Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі:

головуючого: судді Петрова Р.І.,

при секретарі: Колосовій Н.А.,

за участю прокурора: Гончаренка Р.Ю.,

захисника підсудного: ОСОБА_1,

потерпілої: ОСОБА_2,

представника потерпілої: ОСОБА_3,

представників цивільного

відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Первозванівка Кіровоградського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого;

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ОСОБА_6 скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження, за таких обставин.

13.01.2010 року, близько 17 години 50 хвилин, ОСОБА_6, працюючи таксистом ТОВ "АЛЬФА АВТОТРАНС" та займаючись перевезенням пасажирів, керуючи на підставі шляхового листа, виданого ТОВ "АЛЬФА АВТОТРАНС", автомобілем "ДЖИЛІ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в місті Кіровограді, зі сторони вулиці Жадова по вулиці Г.Сталінграда в напрямку будинку № 32, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме вимоги: п.2.3, який передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.12.1., яким передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; під час руху на слизькій ділянці дороги був не уважний, не вірно відреагував на зміну дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, виконуючи поворот праворуч не впорався з керуванням та допустив занос автомобіля, виїхавши на смугу зустрічного руху, де допустив наїзд на бордюрний камінь. В результаті даної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2, вдарившись головою об лобове скло автомобіля, отримала тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забою головного мозку, садна в тім’яній ділянці голови, травматичного розширення венечного шва з потовщенням м’яких тканин на рівні шва, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя в момент заподіяння.

Підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вищезазначеного злочину визнав повністю. Вказував, що скоїв злочин за обставин, викладених у обвинувальному висновку. У вчиненому розкаювався та просив суворо не карати, при цьому пояснив, що дійсно 13.01.2010 року, близько 17 години 50 хвилин, працюючи таксистом ТОВ "АЛЬФА АВТОТРАНС" та займаючись перевезенням пасажирів, перевозив пасажира ОСОБА_2 Керуючи на підставі шляхового листа, виданого ТОВ "АЛЬФА АВТОТРАНС", автомобілем "ДЖИЛІ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в місті Кіровограді, зі сторони вулиці Жадова по вулиці Г.Сталінграда в напрямку будинку № 32, допустив порушення Правил дорожнього руху України, а саме під час руху на слизькій ділянці дороги був не уважний, не вірно відреагував на зміну дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки для руху не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, виконуючи поворот праворуч не впорався з керуванням автомобіля та допустив наїзд на бордюрний камінь. В результаті даної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_2, вдарившись головою об внутрішні частини автомобіля, отримала тілесні ушкодження. На його пропозицію відвести її до лікарні вона не погодилась.

Вина підсудного підтверджується показаннями потерпілої, які за фактичними обставинами справи відповідають показанням підсудного; оголошеними в судовому засіданні матеріалами справи та рештою доказів, досліджених в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України.

Таким чином, обвинувачення, пред’явлене підсудному, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

Суд кваліфікує дії підсудного за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні підсудному покарання суд враховує, що він вчинив тяжкий злочин з необережності, особу винного, який за місцем мешкання характеризується позитивно, має на утримані малолітню дитину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, не встановлено.

Суд призначає підсудному покарання у виді позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, що з урахуванням тяжкості злочину та особи підсудного в повній мірі відповідає меті покарання.

Приймаючи до уваги тяжкість та обставини вчиненого злочину, особу підсудного, а також його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні підсудного малолітньої дитини, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити підсудного від відбування покарання з випробуванням.

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Так, потерпілою заявлено позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 12111 гривень 16 копійок та моральної шкоди в сумі 70000 гривень.

Цивільним відповідачем по справі є ТОВ "АЛЬФА АВТОТРАНС", оскільки в силу закону воно несе відповідальність за шкоду, спричинену підсудним (працівником товариства), і на підставі ст. 51 КПК України дане підприємство визнано відповідачем по справі постановою слідчого.

Відповідно до роз’яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року (v0003700-89) , з подальшими доповненнями, "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі, а також відповідними рекомендаціями Пленуму ВСУ з приводу відшкодування шкоди.

За змістом ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Дана особа звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до вимог ст. 1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров’я особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю лікування, придбання ліків, тощо.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (v0006700-92) "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди" судам роз’яснено, що витрати потерпілого на ліки, лікування, протезування, придбання санаторно-курортних путівок визначаються на підставі рецептів лікарів, довідок або рахунків про їх вартість.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа повина відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Так би мовити, відповідальність за винного.

Таким чином, цивільний відповідач повинен відшкодувати матеріальну та моральну шкоду потерпілій, яка їй завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини робітника цивільного відповідача – підсудного ОСОБА_6, але не в обсягах, зазначених в позовній заяві.

Так, матеріальна шкода, спричинена потерпілій, знайшла своє підтвердження в сумі 11111 гривень 16 копійок (в цих межах і заявлені вимоги), що доведено чеками про придбання потерпілою ліків, рецептами лікарів, лікарняними листами та оглянутою в судовому засіданні медичною картою потерпілої.

Витрата потерпілою коштів на придбання продуктів харчування не була підтверджена в судовому засіданні.

Стосовно позиції представників відповідача з приводу недопустимості прийняття до уваги чеків про придбання потерпілою в аптеці ліків "зі знижкою", бо така знижка не могла бути надана потерпілій, то суд вимушений зазначити, що реалізація медикаментів зі знижкою є правом аптеки, а тому суд вважає, що потерпілій при придбанні ліків могла бути надана знижка, наявність якої в чекі могла і неусвідомлювалась самою потерпілою.

Більш того, чеки про придбання ліків були надані слідчому та суду потерпілою по справі, а не сторонніми особами, що виключає сумніви у придбанні ліків саме потерпілою або її близькими родичами.

Даних про те, що потерпіла отримала чеки на придбання медичних препаратів у інший спосіб, в матеріалах справи не існує.

Що стосується моральної шкоди, спричиненої злочином, то вона підлягає також частковому відшкодуванню. При визначенні розміру шкоди суд враховує те, що потерпілій дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях у зв’язку з отриманням тяжких тілесних ушкоджень, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через погіршення стану здоров’я, та вважає за необхідне, керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, стягнути з цивільного відповідача на користь потерпілої в рахунок відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди 10000 гривень.

Судові витрати за проведення автотехнічної експертизи та дослідження необхідно стягнути з підсудного на користь держави, що відповідає вимогам ст. 93 КПК України.

Речовий доказ: автомобіль "ДЖИЛІ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, слід повернути ТОВ "АЛЬФА АВТОТРАНС".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321- 324 КПК України, суд, -

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він на протязі двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишити той же - підписку про невиїзд.

Стягнути з ТОВ "АЛЬФА АВТОТРАНС" на користь ОСОБА_2 11111 гривень 16 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, та 10000 гривень в рахунок компенсації моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в розмірі 413 гривень 16 копійок за проведення автотехнічної експертизи та дослідження по справі.

Речовий доказ: автомобіль "ДЖИЛІ", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, - повернути ТОВ "АЛЬФА АВТОТРАНС".

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Кіровський районний суд міста Кіровограда.