2а/0570/14437/2012 Про скасування податкового повідомленнярішення щодо повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України, якщо отримувач таких доходів є резидентом однієї із країн, з якими Україною укладено договори - 01.02.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/14437/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ТЕНДЕНС АВТО» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062240 від 12.10.2012 року, -

Позивач 26.10.2012 року звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062240 від 12.10.2012 року. В обґрунтування позову позивач, посилається на норми п.п.14.1.122 п.14.1 ст.14, п.56.21 ст.56, п.п.133.2.2 п.133.2 ст.133, ст.134, п.160.1, 160.2, 160.7, 160.8 ст.160, п.161.1 ст.161 Податкового кодексу України та лист ДПСУ від 12.01.2012 року №811/7/12-1017 (v0811837-12) , зазначає, що системний аналіз зазначених норм вказує на необхідність застосування різних підходів з питань оподаткування нерезидентів та постійних представництв нерезидентів. При цьому позивач зауважує, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховано норми Податкового кодексу України (2755-17) , якими передбачена можливість звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України, зменшення ставки або повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України, якщо отримувач таких доходів є резидентом однієї із країн, з якими Україною укладено договори про уникнення подвійного оподаткування доходів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби №0000062240 від 12.10.2012 року.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що предметом спору є оподаткування резидента України ТОВ «Ніко Тенденс Авто», яким не було виконано податкових обов'язків передбачених чинним податковим законодавством України, а саме п. 160.7 ст. 160 та п. 103.9 ст. 103 ПКУ по сплаті податку на прибуток іноземних підприємств у розмірі 20% суми виплат нерезидентам, під час виплати нерезидентам доходу із джерелом його походження з України за розповсюдження реклами нерезиденту «Представництво «Теленор Холдінгз Лімітед» в сумі 2325,60 грн. за договором № 0021 від 24.02.2012 року у ІІ кварталі 2012 року та нерезиденту«Представництво «Хован Холдінгз Лімітед» в сумі 2325,60 грн. за договором № 0098 від 23.05.2012 року у ІІІ кварталі 2012 року та не надано відповідного звіту ОДПС про виплачений нерезиденту «Представництво «Теленор Холдінгз Лімітед» доход з джерелом його походження із України у ІІ кварталі 2012 року в сумі 2325, 60 грн. згідно договору № 0021 від 24.02.2012 року.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО ТЕНДЕНС АВТО» є юридичною особою, ідентифікаційний код 35841045 та знаходиться на податковому обліку в Жовтневій МДПІ м.Маріуполя Донецької області ДПС з 09.04.2008 року (а.с. 22-23, 24).

Відповідач - Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м.Маріуполя Донецької області ДПС є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (509-12) та Податковим кодексом України (2755-17) повноваження.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НІКО ТЕНДЕНС АВТО» були встановлені порушення п.160.7 ст.160 ПК України, що призвело до не нарахування та несплати резидентом Товариством до відповідного бюджету податку на прибуток іноземних підприємств в загальній сумі 4651,20 грн., під час виплати нерезидентам доходу із джерелом його походження з України за розповсюдження реклами, а також порушення п.46.1 ст.46, п.п.49.18.2 п. 49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, внаслідок неподання Товариством «Додаток ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» за І півріччя 2012 року про виплачений нерезиденту доход з джерелом походження із України, про що складено відповідний акт № 171/22-311-1/35841045 від 04.10.2012 року (а.с. 7-12).

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000062240 від 12.10.2012 року, за яким загальна сума грошового зобов'язання позивача дорівнює 5984,00 грн., яка в свою чергу складається з суми донарахованого податку на прибуток підприємств в розмірі 4651,20 грн., суми штрафної санкції за ненарахування та несплату податків під час виплати доходу нерезидентам в розмірі 1162,80 грн., а також суми штрафу за неподання податкових декларацій в розмірі 170,00 грн. (а.с. 17, 18-19).

Відповідно до ст.15.1. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (2755-17) .

Підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України встановлено, що податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.

В той же час, загальний порядок звітування платників податку на прибуток перед контролюючими органами визначається розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Так, за вимогами п.201.14 ст.201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 103.9 ст. 193 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Апелянт вбачає порушення чинного податкового законодавства з боку позивача у тому, що останній не нарахував та не сплатив податок на прибуток іноземних підприємств за результатом здійсненої ним виплати нерезидентам доходу із джерелом його походження з України за розповсюдження реклами відповідно до укладених господарських договорів.

Проте, таке твердження податкового органу спростовується наявними в матеріалах доказами, а саме договорами про розміщення зовнішньої реклами, платіжні доручення, акти про надання рекламних послуг по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламо носіях, податкові накладні (а.с. 65 - 78, 79 - 81, 82 - 84, 88 - 90, 85 - 87, 91 - 93).

Так, 24 лютого 2012 року між Товариством (замовник) та фірмою «TELENOR HOLDINGS LIMITED», що діє на території України через «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (виконавець) було укладено договір розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні компанії в інтересах замовника, а замовник зобов'язався прийняти та сплатити послуги виконавця згідно умов і строків даного договору (а.с. 65 - 71).

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 61 від 19.04.2012 року, № 172 від 14.05.2012 року та № 228 від 29.05.2012 року, на розрахунковий рахунок виконавця позивачем було перераховано грошові кошти за рекламні послуги у загальній сумі 11628,00 грн. (а.с. 79 - 80).

