1-474/2010 Про розбій, скоєний щодо неповнолітнього за попередньою змовою групою осіб, які діяли з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном - 29.10.2010 Прийняття

ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, за попереднім зговором між собою, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном, 08 лютого 2009 року, приблизно в 18 год., знаходячись на ігровому майданчику в дворі будинку АДРЕСА_3, вчинили напад на неповнолітнього ОСОБА_6, застосувавши насильство, що є небезпечним для здоров’я останнього і виразилось в нанесенні йому ударів, а саме, ОСОБА_10- кулаком правої руки в грудну клітку, ОСОБА_9 – долонею правої руки в ліву навколовушну ділянку голови, ОСОБА_8 – кулаком лівої руки в праву навколовушну ділянку голови, після чого всі троє нанесли приблизно по п’ять ударів кулаками рук по голові та тулубу потерпілого, подолавши таким чином опір останнього, який зігнувся, прикриваючи руками голову від ударів. Під час побиття потерпілого, ОСОБА_8, розстібнувши блискавку, відкрито викрав з кишені куртки потерпілого мобільний телефон "Соні Еріксон К 550і", вартістю 1000 грн., в якому знаходився стартовий пакет "Діджус", вартістю 15 грн., а ОСОБА_9 наніс ще два удари правою ногою в область живота потерпілого. Протиправними діями ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 неповнолітньому ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а також матеріальну шкоду на загальну суму 1015 грн.

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 свою вину визнали частково.

Вина підсудних в інкримінованому їм діянні підтверджується повністю зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 08 лютого 2009 року, приблизно в 18 год., до нього та його товариша ОСОБА_12 на ігровому майданчику школи № 19 по вул. Ветеранів в м. Луцьку, підійшли раніше незнайомі йому підсудні, ОСОБА_9 попросив мобільний телефон, щоб передзвонити. Він відповів, що його телефон розряджений. У відповідь на це всі підсудні почали вимагати віддати телефон та почали бити. Першим його вдарив ОСОБА_10, який раніше замахнувся рукою в обличчя, а потім вдарив правою рукою в область грудної клітки, ОСОБА_9 – рукою в ліве вухо, ОСОБА_8 – в праве. ОСОБА_8 сказав, до того як вдарив, що якщо він не віддасть телефон, то буде бити. Коли він почав відходити від них, то всі підсудні обступили його із всіх сторін і нанесли одночасно йому удари кулаками по голові та по тулубу, від ударів він прикривався руками. В ході побиття ОСОБА_8 з кишені витягнув телефон, він відчув це. Потім ОСОБА_8 сказав: "телефон в мене, втікаємо". Після чого, ОСОБА_9 вдарив його ногою в живіт два рази. Вимагали в нього підсудні телефон агресивно.

Аналогічні пояснення потерпілий ОСОБА_6 дав і в ході проведення відтворення обстановки та обставин події з його участю, що підтверджується протоколом ( а.с. 171-175), а також при проведенні очних ставок з підсудними: ОСОБА_9 ( а.с.100), ОСОБА_10 ( а.с. 103), ОСОБА_8 ( а.с.105) і вказав на підсудних при проведенні впізнання, як на осіб, що 08 лютого 2009 року в дворі будинку АДРЕСА_3 нанесли йому побої і відкрито викрали, належний йому мобільний телефон: ОСОБА_8.( а.с. 35), ОСОБА_9 ( а.с. 41), ОСОБА_10 ( а.с. 48) .

Пояснення потерпілого об’єктивно підтверджуються доказами про справі.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1966 від 19 жовтня 2009 року ( а.с.390-394) в потерпілого ОСОБА_6 мають місце тілесні ушкодження: струс головного мозку з лікворно-гіперензивним синдромом, вегето-судинна дистонія, підшкірні гематоми лівої та правої привушних ділянок, лівої лобної ділянки, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров"я, наслідок травми постійна втрата загальної працездатності становить 10 %.

Підсудний ОСОБА_8 показав, що 08 лютого 2009 року він разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також ОСОБА_15, побачивши на вул. Ветеранів раніше незнайомих їм свідка ОСОБА_12 та потерпілого, підійшли до них і попросили мобільний телефон, щоб передзвонити, на що останній повідомив,що телефон розряджений. Він наніс потерпілому удар лівою рукою в голову та забрав з кишені мобільний телефон і всі втекли. Викрадений телефон показав хлопцям пізніше, чи бачили вони, як він його викрав, не знає.

Підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повністю підтримали показання підсудного ОСОБА_8 про обставини події, крім того, ОСОБА_9 показав, що він дійсно наніс удар потерпілому по обличчю, а ОСОБА_10 – що він першим наніс потерпілому рукою удар в грудну клітку.

Крім того, підсудні показали, що не пам’ятають скільки ударів вони нанесли потерпілому, в т.ч. чи наносили кожний неодноразово удари кулаками рук по голові і тулубу і ОСОБА_9 – два удари ногою в область живота.

Підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не заперечують, що їх діями потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, вмінені в попереднє обвинувачення, а також стосовно вартості викраденого майна.

Свідок ОСОБА_12 показав, що в дворі будинку АДРЕСА_3 до нього і потерпілого підійшли підсудні, попросили телефон, щоб передзвонити, на що їм вони відмовили, пояснили, що телефони розряджені. Підсудні поводили себе агресивно. ОСОБА_9 сказав йому "сиди тихо, а з ним розберемось" і почав вимагати телефон в ОСОБА_6, який відмовився виконати вимогу. Тоді потерпілого почали бити. Він перебуваючи на віддалі 3-х метрів, був очевидцем, як першим наніс удар рукою ОСОБА_10, в обличчя чи в груди. Били всі підсудні із різних сторін кулаками, а чи ногами не звернув увагу. ОСОБА_8 дістав з кишені куртки в потерпілого телефон і повідомив, що телефон в нього, "втікаємо". Після чого нанесли ще декілька ударів потерпілому і втекли. Потерпілий втрачав свідомість, він допоміг йому добратись додому. Коли ОСОБА_8 дістав з кишені потерпілого телефон, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 знаходились поряд і це бачили.

В ході пред’явлення осіб для впізнання, що зафіксовано протоколами ( відповідно а.с. 37-38, 43-44, 50-51), свідок ОСОБА_12 вказав на підсудних ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, як на осіб, які побили потерпілого ОСОБА_6 і викрали в останнього мобільний телефон.

При відтворенні обстановки та обставин події згідно протоколу ( а.с. 215-219) свідок ОСОБА_12 дав аналогічні покази про обставини події, а також в ході проведення очних ставок з підсудними: ОСОБА_9 ( а.с. 99), ОСОБА_8.( а.с. 102), ОСОБА_10 ( а.с. 104).

Свідок ОСОБА_17 – працівник міліції показав, що він в складі слідчо-оперативної групи по виклику про побиття потерпілого і заволодіння його телефоном, виїжджав в квартиру за адресою: АДРЕСА_3 де відбирав по даному факту пояснення в потерпілого і заяву. Останньому було погано, батько повідомив про те, що викликали карету "швидкої допомоги". Патрульні затримали одного з трьох підозрюваних, який в ході бесіди виявився ОСОБА_8 Останній пояснив, що дійсно незаконно заволодів мобільним телефоном потерпілого, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при цьому його побили. Він тут же вилучив в ОСОБА_8 викрадений телефон.

Свідок ОСОБА_18 – працівник міліції, показав, що він в складі слідчо-оперативної групи швидкого реагування ( ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21.) виїжджали по виклику про пограбування і побиття на вул. Ветеранів, по дорозі по опису прикмет затримали двох хлопців по прикметах, що дала чергова частина. В автомобілі до одного з них по телефону хтось зателефонував і він йому повідомив, що їх затримали працівники міліції, сказав, щоб віддав телефон потерпілому, тоді їх відпустять. Це ж саме сказав ОСОБА_20, який відібрав телефон в хлопця, що був в автомобілі і включився в розмову. Коли під’їхали до будинку по вул. Ветеранів, дійсно підійшов незнайомий хлопець, який повідомив, що хоче віддати телефон власнику. Був оформлений належним чином протокол вилучення телефону.

Аналогічні показання про обставини події дали свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20 і ОСОБА_21– працівники міліції, патрульної служби.

