1-6\2010 Про незаконне затримання та перевищення влади, скоєні працівником міліції, які супроводжувалися побиттям та катуванням потерпілого - 30.12.2010 Прийняття

ОСОБА_5, являючись службовою особою, що постійно здійснює функції представника влади, займаючи посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Кіровоградського міського відділу міліції УМВС України в Кіровоградській області, перевищив свої службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав при наступних обставинах: згідно наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області № 268 о/с від 29.09.2000 року, ОСОБА_5 був призначений на посаду оперуповноваженого групи боротьби з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділення карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського МВ УМВС України в області, мав звання старшого лейтенанта міліції. Являючись службовою особою, здійснюючи функції представника влади, відповідно до ст. 1 Закону України "Про міліцію", був уповноважений захищати життя, здоров"я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань. 19.02.2002 року, близько 11 год., він разом із працівниками ВКР Кіровоградського МВ ОСОБА_6, ОСОБА_8, на службовому автомобілі ВАЗ 2106 під керуванням інспектора розшуку ВДАІ ОСОБА_9, приїхали до будинку АДРЕСА_3 для з`ясування можливої причетності ОСОБА_10 до крадіжки автомобіля ОСОБА_11 Побачивши ОСОБА_10 на вулиці біля будинку, ОСОБА_5 запропонував йому проїхати до Кіровоградського МВ, мотивуючи необхідністю з`ясування декількох запитань, куди вони і приїхали. Прибувши до Кіровоградського МВ УМВС України в області за адресою м. Кіровоград, вул.Жовневої Революції, 58, приблизно в 11год. 30 хв., діючи всупереч вимог ст. ст. 28, 29 Конституції України, ст. ст. 3, 5 п.п.5,6 ст. 11 Закону України "Про міліцію", та ст. 106 КПК України, не маючи на то законних підстав, ОСОБА_5 розпочав дії, направлені на затримання ОСОБА_10, а саме тримаючи за передпліччя лівою рукою завів його в приміщення свого службового кабінету № 206 Кіровоградського МВ. Після та внаслідок вказаних дій ОСОБА_5, ОСОБА_10 був фактично позбавлений можливості вільно обирати місце свого знаходження та вільного переміщення знаходячись повністю під контролем представника влади та виконуючи його команди. Про факт затримання процесуальних документів ОСОБА_5 не склав та батьків ОСОБА_10 не повідомив.

Після чого, діючи умисно, явно перевищуючи свої повноваження, з метою отримання фактичних даних щодо причетності ОСОБА_10 до крадіжки автомобіля, ОСОБА_5 по черзі з іншим працівником міліції, особу якого протягом досудового слідства не встановлено, матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, розпочали вимагати у ОСОБА_10 зізнання у вчинені злочину. При цьому ОСОБА_5 наносив ОСОБА_10 удари рукою в область грудної клітки, плечей, голови, грудей, п`ятою ноги в область колін, бедер супроводжуючи свої дії погрозами згвалтування, позбавлення життя, що ображало особисту гідність останнього. Вийшовши з кабінету ОСОБА_5 повернувся із заздалегідь приготовленими знаряддями для завдання фізичного болю потерпілому - металевою трубою, протигазом, спецзасобом наручниками та продовжуючи свої дії направлені на незаконне здобуття доказів вини, одягнувши на неповнолітнього ОСОБА_10 наручники, спільно із невстановленою досудовим слідством особою, використовуючи металеву трубу застосовували до потерпілого насилля, потім наділи протигаз і продовжували застосовувати насилля від чого останній втрачав свідомість. Не отримавши від ОСОБА_10 визнання своєї вини у вчинені крадіжки автомобіля, приблизно о 12год. 40 хв., ОСОБА_5 провів незаконний обшук потерпілого, не складаючи будь-яких документів, після чого помістив його до камери тимчасового утримання де останній незаконно утримувався протягом 2 год. 40 хв. Після чого утримував потерпілого в службовому кабінеті з 16 год. до 19 год. і позбавляв його можливості вільно обирати своє місце знаходження та переміщатися. Після вказаних дій ОСОБА_10, приблизно в 19 год., був випущений ОСОБА_5 з приміщення Кіровоградського МВ УМВС України в області. Згідно висновку судово-медичної експертизи від 01.04.2003 року та додаткового висновку від 29.09.2006 року ОСОБА_10 були нанесені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів лівого плечового суглобу, з переходом на грудну клітину, по середній третині шиї зліва, верхній третині правого плеча, нижній третині правого плеча по внутрішній поверхні, нижній третині лівого плеча, лівого стегна, лівого передпліччя, садни лівого передпліччя, які відносяться до категорії легких.

