Луцький міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Каліновської В.С.

за участю секретаря Петрук К.В.

прокурора Ващук І.В.

захисників ОСОБА_15 ., ОСОБА_16 ., ОСОБА_17 ., ОСОБА_18 ., ОСОБА_19 .

законних представників неповнолітніх підсудних ОСОБА_20 ., ОСОБА_1 ., ОСОБА_21 ., ОСОБА_22 .

потерпілих ОСОБА_7 ., ОСОБА_6 .

законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_14 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку кримінальну справу про обвинувачення :

1. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцька, гр. України, освіта середня, неодруженого, студента 1 курсу Луцького інституту розвитку людини Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", непрацюючого, несудимого, мешканця АДРЕСА_1,-

- у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 296 ч.2 КК України,

2. неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уроженки м. Луцька, гр. України, освіта неповна середня, учениці ЗОШ № 10 м. Луцька, несудимої, мешканки м. АДРЕСА_2,-

• у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 198, 296 ч.2 КК України,

3. неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уроженця м. Луцька, гр. України, освіта середня, працюючого автомеханіком ПП "Західспецтехніка", несудимого, мешканця АДРЕСА_3,-

• у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 296 ч.2 КК України,

4. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уроженки м. Луцька, гр. України, освіта неповна середня, неодруженої, непрацюючої, несудимої, мешканки АДРЕСА_4,-

- у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 198, 296 ч.2 КК України,

5. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уроженця м. Луцька, гр. України, освіта середньо-спеціальна, неодруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України несудимого, мешканця АДРЕСА_5,-

• у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ., за попереднім зговором між собою, в липні 2008 року, приблизно в 18 год., знаходячись поблизу новобудови неподалік будинку № 17 по вул. Кравчука в м. Луцьку, переслідуючи корисливу зацікавленість, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров"я гр. ОСОБА_6 . та виразилось в нанесенні ударів руками по голові та тулубу, завдавши йому фізичний біль, відкрито викрали в останнього мобільний телефон марки "LG-KG-200", вартістю 400 грн. та гроші в сумі 10 грн., чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 410 грн. Викрадений мобільний телефон, ОСОБА_1 відразу передав ОСОБА_2 ., яка була очевидцем відкритого його викрадення в гр. ОСОБА_6 . і повідомила про це ОСОБА_4 . В подальшому ОСОБА_2 . та ОСОБА_4 ., свідомо, заздалегідь не обіцяно, достовірно знаючи, що вищезазначений мобільний телефон "LG-KG-200" одержаний злочинним шляхом, знаходячись біля приміщення РАГСу по пр. Соборності в м. Луцьку, збули його.

Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 . та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, 10 жовтня 2008 року, приблизно в 20 год., знаходячись поблизу будинку № 29 по вул. Гордіюк в м. Луцьку, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, добропристойності, проявляючи особливу зухвалість, безпричинно пристали до неповнолітнього ОСОБА_7 ., що виразилось в умисному нанесенні останньому ударів кулаками та ногами по різних частинах тіла, чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 ., за попереднім зговором між собою, переслідуючи корисливу зацікавленість, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров"я потерпілого ОСОБА_7 . і виразилось в нанесенні йому ударів ногами та руками по голові та тулубу, чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження, відкрито викрали в останнього мобільний телефон марки "Соні Еріксон W 200і", вартістю 630 грн. з сім карткою оператора мобільного зв’язку "МТС", вартістю 25 грн., три брилки від ключів та інше майно, а всього спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 718 грн. Викрадений мобільний телефон "Соні Еріксон W 200і" та брелок, ОСОБА_2 . відразу передала ОСОБА_4 . та повідомила їй про їх викрадення в неповнолітнього ОСОБА_7 ., а ОСОБА_4 . в подальшому, свідомо, заздалегідь не обіцяно, достовірно знаючи, що вищевказане майно одержане злочинним шляхом, володіла ним протягом тривалого часу.

В судовому засіданні підсудні свою вину у вчиненому визнали: ОСОБА_1, ОСОБА_3 ., ОСОБА_5 ., ОСОБА_2 . - частково, ОСОБА_4 ., - повністю.