Крім того, свідок ОСОБА_20 показав, що ОСОБА_8 віддав викрадений телефон на місці події з його ініціативи; він сказав останньому куди потрібно прийти, щоб повернути телефон, проти чого ОСОБА_8 в судовому засіданні не заперечував.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що біля магазину "Там- Там" він був затриманий з ОСОБА_10 працівниками міліції, які доставили їх в двір АДРЕСА_3 Підтримав покази, дані в стадії досудового слідства ( а.с. 128) про те, що коли він перебував в автомобілі до нього на мобільний телефон передзвонив ОСОБА_9, якому він повідомив, що його і ОСОБА_10 затримали працівники міліції за підозрою в пограбуванні та побитті. ОСОБА_9 сказав, що ОСОБА_8 поверне викрадений телефон. Після чого взяв в нього телефон працівник міліції і також про щось говорив з ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_15 показав, що він був очевидцем, як ОСОБА_8 спочатку просив, а потім підвищеним тоном вимагав телефон в потерпілого, а потім це робив ОСОБА_9, який також вдарив потерпілого рукою в область голови, лівого вуха. Потім останнього бив ОСОБА_8 кулаками по голові і тулубу. Розмова за телефон була, як вони гуляли по вулиці, але він не звернув увагу про що саме. Підтримав покази, дані в стадії досудового слідства ( а.с.96-97) про те, що потерпілий закривався руками від побиття. Переставши бити останнього ОСОБА_8 щось крикнув, але він розібрав тільки одне слово "втікаємо". Після чого всі втекли з місця події. Він не все бачив, бо не весь час слідкував за подією, відволікався, перемотував бинт на руці. Через два дні ОСОБА_9 сказав, що вони були затримані працівниками міліції за те, що ОСОБА_8 вкрав телефон в їх присутності в потерпілого, якого били. Перед побиттям він бачив, як потерпілий тримав руку в кишені куртки, потім закрив її на замок, то він зрозумів, що потерпілий заховав телефон, який відмовився дати на вимогу ОСОБА_8 і ОСОБА_9. Він також бачив, що в той час, як ОСОБА_8 вимагав телефон в потерпілого, в т.ч. з використанням нецензурних слів, то біля нього стяв ОСОБА_10 із закоченими рукавами куртки і погрожуючи потерпілому побиттям вимагав в нього телефон.

Аналогічні покази про обставини події свідок ОСОБА_15 дав і під час очних ставок з підсудними: ОСОБА_9 ( а.с.98), ОСОБА_10 ( а.с. 101), ОСОБА_8 ( а.с. 106-107) та при відтворенні обстановки та обставин події, що підтверджується протоколом ( а.с. 211-214).

Згідно протоколу вилучення ( а.с. 16) в підсудного ОСОБА_8 був вилучений мобільний телефон "Соні Еріксон К 550і" з стартовим пакетом, належний потерпілому ОСОБА_6, яким підсудні незаконно заволоділи та який був оглянутий в якості речового доказу ( а.с. 139-141).

Вина підсудних у вчиненому підтверджується і іншими доказами по справі:

• протоколом огляду місця події ( а.с. 8-10), а саме, ділянки місцевості в дворі будинку АДРЕСА_3, де підсудні вчинили напад на потерпілого ОСОБА_6 та заволоділи із застосуванням насильства, належним йому мобільним телефоном, під час якого було вилучено гіпсовий зліпок сліду низу взуття, який згідно висновку трасологічної експертизи ( а.с. 159-163) міг бути залишеним кросівком на ліву ногу, вилученим в підсудного ОСОБА_9 згідно протоколу ( а.с. 113), або іншим взуттям з аналогічними характеристиками підошви; протоколом огляду гіпсового зліпку сліду взуття та кросівок в якості речових доказів ( а.с. 208).

• довідкою приватного підприємця ( а.с. 25) про вартість мобільного телефону "Соні Еріксон К550і" бувшого у вжитку.

• висновком товарознавчої експертизи ( а.с. 134-135), згідно якого залишкова вартість мобільного телефону "Соні Еріксон К550і" з врахуванням зносу та виявлених дефектів, становить 935 грн. 75 коп.

