1-6/10 Про вимагання та одержання хабара в особливо великому розмірі, скоєне головою районної державної адміністрації - 16.07.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Куліші Ємільчинського району Житомирської області, українця, г ромадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, депутата Брусилівської районної ради Житомирської області, який працював головою Брусилівської районної державної адміністрації, проживав в селі АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого, -

за ст. 368 ч.3 Кримінального кодексу України, -

ОСОБА_1, обіймаючи посаду голови Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області, будучи представником виконавчої влади й службовою особою, яка займає відповідальне становище, у липні-вересні 2007 року вимагав та одержав від ОСОБА_2 хабар в особливо великому розмірі.

Так, розпорядженням Президента України №522/2005-рп від 10 березня 2005 року ОСОБА_1 був призначений головою Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області.

ОСОБА_1 має п’ятий ранг державного службовця, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про державну службу" відноситься до 3-ї категорії посад.

Згідно Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) та виданого ним розпорядження №141 від 25 квітня 2005 року ОСОБА_1 як голова районної державної адміністрації здійснював керівництво діяльністю районної державної адміністрації, ніс відповідальність за виконання покладених на державну адміністрацію завдань і за здійснення нею своїх повноважень, організовував роботу районної державної адміністрації щодо виконання та дотримання на території району положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших актів законодавчої та виконавчої влади, забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян і держави, комплексного соціально-економічного розвитку території та реалізації державної політики у визначених законодавством сферах управління, виступав розпорядником коштів районної державної адміністрації, видавав в межах своїх повноважень розпорядження.

На початку липня 2007 року громадянин України ОСОБА_2, реалізуючи своє право на отримання у власність землі, передбачене частиною 2 статті 14 Конституції України, звернувся до голови Брусилівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 з проханням про виділення на безоплатній основі для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Ставищанської сільської ради Брусилівського району йому та його знайомим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 й ОСОБА_6 з метою здійснення підприємницької діяльності земельної ділянки загальною площею 10 га – по 2 га на кожного, що є граничним розміром, визначеним п.б) ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України.

Маючи повноваження щодо прийняття рішень про виділення громадянам України земельних ділянок, у тому числі на безоплатній основі, яке передбачене статтею 12 Перехідних положень до Земельного кодексу України (2768-14) , згідно з якою до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади, ОСОБА_1 погодився використати своє службове становище та сприяти виділенню ОСОБА_2 та чотирьом його знайомим земельної ділянки загальною площею 10 гектарів. Одночасно ОСОБА_1 вирішив використати бажання ОСОБА_2 і його

знайомих для свого особистого збагачення шляхом одержання від ОСОБА_2 хабара у вигляді грошових коштів та інших матеріальних благ. При цьому для позитивного вирішення питання поставив перед ОСОБА_2 умову про передачу йому як частину хабара нового кольорового телевізора.

Розуміючи, що в інший спосіб без давання хабара він отримати земельну ділянку не зможе, з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо реалізації своїх прав та законних інтересів він, ОСОБА_2, вимушений був погодитись на пропозицію ОСОБА_1.

24 липня 2007 року ОСОБА_2 привіз та передав ОСОБА_1 у службовому кабінеті голови Брусилівської районної державної адміністрації, що знаходиться по вулиці Короленка за № 2 в смт. Брусилові, як частину хабара кольоровий телевізор "Samsung" моделі GNS-500PA вартістю 1850грн.

Реалізуючи в подальшому свій злочинний намір на отримання хабара, ОСОБА_1 під час неодноразових зустрічей з ОСОБА_2 О.А. визначив йому розмір другої частини хабара з розрахунку 34 000 доларів США за кожен виділений гектар землі, всього 340 000 доларів США, які ОСОБА_2 мав передати двома частинами: першу у розмірі 170 000 доларів США після отримання погодження на виділення земельної ділянки Ставищанською сільською радою та видання ним, головою Брусилівської районної державної адміністрації, відповідного розпорядження про надання дозволу на розробку проекту її відведення, а другу частину у розмірі 170 000 доларів США після оформлення повного пакету документів та видачі ОСОБА_1 другого розпорядження про передачу земельної ділянки площею 10 гектарів у власність ОСОБА_2 та його знайомим. ОСОБА_2 погодився з вимогою ОСОБА_1.

Достовірно знаючи, що обов’язковою умовою виділення земельної ділянки із земель запасу Ставищанської сільської ради є попереднє погодження сесії цієї сільської ради, з метою створення підстав для прийняття депутатами позитивного рішення ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2, що він має також надати спонсорську допомогу Ставищанській сільській раді на будівництво школи у розмірі 800 тисяч гривень, тобто по 80 тисяч гривень за один гектар землі, які ОСОБА_2 мав перерахувати на відповідний рахунок Ставищанської сільської ради, на що ОСОБА_2 також погодився.

Маючи особисту зацікавленість у позитивному вирішенні питання, ОСОБА_1 запропонував голові Ставищанської сільської ради ОСОБА_7 винести на розгляд чергової 18-ї сесії сільської ради, що мала відбутися 14 вересня 2007 року, питання про виділення земельних ділянок із земель запасу Ставищанської сільської ради громадянам, які не проживають на території сільської ради, запевнивши його в тому, що громадяни, які мають бажання отримати ці земельні ділянки, нададуть сільській раді спонсорську допомогу на будівництво школи із розрахунку 5 000 доларів США за 1 гектар землі. Гарантом виконання цих домовленостей та надходження коштів на сесії сільської ради виступив ОСОБА_1

Депутати сільської ради 14 вересня 2007 року майже одностайно проголосували за виділення земельних ділянок, в тому числі 10 гектарів із земель запасу ОСОБА_2 та його знайомим.

20 вересня 2007 року, діючи за незаконною вимогою ОСОБА_1 про передачу йому першої частини хабара, ОСОБА_2 приїхав в смт. Брусилів, де зустрівся з підсудним біля приміщення Брусилівської райдержадміністрації. Після цього за вказівкою ОСОБА_1 разом із ним на автомобілі ОСОБА_2 поїхали до будинку ОСОБА_1, який знаходиться в селі Морозівка Брусилівського району по АДРЕСА_1. Там ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 одержав в якості хабара грошові кошти у розмірі 858 500 гривень, що за офіційним курсом Нацонального Банку України на той час становило 170 000 доларів США.

Всього ОСОБА_1 у липні-вересні 2007 року вимагав від ОСОБА_2 хабар у розмірі 1 718 850 гривень, що більш ніж у п’ятсот раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром хабара, з яких одержав частину хабара у розмірі 860 350 гривень.

Підсудний ОСОБА_1 своєї вини у пред’явленому обвинуваченні не визнав. Вважає справу сфальсифікованою, хабар провокацією, а показання ряду свідків неправдивими.

У суді показав, що з 15 березня 2005 року він приступив до виконання обов’язків голови Брусилівської районної державної адміністрації. У районі було багато проблем, в тому числі недобудована районна лікарня, аварійний стан школи в селі Ставище та інші. Державне фінансування відсутнє. За час його роботи на посаді голови райдержадміністрації показники району значно покращились. Частково вирішували питання за рахунок безповоротної фінансової допомоги. Рішення про надання земельних ділянок за межами населеного пункту особам, які не проживали на відповідній території, приймалися за умови надання ними такої допомоги із розрахунку 5 000 доларів США за 1 гектар. Всі питання про надання земельних ділянок після надходження листа Житомирської обласної державної адміністрації від 20 червня 2007 року вирішувалися виключно на засіданні земельної комісії по ефективному використанню земельних ресурсів після погодження з сільськими радами. Було кілька інвесторів, які вклали свої кошти, але землі не отримали.

На початку липня 2007 року до нього звернувся ОСОБА_2, який представився директором ринку автозапчастин в м. Києві. Говорив про наміри вкласти зі своїми компаньйонами інвестиції в розвиток району в межах 10 мільйонів доларів США. Цікавився можливістю придбання 1-1,5 гектари землі для будівництва автосервісу в селі Ставище біля траси. Він проінформував його, що в селі Ставище вільних земель немає, обмінялись візитками. Домовились про наступну зустріч. Після в ін переговорив із головою Ставищанської сільської ради, просив вияснити наявність вільних земель, можливість придбання приватизованих. Зустрілись наступного дня. ОСОБА_2 зайшов з коробкою в руках, сказав, що приніс телевізор для кабінету, поставив коробку біля столу. Він запропонував ОСОБА_8 показати ОСОБА_2 вільні земельні ділянки.

В кінці робочого дня зателефонував ОСОБА_2, запитав, чи йому щось підійшло для реалізації його проекту. ОСОБА_2 відповів, що порадиться з компаньйонами і скаже про своє рішення. Ввечері він поставив телевізор в шафу, а через кілька днів коробку з телевізором та дві коробки з подарунками до дня народження завіз додому, бо в кабінеті були миші. Мав намір поставити телевізор в кабінеті після виборів.