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину не визнав, та показав, що здійснюючи перевірку інформації стосовно крадіжки автомобіля до якої по наявній оперативній інформації був причетний ОСОБА_10, 19.02.2002 року в денний час, він разом із працівниками міліції ОСОБА_6 і ОСОБА_8, на службовому автомобілі під керуванням інспектора ДАІ ОСОБА_9, приїхали на пров. 2-й Приморський в м.Кіровограді. В пошуках ОСОБА_10 зустріли незнайомого хлопця, який вказав на особу, яка йшла з собакою, як ОСОБА_10 Представившись працівником міліції він запропонував особі на якого вказали як ОСОБА_10, проїхати до відділу міліції проти чого останній не заперечував, завів собаку в двір будинку, вийшов, сів в автомобіль і з ними поїхав добровільно. Про те, що ОСОБА_10 є неповнолітнім він на той час не знав. Доставивши ОСОБА_10 до приміщення Кіровоградського МВ інші працівники міліції залишились біля приміщення, а він сам завів його в службовий кабінет № 206, розташований на другому поверсі. В бесіді, яка тривала приблизно півтори години, перевіряючи наявну інформацію про причетність до здачі кузова від автомобіля на металобрухт ОСОБА_12, ОСОБА_10 Пояснював, що він не є ОСОБА_10, а його родичем і свою причетність до викраденого автомобіля заперечував. Для встановлення його особи, відповідно підготовленого рапорту, завіреного керівництвом, доставлений був поміщений до камери тимчасового утримання де знаходився близько 3-х год., а він в цей час поїхав за місцем проживання ОСОБА_10, яких дома не було, потім до місця проживання ОСОБА_12 де в бесіді запропонував останньому, щоб його син з`явився в міськвідділ. Повернувся в міськвідділ близько 14-15 год., забрав ОСОБА_10 із камери тимчасового утримання і знову привів в свій службовий кабінет. В подальшій бесіді ОСОБА_10 підтвердив свою особу але заперечував факт своєї причетності до крадіжки автомобіля. Дізнавшись, що ОСОБА_10 є неповнолітнім, він в присутності працівника кримінальної міліції по справах неповнолітніх ОСОБА_13 відібрав від ОСОБА_10 пояснення після чого дозволив іти додому. В службовому кабінеті під час першої та другої бесіди з ОСОБА_10 вони були лише вдвох, а при відібранні пояснення у ОСОБА_10 був присутній лише працівник кримінальної міліції по справах неповнолітніх ОСОБА_13 Доставляючи ОСОБА_10 від місця проживання до міськвідділу та в службовому кабінеті при бесідах будь-якого психічного чи фізичного насилля в тому числі і за допомогою спецзасобів, він та інші працівники міліції до ОСОБА_10 не застосовували, табельної зброї при ньому не було.

Незважаючи на не визнання своєї вини підсудним ОСОБА_5, його вина у вчинені злочинів, повністю підтверджується доказами, зібраними в ході досудового слідства і перевіреними в судовому засіданні, а саме:

• показами потерпілого ОСОБА_10, допитаного в судовому засіданні, який показав, що 19.02.2002 року, близько 11 год., йшов з магазину додому на пров. 2-й Приморський в м.Кіровограді. Неподалік дому стояв автомобіль ВАЗ в якому знаходився працівник міліції у формі та ще троє осіб одягнені в цивільному, двоє із яких підійшли до нього, представились працівниками міліції пред`явивши посвідчення, запитали його прізвище, задавали питання про сусідів, чим вони займаються та запропонували проїхати до міськвідділу після чого він завів собаку в двір і з цими особами пройшов до їх автомобіля. Приїхавши в Кіровоградський МВ ОСОБА_5 і ОСОБА_6, завели його на другий поверх в 206 кабінет. ОСОБА_5 став запитувати де він подів автомобіль ВАЗ білого кольору при цьому повідомив, що кузов від цього автомобіля здав на металобрухт ОСОБА_12, однак він відмовлявся від скоєння крадіжки автомобіля так як її не вчиняв. ОСОБА_5 за допомогою ОСОБА_6 та третьої особи на ім`я ОСОБА_14, який зайшов до кабінету, подавляючи опір наділи йому наручники звівши руки за спину. Потім ОСОБА_5 наносив йому удари рукою в область грудної клітки, плечей, голови, ногою в область колін, бедер, бив палкою по п`ятах, надівав протигаз закриваючи доступ повітря від чого він втрачав свідомість. Крім того ОСОБА_5 за допомогою ОСОБА_6 просунувши палку між його руки позаду підвішували на столах. Також йому наніс один удар в обличчя рукою ОСОБА_6. Не отримавши зізнання в крадіжці ОСОБА_5 відвів його на перший поверх де помістив до камери затриманих, через деякий час знову підняв в кабінет де змушував підписати якісь папери при цьому наніс декілька ударів в груди. Інший працівник з рижим світло-русим відтінком волосся також наніс удар в груди заставляючи підписати папери з написаним текстом, що він змушений був зробити. Потім до кабітнету по черзі заходили майже всі працівники міськвідділу та наносили йому удари в різні частини тіла, прізвищ їх він не знає. Після чого ОСОБА_5 відпустив його додому. На першому поверсі міськвідділу він зустрів матір яка посадила його в автомобіль, яким керував ОСОБА_15 і відвезла додому. Так як він почував себе погано батьки викликали швидку допомогу.

- підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні суду підтвердив факт доставлення 19.02.2002 року, близько 11 год., в Кіровоградський МВ особу, прізвище якого як потім виявилось ОСОБА_10, при обставинах зазначених ОСОБА_5 Також пояснив, що на провулку 2-му Приморському в м. Кіровограді він з ОСОБА_5 вийшли з автомобіля, підійшли до особи на якого вказали як ОСОБА_10, якому в бесіді ОСОБА_5 показав посвідчення і запропонував поїхати в міськвідділ на що той погодився. Доставляли ОСОБА_10 в міськвідділ на автомобілі під керуванням інспектора ДАІ ОСОБА_9 Він, ОСОБА_5 і ОСОБА_10 сиділи на задньому сидінні. Будь-якого психічного чи фізичного насилля він та в його присутності ОСОБА_5 або інші працівники міліції до ОСОБА_10 під час супроводження до міськвідділу не застосовували. В службовому кабінеті при бесідах ОСОБА_5 із ОСОБА_10 присутнім не був, так як після доставлення ОСОБА_10 в Кіровоградський МВ, він в міськвідділ не заходив, а поїхав виконувати іншу роботу. В службовий кабінет міськвідділу в той день повернувся приблизно в 18 - 18год. 30 хв.

• показами свідка ОСОБА_16, оголошеними і дослідженими в судовому засіданні, відповідно ст. 306 КПК України, який показав, що 19.02.2002 року, приблизно в 11 год., проходячи по пров.Приморському в м. Кіровограді біля домоволодіння ОСОБА_10 побачив автомобіль за кермом якого сидів працівник ДАІ, а в салоні інші невідомі йому особи. В бесіді з ними дізнався, що вини шукають ОСОБА_10. Коли автомобіль почав відїзжати на провулку появився ОСОБА_10 із собакою біля якого зупинився автомобіль. Про що вони розмовляли він не чув, потім ОСОБА_10 завів собаку в двір сів до них в автомобіль і всі поїхали. В цей день, приблизно о 16 год., розмовляючи із знайомими ОСОБА_15, ОСОБА_17, до них підійшла ОСОБА_18 запитала чи не бачили вони її сина ОСОБА_10. Він розповів їй про події, які відбулися близько 11 год. після чого ОСОБА_18 разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_15 на автомобілі останнього поїхали шукати ОСОБА_10. Через декілька годин бачив як всі повернулися разом з ОСОБА_10 у якого він бачив синці на обличчі, шиї та інші тілесні ушкодження. Коли ОСОБА_10 в денний час сідав в автомобіль під керуванням працівника ДАІ то тілесних ушкоджень у нього не було.