Суд не бере до уваги покази підсудних і розцінює їх, як намагання зменшити міру своєї відповідальності за вчинене про те, що вони не наносили безліч ударів по голові і тулубу потерпілого, не спричиняли середньої тяжкості тілесних ушкоджень та не били його, щоб подолати опір, з метою заволодіння належним йому майном - мобільним телефоном, а робили це, бо потерпілий виражався нецензурними словами, а також ОСОБА_9 про те, що він не бив потерпілого ногою в живіт після викрадення телефону, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами по справі.

Крім того, потерпілий категорично заперечив цей факт, що він виражався нецензурними словами, ображаючи підсудних. Очевидці події – свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_15 також це не підтвердили.

В стадії досудового слідства свідок ОСОБА_15 показав ( а.с.96-97), що потерпілий виражався до підсудних нецензурними словами, але в судовому засіданні цього не підтвердив.

Нанесення безліч ударів в область голови і тулубу потерпілого і в область живота підтверджується, крім пояснення потерпілого, показами свідка ОСОБА_12, висновком судово-медичної експертизи про характер спричинених тілесних ушкоджень за № 1966, а також і свідка ОСОБА_15– знайомого підсудних.

В судовому засіданні, крім того встановлено, з пояснень потерпілого, свідка ОСОБА_12 і підсудні цього не заперечили, що останні неодноразово, агресивно вимагали в потерпілого телефон, незважаючи на те, що потерпілий відмовляв їм в передачі його і навіть продемонстрував, що він не працює; ініціатором такої вимоги був ОСОБА_8, що випливає з показів підсудних в стадії досудового слідства: ОСОБА_10 ( а.с. 55-56,235-236), ОСОБА_8 ( а.с. 69-70, 241-242), ОСОБА_9 ( а.с. 84-85, 121-122,229-230).

Крім того, ОСОБА_10 показав, що в його брата ОСОБА_9 був оператор "Лайф", гроші закінчились, але він міг дзвонити, оскільки був безкоштовний тариф на цей оператор ( а.с. 55); він особисто не запитував в потерпілого, який в його телефоні оператор ( а.с. 235), а ОСОБА_8, будучи допитаним в якості обвинуваченого згідно протоколу ( а.с. 241-242) показав, що після події вони дзвонили до ОСОБА_10 з його ж телефону, оскільки в них обох був оператор "МТС" і ніхто з них не запитував в потерпілого, підійшовши до нього, який оператор мобільного зв’язку в його телефоні і чи є гроші на рахунку,- які підсудні підтримали в судовому засіданні, що спростовує покази підсудних про те, що вони просили телефон в потерпілого, бо їм необхідно було подзвонити на оператор "Лайф".

Крім того, свідок ОСОБА_15 показав, що до події між підсудними велася розмова про телефон.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні ствердив, що в ході затримання, ОСОБА_8 повідомив про те, що прогулюючись по вулицях міста з братами ОСОБА_10, вирішили між собою, викрасти в когось мобільний телефон.

Ту обставину, що в момент заволодіння ОСОБА_8 телефоном потерпілого, брати ОСОБА_10 стояли поряд, підтвердили свідки ОСОБА_12 і підсудні в своїх вищезазначених показах на досудовому слідстві; те, що після заволодіння телефоном по ініціативі ОСОБА_8 всі повтікали, підтвердили свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_15, а також не заперечували і підсудні ОСОБА_8 ( а.с. 70-85), ОСОБА_10 ( а.с. 235-236), а ОСОБА_9 ( а.с. 229) пояснив, що після побиття потерпілого зрозумів, що ОСОБА_8 забрав телефон в потерпілого.

Суд бере до уваги вищезазначені покази підсудних в стадії досудового слідства, бо вони підтверджуються доказами по справі.

Також встановлено, що ОСОБА_8 сам віддав телефон, але на вимогу працівника міліції ОСОБА_20

Таким чином, злагоджені, послідовні, ціленаправлені дії підсудних вказують саме на їх попередній зговір та умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном із застосуванням насильства.

Такі переконання суду ґрунтуються на тих поясненнях очевидців і учасників події, які послідовні в своїй основі,детальні і не містять будь-яких істотних протиріч, доповнюють одне одного і узгоджуються між собою, а також з доказами по справі.