Через деякий час ОСОБА_2 зателефонував, повідомив, що земельні ділянки, які він бачив, не підходять. Запитав, чи є такі, щоб реалізувати проект по забудові котеджного містечка. Приїхав через кілька днів. Зустріч відбулася в кабінеті в присутності ОСОБА_7. ОСОБА_2 говорив, що у нього багаті компаньйони, може створити багато робочих місць, хоче вкладати значні кошти в інвестиції. Пропозиція була заманливою. Про наміри ОСОБА_2 проінформував ОСОБА_7, який перебував в райдержадміністрації. ОСОБА_7 наголосив, що депутати не дадуть погодження, якщо не буде надано фінансової допомоги до фонду розвитку села. У його присутності ОСОБА_2 погодився надати безповоротну фінансову допомогу на будівництво школи. Із ОСОБА_7 вони поїхали дивитись земельні ділянки. Наступного дня по телефону ОСОБА_2 повідомив, що земельна ділянка та її розташування йому сподобались. Оскільки була інформація, що в Ставищах немає вільних земельних ділянок, повідомлення ОСОБА_2 його зацікавило. Після наради він сів в автомобіль і поїхав за ОСОБА_2 на земельну ділянку, яка йому також сподобалася. Він був в захопленні від вигідного її розташування та природи. На питання ОСОБА_2, що треба для отримання цієї ділянки, нагадав, що, як сказав ОСОБА_7, якщо не дадуть 80 тисяч за один гектар на розвиток села, то сільська рада не дасть погодження. Він сказав, що його така сума влаштовує. Спочатку назвав лише суму, але після запитання ОСОБА_2 "В доларах чи в гривнях?" подумав, що він достатньо заможна людина й уточнив, що в доларах. Також роз’яснив, що введення земельної ділянки в межі села буде коштувати 115 доларів за 1 сотку.

Зауважив, що відчував, що ОСОБА_2 його записує, але не придав цьому значення.

Наступна зустріч відбулася в приймальні. Він запросив ОСОБА_2 до свого кабінету. В цей час зайшла його заступник з гуманітарних питань, бідкалась з приводу відсутності грошей для відправлення дітей-сиріт на відпочинок у розмірі 1700грн. ОСОБА_2 пообіцяв надати допомогу, що й зробив під час наступної зустрічі, яка відбулась через 3-4 дні. Після наради у кабінеті першого заступника ОСОБА_9 на карті показав ОСОБА_2 земельну ділянку, яку вважав вільною. ОСОБА_2 виявив бажання подивитись її на місці. Він з ОСОБА_9 на службовому автомобілі, а ОСОБА_2 на своєму виїхали на земельну ділянку, яку показував ОСОБА_7. ОСОБА_9 повідомив, що вона давно передана у власність та показав іншу вільну площею біля 14 гектарів, яка була заболочена, не мала ніякої перспективи. ОСОБА_2 запитав, чи можна за цю земельну ділянку надати меншу фінансову допомогу, ніж та, про яку йшла мова раніше, запропонував 500 доларів за сотку. Домовились, що 80 тис. грн. за 1 гектар йтиме на розвиток села, решта – на розвиток району. Оскільки ОСОБА_2 пропонував суму в кілька разів більшу і це була його особиста пропозиція, він погодився. ОСОБА_2 поводився підозріло і це ще раз впевнило його, що розмови фіксуються, але не налякало, бо вважав, що нічого протизаконного не робить.

На початку серпня за попередньою домовленістю зустрілись в місті Києві. Під час розмови ОСОБА_2 поскаржився, що в офісі побили вікна, двері, тому просив розбити надання фінансової допомоги на етапи. Ця пропозиція виходила від ОСОБА_2. Він наголосив йому, що допомогу на школу потрібно надати перед узгодженням, а на розвиток району – перед розпорядженням. В цей день він передав 1700 грн. для відправлення дітей-сиріт в санаторій.

Після зустрічі з ОСОБА_2 він запропонував ОСОБА_7 обговорити та узгодити пропозицію ОСОБА_2 на найближчій сесії, щоб він мав якісь повноваження.

Далі спілкувались з ОСОБА_2 у телефонному режимі.

Треба було терміново виготовляти проект будівництва школи, вартість якого була в межах 200 тисяч гривень, розпочати її будівництво. Виникла критична ситуація з будівництвом центральної районної лікарні, тому кошти ОСОБА_2 конче були потрібні. Ці питання постійно обговорювались на нарадах, з участю депутатів Верховної Ради від Партії регіонів, ОСОБА_11, ОСОБА_12, інших посадових осіб.

Наступного разу зустрілись з ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_9 в селі Ставище біля мосту. ОСОБА_9 показав межі другої земельної ділянки, дав ОСОБА_2 викопіровку, а він ще раз в деталях розповів про умови отримання погодження та надання фінансової допомоги.

7 вересня 2007 року домовились зустрітися в кафе в селі Йосипівка. ОСОБА_2 говорив про те, щоб перерахувати кошти перед отриманням першого розпорядження, але він йому ще раз роз’яснив, що ніхто не дасть погодження, поки він не надасть безповоротної фінансової допомоги селу на будівництво школи. Для цього треба подати заяви в сільську раду, а потім в РДА. Коли буде перерахована фінансова допомога, то він оперативно виготовить розпорядження.

14 вересня 2007 року був присутнім на сесії Ставищанської сільської ради на прохання сільського голови у зв’язку з урегулюванням конфлікту між церковними конфесіями. Залишився і при розгляді заяв про виділення в приватну власність земельних ділянок площею по 2 гектара для ведення особистого селянського господарства інвесторам, у тому числі 10 га в селі Ставище. Доповідав по даному питанню ОСОБА_7. Він також інформував про надання інвесторами безповоротної фінансової допомоги у розмірі, еквівалентному 5000 доларам США за 1 га в селах Високе та Йосипівка та 800 тисяч гривень в селі Ставище. Він (ОСОБА_1) мав великий сумнів, що сесія дасть погодження, бо там специфічний склад депутатів, вони йому не довіряли, інтелігенція села вважала його винним у тому, що 31 га землі не виділили соціальній сфері, але всі проголосували "за". Депутат ОСОБА_10 попросила вийти й гарантувати, що гроші надійдуть. Тоді він вийшов і запевнив, що гроші в сумі 3млн.800тис. гривень будуть спрямовані з цільовим призначенням виключно на будівництво школи. Доки вони не надійдуть у повному обсязі, він не підпише жодного документу інвестору. Також рекомендував сільському голові до надходження коштів не надавати погодження. Обговорювали питання про відкриття спеціального рахунку чи перерахування коштів на рахунок Благодійного фонду "Відродження села" із зазначенням цільового використання, на чому наполягала частина депутатів, інша не довіряла цьому Фонду, який очолювала дружина сільського голови. Після сесії сільської ради був на сході села.

17 вересня відбулась сесія районної ради, на якій був присутній сільський голова ОСОБА_7. Після сесії він мав телефонну розмову із ОСОБА_2, який повідомив, що готує документи, заяви, копії паспортів, кодів. 18 вересня було проведене засідання земельної комісії, на якому ним та ОСОБА_7 було озвучене рішення сільської ради та інформовано про допомогу, яку має надати інвестор. Комісія не заперечувала проти прийняття відповідного рішення після надходження заяв інвесторів до райдержадміністрації.

На той час рахунку, на який слід перераховувати кошти інвестора (ні спеціально відкритого, ні Благодійного фонду "Відродження села"), ОСОБА_7 не надав.

20 вересня день був напружений. Зателефонував ОСОБА_2, повідомив, що всі документи готові. Домовились зустрітись о 16-й годині біля РДА. Він запізнювався, зателефонував, що буде через 40 хвилин. В цей час він (ОСОБА_1) займався службовими справами, поїхав на зустріч з колегою в село Ставище, повернувся біля 17-ї години 40 хвилин. ОСОБА_2 його чекав, сказав, що все готово і запропонував переглянути їх не в кабінеті, а де-небудь у затишному місці, випити по келиху коньяку. Оскільки у нього була призначена вдома зустріч з представником департаменту сільського господарства Швеції, він поставив службовий автомобіль, попросив ОСОБА_2 підвезти додому, запропонував обговорити все спокійно по дорозі та подивитись привезені документи у нього вдома. Треба було перевірити правильність оформлення заяв. Але по дорозі вони не розмовляли, він мав лише кілька телефонних дзвінків і показував ОСОБА_2 рукою куди їхати.

Коли зайшли в будинок, ОСОБА_2 поставив портфель на стіл і сказав, що привіз гроші на будівництво школи. Він був здивований, бо розмови з ОСОБА_2 про гроші ні в телефонному режимі, ні особисто в період з 14 по 20 вересня не було. ОСОБА_2 запропонував перерахувати гроші, на що він йому відповів, що перерахують в банку. Однак ОСОБА_2 виклав гроші на стіл, сказав, що там 850 тисяч, став сортирувати їх по пачках та рахувати. Ніяких неповних пачок не було. Сказав, що документи – заяви, копії паспортів і коди – у суматосі забув у офісі. Домовились, що привезе їх наступного дня, а якщо його не буде, то залишить секретарю з поміткою "Київ". ОСОБА_2 сказав, що візьме розпити пляшку коньяку, бо перший раз в хаті, рвонув у двері. Залишивши гроші на столі, на виході запитав "Ви мені нічого не даєте?", на що він йому відповів "А що я маю дати?". ОСОБА_2 сів в автомобіль і поїхав в напрямку магазину.