т.1 а.с. 142-144, т. 2 а.с. 11-15, т. 3 а.с. 183-184

- показами свідка ОСОБА_20, який в судовому засіданні показав, що 19.02.2002 року, згідно графіку, перебував на посаді оперативного чергового Кіровоградського МВ УМВС України в області. Приблизно о 13 год. до чергової частини зайшов оперуповноважений ОСОБА_5 з ОСОБА_10, якого необхідно було утримувати в кімнаті тимчасово затриманих осіб відповідно рапорту з резолюцією заступника начальника МВ Санжари О.В. терміном на 3 години для встановлення його особи, про що в книзі затриманих була зроблена відповідний запис. Затримані у працівників чергової частини були на виду, будь-яких звернень від ОСОБА_10 з будь-яких причин до них не було. Приблизно о 16 год. ОСОБА_5 забрав ОСОБА_10 з чергової частини, про що зробив відповідну відмітку у книзі обліку доставлених і більше ОСОБА_10 він не бачив. Чи був присутній оперуповноважений ОСОБА_6 при поміщенні ОСОБА_10 в кімнату затриманих і при його забиранні ОСОБА_5 не пам"ятає.

- свідок ОСОБА_9, на той час працівник ДАІ, суду підтвердив покази дані підсудним ОСОБА_5 про обставини доставлення на автомобілі під його керуванням 19.02.2002 року в Кіровоградський МВ разом із ОСОБА_6 і ОСОБА_8, особу як потім вияснилось ОСОБА_10 Показав, що коли привезли до міськвіділу ОСОБА_10 ОСОБА_5 повів останнього до приміщення відділу, а ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вийшли із машини та пішли по іншим справам.

- показами свідка ОСОБА_8, оголошеними і дослідженими в судовому засіданні, який підтвердив покази дані підсудним ОСОБА_5 про обставини доставлення на автомобілі в Кіровоградський МВ разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ОСОБА_10

• свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що 20.02.2002 року, як лікар, разом із фельдшером ОСОБА_22 на автомобілі швидкої допомоги за викликом виїхали за адресою АДРЕСА_3. На місці було встановлено, що громадянин на прізвище ОСОБА_10 зі слів його батька був побитий працівниками міліції. Хворий скаржився на головний біль, нудоту, біль у грудній клітині, на тілі були крововиливи локалізацію яких не пам"ятає, йому було встановлено діагноз - струс головного мозку якої тяжкості не пам`ятає. Хворий не розповідав при яких обставинах був побитий, але від госпіталізації відмовився. З її точки зору виклик бригади швидкої допомоги полягав в тому, щоб зафіксувати тілесні ушкодження.

• свідок ОСОБА_23, в судовому засіданні показав, що на 19.02.2002 року близько 8 год. ранку, він був на роботі в Кіровоградському МВ, де працював на посаді заступника начальника карного розшуку Кіровограського МВ. Памятає, що вранці ОСОБА_5 і ОСОБА_6 поїхали перевіряти оперативну інформацію щодо крадіжки автомобіля у ОСОБА_11. Близько 11 год. ОСОБА_5 доставив ОСОБА_10 в міськвідділ до свого кабінету №206 де проводив його опитування. Двері в його кабінет були постійно відкриті. Ніякого психологічного або фізичного тиску ні ОСОБА_5 ні інші працівники Кіровоградського МВ до ОСОБА_10 під час опитування не застосовували. ОСОБА_6 до відділу із ОСОБА_5 не заходив. У відділі на той час взагалі був відсутній. Зявився тільки вввечері близько 18-18год. 30 хв.

-показами свідка ОСОБА_15, оголошеними і дослідженими в судовому засіданні відповідно ст. 306 КПК України, який показав, що 19.02.2002 року, у вечірній час, керуючи автомобілем в районі пров. Приморського в м. Кіровограді зустрів матір ОСОБА_10, яка шукала свого сина. Вони разом поїхали шукати його по знайомим. Після чого поїхали до Кіровоградського МВ, де ОСОБА_18 зайшла в приміщення, а через 20-30 хв. повернулась разом із сином ОСОБА_10, який був з тілесними пошкодженнями та скаржився, що працівники міліції побили його вимагаючи зізнання в скоєнні крадіжки автомобіля, після чого він відвіз їх додому.

т. 1 а.с. 137-139

- показами свідків ОСОБА_25, ОСОБА_17, оголошеними і дослідженими в судовому засіданні відповідно ст. 306 КПК України, які кожен окремо підтвердили покази, данні свідком ОСОБА_15 про обставини пошуку ОСОБА_18 свого сина ОСОБА_10 та наявності у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, які, зі слів останнього, йому заподіяли працівники міліції.

т.1 а.с. 145-146, 170-173, т.2 а.с. 7-10, т. 3 а.с. 189

• показами свідка ОСОБА_18, матері ОСОБА_10, яка в судовому засіданні показала, що 19.02.2002 року її син ОСОБА_10 був безпідставно затриманий та побитий працівниками Кіровоградського МВ. Коли забирала його додому з приміщення Кіровоградського МВ син скаржився на головну біль, біль в грудній клітині, на тілі були синці. В ніч на 20.02.2002 року вона викликала швидку допомогу медичними працівниками якої сину була надана допомога. В подальшому син звертався за медичною допомогою в різні лікарні, а у вересні та жовтні 2003 року перебував на стаціонарному лікуванні в Кіровоградській обласній лікарні.

