Ічнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Овчарика В.М.,

при секретарі Кулак І.В.,

з участю прокурора Тишкевич Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ічні справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого,

за ст.ст. 286 ч. 2, 135 ч. 1 КК України,

ОСОБА_1 20 серпня 2009 року близько 22-00 год. керуючи легковим автомобілем марки ВАЗ-2105, державний номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, рухаючись в напрямку с. Верескуни з боку м. Ічня, в порушення вимог п. 2.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, проявив неуважність, не спостерігав за дорожньою обстановкою, а тому не зміг своєчасно виявити перешкоду для руху та вжити заходів для зниження швидкості руху керованого ним автомобіля аж до повної зупинки в межах видимості дороги, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, який йшов ведучи велосипед праворуч від себе по смузі руху автомобіля у попутному з ним напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою як небезпечні для життя, від яких настала смерть ОСОБА_2

Підсудний в судовому засіданні вину у скоєнні злочину за ст. 286 ч.2 КК України визнав, пояснивши, що 20.08.2009 року протягом дня вживав спиртні напої разом зі своїми друзями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, після цього близько 21 год. 45 хв. разом з ними, сівши за кермо автомобіля марки ВАЗ-2105, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8 поїхали в с. Южне Ічнянського району Чернігівської області. Рухаючись зі швидкістю 50 км/год в с. Южне в напрямку м. Ічня по вул. Шевченка він відчув удар у праву частину автомобіля. Виїхавши за село, автомобіль зламався. Повертаючись назад додому він побачив карету швидкої допомоги в тому місці, де відчув удар, біля якої були люди і говорили, що хтось збив людину. Наступного дня його співмешканка ОСОБА_9 сказала, що він збив людину. Вину свою визнає, в скоєному щиро кається. Цивільний позов визнає частково, оскільки вважає, що сума завелика, і в нього немає таких грошей.

Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що 20.08.2009 року близько 18-00 год. її чоловік ОСОБА_2 поїхав на велосипеді в с. Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області до своєї матері. Близько 22-00 год. того ж дня, повертаючись з роботи додому, її зупинила знайома і повідомила, що сталося ДТП, в якому загинув її чоловік. В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги і просила стягнути з підсудного на її користь 10000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 40000 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди, враховуючи його матеріальне становище. Міру покарання підсудному просить призначити згідно закону.

Вина підсудного по пред"явленому обвинуваченню за ст. 286 ч. 2 КК України підтверджується також показами свідків:

Так, свідок ОСОБА_11 показала, що ввечері 20 серпня 2009 року близько 20 години до неї приїздили ОСОБА_1 та ОСОБА_8, які були в нетверезому стані. Дома вони випили 0,5 л горілки, і пішли. На другий день їй стало відомо про ДТП з участю її сина.

Свідок ОСОБА_12 показав, що в той день, коли збили ОСОБА_2, у вечірній час, він бачив як по с. Южне рухався автомобіль "Жигулі" червоного кольору на великій швидкості.

Свідок ОСОБА_9 показала, що 20 серпня 2009 року разом з ОСОБА_1 та її сестрою вони відпочивали на "Соколиному хуторі", де вживали спиртне. Близько 18 години вона разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_14 повернулися додому, повечеряли. Після цього ОСОБА_1 пішов з додому. Вона разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_15 почали шукати ОСОБА_1 та пішли до "Соколиного хутора", де почула як запрацював автомобіль її батька і зрозуміла, що його взяв ОСОБА_1. На другий день їй стало відомо, що ОСОБА_1 збив на автомобілі людину.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надала покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_3 показав, що 20 серпня 2009 року, він разом з друзями ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відпочивали у нього дома, де вживали спиртне. Пізніше до них приєднався ОСОБА_1 і вони всі разом поїхали на природу. Після цього вирішили поїхати в с. Южне попити пива. По дорозі в с. Южне він спав і нічого не бачив, оскільки був п"яний. Він прокинувся він якогось поштовху та спитав у ОСОБА_1, що сталось, на що той відповів, що нічого не сталось і вони поїхали далі. В машині ніхто не розмовляв. За селом у них зламався автомобіль і всі вони повертались пішки додому, по дорозі вони побачили автомобіль швидкої допомоги та міліцію. Хтось із присутніх там людей сказав, що збили людину.