Через кілька хвилин в будинок увірвалися працівники УБОЗУ, за ними слідчі, посадили їх з дружиною за стіл, заборонили користуватися мобільним телефоном, повідомити адвоката, без якого він відмовлявся будь-що пояснювати. Однак під натиском Жербицького розповів про ситуацію, що склалася. Коли запитали про телевізор, який привіз ОСОБА_2, він зразу ж відповів, що він стоїть запакований на веранді. Вони зняли змиви фарби з його рук, рук дружини, якої взагалі не було в будинку під час перебування ОСОБА_2, привезли в РДА, провели огляд кабінету. Рахунку не знайшли. Тримали до 4-ї години ранку в мікроавтобусі, потім привезли в ІТТ в м. Києві, вдень судом взяли під варту на два місяці.

Стверджує, що з його боку вимагання хабара та його отримання не було.

Не заперечуючи, що вилучений у нього вдома телевізор "Samsung" дійсно був привезений ОСОБА_2, посилаючись на роздруківки телефонних розмов, зауважує, що він був подарований ОСОБА_2 для його кабінету в райдержадміністрації виключно за ініціативою ОСОБА_2 на початку липня 2007 року. Купити його на ринку "Оболонь" в місті Києві 23 липня та передати йому 24 липня 2007 року ОСОБА_2 практично не міг, бо в цей час перебував в інших місцях.

Він не міг вимагати від ОСОБА_2 хабар за виділення земельної ділянки і не робив цього, оскільки не має повноважень для прийняття такого рішення одноособово. Для цього необхідне обов’язкове погодження сільської ради, позитивне рішення земельної комісії з ефективного використання земельних ресурсів. Сума грошей, які залишив ОСОБА_2, становила 850 тисяч гривень, а не 858 500 гривень. Він не знав, що ОСОБА_2 привіз гроші, а дізнавшись, мав намір негайно через відділення банку перерахувати ці кошти від імені ОСОБА_2 на рахунок фонду розвитку села Ставище.

Також показав, що до призначення на посаду голови райдержадміністрації він був достатньо заможною людиною, мав серйозний бізнес. За час керівництва районом проявив себе гарним господарником, приклав багато зусиль для поліпшення показників розвитку району.

З приводу коштів у розмірі 1 млн. євро, які в березні 2007 року покладені ним за довіреністю на відкритий на ім’я матері ОСОБА_13 рахунок, пояснив, що ці гроші накоплені за все життя матір’ю, яка працювала в колгоспі, доглядала родичів, і належать їй.

Не дивлячись на заперечення підсудним своєї вини у інкримінованому йому злочині, його винуватість доводиться показаннями свідків, письмовими та іншими доказами у справі.

За показаннями свідка ОСОБА_2 він, маючи вільні грошові кошти, хотів отримати земельну ділянку площею 2 га для зайняття підприємницькою діяльністю неподалік від траси в Брусилівському районі і з цією метою за рекомендацією селян в червні 2007 року звернувся до голови Брусилівської райдержадміністрації ОСОБА_1, якого раніше не знав.

Познайомились. Той пообіцяв допомогти. Пояснив, що вартість земельних ділянок становить від 100 до 1000 доларів за сотку. При цьому попросив придбати для нього сучасний кольоровий телевізор, обмінялись номерами мобільних телефонів.

Під час другої зустрічі за вказівкою підсудного їздив з колишнім сільським головою дивитись земельні ділянки в селі Ставище вздовж автодороги Київ-Житомир по ціні 1000 доларів США за одну сотку, від яких він відмовився.

Після нагадування підсудного він в липні 2007 року привіз йому в кабінет кольоровий телевізор "Samsung", який купив на ринку "Оболонь" у місті Києві за 1850 гривень, бо розумів, що телевізор потрібен як винагорода для успішного вирішення питання придбання земельної ділянки.

Тоді ж підсудний викликав до себе Ставищанського сільського голову ОСОБА_7 й запропонував йому показати вільну земельну ділянку біля траси, що той і зробив. ОСОБА_1 попередив, щоб із ОСОБА_7 ні про що не домовлявся. Вони оглянули земельну ділянку площею біля 14 га з невеликою водоймою, яка йому сподобалася.

Під час наступної зустрічі вони з підсудним їздили на місце розташування цієї ділянки, де підсудний вказав вартість однієї сотки в 115 доларів США. Оскільки на той час він вже домовлявся про зайняття підприємницькою діяльністю разом з товаришами, то почав записувати розмови на диктофон.

На початку серпня 2007 року в кабінеті заступника голови райдержадміністрації у присутності ОСОБА_1 та за його вказівкою начальник земельного відділу, якого підсудний називав "Мартинович", показував йому на карті земельну ділянку, яка була вільною. Залишившись удвох з підсудним, останній повідомив, що ця ділянка буде коштувати по 500 доларів за сотку. З цієї суми 800 гривень із сотки потрібно перерахувати сільській раді на школу, решту 340 доларів за сотку двома частинами дати йому.

Як зазначив ОСОБА_2, він зрозумів, що підсудний вимагає від нього хабар.

Через декілька днів він знову мав зустріч із підсудним в автомобілі на Ленінградській площі біля "Макдональсу", під час якої ОСОБА_1 уточнював умови оформлення та отримання земельних ділянок ОСОБА_2, зробив у його блокноті помітки щодо етапів цієї процедури. Вказував, що йому потрібно подати заяву до Ставищанської сільської ради про погодження меж земельної ділянки, продиктував зміст заяви. Після прийняття нею рішення він (ОСОБА_1) має винести розпорядження на розроблення проекту відводу землі, потім друге розпорядження про передачу землі у власність і підпише Державний акт. Спочатку він просив 2-3 гектари, але ОСОБА_1 запропонував забрати всю земельну ділянку.

З показань свідка ОСОБА_2 видно, що під час зустрічі з підсудним в кафе на трасі Київ-Житомир в селі Морозівка він повідомив ОСОБА_1 про намір своїх товаришів ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 придбати теж по 2 га землі, тобто, всього просив виділити 10 гектарів. Від їх імені всі питання, пов’язані з отриманням земельних ділянок, мав вирішувати ОСОБА_2. При цьому підсудний ще раз уточнив суму хабара в 340 000 доларів США та відмовився зменшити її. З товаришами домовлявся після того, як ОСОБА_1 запропонував забирати всю земельну ділянку.

Розуміючи, що від нього вимагають хабар, він звернувся із заявою до відповідних органів.

20 вересня 2007 року до нього зателефонував підсудний, запитав, чи готовий він їхати. Зустрілися біля приміщення Брусилівської райдержадміністрації, де він повідомив ОСОБА_1, що привіз гроші, після чого ОСОБА_1 залишив службовий автомобіль, сів до нього та поїхали додому до підсудного, щоб передати гроші, які він отримав в Генеральній прокуратурі України. Ця сума складала з розрахунку курсу долара США до гривні станом на 20 вересня 2007 року 858 500 гривень.

В будинку підсудного він перераховував гроші разом з ОСОБА_1 Оскільки заяви до райдержадміністрації, копії паспортів та ідентифікаційних кодів він не привіз, домовились, що приїде наступного дня, привезе всі необхідні документи та отримає рахунок для перерахування 800 000 гривень на сільську раду.

З показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 всі вони знайомі з ОСОБА_2 Олександром і перебувають з ним у дружніх стосунках.

Влітку 2007 року ОСОБА_2 повідомив кожного із них про наявність можливості безоплатного отримання у власність по 2 гектари землі в селі Ставище Брусилівського

району неподалік від траси. Вони зацікавились цією інформацією. Не маючи часу займатися цим питанням, видали ОСОБА_2 довіреності на представництво їх інтересів щодо оформлення та отримання від їх імені земельних ділянок, підписали заяви до сільської ради, надали копії необхідних документів. Яким видом діяльності будуть займатися на той час конкретно ще не визначились. Про гроші мови не було.

Як повідомили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4, пізніше в розмовах з ОСОБА_2 обговорювалась сума 600-700, 600-800 гривень за сотку як подяка ОСОБА_1 за допомогу.

Свідок ОСОБА_5 також показав, що ОСОБА_2 говорив йому про вимагання хабара підсудним. Про благодійну допомогу в розмірі 500 доларів США за одну сотку чує вперше.

Під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 на місці розповів та показав коли, де та за яких обставин проходили розмови з підсудним щодо передачі та одержання хабара (а.с. 127-149 т.6).

Аналогічні показання він давав під час очної ставки з підсудним (а.с.106-125 т.6).

Показання свідка ОСОБА_2 щодо вимагання та одержання ОСОБА_1 хабара суд визнає достовірними, оскільки вони в цілому були послідовними, логічними і об’єктивно підтверджуються іншими доказами у справі.

Ці показання збігаються в деталях з тими, які він давав на досудовому слідстві та підтверджуються записами неодноразових розмов між ним та підсудним, протоколом виявлення і вилучення телевізора та грошових коштів, а також показаннями свідка ОСОБА_5.

Будь-які дані, які могли б свідчити про те, що ОСОБА_2 міг оговорити підсудного, та мотиви такого оговору в справі відсутні.