Підсудні неодноразово змінювали свої покази про обставини події, а пояснення потерпілого є послідовними, едентичними і детальними, як в стадії досудового слідства так і в судовому засіданні, підтверджуються доказами по справі. Тому суд їх бере до уваги.

Суд не бере до уваги висновки судово-медичних експертиз: від 11 березня 2009 року ( а.с. 148-150), додаткової від 07 липня 2009 року ( а.с. 354-358) та комісійної за №81 від 16 грудня 2009 року ( а.с. 417-430) про визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених в потерпілого ОСОБА_6- легкі з короткочасним розладом здоров"я.

Як вбачається з даних висновків, з пояснень експертів в судовому засіданні, експертизи проведені на підставі медичних документів про стан здоров"я потерпілого.

Згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених МОЗ України 17 січня 1995 року (z0255-95) та зареєстрованих МЮ України 26 липня 1995 року, п.4.1, 4.3. судово-медична експертиза проводиться експертом шляхом медичного обстеження потерпілого. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами допускається у виняткових випадках лише за наявності документів, які містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості, то в такому випадку експерт повинен через орган, який призначив експертизу, витребувати необхідні документи в порядку клопотання.

Експерти ОСОБА_23, який проводив дві експертизи за № 392 і № 1195 та ОСОБА_24 – член комісійної експертизи в судовому засіданні пояснили, що медичне обстеження потерпілого не проводили і не витребовували медичних документів.

Крім того, у висновку № 81 комісійної експертизи дійсно зазначено, що потерпілий належним чином не пройшов медичного обстеження.

Експерт ОСОБА_24 в судовому засіданні підтвердив, що від виявлених в потерпілого тілесних ушкоджень може наступити 10% постійної втрати загальної працездатності, що відповідає висновку судово-медичної експертизи за № 1966 від 19.10.2009 року, яким визначений середній ступінь їх тяжкості.

Згідно висновку за № 1195 в потерпілого наслідками перенесеної закритої черепно-мозкової травми – струсу головного мозку, крім інших захворювань виявлено невроз нав’язливих рухів, легко вираженого астено-депресивного синдрому, будь-які об’єктивні неврологічні симптоми в медичних документах не описані,а в амбулаторній картці є запис, що в грудні 2007 року невропатологом виставлявся діагноз: невроз нав’язливих рухів, астено-невротичний синдром, який підтримав в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_23, а у висновку № 81 від 16 грудня 2009 року зазначено про те, що не виключено, що перелік захворювань, діагностованих з 2007 року, в т.ч. невроз нав’язливих рухів, сприяли довготривалому лікуванню потерпілого.

Разом з тим, з оглянутої в судовому засіданні амбулаторної картки за № 0216434/0068 хворого ОСОБА_6 не вбачається такого запису. І дана обставина підтверджується заключенням ЛКК № 1645, виданого на підставі обстеження 17 грудня 2007 року комісією лікарів ОСОБА_6

Із заключення ЛКК (а.с.330) вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 з лютого по червень 2009 року, тобто після події, до проведення даної експертизи постійно лікувався в зв’язку з виникненням вищезазначеного захворювання, як наслідку ЗЧМТ.

Згідно медичних документів, наданих суду представником потерпілого, зокрема, медичного висновку № 8695 від 08 червня 2010 року, погодженого клініко-експертною комісією управління охорони здоров"я облдержадміністрації; заключення ЛК Волинської обласної клінічної лікарні від 01 червня 2010 року, 03 березня 2010 р., заключення ЛКК Луцької міської дитячої поліклініки № 644 від 20 грудня 2010 року, листа управління охорони здоров"я Волинської облдержадміністрації від 02 грудня 2009 року також вбачається, що потерпілий систематично неодноразово лікувався амбулаторно, стаціонарно в зв’язку з погіршенням здоров"я, пов’язаного з отриманою травмою.

Крім того, згідно консультативного висновку Рівненської дитячої лікарні від 18 лютого 2010 року виявлені захворювання в потерпілого є наслідком перенесеної ЗЧМТ, забою головного мозку, а у відповідності до медичного висновку № 75 від 10 червня 2010 року потерпілий в зв’язку з захворюваннями, як наслідком перенесеної ЗЧМТ визнаний інвалідом з дитинства.