Свідок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_3

Експерт ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що він проводив транспортно-трасологічну експертизу № 471 від 24.09.2009 року. Згідно експертизи, контакту автомобіля з велосипедом не було, однак це не означає, що не було зіткнення з людиною. В експертизі він зазначив, що на висоті 128-130 см від опорної поверхні в районі зварювального шву передньої правої стійки вітрового скла з дахом мається деформація накладки панелі даху від сил діючих в напрямку спереду назад та декілька справа наліво. З внутрішньої сторони деформованої накладки даху на тій же висоті від опорної поверхні виявлено пучок волосся темного (коричневого з сивиною) кольору.

Крім того, вина підсудного у пред"явленому обвинуваченні за ст. 286 ч. 2 КК України підтверджується також матеріалами кримінальної справи:

- протоколом огляду місця події та протоколом огляду транспортних засобів (а.с. 35-56);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події (а.с. 207);

- висновком судово-медичної експертизи № 883 від 02.10.2009 року згідно якого у потерпілого ОСОБА_2 тілесні ушкодження виникли від дії тупих, твердих предметів (а.с. 142);

- висновком автотрасологічної експертизи № 471 від 24.09.2009 року (а.с. 131);

- висновком авто-технічної експертизи технічного стану транспортного засобу № 472 від 18.09.2009 року, згідно якого автомобіль ВАЗ-2105 д.н. НОМЕР_1 знаходився у справному стані (а.с. 117);

- висновком судової комплексної медико-автотехнічної експертизи № 114 від 01.06.2010 року (а.с. 162), згідно якого у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження та були виявлені пошкодження у автомобіля ВАЗ-2105 д.н. НОМЕР_1;

- висновком медико-криміналістичної експертизи одягу ОСОБА_2 № 087-МК від 11.05.2010 року, згідно якого на одязі ОСОБА_2 мається речовина червоного кольору, схожа на лакофарбове покриття транспортних засобів; ділянки, забруднені часточками паливо-мастильних матеріалів (а.с. 156);

- висновком медико-криміналістичної експертизи взуття ОСОБА_2 № 088-МК від 11.05.2010 року (а.с. 150);

- оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_8, даними ним на попередньому слідстві, де він показав, що автомобіль ВАЗ 2105 1981 року випуску належить йому, яким він керує на підставі довіреності. 20 серпня 2009 року він був дома. Близько 01 години ночі до нього прийшли працівники міліції, та спитали, де знаходиться його автомобіль. Подивившись у гаражі, він виявив його відсутність. Він зрозумів, що автомобіль взяв ОСОБА_1, так як раніше вже його брав. Від працівників міліції дізнався, що за участю його автомобіля сталося ДТП, в результаті якого постраждала людина /а.с.90/;

- оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_15, даними ним на попередньому слідстві, де він показав, що 20 серпня 2009 року, він бачив як ОСОБА_1 вдень вживав спиртні напої у "Соколиному хуторі", а ввечері ОСОБА_9 повідомила йому, що ОСОБА_1 взяв автомобіль її батька, а тому потрібно його знайти. Однак вони його не знайшли.

- оголошеними в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, дані ними на попередньому слідстві, де вони показали, що 20 серпня 2009 року вони разом з ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відпочивали на природі та пили спиртне. Коли їхали автомобілі з ОСОБА_1, то нічого не бачили, бо спали. Про те, що сталось ДТП ніяких розмов у автомобілі не було.

Таким чином вина підсудного ОСОБА_1 в порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого доведена і його дії необхідно кваліфікувати за ст. 286 ч. 2 КК України.

Органами досудового слідства підсудному ОСОБА_1 пред"явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 135 КК України, яке полягає в тому, що ОСОБА_1 20 серпня 2009 року близько 22-00 год. на автодорозі по вул. Шевченка в с. Южне, після наїзду на ОСОБА_2, залишив останнього без допомоги, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану через отримані травми в результаті наїзду, з місця пригоди зник.

В судовому засіданні прокурор відмовився від обвинувачення, пред"явленого ОСОБА_1 органами досудового слідства за ч. 1 ст. 135 КК України, в зв"язку з відсутністю в його діях складу зазначеного злочину, але потерпіла не відмовилась підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі і просила засудити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України та ч. 1 ст. 135 КК України, так як вважає, що підсудний бачив як збивав її чоловіка ОСОБА_2 і завідомо залишив його без допомоги.