Доводи ОСОБА_1 щодо непослідовності показань ОСОБА_2 суд вважає необгрунтованими.

В його показаннях дійсно малися певні неточності, однак їх не можна визнати суттєвими, бо вони не ставлять під сумнів сам факт дачі хабара і викликані досить тривалим терміном, який пройшов від дня цієї події до допиту його в суді.

Аналіз та співставлення показань свідка ОСОБА_2 з показаннями підсудного, інших свідків, у сукупності з іншими доказами у справі дає суду підстави для визнання показань свідка достовірними та такими, що можуть бути покладені в основу вироку.

З показань свідка ОСОБА_7, який був обраний на посаду сільського голови Ставищанської сільської ради в 2006 році, видно, що тривалий час не вирішувалось питання будівництва школи в с. Ставище, фундамент якої був закладений ще у 1989 році. Голова Брусилівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 пропонував знайти інвесторів, яким потрібна земельна ділянка і які могли б за цю земельну ділянку надати кошти для будівництва школи. Це питання неодноразово розглядалось на сходах села, робочих нарадах та сесіях сільради.

Влітку 2007 року ОСОБА_1 зателефонував до нього, викликав до себе в кабінет, через вікно вказав йому на автомобіль "Мерседес", що стояв біля райдержадміністрації, попросив показати земельну ділянку, яка може бути їм виділена, та пояснив, що за неї вони проінвестують виготовлення проекту на будівництво школи. Вартість проекту становила біля 200 тисяч гривень. Він виконав прохання підсудного, показав земельну ділянку біля с. Ставище. Безпосередньо спілкувався тільки з молодим чоловіком років 30 з короткою зачіскою. Земельна ділянка йому сподобалась, оскільки вона була біля річки та недалеко від дороги. Пояснив йому, що ці землі за межами населеного пункту, а тому рішення про їх виділення відноситься до компетенції Брусилівської райдержадміністрації, а сільська рада лише дає на це згоду. Через деякий час ОСОБА_1 знову зателефонував йому й повідомив, що він показав земельну ділянку, яка вже виділена у власність. Про це йому не було відомо, так як погодження сільська рада на виділення цієї земельної ділянки не давала, хоча вона знаходиться за межами села. Такі випадки були непоодинокі.

ОСОБА_1 був присутній на засіданнях останніх сесій сільської ради.

У вересні 2007 року після наради ОСОБА_1 сказав йому, що для реалізації фінансування будівництва школи сільська рада має виділити 140 гектарів землі, а громадяни, які її отримають, надаватимуть сільській раді матеріальну допомогу з розрахунку 5 000 доларів США за один виділений гектар землі. Запропонував розглянути це питання на черговій сесії сільської ради, до якої зацікавлені особи подадуть відповідні документи.

Тим часом до Ставищанської сільської ради надійшло 70 заяв громадян - спочатку 25, потім ще 10, коли решта не пам’ятає, - про виділення їм земельних ділянок із земель запасу за межами населеного пункту, які розглядалися на сесії сільської ради 14 вересня 2007 року у присутності ОСОБА_1 Депутати повинні були погодити виділення цим особам земельних ділянок, а вони надати кошти у виді спонсорської допомоги. Домовленість була з розрахунку 5000 гривень за 25 соток (20 000грн. за 1 га), про що він за пропозицією ОСОБА_1 повідомив депутатів. Дали погодження на 70 гектарів.

На сесії ОСОБА_1 запевнив, що у разі погодження виділення земельних ділянок сільській раді буде надана фінансова допомога на виготовлення проектно-кошторисної документації та початок будівництва школи. Сума надходжень ним не називалась. Дискусія була довга, бо депутати не були впевнені в тому, що сільська рада отримає кошти, так як за земельну ділянку площею 31 гектар, за яку головою РДА було обіцяно 150 000 гривень, на розвиток села так і не надійшли. Однак за погодження на виділення земельних ділянок депутати проголосували списком без обговорення кожної заяви окремо . Остаточно питання про виділення земельних ділянок за межами населених пунктів вирішує голова райдержадміністрації.

Після цього обговорювали на який рахунок мають бути перераховані кошти. Вони не могли бути зараховані на рахунок Благодійного фонду "Відродження села", бо він до сільської ради відношення не має, тому надійшла пропозиція відкрити спеціальний рахунок сільської ради. Проте у казначействі пояснили, що сільська рада не може відкрити такий рахунок, це може зробити райдержадміністрація. З рахунком так і не визначились, оскільки сумнівались у законності таких дій. Гроші на будівництво школи не надійшли, земельні ділянки інвестори не отримали. У зв’язку з цим та порушенням кримінальної справи на наступній сесії сільської ради рішення стосовно погодження виділення земельних ділянок було відмінене.

ОСОБА_7 стверджує, що 14 вересня 2007 року на сесії підсудний не говорив, що за виділення 10 гектарів землі для ОСОБА_2 та його знайомих Ставищанська сільська рада отримає спонсорську допомогу у розмірі 800 000 гривень.

18 вересня він був на засіданні земельної комісії райдержадміністрації, де інформували про те, що появились інвестори, які бажають отримати землю.

Допитані судом в якості свідків депутати Ставищанської сільської ради Брусилівського району підтвердили той факт, що підсудний 14 вересня 2007 року був присутнім на засіданні 18-ї сесії сільської ради, одним із питань повістки денної якої було надання погодження на виділення земельних ділянок громадянам, які не проживають на території сільської ради, для ведення особистого селянського господарства і у позитивному вирішення якого він був зацікавлений.

Свідок ОСОБА_14 підтвердив, що в селі гостро стояла проблема будівництва школи. 14 вересня 2007 року на засіданні сесії розглядалось питання про виділення земельних ділянок загальною площею 140 гектарів за умови перерахування коштів на будівництво школи. Гарантом надходження цих коштів виступив ОСОБА_1 Він пообіцяв, що кошти обов’язково надійдуть. Однак у цьому були сумніви, бо сільська рада раніше вже давала погодження про виділення земельної ділянки площею 31 гектар, за яку ОСОБА_1 обіцяв 150 000 гривень, але кошти не надійшли, кому виділили ці землі депутатам не відомо. Не дивлячись на це, проголосували позитивно. У відповідь ОСОБА_1 запевнив їх, що не підпише жодного паперу доки не надійдуть кошти. Через деякий час його арештували.

Депутат сільської ради свідок ОСОБА_15 також додав, що ОСОБА_1 вів себе як посередник між особами, що подали заяви, яких було 70, та сільською радою. Жодного із заявників на сесії не було. ОСОБА_1 відстоював, щоб ці земельні ділянки були виділені заявникам, обіцяв, що за них надійдуть кошти на будівництво школи в с. Ставище. Цю інформацію повторив кілька разів. Конкретні суми коштів не називались, але вони повинні були надійти на спеціальний рахунок в сільраді чи адміністрації, який так і не був відкритий.

Аналогічні показання щодо обставин проведення сесії Ставищанської сільської ради за участю голови Брусилівської райдержадміністрації ОСОБА_1 дали свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_19

Вони наголосили, що ОСОБА_1 запевнив, що не підпише жодного документу, поки не надійдуть кошти. Конкретні суми не називались, оскільки ще не було проектної документації, але йшла мова про те, що кошти повинні бути перераховані на спеціальний позабюджетний рахунок. Такі обіцянки від голови райдержадміністрації були й раніше, але кошти не надходили, школа не збудована. На цей раз йому повірили та проголосували за погодження. Про рахунок Благодійного фонду "Відродження села" мова не йшла, бо депутати фонду не довіряли.

ОСОБА_19 зауважив, що він був проти виділення землі, але щоб не бути противником будівництва школи, проголосував за її виділення.

З показань свідка ОСОБА_20 – начальника відділу освіти Брусилівської районної державної адміністрації - фінансова спонсорська допомога у вигляді грошових коштів на будівництво школи мала бути зарахована на спеціальний рахунок, відкритий відділом освіти у відділенні Державного казначейства. У 2007 році такі спеціальні рахунки на проведення будівельних чи ремонтних робіт закладів освіти району не відкривались і мови про це ніким не велося. Про фінансування будівництва школи в селі Ставище голова райдержадміністрації з нею мови не вів.

Секретар Ставищанської сільської ради свідок ОСОБА_21 показав, що він працює секретарем цієї сільської ради майже 14 років. В його обов’язки входить ведення протоколів сесій. За останні роки на повістці денній часто стояли питання про виділення земель в межах сіл та із земель запасу, а також будівництва школи в селі Ставище. На це інколи виділялись бюджетні кошти, але вони виділялись вкінці року і не могли бути використані за призначенням, тому повертались. Коли школа перейшла на баланс районної державної адміністрації, то такий рахунок у сільській раді був закритий.

У вересні 2007 року на одній із сесій постало питання пошуку спонсорів для її будівництва. Потім на сесії повідомили, що є такі спонсори, які хочуть взяти землю. За погодження виділення землі вони виділять гроші. Згідно з підрахунками потрібно було 3 чи 4 мільйони. ОСОБА_1 був присутній на деяких сесіях. Він наполягав на виділенні земельних ділянок. Говорив: "Земля ваша, ви даєте погодження, вони - гроші. До тих пір поки не поступлять гроші на рахунок, до тих пір погодження не даєте."

