Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіка-2007" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіка-2007" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року,

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аттіка-2007" (далі - позивач, ТОВ "Аттіка-2007") звернулось до суду з позовом в якому просило: визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо проведення фактичної перевірки кіоску, який розташований за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 26, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ "Атіка-2007", і складення акту перевірки від 15.05.2015 року № 31/20-40-21-02-10/34630835; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.05.2015 року № 0000572203 про застосування до ТОВ "Атіка-2007" штрафної санкції в розмірі 170 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.05.2015 року № 0000572203 про застосування до ТОВ "Аттіка-2007" штрафної санкції в розмірі 170 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії податкового органу щодо проведення фактичної перевірки позивача та складання за результатами такої акту перевірки - жодним чином не порушують прав, свобод чи інтересів позивача, не створюють для нього правових наслідків, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. В той же час, документи, які підтверджують взяття на облік товарних запасів, що знаходились у місці торгівлі, перебували у бухгалтерії підприємства, а сам факт їх відсутності за місцем реалізації не є підставою для застосування санкцій передбачених чинним законодавством, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено наявності документів на реалізований алкогольний напій "Настоянка з прополісом та медом", оскільки такі не надано перевіряючим та вони відсутні у матеріалах справи, що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій. В іншій частині погодився з висновком суду першої інстанції.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. У доводах касаційної скарги зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення фактичної перевірки; у бухгалтерії підприємства були всі документи які підтверджують взяття на облік товарних запасів, що знаходились у місці торгівлі.

В запереченнях на касаційну скаргу представник відповідачів просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідно до наказу № 80 від 17.04.2015 року, переліку суб'єктів господарювання, що підлягають фактичним перевіркам, направлення на перевірку № 43 від 17.04.2015 року, направлення на перевірку № 44 від 17.04.2015 року, 15.05.2015 року контролюючим органом була проведена фактична перевірка позивача (а.с. 44-47).

15.05.2015 року відповідачем було складено акт відмови від підпису у направленні та отримання копії наказу на проведення перевірки (а.с. 48).

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області було складено акт № 31/20-40-21-02-10/34630835 від 15.05.2015 року "Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами" (а.с. 49-53).

Згідно з висновками акту № 31/20-40-21-02-10/34630835 від 15.05.2015 року, перевіркою встановлено порушення ст.ст. 11, 11-1, 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"; п. 226.11 ст. 226 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" (957-2008-п) та п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (а.с. 53).

15.05.2015 року контролюючим органом був складений акт відмови від підписання акту перевірки та його отримання № 24/20-40-21-02-40/34630835. (а.с. 58).

На підставі висновків акту № 31/20-40-21-02-10/34630835 від 15.05.2015 року контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572203 від 26.05.2015 року, яким контролюючим органом було нараховано позивачу суму штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн. (а.с. 10).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії посадових осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо проведення фактичної перевірки позивача і складення вищевказаного акту перевірки; доводів позивача про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Порядок проведення фактичної перевірки встановлено ст. 80 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент проведення перевірки).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності однієї з обставин передбачених пп.пп. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 Податкового кодексу України.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

За загальним правилом строк фактичної перевірки не повинен перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 5 діб (п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено ст. 86 цього Кодексу.

Виходячи із системного вищезазначених норм Податкового кодексу України (2755-17) , які регулюють умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом повністю дотримано процедуру проведення фактичної перевірки позивача, а тому відсутні підстави для визнання дій щодо проведення такої протиправними.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України)

Обов'язковою ознакою дій, рішень (в тому числі і актів) чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. В свою чергу, опис обставин та висновки викладені в зазначеному акті відповідача, не породжують обов'язкових юридичних наслідків для позивача. Такі відомості акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані відомості акта, що свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову у вказаній частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.05.2015 року № 0000572203, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 і 5 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Накладні, товарно-транспортні накладні, як правило, є підставою для оприбуткування товару та підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте, Закон № 996 (996-14) не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

За змістом п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до початку перевірки, відповідно до пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, посадовими особами податкового органу була проведена контрольна розрахункова операція по придбанню сигарет "Rothmans Demi Blue" та алкогольного напою "Настоянка з прополісом та медом", що підтверджено копією касового чеку (а.с. 55).

У розглядуваному випадку судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем оприбутковано сигарети "Rothmans Demi Blue", що перебували у нього на реалізації, на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 93-112). А тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутність цих документів на час перевірки безпосередньо у магазині позивача не може бути кваліфіковано як порушення останнім вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, адже об'єктивна сторона цього правопорушення не включає дії зі зберігання первинної документації поза межами місця торгівлі.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що документів які свідчить про оприбуткування реалізованого алкогольного напою "Настоянка з прополісом та медом" позивачм не надано як перевіряючим так і суду, а тому зазначені обставини свідчать про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР за продаж товарів які не відображені у податковому обліку.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттіка-2007" відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі № 820/5744/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.