Вина підсудних в інкримінованих їм діяннях підтверджується повністю зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

І. По епізоду відкритого викрадення ОСОБА_1 . та ОСОБА_5 майна, належного потерпілому ОСОБА_6 . із застосуванням насильства та заздалегідь не обіцяного його отримання, зберігання та збут ОСОБА_2 . та ОСОБА_4 .

Потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що після розпиття пива в кафе за РАГСом в м. Луцьку з ОСОБА_2 . та її знайомими, він разом з ОСОБА_2 вийшов, щоб поговорити. До них з кафе вийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ., які запропонували йому відійти в бік порозмовляти, на що він погодився. ОСОБА_2 . залишилась в стороні чекати їх. ОСОБА_1 зробив йому зауваження, що ОСОБА_2 . є його дівчиною і наніс удар кулаком в область голови. Після чого вони разом з ОСОБА_5 обоє почали наносити йому удари кулаками в голову, від яких він затулявся руками. Тоді ОСОБА_1 забрав з кишені його штанів мобільний телефон, а ОСОБА_5 . - гроші в сумі 10 грн.

Пояснення потерпілого об’єктивно підтверджуються доказами по справі.

Згідно протоколів пред’явлення особи для впізнання, потерпілий ОСОБА_6 вказав на підсудних ОСОБА_1 .( т.2 а.с. 20-21) та ОСОБА_5 .( т.2 а.с. 32-34), як на осіб, які відкрито викрали, належне йому майно, а при відтворенні обстановки та обставин події на місці розповів та показав де, коли і яким чином підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . відкрито викрали належне йому майно із застосуванням стосовно нього насильства, що зафіксовано протоколом ( т.2 а.с. 54-58).

Підсудний ОСОБА_1 показав, що він, ОСОБА_5 ., ОСОБА_2 . і ОСОБА_6 пішли на територію новобудови по вул. Кравчука. Він наніс 2-3 удари рукою в голову потерпілому ОСОБА_6 . На його вимогу останній віддав йому мобільний телефон. Намір пограбувати потерпілого виник на території новобудови. Телефон віддав ОСОБА_2 . і ОСОБА_4 ., які знали, що телефон крадений, вони його продали, а гроші використали всі разом.

Підсудний ОСОБА_5 . дав аналогічні з ОСОБА_1 . покази про обставини події. Крім того, показав, що він особисто наніс потерпілому ОСОБА_6 . три удари рукою в область голови і тулуба і на його вимогу потерпілий дав йому 10 грн. ОСОБА_2 . стояла поруч.

Підсудна ОСОБА_2 . суду показала, що коли вона підійшла, то ОСОБА_6 вже був побитий. ОСОБА_1 віддав їй мобільний телефон, повідомивши, що забрав його в потерпілого, а ОСОБА_5 . взяв в нього гроші. Вона і ОСОБА_4 . продали даний телефон, знаючи, що він крадений, гроші витратили всі разом.

Підсудна ОСОБА_4 . ствердила факт продажі з ОСОБА_2 . мобільного телефону, який дав їм ОСОБА_1 При цьому їй було відомо, що даний телефон викрадений. Гроші від реалізації телефону використали разом.

ІІ. По епізоду вчинення ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 . хуліганства, відкритого викрадення ОСОБА_1 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_2 . майна потерпілого ОСОБА_7 .із застосуванням насильства та заздалегідь не обіцяного його отримання та зберігання ОСОБА_4 .

Потерпілий ОСОБА_7 показав, що ввечері 10 жовтня 2008 року коли він разом з своїми знайомими прогулювався по вул. Гордіюк, до нього підійшов ОСОБА_1, який запитав його чому він кидав в якійсь автомобіль каміння, на що він відповів, що цього не робив. У відповідь на це останній наніс йому удар кулаком в обличчя . Зрозумівши, що ОСОБА_1 має на меті його побити, він почав втікати, але ОСОБА_1 наздогнав його і наніс удар коліном в живіт, від якого він знову впав, а підсудний почав наносити йому удари кулаками та ногами по голові та тулубу, від яких він закривався руками. В цей час він побачив, як до ОСОБА_1 . підбігли раніше незнайомі ОСОБА_3 . та ОСОБА_2 ., які також почали наносити йому удари ногами та руками. Під час його побиття він відчував, що його обшуковують. Нападники викрали в нього мобільний телефон, ключі з брелками, гаманець з грошима в сумі 3 грн. і кепку.