Всі депутати проголосували позитивно. Питання про рахунок, на який мають надійти кошти, мав вирішити сільський голова в робочому порядку. Потім через декілька днів піднявся галас щодо цього рішення, говорили, що воно незаконне, а гроші не надійдуть. Документи з сільської ради під час слідства вилучили.Рішення про погодження ніхто із заявників на руки не отримував. На наступній сесії у листопаді це рішення відмінили.

Свідок ОСОБА_22 підтвердив показання інших свідків – депутатів Ставищанської сільської ради щодо обговорення на засіданні сесії сільської ради 14 вересня 2007 року питання про виділення земельних ділянок та отримання від інвесторів фінансової допомоги на будівництво школи. Після виступу ОСОБА_1 та заради отримання обіцяних ним грошей проголосувати за виділення землі. Сам свідок голосував проти, оскільки вже були такі випадки, коли сільська рада виділяла земельні ділянки, але ніяких коштів за це не отримувала. Через це у нього з підсудним виникали конфлікти.

Подібні показання дав свідок ОСОБА_23

Допитаний за клопотанням підсудного колишній сільський голова Ставищанської сільської ради свідок ОСОБА_8 ствердив, що саме на прохання ОСОБА_1 він показував інвестору вільні землі. ОСОБА_1 повідомив його і про місце зустрічі з інвестором біля автозаправки. Такі прохання надходили від ОСОБА_1 неодноразово як під час його роботи на посаді сільського голови, так і після, що мало місце й останній раз.

Свідок ОСОБА_24, яка працювала на посаді головного бухгалтера Ставищанської сільської ради, показала, що в кінці серпня чи на початку вересня 2007 року вона була присутня хвилин 15-20 на сесії сільської ради. Там був також ОСОБА_1, якого вона побачила вперше. Постало питання використання рахунку фонду розвитку села чи відкриття спеціального рахунку для перерахування спонсорської допомоги. Свідок пообіцяла з’ясувати це питання в управлінні державного казначействі. Приблизно через два тижні після сесії вона разом з сільським головою їздила в управління держказначейства, отримали консультацію, однак рахунок так і не відкрили.

Свідки ОСОБА_25, ОСОБА_9, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_19 були членами районної робочої групи з опрацювання та комплексного вирішення питань реалізації державної політики у сфері раціонального використання та охорони земель, яку було утворено згідно з розпорядженням голови Брусилівської райдержадміністрації ОСОБА_1 від 25.05.2006 року №172. Керівником групи був призначений сам ОСОБА_1, його заступником перший заступник голови райдержадміністрації ОСОБА_28, секретарем - державний інспектор управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_27 (а.с. 196-197 т.7).

Свідок ОСОБА_26, який працює начальником Брусилівського районного управління юстиції, показав, що робоча група розглядала заяви певних громадян та організацій про виділення земельних ділянок. На одному із засідань також йшла мова про те, що інвестор, який хоче отримати земельну ділянку в с. Ставищах, має надати безповоротну фінансову допомогу і певна сума буде спрямована на будівництво лікарні. Більш конкретно стосовно виділення земельної ділянки цьому інвестору свідку невідомо.

Згідно показань свідка ОСОБА_25, яка працює головним спеціалістом Державного управління охорони навколишнього середовища в Житомирській області, вона також брала участь у засіданні земельної комісії Брусилівської районної державної адміністрації у вересні 2007 року. Ця комісія вирішувала питання виділення земельних ділянок громадянам із соціальної сфери. Кожна служба надавала свої висновки. В необхідних випадках брали погодження сільської ради. Які питання розглядали на останній комісії за участю ОСОБА_1 не пам’ятає, але пригадує як ОСОБА_1 говорив, що якщо громадяни хочуть брати землю, то нехай беруть рахунки для надання благодійної допомоги. Також казав, що є якісь люди, які можуть надати допомогу на будівництво Ставищанської школи.

Свідок ОСОБА_9 Мартинович, який крім того виконував обов’язки начальника відділу земельних ресурсів, за дорученням підсудного двічі виїжджав на поле з незнайомим молодим чоловіком, показував йому земельну ділянку із земель запасу Ставищанської сільської ради за межами населеного пункту, в тому числі біля недобудованого хліва, площа якої становила по карті більше 10 гектарів. Раз виїжджав з ОСОБА_1. Розташування цих земель показував на карті земельній комісії. Сільська рада дала погодження на виділення земельних ділянок, обговорювалось питання на робочій комісії 18 вересня 2007 року, на якій були присутні сільський голова та голова райдержадміністрації, але чи видавалося розпорядження йому не відомо. Заяв від осіб, які бажали отримати землю, ще не було. ОСОБА_1 запевняв, що вони надійдуть. Таке розпорядження повинне погоджуватися з ним як в.о. начальника відділу земельних ресурсів. Після інциденту, що стався з підсудним, засідань робочої групи не було.

Свідок ОСОБА_30 також пам’ятає, що він в 2007 році на службовому автомобілі підвозив ОСОБА_1 та ОСОБА_9 до с. Ставище на земельні ділянки. Там був ще якийсь чоловік, якого називали інвестором.

По результатах проведення 18-ї сесії Ставищанської сільської ради п’ятого скликання від 14 вересня 2007 року було виготовлено проект рішення про погодження виділення земельних ділянок площею по 2 га ряду громадян, в тому числі за заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (а.с.6-12 т.7.).

Рішенням 19-ї сесії Ставищанської сільської ради від 9 листопада 2007 року відмінене рішення 18-ї сесії цієї ж ради від 14 вересня 2007 року про попереднє погодження на виділення земельних ділянок громадянам (всього 60 осіб) для ведення особистого селянського господарства (а.с.98 т.7).

За показаннями свідка ОСОБА_27, даних у суді та оголошених судом на досудовому слідстві, вона працює державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель, входить до робочої комісії і є її секретарем. На засіданні робочої групи 18 вересня 2007 року ОСОБА_1 озвучував інформацію про безповоротну фінансову допомогу, в тому числі про надходження коштів у розмірі 1,5 млн. гривень на будівництво лікарні. По результатах голосування деяким особам вирішили виділити земельні ділянки. Під час засідання вона робила лише чорнові записи. У зв’язку із затримання голови райдержадміністрації протокол не складався. Чи видавалися розпорядження про виділення цих земельних ділянок їй не відомо.

Щодо обставин проведення засідання робочої групи аналогічні показання дав начальник відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Брусилівської РДА свідок ОСОБА_19

Перший заступник голови Брусилівської райдержадміністрації свідок ОСОБА_28 показала, що у Брусилівський район було переселено багато людей, але інфраструктура розвинута не була, не було фінансування. З 1996 року стояла недобудована лікарня та не було школи в селі Ставище. З облдержадміністрації наголошували на пошуку інвесторів. Так земельною ділянкою зацікавився інвестор ОСОБА_2, прізвища якого вона не знала, але неодноразово бачила у приймальні райдержадміністрації і про якого на нараді доповідав ОСОБА_1 Йому потрібна була земельна ділянка на території Ставищанської сільської ради, а він пропонував за неї спонсорську допомогу у розмірі 800 000 гривень. Ці кошти повинні були надійти на благодійний рахунок Ставищанської сільради. Згідно листа обласної державної адміністрації питання виділення земельної ділянки підлягало первинному розгляду сільською радою за місцем її знаходження, а після її погодження розглядалось на земельній комісії. 18 вересня 2007 року ОСОБА_1 інформував членів комісії про інвесторів про погодження, але земельна комісія повинна була прийняти рішення на наступному засіданні після надходження заяв. За її твердженням кошти інвесторів мали надходити на рахунок Благодійного фонду.

На підставі наведеного суд визнає надуманими показання підсудного щодо його наміру до закінчення робочого дня 20 вересня 2007 року помістити привезені ОСОБА_2 гроші на рахунок в банку як спонсорську допомогу на будівництво школи, оскільки, як ствердив сам підсудний, так сільський голова ОСОБА_7, інші депутати сільської ради та члени робочої групи ніякого номера рахунку, на який можна було б зарахувати ці кошти, у нього не було. Про ці обставини достовірно було відомо підсудному.

Крім того з показань свідка ОСОБА_2 видно, що 20 вересня 2007 року після передачі ним грошей ОСОБА_1 той пояснив, що ОСОБА_2 наступного дня 21 вересня має привезти до райдержадміністрації заяви і ксерокопії документів та отримати там рахунок на оплату фінансової допомоги для будівництва школи в селі Ставище, що в свою чергу спростовує доводи підсудного про його намір в майбутньому перерахувати ці кошти на рахунок розвитку села.