Заслухавши підсудного, потерпілу, свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях підсудного складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України зі слідуючих підстав.

Частина 1 ст. 135 КК України передбачає кримінальну відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Об'єктом злочину, передбаченого ст. 135 КК України, є життя та здоров'я особи.

Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак. Так, вона: а) перебуває в небезпечному для життя стані; б) позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.

З об'єктивної сторони злочин полягає у суспільно небезпечній бездіяльності, що виражається у залишенні без допомоги вказаної особи.

Залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога.

Суб'єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише дві категорії осіб, а саме ті, які: первісно зобов'язані були піклуватися про потерпілого і мали можливість надати йому допомогу, самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом: винний усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, те, що він зобов'язаний піклуватися про особу і має реальну можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, і бажає чинити саме так.

В судовому засіданні встановлено, що підсудний 20.08.2009 року, керуючи автомобілем ВАЗ 2105, не бачив, як здійснював наїзд на людину, а тільки відчув якийсь удар в машину.Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 як в судовому засіданні так і на попередньому слідстві показали, що під час скоєння ДТП вони спали і нічого не бачили. Так само свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у показах, даних ними на попередньому слідстві, показали, що коли їхали в автомобілі з ОСОБА_1, в цей час спали і нічого не бачили.

Отже підсудний не міг усвідомлювати суспільно небезпечний характер своєї бездіяльності, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, так як не бачив, що збив людину, що також підтвердили свідки, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України і по даній статті його необхідно виправдати.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 по даній справі, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, його молодий вік, який раніше не судимий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, непрацюючого, неодруженого, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

До обставини, які пом’якшують покарання суд відносить щире каяття підсудного.

Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання за ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки як повідомив сам підсудний, а також згідно листа Прилуцького РЕВ ДАІ у Чернігівській області, станній посвідчення водія не отримував.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілою ОСОБА_10 цивільний позов, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої щодо стягнення 10000 грн. матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, а щодо стягнення 40000 грн. моральної шкоди задоволенню в повному обсязі, оскільки матеріальна шкоди підтверджується наданими потерпілою квитанціями на суму 6301,84 грн., а моральна шкода, нанесена потерпілій, виразилась у моральних стражданнях та душевних переживаннях, а також втрати близької їй людини.

По справі маються судові витрати по проведенню експертизи технічного стану транспортного засобу в розмірі 972 грн. 94 коп., що підтверджується розрахунком № 1753 від 18 вересня 2009 року (а.с. 116), по проведенню судової транспортно-трасологічної експертизи в розмірі 973 грн. 56 коп., що підтверджується розрахунком б/н від 28 вересня 2009 року (а.с. 130). Дані витрати підлягають стягненню із підсудного на користь держави.

Речовий доказ – автомобіль марки ВАЗ-2105 д.н. НОМЕР_1, який передано на зберігання на штрафмайданчик Ічнянського РВ УМВС – повернути володільцю ОСОБА_8

Речовий доказ – велосипед невстановленої марки, що належав потерпілому ОСОБА_2, який передано на зберігання на штрафмайданчик Ічнянського РВ УМВС – повернути ОСОБА_10

Речовий доказ – одяг та взуття потерпілого ОСОБА_2, які передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Прилуцького МВ УМВС – знищити.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

ОСОБА_1, звинуваченого за ч. 1 ст. 135 КК України -виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 6301,84 грн. та 40000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 46301 (сорок шість тисяч триста одну) гривню 84 коп..

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по проведенню експертиз в розмірі 1946 (одна тисяча дев"ятсот сорок шість) грн. 50 коп..

Речовий доказ по справі – автомобіль марки ВАЗ-2105 д.н. НОМЕР_1, який передано на зберігання на штрафмайданчик Ічнянського РВ УМВС – повернути законному володільцю ОСОБА_8

Речовий доказ по справі – велосипед невстановленої марки, що належав потерпілому ОСОБА_2, який передано на зберігання на штрафмайданчик Ічнянського РВ УМВС – повернути ОСОБА_10.

Речовий доказ по справі – одяг та взуття потерпілого ОСОБА_2, які передано на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Прилуцького МВ УМВС – знищити.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Ічнянський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.