Пояснення потерпілого об’єктивно підтверджуються доказами по справі.

Згідно висновку судово - медичної експертизи від 20 листопада 2008 року за № 2386 ( т.1 а.с.151-153) потерпілому ОСОБА_7 . спричиненні легкі тілесні ушкодження у виді синяка, гематоми в ділянці правої орбіти, контузії легкої ступені правого ока з субконьюнктивальним крововиливом.

Підсудний ОСОБА_1 показав, що він дійсно наздогнавши потерпілого, вдарив його рукою в голову, від чого він впав. Підійшли ОСОБА_2 . і ОСОБА_3 ., які нанесли декілька ударів, в тому числі ногами, потерпілому, а він також наніс два-три удари ногою по тулубу. В ході побиття він запропонував пограбувати потерпілого, забрав в нього мобільний телефон і гроші, а також гаманець і кепку, які викинув. Телефон продала ОСОБА_2 . Гроші поділили між собою. Обшукували потерпілого всі.

Підсудні ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 . дали аналогічні з ОСОБА_1 . покази про обставини події. Крім того, ОСОБА_2 . показала, що вона особисто нанесла потерпілому один удар рукою по обличчю і два- ногою по тулубу. ОСОБА_3 . утримував потерпілого, а вона обшукувала його, виявила телефон. Продала викрадений телефон батькові, а перед тим дала його на використання ОСОБА_4 ., яка знала, що телефон крадений. Підсудний ОСОБА_3 . уточнив, що також наніс потерпілому декілька ударів.

В ході відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 . на місці розповіла та показала коли та яким чином вона разом з ОСОБА_1 ., ОСОБА_3 . та особою, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, нанесли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7 . та в подальшому відкрито викрали належне йому майно, що підтверджується протоколом ( т.1 а.с. 96-97).

Підсудна ОСОБА_4 . показала, що вона також нанесла ОСОБА_8 . один удар правою рукою по обличчю. ОСОБА_2 . і ОСОБА_1 дали їй в користування мобільний телефон та брелок, які були викрадені в потерпілого. Приблизно через 10 днів телефон ОСОБА_2 . забрала, а брелок вона добровільно видала працівникам міліції, що підтверджується протоколом ( т.1 а.с. 30).

Підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 . і ОСОБА_4 . не заперечили факту побиття потерпілого ОСОБА_7 . безпричинно.

Свідок ОСОБА_9 . показав, що був очевидцем, як незнайомий хлопець наніс удар коліном приблизно в область грудей ОСОБА_7 ., вдарив його по ногах, від чого потерпілий впав. Після чого, дана особа бив потерпілого ногами, на зауваження припинити протизаконні дії не реагував. Підійшов ще один незнайомий хлопець, який прогнав їх з місця події.

Свідок ОСОБА_10 дав аналогічні з свідком ОСОБА_9 покази про обставини події.

Свідок ОСОБА_11 . показав, що був очевидцем, як ОСОБА_1 наніс два удари ногою по тулубу ОСОБА_7 . та неодноразово кулаками.

Свідок ОСОБА_12 показав, що зустрівши ОСОБА_7 . на вулиці, побачив, що останній не міг йти, пояснив, що його побили і викрали мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_13 підтвердив факт продажі дочкою – підсудною ОСОБА_2 . йому телефону "Соні Еріксон", який в подальшому в нього вилучили працівники міліції.

Вина підсудних у вчиненому по даному епізоду підтверджується іншими доказами по справі, зокрема:

- протоколом огляду місця події, а саме, місцевості напроти магазину "Мінімаркет" та поблизу під’їзду № 5 по вул. Гордіюк,, 29 в м. Луцьку, де підсудні безпричинно побили потерпілого ОСОБА_7 ., а в подальшому відкрито викрали належне йому майно (т.1 а.с. 10-11);

- протоколом вилучення в ОСОБА_13 - батька підсудної ОСОБА_2 . мобільного телефону "Соні Еріксон", викраденого в потерпілого та проданого йому підсудною ( т.1 а.с. 114)