Вина підсудного ОСОБА_1 у вимаганні та одержанні хабара також підтверджується такими доказами:

- протоколом усної заяви ОСОБА_2 від 12.09.2007 року про давання ним у липні 2007 року голові Брусилівської райдержадміністрації ОСОБА_1 хабара у вигляді кольорового телевізора ""Samsung" вартістю 1850 гривень та вимагання ОСОБА_1 хабара у розмірі 340 тисяч доларів США за виділення земельних ділянок розміром 10 гектарів на території Ставищанської сільської ради (а.с.56-58 т.1);

- заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 від 07.09.2007 року на ім’я сільського голови Ставищанської сільської ради про погодження земельних ділянок, які зареєстровані 07.09.2007 року за вхідними номерами відповідно 429, 425, 427, 428, 426 (а.с.8-12 т.7);

- чорновими записами в книзі обліку роботи депутатів Ставищанської с/ради на своїх виборчих округах, згідно яких депутатами погоджене питання про виділення земельних ділянок по заявах під номерами 425-429 (а.с.27 т.7);

- протоколом вручення ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 858 500 гривень від 19 вересня 2007 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 у вищевказаний день були вручені зазначені гроші купюрами по 50, 100, 200 і 500 гривень, які були отримані в ДФРБО МВС України. Згідно з курсом НБУ станом на 19 вересня 2007 року ця сума еквівалентна 170000 доларів США. Перед врученням купюри були оглянуті, записані їх серії та номери і зроблені ксерокопії. Після цього вони були запаковані банківськими стрічками, окремі з яких оброблені препаратом "Промінь-1", що під світлом ультрафіолетової лампи набуває жовтого кольору. Крім цього на кожній із стрічок люмінесцентним олівцем зроблений напис "Хабар Брусилів" (а.с. 83-183 т.1);

- протоколом обшуку від 20 вересня 2007 року у будинку АДРЕСА_1, в якому проживає ОСОБА_1, у якому зазначено, що під час проведення даної слідчої дії в центральній кімнаті на столі виявлено гроші в сумі 850000 гривень запаковані пачками по 100 купюр номіналом по 50, 100, 200 та 500 гривень, а у веранді будинку виявлений телевізор "Samsung". При освітленні грошових коштів ультрафіолетовим промінням на них було виявлено напис "Хабар Брусилів". Також освітленню ультрафіолетовим промінням піддавались руки ОСОБА_1 і його дружини ОСОБА_31 Таким чином на них було виявлено сліди речовини, яка яскраво світилась під дією вищевказаних променів. Після цього були зроблені змиви цієї речовини, яка була виявлена на руках ОСОБА_1 і ОСОБА_31 (а.с. 87-99 т.5).

Згідно висновку судово-хімічної експертизи №10-111 від 28.12.2007 року на наданих на дослідження ватних тампонах, якими було зроблено змиви з рук ОСОБА_1 та ОСОБА_31 наявні сліди спеціальної хімічної речовини, що співпадає за своїми фізико-хімічними властивостями з речовиною, наданою в якості зразка "Промінь-1" (а.с.42-46 т.9).

Це свідчить про те, що підсудний мав контакт із поміченими цією речовиною грошовими коштами.

- Протоколом огляду від 14 травня 2008 року грошових коштів, що були вилучені під час обшуку будинку ОСОБА_1 20 вересня 2007 року та доданою фототаблицею, за змістом якого вилучені кошти містились в трьох поліетиленових пакетах для сміття, були упаковані в один поліетиленовий пакет білого кольору, який цілий без пошкоджень, належним чином упакований.

При відкритті пакетів виявлено 4 пачки по 100 купюр в кожній номіналом по 500 гривень на суму 200 000 гривень;

- 25 пачок по 100 купюр в кожній пачці номіналом по 200 гривень на суму 500 000 гривень;

- 10 пачок по 100 купюр в кожній номіналом по 100 гривень на суму 100 000 гривень;

- 10 пачок по 100 купюр в кожній номіналом по 50 гривень на суму 50 000 гривень;

- 1 пачка, перев’язана гумовою резинкою синього кольору, в якій знаходиться 85 купюр номіналом по 100 гривень на суму 8 500 гривень, а всього на загальну суму 858 500 гривень (а.с.182-304 т.5).

Номери і серії купюр, вилучених у ОСОБА_1 грошових коштів, повністю збігаються з номерами і серіями купюр тих грошових коштів, які були передані ОСОБА_2 для надання їх ОСОБА_1

Підсудний на заперечення факту отримання хабара посилався на те, що 20 вересня 2007 року ОСОБА_2 привіз йому не 858 500 гривень, а 850 000 гривень, і ці гроші за домовленістю на сесії з депутатами сільської ради мали бути перераховані ОСОБА_2 на рахунок розвитку села на будівництво школи.

Ці його доводи є несприйнятними, спростовуються матеріалами справи та неодноразовими показаннями свідка ОСОБА_2, який послідовно стверджував в ході досудового слідства та в суді, що підсудний в ході їх зустрічей та переговорів визначив для нього суму хабара в 340 000 доларів США, які той мав передати ОСОБА_1 двома рівними частинами по 170 000 доларів США. Відповідно до діючого на той час курсу долара до гривні це становило 858 500 гривень.

Зі справи видно, що з метою викриття підсудного в хабарництві 19 вересня 2007 року працівниками міліції ОСОБА_2 вручені грошові кошти в сумі 858 500 гривень (а.с.83-183 т.1), що й становило по курсу долара до гривні 170 000 доларів США.

Як ствердив ОСОБА_2, саме таку суму грошей він привіз і передав ОСОБА_1 в якості хабара 20.09.2007 року.

Під час проведення обшуку 20 вересня 2007 року в помешканні підсудного в протоколі обшуку помилково було зазначено суму виявлених та вилучених там коштів в розмірі 850 000 гривень.

Постановою слідчого від 14 травня 2008 року (а.с.21 т.11) при проведенні огляду цих коштів уточнена їх дійсна загальна сума, яка становить 858 500 гривень.

Крім того, підсудний визначив, що на рахунок Ставищанської сільської ради ОСОБА_2 до отримання погодження сільської ради має перерахувати 800 000 гривень. При цьому підсудний схематично малював йому послідовність етапів оформлення документів та отримання у власність земельних ділянок, передачі грошей йому та перерахування на сільську раду.

На вилученому у ОСОБА_2 аркуші паперу із записника мається текст, який починається словами "Сільському голови ..." і закінчується "розміром 2га за межами села Ставище" та малюнками у виді 5 прямокутників із цифрами "3, 20, 320.000, 20000 та 64$" (а.с.154,155-156 т.6).

Як показав ОСОБА_2, цей запис був виконаний ОСОБА_1 під час зустрічі 3 серпня 2007 року в місті Києві під час роз’яснення процедури поетапного вирішення питання одержання земельної ділянки та передачі грошових коштів як хабара.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи №3220 від 22 квітня 2008 року встановлено, що запис "64$" у верхній правій частині на аркуші з тижневика з написом у верхній частині "17 тиждень" виконано ОСОБА_1 Вячеславом Федоровичем (а.с.206-209 т.9).

Це стверджується також роздруківками розмов ОСОБА_2 з ОСОБА_1 від 25.07.2007 року, 03.08.2007 року, 07.09.2007 року та від 20.09.2007 року:

- з роздруківки аудіозапису від 25 липня 2007 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на автомобілі прибули на земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту біля річки, де обговорюють її площу, можливість її виділення для ведення особистого селянського господарства, переведення з особистого селянського господарства під забудову, кількість осіб, яким буде виділена ця земельна ділянка та вартість її введення в межі села. Під час розмови ОСОБА_2 просить ОСОБА_1 повідомити йому наступного дня по телефону конкретну інформацію стосовно цієї земельної ділянки, однак ОСОБА_1 відмовляється обговорювати це по телефону, мотивуючи тим, що його розмови прослуховуються (а.с. 67-70 т.1);

- роздруківка аудіозапису розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 03 серпня 2007 року свідчить про те, що коли під час цієї розмови ОСОБА_2 спочатку повідомив ОСОБА_1 про намір зі своїм товаришем отримати земельну ділянку площею 4 гектари, ОСОБА_1 в свою чергу пояснив, що це офіційно буде коштувати йому 320 000 гривень, які він повинен сплатити після погодження виділення земельної ділянки селищною радою. Після підрахунку ОСОБА_2 вказує ОСОБА_1, що загалом вартість однієї сотки земельної ділянки становитиме 500 доларів, а вартість 4 гектарів 200 000 доларів. ОСОБА_1 обговорив з ним порядок виділення земельної ділянки та її оплати.

Зокрема він вказує, що спочатку потрібно подати до сільської ради заяви для погодження виділення земельної ділянки. Після погодження він винесе розпорядження про проект відводу земельної ділянки, а після виготовлення проекту відводу він винесе друге розпорядження, на підставі якого буде видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

В подальшому вони погодили, що кошти ОСОБА_2 заплатить рівними частинами після винесення ОСОБА_1 першого та другого розпорядження. Після цього ОСОБА_1 продиктував ОСОБА_2 зміст заяви до сільської ради (а.с. 71-76 т.1).