т. 1 а.с. 240-241

-свідок ОСОБА_26, на той час працівник карного розшуку Кіровоградського МВ, в судовому засіданні показав, що на 19.02.2002 року, був на роботі в Кіровоградському МВ. Памятає, що вранці ОСОБА_5 і ОСОБА_6 поїхали перевіряти оперативну інформацію щодо крадіжки автомобіля. Близько 11 год. ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 доставили ОСОБА_10 в міськвідділ до кабінету №206 де ОСОБА_5 залишився його опитувати, а ОСОБА_6 одразу пішов і зявився у відділ тільки ввечері. Двері в кабінет ОСОБА_5 були постійно відкриті Бачив як він проводив опитування ОСОБА_10 Ніякого психологічного або фізичного тиску ні ОСОБА_5 ні інші працівники Кіровоградського МВ до ОСОБА_10 під час знаходження того в міськвідділі не застосовували.

• показами свідка ОСОБА_13, на той час працівника кримінальної міліції по справах неповнолітніх Кіровоградського МВ, який в судовому засіданні підтвердив факт відібрання в його присутності 19.02.2002 року пояснення у неповнолітнього ОСОБА_10, який вказав, що до ОСОБА_10 ніякого психологічного та фізичного тиску працівниками міськвідділу під час допиту та перебування у відділі не застосовувалось.

т.1 а.с.134-136, т.4 а.с. 21-26

• показами свідка ОСОБА_22, працівника швидкої допомоги, яка підтвердила факт виїзду 20.02.2002 року, близько 00год. 30 хв., до місця проживання ОСОБА_10, його огляду, наявності у нього тілесних ушкоджень де в бесіді їй стало відомо, що останній був побитий працівниками міліції.

• свідок ОСОБА_27, суду показала, що ОСОБА_28 є її рідним братом, а ОСОБА_10 племінником. Знає, що ОСОБА_10 розібрав чужий автомобіль та здав його на металобрухт. Бачила як вони удвох із батьком ОСОБА_28 це робили. Чий че був автомобіль вона не знає. Щодо подій, які відбувалися під час затримання працівниками міліції ОСОБА_10 та його доставлення та допиту в Кіровоградському міськвідділі нічого не знає.

• свідок ОСОБА_12 В судовому засіданні показав, що до нього додому приходив працівник міліції ОСОБА_5 погрожував та вимагав щоб він надав пояснення що ОСОБА_10 викрав автомобіль ВАЗ та здав його на металобрухт його сину ОСОБА_12. Знає від сусідів та ОСОБА_10, що 19.02.2002 року ОСОБА_10 затримали працівники міліції та побили.

Крім того вина підсудного підтверджується:

- протоколом відтворення обстановки і обставин подій із застосуванням відеозапису за участю потерпілого ОСОБА_10, судово-медичного експерта, прокурора-криміналіста, під час якого він розказав і показав, при яких обставинах відносно нього був вчинений злочин.

т. 3 а.с. 64-82, 196-206

• актом судово-медичного обстеження від 20.02.2002 року та висновком судово медичної експертизи № 82 від 01.04.2003 року, згідно яких у ОСОБА_10 мали місце легкі тілесні ушкодження, частина яких могла виникнути внаслідок застосування наручників. Наявні тілесні пошкодження не характерні для боротьби або самооборони, не доступні для спричинення їх власною рукою, утворилися внаслідок дії тупих предметів, могли виникнути в строк і при обставинах на які вказав ОСОБА_10 та додатковим висновком від 29.09.2006 року, відповідно якого наявні у ОСОБА_10 пошкодження могли виникнути в термін, при обставинах, механізмі та від предметів вказаних потерпілим в протоколі відтворення обстановки і обставин події від 06.09.2006 року.

т. 1 а.с.10, 122-123 т. 4 а. с. 82-83);

• протоколом очної ставки проведеної досудовим слідством, між потерпілим ОСОБА_10 і ОСОБА_5, в ході якої потерпілий підтвердив обставини вчиненого відносно нього злочину.

Оцінивши покази ОСОБА_5 щодо своєї непричетності до вчинення злочинів відносно ОСОБА_10, того, що він не наносив тілесні пошкодження в службовому кабінеті ОСОБА_10 суд відноситься до них критично, оскільки в судовому засіданні судом не добуто належних і обгрунтованих доказів в їх підтвердження, крім того дані покази спростовуються показами потерпілого ОСОБА_10 та свідками у справі ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_25., ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_21, ОСОБА_22, протоколом очної ставки між ОСОБА_10 і ОСОБА_5, актом судово-медичного обстеження від 20.02.2002 року та висновком судово-медичної експертизи №82 від 01.04.2003 року, та не підтверджуються дійсними встановленими в судовому засіданні обставинами справи. Суд вважає, що підсудний не щиро виклав обставини подій бажаючи уникнути кримінальної відповідальності, а тому ці покази судом відхилені.

На вищевказаних підставах суд критично відноситься до показів свідків у справі ОСОБА_26, ОСОБА_23 та ОСОБА_13, стосовно того, що під час допиту ОСОБА_10 ОСОБА_5 не застосовувалось до останнього заходів психологічного та фізичного впливу. Дані покази судом відхиляються.

При таких обставинах, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_5 у вчинені злочинів в судовому засіданні доказана повністю.

Дії підсудного ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати по ст. 371 ч.1 КК України, так як він вчинив завідомо незаконне затримання та по ст. 365 ч.2 КК України, так як він вчинив перевищення влади та службових повноважень, які супроводжувались насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями.