- протоколом огляду вилучених брелка та мобільного телефону "Соні Еріксон", викрадених в потерпілого ОСОБА_7 ., в якості речових доказів ( т.1 а.с. 192-194)

Суд не бере до уваги покази підсудних ОСОБА_1 . і ОСОБА_5 . про те, що вони не викрадали телефон і гроші з кишень в потерпілого ОСОБА_6 ., а також покази ОСОБА_1 ., ОСОБА_5 ., ОСОБА_3 . і ОСОБА_2 . про те, що вони попередньо не домовлялись про пограбування потерпілих, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами по справі. Крім того, в стадії досудового слідства підсудний ОСОБА_5 . ( а.с. 152 т.2) показав, що вчинити пограбування потерпілого ОСОБА_6 . запропонував ОСОБА_1 Після побиття потерпілого він заволодів його коштами, а ОСОБА_1 - мобільним телефоном. Дані покази він підтвердив і в ході відтворення обстановки та обставин події, що зафіксовано протоколом ( т.2 а.с. 49-53).

В судовому засіданні ОСОБА_5 . відмовився від даних показів, але не зміг пояснити причину цього.

Суд бере до уваги покази підсудного ОСОБА_5 ., дані в стадії досудового слідства, оскільки вони співпадають з поясненнями потерпілого і підтверджуються доказами по справі, а також пояснення потерпілого ОСОБА_6 . про викрадення підсудними ОСОБА_1 . і ОСОБА_5 з кишень його одягу телефону і грошей, оскільки причин для сумніву в достовірності даних пояснень в суду не має.

Потерпілого ОСОБА_7 пограбувати також запропонував ОСОБА_1, що він підтвердив в судовому засіданні.

Крім того, попередній зговір підсудних ОСОБА_1 ., ОСОБА_5 ., ОСОБА_3 . і ОСОБА_2 . підтверджується їх послідовними і злагодженими діями, направленими на пограбування потерпілих.

Вищезазначені покази, підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_5 ., ОСОБА_3 . і ОСОБА_2 ., на думку суду, дали з метою зменшити міру своєї відповідальності за вчинене.

Оскільки підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 . заперечують факт перебування їх в нетверезому стані, а медичне освідування на предмет наявності алкоголю на момент вчинення інкримінованих їм діянь не проводилось, то на думку суду, таку обтяжуючу обставину, як перебування їх в стані алкогольного сп’яніння з обвинувачення слід виключити.

Оцінюючи всі зібрані і досліджені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 . своїми умисними діями, спрямованими на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчиненими групою осіб, вчинили злочин, передбачений ч.2 ст. 296 КК України.

Крім того, підсудні ОСОБА_1, ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_5 . вчинили злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, оскільки вони умисно відкрито викрали чуже майно, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров"я потерпілого, а ОСОБА_1, крім того, повторно.

Крім того, підсудні ОСОБА_2 . та ОСОБА_4 . своїми умисними діями, спрямованими на заздалегідь необіцяне отримання, зберігання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, вчинили злочин, передбачений ст. 198 КК України.

Згідно актів наркологічної експертизи ОСОБА_3 .( т.1 а.с. 203), ОСОБА_1 ( т.1 а.с. 227), ОСОБА_2 . ( т.2 а.с. 88), ОСОБА_4 . ( т.2 а.с. 100) епізодично вживають алкоголь, примусового протиалкогольного лікування не потребують. Відповідно до акту амбулаторної, комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ( т. 1 а.с. 239-240) ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованих йому дій не виявляв та не виявляє на даний час ознак будь-якого психічного розладу, міг і може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, однак виявляє схильність до часткової втрати контролю над власними імпульсами, що могло бути спричинене вживанням алкоголю; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, те, що злочини відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, особи підсудних, зокрема, те, що ОСОБА_4 . не працює і не навчається, а ОСОБА_1 - притягувався до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_5 . добровільно відшкодував збитки і потерпілий не має до нього претензій.

Обтяжуючих покарання підсудних обставин по справі суд не вбачає.