Згідно роздруківки аудіозапису розмови від 07 вересня 2007 року під час цієї розмови ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1, що він та його знайомі, всього п’ять чоловік, бажали б отримати земельну ділянку площею 10 гектарів. Тоді ОСОБА_1 визначив, що ОСОБА_2 має перерахувати 800 000 гривень "безналом" на сільську раду . Однак вони не впевнені, що після внесення офіційного платежу, який становитиме 800 000 гривень, зможуть його повернути в тому випадку, якщо у них щось не вийде. ОСОБА_1 його запевнив, що після погодження сільської ради і сплати цих коштів, які підуть на будівництво школи, він дуже швидко вирішить питання виділення землі, виносячи відповідні розпорядження . Після цього ОСОБА_1 продиктував ОСОБА_2 текст заяв, які необхідно буде подати до Брусилівської районної державної адміністрації (а.с. 77-79 т.1).

Судовою експертизою матеріалів відеозвукозапису №14884 від 31.03.2008 року встановлено наступне:

1) при дослідженні фрагменту відеозапису від 20.09.2007 року, зафіксованого на відеокасеті "Sony MP120" серійний номер Н30С є частиною двох різних фонограм, відеофонограм, з перериванням на часовій позначці 29.46. На часових інтервалах 26:59 – 29:46 та 29:46 – 38:38 вказаний фрагмент зафіксований неперервно і монтажу чи будь-яким іншим змінам не піддавався;

2) надана на дослідження роздруківка з відтворенням текстового змісту досліджуваного фрагменту розмови, зафіксованого на відеокасеті №1 "Sony MP120 8mm" серійний № H30C (TDK MP120), у цілому відповідає змісту її аудіозапису.

При цьому експерт дійшов висновку, що ОСОБА_1, ймовірно, брав участь у досліджуваній розмові. Слова та фрази, що, ймовірно промовлені ним, позначені в додатку до висновку експерта символом "Ч2", а слова та фрази, ймовірно промовлені ОСОБА_2, символом "Ч1" (а.с.155-161 т.9).

Згідно висновку судової експертизи відеозвукозапису № 1205/2777 від 31.03.2008 року (а.с.173-194 т.9), під час проведення якої досліджувались фрагменти аудіозаписів розмов, які датувалися 25.07.2007 року, 03.08.2007 року та 07.09.2007 року і малися на компакт-диску формату CD-R виробництва фірми "Verbatim", серійний номер №123L11L20816031l2, та 3-х роздруківок з відтворенням текстового змісту аудіозаписів, на дослідженому компакт диску містяться три фонограми розмов, які зафіксовані у виді цифрових файлів "03.08.07.wav", "07.09.07.wav" та "25.07.07.wav". Вказані файли є цифровими копіями, тому встановити, чи піддавались вони монтажу чи будь-яким іншим змінам, не можливо.

Надана на дослідження роздруківка з відтворенням текстового змісту досліджених фрагментів розмов частково відповідає змісту їх аудіозаписів. Для вирішення питання щодо виявлення ознак монтажу в цифрових записах необхідними методологічними умовами є наявність у розпорядженні експерта оригінального запису, зробленому на оригінальному носії, а також наявність комплексу апаратури, за допомогою якої здійснювалась фіксація наданих на дослідження записів. Оскільки надані на дослідження файли є цифровими копіями, то встановити чи піддавались досліджувані фонограми монтажу чи будь-яким іншим змінам, не можливо.

Експерт дійшов висновку, що як ОСОБА_1, промовлені яким слова і фрази позначені в Додатку символом "Ч2", так і ОСОБА_2, промовлені слова і фрази яким позначені символом "Ч1", брали участь у досліджуваних розмовах

За показаннями свідка ОСОБА_32, який працює старшим оперуповноваженим УБОЗ УМВС України в Житомирській області, він приймав участь в проведенні оперативно-розшукових заходів відносно голови Брусилівської РДА ОСОБА_1 За ним був закріплений оперативний облік. Оперативно-розшукові заходи відносно ОСОБА_1 проводились на підставі постанови апеляційного суду Житомирської області. Одяг ОСОБА_2 було споряджено спеціальною записуючою технікою для фіксації зустрічей з підсудним. Він особисто не приймав участі ні у спорядженні одягу ОСОБА_2, ні у вилученні цієї техніки, бо перебував в іншому, визначеному йому місці. Здійснений оперативно-технічний запис є легалізованими матеріалами. З цих матеріалів писався протокол. Запис був неякісним та мав розрив, що могло виникнути у зв’язку із зміною відстані між оперативними працівниками і ОСОБА_2, а також при заміні елементів живлення приймача. Він складав протокол про наслідки проведення оперативно-розшукових заходів із використанням технічних засобів, зробив роздруківку. Стверджує, що у вищевказаному протоколі відображено все, що містилось у відеозаписі, і він не підроблений.

Таким чином на вимагання підсудного першу частину хабара ОСОБА_2 мав передати ОСОБА_1 перед видачею ним першого розпорядження про надання дозволу на розробку проекту на відведення земельної ділянки, а другу перед видачею ним другого розпорядження про передачу земельної ділянки у власність.

Факт одержання підсудним в якості частини хабара телевізора підтверджується:

- протоколом огляду від 26 вересня 2007 року виявленого та вилученого у ОСОБА_1 упакованого в картонну коробку із комплектуючими та інструкцією користувача телевізора "Samsung" (а.с. 109-110 т.5).

З цього приводу сам підсудний не заперечує, що даний телевізор був привезений йому ОСОБА_2 О.А. після звернення з проханням про виділення на безоплатній основі земельної ділянки.

Посилання підсудного на те, що телевізор був подарований ОСОБА_2 для райдержадміністрації і не є предметом хабара, суд рахує непереконливими.

Як послідовно ствердив ОСОБА_2, підсудний, з яким він раніше знайомий не був, вимагав від нього кольоровий телевізор ще на початку їх переговорів про отримання земельної ділянки, в наступному нагадував йому про це.

З поведінки підсудного він розумів, що невиконання цієї вимоги може мати негативні наслідки для нього при вирішенні земельного питання. Саме після отримання телевізора ОСОБА_1 став активно співпрацювати з ОСОБА_2, а телевізором розпорядився на свій розсуд, доставивши його до себе додому, де він перебував до вилучення під час обшуку 20 вересня 2007 року

Будь-яких дій з боку підсудного щодо оприходування цього майна та постановки його на баланс райдержадміністрації не вживалось.

Посилання підсудного на неналежне оформлення товарного чека на продаж телевізора та сумніви в його купівлі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при доведеності факту передачі і отримання ним цієї речі як предмету хабара, вони не мають суттєвого значення для справи.

Свідки ОСОБА_33 та ОСОБА_30, які працювали водіями легкового автомобіля у Брусилівській райдержадміністрації (ОСОБА_33 до липня 2007 року, а ОСОБА_30 з 1 серпня 2007 року) показали, що вони не бачили телевізора чи коробки з-під телевізора в кабінеті голови РДА, й нікуди їх не відвозили, що свідчить про те, що з приміщення райдержадміністрації до своєї оселі його перевіз підсудний незадовго після одержання від ОСОБА_2.

Протоколом огляду отриманих у встановленому порядку роздруківок дзвінків з мобільних телефонів ОСОБА_2 (НОМЕР_1) та ОСОБА_1 (НОМЕР_2) встановлено, що операторами мобільного зв’язку зафіксовані з’єднання з номера мобільного телефону, що належить ОСОБА_2, з номером мобільного телефону, що належить ОСОБА_1 протягом липня-вересня 2007 року, а саме 4,6,19,20,23,24,25,26 та 31 липня, 1,2,6,7,30 серпня та 3,4,5,7,14,17,18 й 20 вересня 2007 року (т.8 а.с.204-206);

Із аналізу роздруківок телефонних дзвінків обох абонентів (а.с. 84-205 т.8) вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тримали між собою тісний зв’язок за допомогою мобільних телефонів саме в період вчинення підсудним інкримінованих йому дій, при цьому не тільки ОСОБА_2 телефонував до підсудного, а й підсудний неодноразово телефонував до нього, що свідчить про наявність особливого інтересу підсудного до даного свідка з метою отримання матеріальної вигоди . Водночас це спростовує показання підсудного стосовно нав’язування йому хабара і підтверджує його активну участь у вчиненні злочину.

Не обгрунтованими вважає суд посилання підсудного на те, що стосовно нього мала місце провокація хабара.

Як видно із матеріалів справи ОСОБА_2 добровільно звернувся до правоохоронних органів із заявою про те, що ОСОБА_1 вимагає від нього хабара за отримання земельних ділянок, і тільки після цього було вжито заходів, спрямованих на розкриття злочину.

Крім того, зі справи не випливає, що стосовно ОСОБА_1 посадовими особами правоохоронних органів спеціально створювались обстановка та умови, які викликали пропозицію чи одержання хабара.

В обох випадках підсудний одержував його за вчинення конкретних дій в інтересах хабародавця. При цьому ініціатива стосовно умов передачі та визначення розміру хабара виходила саме від ОСОБА_1

Згідно із роз’ясненнями, даними в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво" (v0005700-02) , одержання службовою особою хабара від того, хто діє з метою її викриття і звільняється від кримінальної відповідальності з передбачених законом підстав, є закінченим складом злочину і кваліфікується залежно від обставин справи за відповідною частиною ст. 368 Кримінального кодексу України.

Безпідставними є доводи підсудного щодо відсутності у нього повноважень на прийняття одноособово рішення про виділення земельних ділянок.