Факт надання послуг за вказаним правочином підтверджується актами виконаних робіт від 31.03.2012 року, від 30.04.2012 року та від 31.05.2012 року, а також відповідними податковими накладними (а.с. 82 - 84, 85 - 87).

Окрім того, 23 травня 2012 року між Товариством (замовник) та фірмою «HOWAN HOLDINGS LIMITED», що діє на території України через «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (виконавець) також був укладений договір розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні компанії в інтересах замовника, а замовник зобов'язався прийняти та сплатити послуги виконавця згідно умов і строків даного договору (а.с. 72-78).

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 429 від 24.07.2012 року, № 550 від 27.08.2012 року та № 572 від 31.08.2012 року на розрахунковий рахунок виконавця позивачем було перераховано грошові кошти за рекламні послуги у загальній сумі 11628,00 грн. (а.с. 80-81).

Факт надання послуг за вказаним правочином підтверджується актами виконаних робіт від 30.06.2012 року, від 31.07.2012 року та від 31.08.2012 року (а.с. 88-90), а також відповідними податковими накладними (а.с. 91-93).

Згідно п.п.14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За визначенням п.п.14.1.122 Податкового кодексу України (2755-17) , нерезиденти це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на прибуток з числа нерезидентів, зокрема, є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Пунктом 5.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011 року № 1588 (za562-11) (далі по тексту - Порядок). визначено, що взяття на облік постійного представництва нерезидента здійснюється відповідно до розділу ІІІ цього Порядку. З моменту взяття на облік постійне представництво нерезидента вважається зареєстрованим платником податку на прибуток. Після взяття на облік постійне представництво нерезидента включається до реєстру платників податків - нерезидентів із встановленням ознаки платника податку на прибуток.

Згідно п.п.14.1.193 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постійним представництвом є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовуються для поставки товарів.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що підтверджується матеріалами справи та проти чого не заперечував відповідач, що контрагенти позивача, з якими було укладено договори на розміщення зовнішньої реклами, є нерезидентами, які мають постійні представництва на території України, через які фактично й провадять господарську діяльність в України.

Зокрема, виконавець за договором від 24 лютого 2012 року - «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» створено 19.12.2006 року, зареєстровано Міністерством економіки України 16.06.2009 року за № ПІ-3830 як представництво фірми «TELENOR HOLDINGS LIMITED», республіка Кіпр (а.с. 97-98) та з 26.12.2006 року перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (а.с.99). «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» відповідно до свідоцтва від 25.06.2008 року є постійним представництвом фірми «TELENOR HOLDINGS LIMITED» та платником податку на прибуток (а.с.100).

Виконавець за договором від 23 травня 2012 року - «ПРЕДСТАВНИЦТВО «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» створено 19.03.2012 року, зареєстровано Міністерством економіки України 19.03.2012 року за № ПІ-4717 як представництво фірми «HOWAN HOLDINGS LIMITED», республіка Кіпр (а.с. 107-108) та з 09.04.2012 року перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби (а.с.109).

Таким чином, в силу п.п.14.1.193 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, обидва представництва контрагентів є постійними представництвами нерезидентів, які отримують доходи із джерелом їх походження з України та відповідно до п.п.133.2.2 п.133.2 ст.133 Податкового кодексу України виступають платниками податку на прибуток.

Між тим, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковується в порядку і за строками, визначеними ст.160 Податкового кодексу України.

Пункт 160.7 статті 160 Податкового кодексу України встановлює, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Поряд з тим, пунктом 160.8 статті 160 Податкового кодексу України визначено, що суми прибутків нерезидентів, які проводять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Водночас, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України (п.п.134.1.2 п.134.1 ст.134 ПК України).

Суд першої інстанції вірно визначив, що вищенаведене вказує на необхідність застосування до постійних представництв нерезидентів, які отримують доходи із джерелом їх походження з України порядку оподаткування податку на прибуток аналогічно встановленому для резидентів з урахуванням ставки податку визначеної пунктом 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, з чим погоджується колегія суддів.

Особливість такого порядку оподаткування передусім полягає в тому, що постійні представництва нерезидентів, на відміну від нерезидентів (іноземних підприємств), з моменту їх взяття на облік вважаються зареєстрованими платниками податку на прибуток. Тобто, резидент який здійснює перерахування коштів на розрахунковий рахунок нерезидента (іноземного підприємства), в силу відсутності у податкових органів держави в подальшому можливості утримати податок на прибуток отриманий таким нерезидентом за межами України, має сплатити його до державного бюджету самостійно.

Колегія суддів зазначає, що оскільки в даних правовідносинах здійснення позивачем оплати послуг по розміщенню рекламних матеріалів відбувалось саме на розрахункові рахунки постійних представництв нерезидентів, які є самостійними платниками податку на прибуток, до спірних правовідносин має застосовуватись правило саме пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України.

Щодо застосування до позивача фінансових санкцій за неподання «Додатку ПН до рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства» колегія суддів зазначає наступне.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2011 року №1215/19953 (z1215-11) . Зокрема, код рядка 17ПН визначає суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам за звітний (податковий) період.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що в такому разі є очевидним, що «Додаток ПН до рядка 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» подається платником податку у разі наявності суми податку, яка утримується з останнього при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, чого в даному випадку місця не має.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби по даній справі не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000062240 від 12.10.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

до зменшення ставки або повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України, якщо отримувач таких доходів є резидентом однієї із країн, з якими Україною укладено договори про уникнення подвійного оподаткування доходів.На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі № 2а/0570/14437/2012 залишити без задоволення.