Однак органами досудового слідства ОСОБА_6 ставиться в вину те, що він разом з ОСОБА_5 вчинив завідомо незаконне затримання, перевищення влади та службових повноважень, які супроводжувались насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, при наступних обставинах: згідно наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області № 268 о/с від 29.09.2000 року, ОСОБА_6 був призначений на посаду оперуповноваженого групи боротьби з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділення карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського МВ УМВС України в області, мав звання старшого лейтенанта міліції, являючись службовою особою, здійснюючи функції представника влади, відповідно до ст. 1 Закону України "Про міліцію", був уповноважений захищати життя, здоров"я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань при наступних обставиних. 19.02.2002 року, біля 11.00 годин, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6, та разом із працівником ВКР Кіровоградського МВ ОСОБА_8, на службовому автомобілі ВАЗ 2106 під керуванням інспектора розшуку ВДАІ ОСОБА_9, приїхали до будинку № 2 по пров. 2-му Приморському в м.Кіровограді для з`ясування можливої причетності ОСОБА_10 до крадіжки автомобіля ОСОБА_11 Побачивши ОСОБА_10 на вулиці біля будинку, ОСОБА_5 запропонував йому проїхати до Кіровоградського МВ, мотивуючи необхідністю з`ясування декількох запитань, куди вони і приїхали. Прибувши до будівлі Кіровоградського МВ УМВС України в області за адресою м. Кіровоград, вул. Жовтневої Революції, 58, приблизно об 11год. 30 хв., діючи всупереч вимог ст. ст. 28, 29 Конституції України, ст. ст. 3, 5 п.п.5,6 ст. 11 Закону України "Про міліцію", та ст. 106 КПК України, не маючи на то законних підстав, ОСОБА_5 розпочав дії, направлені на затримання ОСОБА_10, а саме тримаючи за передпліччя лівою рукою завів його в приміщення свого службового кабінету № 206 Кіровоградського МВ. Після та внаслідок вказаних дій ОСОБА_5, ОСОБА_10 був фактично позбавлений можливості вільно обирати місце свого знаходження та вільного переміщення знаходячись повністю під контролем представника влади та виконуючи його команди. Про факт затримання процесуальних документів ОСОБА_5 не склав та батьків ОСОБА_10 не повідомив. Через декілька хвилин, більш точного часу встановити не виявилось можливим, до кабінету зайшов ОСОБА_6, після чого, діючи умисно, явно перевищуючи свої повноваження, з метою отримання фактичних даних щодо причетності ОСОБА_10 до крадіжки автомобіля, ОСОБА_5 по черзі з ОСОБА_6 та іншим працівником міліції, особу якого протягом досудового слідства не встановлено, розпочали вимагати у ОСОБА_10 зізнання у вчинені злочину. При цьому ОСОБА_5 наносив ОСОБА_10 удари рукою в область грудної клітки, плечей, голови, грудей, п`ятою ноги в область колін, бедер супроводжуючи свої дії погрозами згвалтування, позбавлення життя, що ображало особисту гідність останнього. Вийшовши з кабінету ОСОБА_5 повернувся із заздалегідь приготовленими знаряддями для завдання фізичного болю потерпілому - металевою трубою, протигазом, спецзасобом наручниками та продовжуючи свої дії направлені на незаконне здобуття доказів вини, одягнувши на неповнолітнього ОСОБА_10 наручники, спільно із невстановленою досудовим слідством особою, використовуючи металеву трубу застосовували до потерпілого насилля, а за допомогою ОСОБА_6, який тримав потерпілого, надів протигаз і продовжували застосовувати насилля від чого останній втрачав свідомість. Не отримавши від ОСОБА_10 визнання своєї вини у вчинені крадіжки автомобіля, приблизно о 12 год. 40хв., ОСОБА_5 провів незаконний обшук потерпілого не складаючи будь-яких документів, після чого помістив його до камери тимчасового утримання де останній незаконно утримувався протягом 2 год. 40 хв. Потім ОСОБА_5 утримував потерпілого в службовому кабінеті з 16 год. до 19 год. І вони разом із ОСОБА_6 позбавляли його можливості вільно обирати своє місце знаходження та переміщатися, під час чого ОСОБА_6 наніс потерпілому три удари кулаком в обличчя вимагаючи підписати документи, зі змістом яких потерпілий не ознайомлювався. Після вказаних дій ОСОБА_10, приблизно в 19 год., був відпущений ОСОБА_5 з приміщення Кіровоградського МВ УМВС України в області. Згідно висновку судово-медичної експертизи від 01.04.2003 року та додаткового висновку від 29.09.2006 року спричинені ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів лівого плечового суглобу, з переходом на грудну клітину, по середній третині шиї зліва, верхній третині правого плеча, нижній третині правого плеча по внутрішній поверхні, нижній третині лівого плеча, лівого стегна, лівого передпліччя, садни лівого передпліччя, які відносяться до категорії легких.

Підсудний ОСОБА_6 в інкримінуємому йому органами досудового слідства обвинуваченні винним себе не визнав, суду показав, що здійснюючи перевірку інформації стосовно крадіжки автомобіля до якої по наявній оперативній інформації був причетний ОСОБА_10, 19.02.2002 року в денний час, він разом із працівниками міліції ОСОБА_5, ОСОБА_8, на службовому автомобілі під керуванням інспектора ДАІ ОСОБА_9, приїхали на пров. 2-й Приморський в м. Кіровограді. На провулку він з ОСОБА_5 вийшли з автомобіля, підійшли до особи на якого вказали як ОСОБА_10, якому в бесіді ОСОБА_5 показав посвідчення і запропонував поїхати в міськвідділ на що той добровільно погодився. Доставляли ОСОБА_10 в міськвідділ на автомобілі під керуванням інспектора ДАІ ОСОБА_9 Він, ОСОБА_5 і ОСОБА_10 сиділи на задньому сидінні. Будь-якого психічного чи фізичного насилля він та в його присутності ОСОБА_5 або інші працівники міліції до ОСОБА_10 під час супроводження до міськвідділу не застосовували. В службовому кабінеті при бесідах ОСОБА_5 із ОСОБА_10 присутнім не був, так як після доставлення ОСОБА_10 в Кіровоградський МВ поїхав з виконувати свою іншу роботу і в службовий кабінет повернувся в той день лише приблизно в 18год. - 18год. 30 хв.