Оскільки підсудні заперечують факт перебування їх в нетверезому стані, а згідно консультативних заключень лікаря- нарколога Волинського обласного наркологічного диспансеру підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ( відповідно а.с. 19, 21, 24) на час їх огляду 09 лютого 2009 року з 03 год. 30 хв. до 03 год. 45 хв. були тверезі, то на думку суду, таку обтяжуючу обставину, як перебування в стані алкогольного сп’яніння, з обвинувачення слід виключити.

Оцінюючі всі зібрані і досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили злочин, передбачений ст. 187 ч.2 КК України, оскільки вони умисно вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров"я особи, яка зазнала такого нападу – потерпілого ОСОБА_25, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно актів наркологічних експертиз підсудний ОСОБА_10 епізодично вживає алкоголь, а в підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановлено діагноз - побутове пияцтво; однак, хронічним алкоголізмом підсудні не страждають, примусового протиалкогольного лікування не потребують ( відповідно а.с. 180, 188, 196).

Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, те, що злочин відноситься до категорії тяжких, особи підсудних.

Обтяжуючих покарання підсудних обставин по справі суд не вбачає.

Приймаючи до уваги, що підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, навчаються, позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання, а ОСОБА_8- виключно позитивно, те, що підсудні вчинили злочин будучи неповнолітніми, а ОСОБА_10 є неповнолітнім і на даний час, збитки потерпілому частково відшкодовані, думку представника служби в справах дітей про умовну міру покарання для підсудних, що на думку суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та ступінь суспільної небезпеки їх як осіб, суд приходить до висновку, що їх виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Тому із застосуванням ст. 69 КК України їм слід призначити покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ст. 187 ч.2 КК України - позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України – звільнення від покарання з випробуванням, із іспитовим строком і виконанням певних обов"язків згідно ст. 76 КК України, без конфіскації майна на підставі ст. 98 КК України.

В частині стягнення матеріальних збитків відмова представника цивільного позивача прийнята судом, оскільки це не ущімлює нічиїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 в частині стягнення моральної шкоди згідно ст. ст. 1166, 23, 1167, 1179, 1180 ЦК України та ст. 328 КПК України, задовольнити частково. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, всі обставини справи та матеріальне становище підсудних, роль кожного у вчиненні злочину, а також те, що збитки частково були відшкодовані, слід стягнути в користь ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 з підсудних: ОСОБА_8 20 000 грн., ОСОБА_9 15 000 грн., ОСОБА_10 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, оскільки на думку суду, неправомірними діями підсудних потерпілому були спричиненні моральні страждання, які заключаються, зокрема, в фізичному болі, психологічному стресі, а також в порушенні нормальних життєвих зв’язків неповнолітнього протягом тривалого часу, зокрема, через постійне лікування; внаслідок спричинених підсудними тілесних ушкоджень, що підтверджується медичними документами про стан здоров"я, його згідно медичного висновку Луцької міської клінічної лікарні № 75 від 10 червня 2010 року визнано інвалідом дитинства. В решті задоволення позову відмовити.

Речові докази, згідно ст. 81 КПК України: мобільний телефон "Соні Еріксон К 550і",- залишити за належністю володільцю - потерпілому ОСОБА_6, кросівки "SALOMON" - повернути володільцю - підсудному ОСОБА_9, а гіпсовий зліпок низу взуття,- знищити.

Судові витрати покласти на підсудних.

В разі недостатності доходів в неповнолітнього підсудного ОСОБА_10 всі стягнення покласти на його законного представника ОСОБА_5.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнати винними кожного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України та призначити їм покарання із врахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5( п’ять) років кожному.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 від відбуття призначеного за даним вироком покарання, якщо вони протягом двох років кожен не вчинять нового злочину та виконають покладені на них згідно ст. 76 КК України обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця навчання, роботи, проживання; періодично з’являтись для реєстрації в зазначені органи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили засудженим залишити попередній - підписку про невиїзд.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути в користь ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 з засуджених: ОСОБА_8 20 000 ( двадцять тисяч) грн., ОСОБА_9 15 000 ( п’ятнадцять тисяч) грн.., ОСОБА_10 15 000 ( п'ятнадцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті задоволення позову,- відмовити.