Пом’якшуючою покарання підсудної ОСОБА_4 . обставиною справи є її щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_5 . вже був судимий за вчинення злочину, звільнений від покарання з іспитовим строком, але належних висновків з цього не зробив, а знову вчинив аналогічний злочин, що відноситься до категорії тяжких, не працює, задовільно характеризується, суд приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Тому йому слід призначити покарання в межах санкції ст. 186 ч.2 КК України– позбавлення волі.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_4 . вперше притягуються до кримінальної відповідальності, ОСОБА_3 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_1 вчинили злочин будучи неповнолітніми, а ОСОБА_3 ., ОСОБА_2 ., - і є неповнолітніми, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .- навчаються, ОСОБА_3 . – працює, ОСОБА_1, ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 .- позитивно характеризуються, а ОСОБА_2 .- задовільно, а крім того, роль кожного у вчиненні злочинів, те, що ОСОБА_1 виховується старшим братом, а не батьками, думку потерпілих, які просять суворо не карати підсудних ОСОБА_1 . та ОСОБА_3 ., які відшкодували спричиненні збитки, думку представника служби в справах дітей про умовне покарання, суд приходить до висновку, що їх виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Тому підсудним ОСОБА_1 ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 . та ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкцій статтей КК України (2341-14) , за якими вони притягуються до кримінальної відповідальності – позбавлення волі, із застосуванням до всіх підсудних ст. 75 КК України, а стосовно ОСОБА_3 ., ОСОБА_2 . та ОСОБА_1 ., крім того, ст. 104 КК України – звільнивши підсудних від покарання з випробуванням і виконанням певних обов"язків згідно ст. 76 КК України.

Цивільний позов, згідно ст. ст. 23, 1167 ЦК України і ст. 328 КПК України слід задовольнити. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, всі обставини справи, слід стягнути з ОСОБА_2 . у відшкодування моральної шкоди в користь ОСОБА_14 . в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 . -1000 грн., оскільки на думку суду, підсудна своїми неправомірними діями спричинила потерпілому певні моральні страждання, які заключаються, зокрема, в психологічному стресі, фізичному болі, порушенні життєвих зв’язків.

В разі недостатності доходів в неповнолітньої ОСОБА_2 . всі стягнення покласти на її законного представника – ОСОБА_13

Речові докази, згідно ст. 81 КПК України: брелок до ключів та мобільний телефон "Соні Еріксон" - залишити за належністю володільцю - потерпілому ОСОБА_7 .

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 296 ч.2 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 ( п’ять) років;

за ст. 296 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 ( три) роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 . покарання – 5 ( п’ять) років позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 198, 296 ч.2 КК України та призначити їй покарання:

за ст. 186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки;

за ст. 198 КК України у виді позбавлення волі строком на 2( два) роки;

за ст. 296 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 ( два) роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_2 . покарання – 5 ( п’ять) років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 296 ч.2 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки;

за ст. 296 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 ( два) роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання – 4 ( чотири) роки позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 198, 296 ч.2 КК України та призначити їй покарання:

за ст. 198 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 ( два) роки;

за ст. 296 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 ( один) рік.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 . покарання – 2 ( два) роки позбавлення волі.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Строк покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з 29 квітня 2009 року, зарахувавши в зазначений термін період його затримання з 24 по 27 листопада 2008 року включно.

В строк покарання засудженим ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_2 . зарахувати період їх затримання з 04 по 07 листопада 2008 року включно кожному.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити засуджених ОСОБА_1 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_2 ., ОСОБА_4 . кожного з них, від відбуття призначеного за даним вироком покарання, якщо ОСОБА_1, ОСОБА_3 ., ОСОБА_2 протягом двох років кожен, а ОСОБА_4 . протягом одного року не вчинять нового злочину та виконають покладені на них згідно ст. 76 КК України обов"язки : не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця роботи, проживання та навчання; періодично з"являтись для реєстрації в зазначені органи.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_2 ., ОСОБА_4 . до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд, а ОСОБА_5 - змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту із залу суду.

Цивільний позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 . у відшкодування моральної шкоди в користь ОСОБА_14 . в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 . -1000 грн.

В разі недостатності доходів в неповнолітньої ОСОБА_2 . всі стягнення покласти на її законного представника – ОСОБА_13

Речові докази: брелок до ключів та мобільний телефон "Соні Еріксон" - залишити за належністю володільцю - потерпілому ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляції через Луцький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_5 в зазначений термін з дня отримання копії вироку.