Оцінивши докази зібрані в ході досудового слідства і перевірені в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено участі підсудного ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 371 ч.1, 365 ч.2 КК України, а тому він підлягає виправданню знаступних підстав.

Так ОСОБА_6 в своїх поясненнях, будучи допитаним на досудовому слідстві, надавав послідовні покази своєї непричетності до вчинених відносно ОСОБА_10 злочинів ( т. 1 а.с.19, 90, 128-130, т.2 а.с. 130, 164, 218 т. 3 а.с. 104-108,209), які також підтвердив в судовому засіданні пояснюючи, що був присутнім 19.02.2002 року при супроводженні ОСОБА_10 до Кіровоградського МВ але в службовому кабінеті при бесідах ОСОБА_5 із ОСОБА_10 присутнім не був, так як після доставки ОСОБА_10 до міськвідділу до відділу не заходив, памятає що пішов чи поїхав виконувати іншу роботу. Покази підсудного ОСОБА_6 щодо своєї непричетності до вчинення відносно ОСОБА_10 злочинів, стороною обвинувачення не спростовані, а навпаки знайшли своє підтвердження дослідженими по справі в судовому засіданні наступними доказами, а саме: стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 371 ч.1, 365 ч.2 КК України, обгрунтовується на показах лише потерпілого ОСОБА_10, який пояснив, що 19.02.2002 року на пров. АДРЕСА_3, біля його сусідів стояв автомобіль ВАЗ синього кольору в якому знаходився працівник міліції у формі та ще троє одягнені в цивільному. Двоє з них вийшли з автомобіля і підійшли до нього, представились працівниками міліції пред"явив посвідчення, запросили проїхати його до міськвідділу, він завів собаку в двір та сів до їхнього автомобіля. Коли приїхали до міськвідділу його завели на другий поверх до одного з кабінетів. В кабінеті був працівник міліції невисокого зросту та один із тих хто його доставляв. В бесіді про викрадення автомобіля він заперечував свою причетність до крадіжки. Тоді вони одягли на нього наручники і стали його бити. Застосовувавши фізичне та психічне насильство вони вимагали його зізнання в крадіжці. Після його відмови, вони повели на перший поверх та передали до чергової частини де його помістили до камери затриманих. Через деякий час знову його підняли на другий поверх, в один із кабінетів та продовжували його побиття вимагаючи зізнання у вчинені крадіжки автомобіля, він відмовлявся, тоді вони надали якісь папірці які він підписав, після чого був відпущений додому. На першому поверсі його чекала мати, яка забрала його додому. Вдома йому стало погано і батьки викликали швидку допомогу (т.4 а.с. 161) з посиланням на т.1 а.с. 154-158, 163-167, 190-197, 236-237 т.3 а.с. 211-215.

Також стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_6 у вчинені злочинів, обгрунтовується протоколом очної ставки потерпілого ОСОБА_10 з ОСОБА_6 та протоколом відтворення обстановки та обставин події від 06.09.2006 року (т.4 а.с. 164) з посиланням на т.3 а.с. 196-206 т.4 а.с.13-20.

Із показів потерпілого ОСОБА_10, наданих в судовому засіданні вбачається, що 19.02.2002 року, неподалік його дому стояв автомобіль ВАЗ в якому знаходився працівник міліції у формі та ще троє осіб одягнені в цивільному, двоє із яких підійшли до нього, представились працівниками міліції пред`явивши посвідчення, це були ОСОБА_5 та ОСОБА_6, запитали його прізвище, задавали питання про сусідів, чим вони займаються та запропонували проїхати до міськвідділу після чого він завів собаку в двір і з цими особами пройшов до їх автомобіля. Однак будучи допитаним на досудовому слідстві 26 травня та 17 липня 2003 року він пояснював, що 19.02.2002 року неподалік його дому стояв автомобіль ВАЗ в якому знаходився працівник міліції у формі та ще троє осіб одягнені в цивільному, двоє із яких підійшли до нього, представились працівниками міліції пред`явивши посвідчення, запитали його прізвище, задавали питання про сусідів, чим вони займаються та запропонували проїхати до міськвідділу після чого він завів собаку в двір і з цими особами пройшов до їх автомобіля ( т. 1 а.с. 154-158, 190-197). Отже із показів ОСОБА_10 вбачається, що до його доставки в міськвідділ він деякий час спілкувався з працівниками міліції, бачив їх в лице, а як було встановлено під час досудового так і судового слідства ними були ОСОБА_5 і ОСОБА_6, тому ОСОБА_10 при дачі пояснень і показів при виконанні з ним різних слідчих дій, мав би прямо вказувати на ОСОБА_6, як особу, який також був присутнім при його затриманні і вчиняв відносно нього злочини, що він не робив. Однак ОСОБА_10 і при подальших неодноразових допитах пояснював, що приїхавши в Кіровоградським МВ інші співробітники міліції залишились біля автомобіля, а саме ОСОБА_5, прізвище якого йому стало відомо потім, завів його на другий поверх в №206 кабінет де сидів незнайомий йому чоловік, як він дізнався пізніше на прізвище ОСОБА_6 чи ОСОБА_6, які з третім працівником, невеликого зросту застосовували до нього фізичне насилля ( т. 1 а.с. 154-158, 190-197 т. 3 а. с. 212).

Відповідно пояснень, даних ОСОБА_10 20.02.2002 року, 27.02.2002 року, 27.05.2002 року, 7.08.2002 року, тобто відразу ж після подій вчинення відносно нього злочину, які залишились в його пом"яті вбачається, що працівники міліції його заштовхнувши в автомобіль привезли до Кіровоградського МВ один з яких завів до кабінету та стави бити ( т. 1 а.с.3, 15, 23). В поясненні від 27.05. 2002 року зазначав, що його, погрожуючи пістолетом, привезли до міськвідділу де всі залишились, а ОСОБА_5 завів його до кабінету де почав бити. Там сидів ще один чоловік, потім зайшов третій здоровий на зріст, які теж застосовували до нього насилля ( т. 1 а.с. 67, 85-86).