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 "Про судову практику в справах про хабарництво" (v0005700-02) до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання юридичними особами і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

У відповідності до пункту 2 цієї постанови "... відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків ..."

ОСОБА_1 розпорядженням Президента України №522/2005-рп від 10 березня 2005 року (522/2005-рп) був призначений головою Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області (а.с.94 т.11).

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про державну службу" йому присвоєний п’ятий ранг державного службовця, що відноситься до 3-ї категорії посад (а.с.105 т.11).

Наведене свідчить про те, що згідно передбачених ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" повноважень голови районної державної адміністрації, Закону України "Про державну службу" (3723-12) та примітки 2 до ст. 368 Кримінального кодексу України підсудний був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Виданим головою Брусилівської РДА ОСОБА_1 розпорядженням від 25.04.2005 року № 141 "Про розподіл обов’язків між головою, першим заступником, заступником голови та керівником апарату районної державної адміністрації" визначено, що одним із обов’язків голови районної державної адміністрації, перелічених в розділі 1.1, є обов’язок видавати в межах своїх повноважень розпорядження (а.с.108-109 т.11).

Згідно ст. 14 Конституції України, положень ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право реалізувати своє право на отримання у власність землі і граничним розміром земельної ділянки, яка може бути виділена громадянину України на безоплатній основі для ведення особистого селянського господарства, є два гектара. Для вирішення питання отримання землі подають заяву до відповідної районної державної адміністрації за місцем знаходження земельної ділянки.

Статтею 12 Перехідних положень до Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами .

Згідно ст. 41 цього Закону голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством, і лише проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

За цим Законом (586-14) розпорядження, які мав прийняти ОСОБА_1 по питаннях надання земельних ділянок ОСОБА_2 та його товаришам, відноситься до індивідуальних юридичних актів і не потребують такого погодження.

Не передбачене воно і посадовими обов’язками голови Брусилівської районної державної адміністрації.

Наданий захисником у судових дебатах висновок науково-правової експертизи, проведеної за його зверненням Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького від 29.07.2008 року, судом не досліджувався, тому суд не бере його до уваги. Крім того він є неналежним доказом, оскільки експертиза у встановленому законом порядку судом не призначалася, про кримінальну відповідальність експерт не попереджувався.

Аналізуючи досліджені судом докази у їх сукупності суд дійшов висновку про доведеність вчинення підсудним дій, що полягають в одержанні ним хабара в особливо великому розмірі, поєднаному з вимаганням хабара, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах ОСОБА_2 та його товаришів дій з використанням свого службового становища й кваліфікує його дії за ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, виходячи з наступного.

Усвідомлюючи, що він являється службовою особою, яка займає відповідальне становище, і під прикриттям надання спонсорської допомоги на розвиток села може вплинути своєю участю, присутністю та виступаючи гарантом надходження коштів як на прийняття сільською радою рішення про погодження виділення земельної ділянки за межами села, так і на членів робочої групи з опрацювання та комплексного вирішення питань реалізації державної політики у сфері раціонального використання та охорони земель, тобто, вчинити дії, бажані для хабародавця, та оперативно видати відповідне розпорядження, що входить безпосередньо до його повноважень, ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 хабар у вигляді грошових коштів у розмірі 1 718 850 гривень, що більше ніж у п’ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром, та одержав його частку у розмірі 858 500 гривень та кольоровий телевізор "Самсунг" вартістю 1850 гривень, всього 860 350 гривень.

Як у першому, так і у другому випадку хабар був переданий ОСОБА_2 особисто ОСОБА_1 і прийнятий останнім.

При визначенні виду та міри покарання суд, керуючись ст. 65 Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Підсудний вчинив злочин, який класифікується як особливо тяжкий. Від кримінальної відповідальності за вчинений ним у 2002 році злочин, передбачений ч.3 ст. 358 КК України, був звільнений 05 квітня 2002 року у зв’язку з дійовим каяттям і вважається не судимим (а.с.99-102 т.11).

Характеризується позитивно. За успіхи в роботі має подяки та грамоти. Має ряд хронічних захворювань. Ці обставини відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України суд визнає такими, що пом’якшують покарання.

Обставин, які відповідно до ст.67 цього Кодексу обтяжують покарання, судом не встановлено.

Виходячи із наведеного суд находить за необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення підсудним нових злочинів призначити покарання в межах санкції статті, за якою він засуджується, у виді позбавлення волі із застосування додаткових покарань, передбачених санкцією цієї статті.

Згідно ст. 330 КПК суд вирішує питання про речові докази, керуючись ст.81 цього Кодексу, тобто: знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються; речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються; речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм; гроші, цінності та інші речі, здобуті злочинним шляхом, передаються в доход держави; гроші, цінності та інші речі, які були об’єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Якщо виникне спір про право власності на зазначені речі, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного речові докази підлягають:

- грошові кошти у сумі 858 500 гривень, вилучені у ОСОБА_1, які передані на відповідальне зберігання до ВАТ "Державний експертно-імпортний банк України" поверненню до Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку УМВС України ;

- кольоровий телевізор "Samsung", який зберігається в камері речових доказів Генеральної прокуратури України, передачі в дохід державі;

- цифровий диктофон "Edik mini" поверненню за належністю ОСОБА_2;

- відеокасета "Sony МР120 8mm" (TDK120) серійний номер Н30С, лазерний компакт-диск "Verbatim" серійний номер 123L11L20816031В2, товарний чек про придбання телевізора "Samsung", аркуш паперу із записника ОСОБА_2 – залишенню при справі;

- два ватних тампони із змивами з рук ОСОБА_1 та ОСОБА_1 Г.І. – знищенню.

Цивільний позов у справі не заявлявся, проте з метою забезпечення можливої конфіскації майна накладено арешт на все майно підсудного ОСОБА_1, в тому числі на автомобіль "Міцубісі Паджеро", будинок АДРЕСА_1, на майно, що знаходиться у помешканні ОСОБА_1 на суму 108 806 гривень 76 копійок (а.с. 75-77, 81-83, 89-91 т.11, а.с.102,111 т.9), а також на грошові кошти в сумі 1 000 000 євро, що знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_3, відкритому у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ім’я ОСОБА_13, які постановою слідчого визнані такими, що належать підсудному ОСОБА_1 (а.с.7 т.8, а.с.92 т.11).

Поміщено на зберігання на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України вилучені у ОСОБА_1 6 402 гривні та 1 долар США (а.с.177,178 т.5).

Передано на зберігання до Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку МВС України коштовні вироби на загальну суму 13 347 гривень 64 копійки (а.с.70,72 т.11).

Вищезазначені речі, на які накладено арешт, слід звернути в рахунок конфіскації.

Спір про право власності на майно підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

По даній справі досудовим слідством проведено ряд експертиз, загальна вартість яких становить 21 782 грн. 90коп. (а.с. 5,17,29,41,53,88,89,102,111,140,153, 171, 206 т.9). На підставі ч.2 ст. 93 КПК України витрати на їх проведення покладаються на підсудного, в тому числі за проведення почеркознавчої, судово-фоноскопічної та мистецтвознавчої експертизи, які проведені за рахунок бюджету вартістю 12249 гривень (а.с.53,153,140,171,206 т.9), кошти стягуються в рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 323, 324, 327 Кримінально-процесуального кодексу України, -

визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України, та призначити дев’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування строком на три роки та з конфіскацією Ѕ (однієї другої) частини майна, яке є власністю засудженого.

Строк відбуття покарання рахувати з часу затримання 20 вересня 2007 року.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Речові докази:

- передати в дохід держави:

кольоровий телевізор "Samsung", який зберігається в камері речових доказів Генеральної прокуратури України;

- повернути :

грошові кошти у сумі 858 500 гривень, які знаходяться на зберіганні у ВАТ "Державний експертно-імпортний банк України", до Департаменту фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку УМВС України для повернення до державного бюджету;

цифровий диктофон "Edik mini" за належністю ОСОБА_2

два ватних тампони із змивами з рук ОСОБА_1 та ОСОБА_31 ;

- залишити при справ і :

відеокасет у "Sony МР120 8mm" (TDK120) серійний номер Н30С, лазерний компакт-диск "Verbatim" серійний номер 123L11L20816031В2, товарний чек про придбання телевізора "Samsung", аркуш паперу із записника ОСОБА_2

Звернути до конфіскації майно підсудного ОСОБА_1, на яке накладено арешт, в тому числі автомобіль "Міцубісі Паджеро" державний номер НОМЕР_4, 2007 року випуску, а також будинок АДРЕСА_1 Брусилівського району Житомирської області, вилучене з помешкання засудженого майно (два холодильники, газова кухонна плита, пральна машина, телевізор, меблевий гарнітур, спальний гарнітур, килим, диван) ;

вилучені у ОСОБА_1 6 402 гривні та 1 долар США, що знаходяться на зберіганні на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України;

коштовні вироби на загальну суму 13 347 гривень 64 копійки (13 золотих виробів та 6 виробів із срібла в трьох цінних пакетах на загальну суму 12009 грн. 74коп. та 9 золотих виробів у цінному пакеті загальною вартістю 1338грн. 64коп.), що знаходяться на зберіганні у Департаменті фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку МВС України ;