чужого майна та права на майно, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчиненого організованою групою.

А саме, що 23.02.2008 року близько 20 год., ОСОБА_2 разом із невстановленою досудовим слідством особою, виконуючи вказівку особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження увірвались в АДРЕСА_3, застосувавши насильство, наносячи удари руками та ногами по тілу ОСОБА_19 поставили незаконну вимогу та умови особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_3, ОСОБА_4. передавити їм квартиру.

Так в судовому засіданні ОСОБА_2 заперечив свою причетність до вчинення даного злочину. Суду дав показання, що при проведенні очної ставки з ОСОБА_20, останній зайшовши в кабінет не дивлячись на нього сказав слідчому, "що це він, дайте підписати бумаги", тому відмовився від очної ставки і повідомив слідчого, що показання буде давати в суді.

Потерпіла ОСОБА_19 в судовому засіданні показала, що зимою 2008 року її та ОСОБА_21 побили в її квартирі двоє незнайомих. В ОСОБА_2 нападника не впізнала.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що його та ОСОБА_19 побили двоє невідомих в квартирі ОСОБА_19. В ОСОБА_2 нападника не впізнав.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що їй невідомо хто побив ОСОБА_19 та ОСОБА_21. Нікому не говорила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_15 побили ОСОБА_19, ОСОБА_22 оговорила її та ОСОБА_2

Досудове слідство, обвинувачуючи ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину посилається на показання ОСОБА_22 (т.1 а.с.239-242, 246-248, 287 т..3 а.с.135-137), ОСОБА_23 (т.1 а.с.228-229, т.3 а.с.168-196), ОСОБА_20 (т.1 а.с.226-227, т.3 а.с. 166-167) також на протоколи впізнання по фотокарткам де ОСОБА_24 (т.1 а.с.281 ), ОСОБА_23 (т.1 а.с.282), ОСОБА_20 (т.1 а.с.280) впізнали ОСОБА_2, як особу, що побила ОСОБА_19, протоколом очної ставки між ОСОБА_20, ОСОБА_2 (т.3 а.с.170).

Показання потерпілої ОСОБА_22, як на стадії досудового слідства так і в судовому засіданні є суперечливими. При впізнанні по фотокарткам вона вказує на ОСОБА_2, як особу, що побила ОСОБА_19, а в протоколі допиту та в судовому засіданні показує, що даний факт їй відомо зі слів ОСОБА_3. Також під час досудового слідства ОСОБА_22 вказала на ОСОБА_25, як такого, що вимагав гроші у ОСОБА_19, однак досудовим слідством відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно останнього по даному факту (т.3 а.с.14). Також вона на досудовому слідстві вказала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_25 побили ОСОБА_26, однак по даному факту досудовим слідством відмовлено в порушенні кримінальної справи (т.3 а.с.19).

Показання свідка ОСОБА_23 дані на досудовому слідстві суперечать показанням даним в судовому засіданні. Суду останній показав, що бачив двох невідомих, які зайшли в квартиру ОСОБА_19, коли він і ОСОБА_20 були на кухні. Факт побиття не бачив. В ОСОБА_2 нападника не впізнав. При впізнанні по фотокарткам під час досудового слідства, вказуючи на фотокартку ОСОБА_2, говорив, що дуже схожий, а не стверджував, що це саме він. Також суду повідомив, що ОСОБА_27 перебуває в м. Луцьку.

На неодноразові вимоги суду, досудовим слідством свідка ОСОБА_20 в судове засідання не було доставлено, даний факт суд розцінює, як небажання органу досудового слідства про допит свідка ОСОБА_20 в судовому засіданні.

Тому суд до показань свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_20 ставиться критично, так як дані показання не є безперечними доказами участі ОСОБА_2 у вчиненні вимагання відносно ОСОБА_19 в складі організованої групи, на що посилається досудове слідство.

Інших доказів досудовим слідством не здобуто та вичерпано всі можливості їх здобути.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержанних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тому суд враховуючи вище викладене, вважає, що ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України слід виправдати за недоведеністю.

Обираючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів.

Пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд по справі не знаходить.

Враховуючи всі обставини справи, особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, у вчинені злочину відіграв другорядну роль, а тому на думку суду, ОСОБА_2 слід призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією статті за якою він притягується до відповідальності з випробовуванням.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати по справі за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 225 грн.36 коп.

Керуючись ст.ст. 323- 324 КПК України, суд, --

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 190 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років.

За ч.4 ст. 189 КК України ОСОБА_2 –виправдати за недоведеністю.

На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекції про зміну місця проживання роботи, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із залу суд.

В строк відбуття покарання ОСОБА_2 зарахувати строк перебування його під вартою з 01.10.2010 року по 22.03.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судові витрати по справі в сумі 225 (двісті двадцять п’ять) гривень 36 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.