В подальших показах в якості потерпілого, при відтворенні обстановки і обставин подій, при очній ставці з ОСОБА_5, ОСОБА_10 теж пояснював, що при його затриманні 19.02.2002 року ОСОБА_6 не було, його в кабінет завів ОСОБА_5, де сидів ОСОБА_6, які за допомогою третьої особи на ім"я ОСОБА_14 наділи на нього наручники, а потім застосовували фізичне насилля, при цьому ОСОБА_6 допомогав ОСОБА_5 просовувати трубу за його руки, що ОСОБА_6 наніс йому 2 удари коли давив руку ОСОБА_5, потім пояснював, що особа, яку називали ОСОБА_6, вдарив лише один раз щоб він підписав його папери, а про дії третього працівника міліції давати покази відмовився мотивуючи тим, що ці покази дасть в суді ( т.2 а.с. 32, т.3 а.с. 64-82, 185, 196-206, 211-215, 61-71).

При проведенні очної ставки з ОСОБА_6, потерпілий пояснив, що 19.02.2002 року при його доставці в міськвідділ ОСОБА_6 можливо був, можливо ні ( т.4 а.с.13-20).

Аналізуючи данні потерпілим ОСОБА_10 покази щодо участі у вчинені відносно нього злочину ОСОБА_6, суд вважає, що вони є не послідовними і противорічивими, що викликає сумнів в їх об`єктивності, а непослідовні і противорічиві покази потерпілого суд не може вважати належними доказами, які викривають ОСОБА_6 у вчинених злочинах.

Стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_6 у вчинені злочинів також обгрунтовується на показах свідка ОСОБА_9, даних на досудовому слідстві який пояснив, що 19.02.2002 року прибувши до приміщення Кіровоградського МВ, висадив ОСОБА_10, а також ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і самостійно направився до відділу ДАІ ( т.4 а.с. 43-47).

Однак ОСОБА_9 на досудовому слідстві також пояснював, що 19.02.2002 року після доставки ОСОБА_10 до міськвідділу з ним поїхав і ОСОБА_6 ( т.2 а.с.137-138).

В судовому засіданні ОСОБА_9 в своїх показах суду підтвердив факт доставки 19.02.2002 року до міськвідділу ОСОБА_10 при зазначених вище обставинах. Допускає, що після доставлення до міськвідділу ОСОБА_10, з ним на автомобілі міг поїхати ОСОБА_6, а міг вийти із автомобіля та направитися у справах, однак точно не пам"ятає, так як неодноразово їздив з ОСОБА_6 у різних робочих справах. Розбіжності в показах, які давав на досудовому слідстві в частині того, чи залишився ОСОБА_6 в міськвідділі після доставки ОСОБА_10, чи поїхав з ним в робочих справах пояснив тим, що пройшло багато часу після події 19.02.2002 року до його допитів в якості свідка та при допитах в суді.

Ці покази стороною обвинучачення в судовому засіданні належними доказами не спростовані, а навпаки підтверджуються показами свідка ОСОБА_20, який 19.02.2002 року був оперативним черговим Кіровоградського МВ і в своїх поясненнях суду підтвердив, що саме ОСОБА_5 приводив ОСОБА_10 до чергової частини для тримання в кімнаті тимчасово затриманих осіб якого потім і забирав. ОСОБА_6 у міськвідділ із ОСОБА_5. ОСОБА_10 не доставляв, зявився тільки ввечері. Показами свідка ОСОБА_23, який показав, що саме ОСОБА_5 доставив до свого кабінету №206 ОСОБА_10 для допиту. ОСОБА_6 до міськвіділу не заходив, зявився тільки ввечері. Показами підсудного ОСОБА_5 про відсутність ОСОБА_6 в кабінеті при бесіді з ОСОБА_10 так і послідовними показами самого ОСОБА_6

Стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_6 у вчинені злочинів також обгрунтовується на показах свідка ОСОБА_26 який під час досудового слідства пояснив, що 19.02.2002 року оперуповноваженими ВКР Кіровоградського МВ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до службового кабінету № 206 було доставлено ОСОБА_10 Він бачив, як ОСОБА_6 через 3-5 хвилин вийшов зі службового кабінету (т.4 а.с.1-4). Однак його покази в тій частині, що ОСОБА_10 в службовий кабінет заводили ОСОБА_6 і ОСОБА_5 спростовуються показами самого ж потерпілого ОСОБА_10, який неодноразово стверджував, що його в кабінет завів саме один ОСОБА_5 Крім того в зазначених показах на досудовому слідстві ОСОБА_26 пояснював і те, що на протязі 2-3 год. він перебував в своєму службовому кабінеті, розташованому поруч з кабінетом № 206, то ОСОБА_6 до свого кабінету не повертався. Покази свідка ОСОБА_26 спростовуються показами свідків ОСОБА_23,

який показав, що 19.02.2002 року ОСОБА_10 доставив до міськвідділу саме ОСОБА_5 ОСОБА_6 зявився у відділі тільки ввечері, коли ОСОБА_10 був вже відпущений та свідка ОСОБА_20

Враховуючи викладені покази свідка ОСОБА_26, який допитувався 11.09.2006 року тобто понад 4 роки після подій про те, що 19.02.2002 року ОСОБА_6 також доставляв ОСОБА_10 до службового кабінету № 206, а приблизно через 3-5 хвилин вийшов, які сторона обвинувачення обгрунтовує як підтвердження вини підсудного ОСОБА_6 і які спростовуються показами потерпілого ОСОБА_10, свідка ОСОБА_23 та підсудного ОСОБА_5, суд також не може вважати належними доказами, які викривають ОСОБА_6 у вчинених злочинах.

Стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_6 у вчинені злочинів також обгрунтовується протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_16 і ОСОБА_6 (т.4 а.с. 9-12). Однак із показів, які давав ОСОБА_16 при очній ставці вбачається, що він був свідком того як раніше незнайомі йому особи, які приїхали на автомобілі ВАЗ, в бесіді з ним шукали ОСОБА_10, потім бачив, як вони зупинились біля з"явившогося ОСОБА_10, при спілкуванні з яким будь-якого шуму чи крику він не чув, потім ОСОБА_10 поїхав з цими особами на автомобілі. Ці ж покази також підтвердив і ОСОБА_6, який пояснив, що був присутнім при доставці ОСОБА_10 до міськвідділу після чого поїхав з працівником ДАІ ОСОБА_9 по службовим питанням. Покази данні ОСОБА_16 при очній ставці про те, що 19.02.2009 року у вечірній час він бачив ОСОБА_10 з слідами тілесних ушкоджень не є такими, що викривають саме ОСОБА_6 у їх заподіянні, а тому суд також не може вважати їх належними доказами вини останнього.

Стороною обвинувачення підтвердження вини підсудного ОСОБА_6 у вчинені злочинів також обгрунтовується іншими доказами зібраними по справі: висновком службового розслідування від 12.03.2002 року, висновком судово - медичної експертизи та додаткової експертизи № 82, даними про не притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності, даними довідки про результати вивчення оперативно-розшукової справи "Злочин", та протоколами виїмки речових доказів - книг обліку доставлених, матеріалів про адмінправопорушення визнаними як речові докази (т. 4 а.с.164-165).

Однак ці докази підтверджують лише факт того, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інші працівники міліції, які 19.02.2002 року доставляли ОСОБА_10 до міськвідділу, спеціальні засоби та табельну вогнепальну зброю не отримували, факт наявності інформації про викрадення автомобіля у ОСОБА_11, факт наявності у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, його поміщення в камеру тимчасово затриманих та не притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності з яких конкретно не вбачається, що відносно ОСОБА_10 вчиняв злочини саме ОСОБА_6 Крім того, виїмки речових доказів від 26.09.2006 року- книги обліку матеріалів про адмінправопорушення, суд вважає неналежними доказами, здобутими в порушення вимог КПК України (1001-05) , так як слідчі дії проводились в той момент, коли кримінальна справа була зупинена провадженням ( т. 4 а.с. 86-90), а тому суд також не може вважати належними доказами, які викривають ОСОБА_6 у вчинених злочинах.

В судовому засіданні було достеменно встановлено, що 19.02.2002 року ОСОБА_6 з ОСОБА_5 вийшли з автомобіля, підійшли до особи на якого вказали як ОСОБА_10, якому в бесіді ОСОБА_5 показав посвідчення і запропонував поїхати в міськвідділ на що той погодився. Будь-якого психічного чи фізичного насилля ОСОБА_6 та в його присутності інші працівники міліції до ОСОБА_10 в автомобілі під час супроводження до міськвідділу не застосовували.

Зазначені обставини підтверджуються як показами підсудних ОСОБА_5 і ОСОБА_6 так і показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, які підтвердили, що 19.02.2002 року ОСОБА_6 був присутнім при доставці ОСОБА_10 до Кіровоградського МВ, що також вказано в обвинувальному висновку та частково зазначеними вище показами самого потерпілого ОСОБА_10, який в цій частині при допитах пояснював, що 19.02.2002 року перед затриманням до нього підійшли дві особи, представились працівниками міліції пред"явивши посвідчення, запитали його прізвище, де навчається, задавали питання про сусідів, чим вони займаються та запропонували проїхати до міськвідділу після чого він завів собаку в двір і з цими особами пройшов до їх автомобіля.

Про непричетність ОСОБА_6 до вчинених відносно ОСОБА_10 злочинів також підтвердив і підсудний ОСОБА_5, який на досудовому слідстві та в судовому засіданні в цій частині давав послідовні покази.

Оцінивши в сукупності доводи сторони обвинувачення, аналіз яким даний вище, враховуючи вимоги ст. 22 КПК України, відповідно яких прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, що стороною обвинувачення виконано не було та керуючись ст. 62 Конституції України, відповідно якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до впевненості, що в судовому засіданні не доведена участь підсудного ОСОБА_6 у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 371 ч.1, 365 ч.2 КК України, а тому він підлягає виправданню.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд виходить з вимог ст. 65 КК України щодо ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи підсудного, обставин, які пом'якшують і обтяжують його покарання.

ОСОБА_5 вчинив невеликої тяжкості та тяжкий злочини, за місцем роботи та проживання характеризується виключно з позитивної сторони, на даний час є пенсіонером, на утриманні має двох малолітніх дітей один з яких ІНФОРМАЦІЯ_7, хворіє різними хворобами, а також гіпертонічною хворобою II ступеня.

Обставин, які пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_5, судом не встановлено, а обставинами, які обтяжують його покарання, суд вважає вчинення злочину групою осіб.

Враховуючи особу ОСОБА_5, який за місцем роботи та проживання характеризується виключно з позитивної сторони, в даний час є пенсіонером, на утриманні має двох малолітніх дітей один з яких ІНФОРМАЦІЯ_7, хворіє різними хворобами, а також гіпертонічною хворобою II ступеня, суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і вважає за можливе звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням.

Вирішуючи заявлений у справі цивільний позов суд вважає, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження скоєння злочину ОСОБА_5, який на той час працював на посаді оперуповноваженого групи боротьби з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділення карного розшуку кримінальної міліції Кіровоградського МВ УМВС України в області, відносно потерпілого ОСОБА_10, яке виразилось в застосуванні до нього заходів психологічного та фізичного впливу, нанесення йому тілесених ушкоджень і в результаті цього матеріальної та моральної шкоди, однак розмір шкоди, який заявлений до стягнення потерпілим та його представниками суд, з урахуванням обставин справи, вважає завищеним. Завдана матеріальна шкода підлягає стягненню в розмірі підтвердженому чеками витраченим на лікування ОСОБА_10, в розмірі 40 грн.11 коп. / том 2 арк. 6/. Моральна шкода підлягає стягненню в розмірі 5000 грн. Завдана матеріальна та моральна шкода підлягають стягненню на користь потерпілого з цивільного відповідача Державного Казначейства України.