У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.,
суддів
Жука В.Г. і Лавренюка М.Ю.,
за участю прокурора захисника засудженої потерпілої
Опанасюка О.В., ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні 16 серпня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргою засудженої
ОСОБА_1та поданням заступника прокурора Херсонської області на
вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 26 червня 2006
року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі з конфіскацією майна;
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2,
раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 15 серпня
2006 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2визнано винними у вчиненні злочинів за
таких обставин.
У вересні 2004 року ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_3 виїхати до
Туреччини для заняття проституцією, на що вона погодилась,
приховуючи той факт, що вона буде продана сутенерам для
сексуальної експлуатації. 22.09.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3
виїхали до Стамбулу, де остання була продана ОСОБА_2 з метою
подальшої сексуальної експлуатації за 500 доларів США та мобільний
телефон "Самсунг Е-710".
Таким же способом у березні - травні 2005 року ОСОБА_1
продала у Туреччину з метою подальшої сексуальної експлуатації
ОСОБА_2 за 600 доларів США, 500 доларів США, 450 доларів США
відповідно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Крім того, у травні 2005 року ОСОБА_1 намагалася продати до
Туреччини з метою подальшої сексуальної експлуатації ОСОБА_7.
Проте не змогла довести свій умисел до кінця з незалежних від неї
причин, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 були затримані при проходженні
прикордонного контролю та перетині державного кордону.
У касаційному поданні порушується питання про скасування
судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у
зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону,
істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а також
невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам
засуджених. На думку автора подання, суд при розгляді справи по
епізоду причетності ОСОБА_2 до продажу ОСОБА_6 з метою подальшої
сексуальної експлуатації допустив неповноту та однобічність в
дослідженні матеріалів справи. Виключаючи епізод з обвинувачення
ОСОБА_2 щодо продажу ОСОБА_6, суд в порушення вимог ст. 334 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
не мотивував своє рішення щодо виключення
зазначеного епізоду. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено
занадто м'яке покарання, недостатньо враховано ступінь тяжкості
злочину.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 порушує питання зміну
судових рішень та просить перекваліфікувати її дії на ч. 5 ст. 27
і ст. 303 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. зазначає, що непричетна до
торгівлі людьми.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання та
заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженої
ОСОБА_1, засуджену ОСОБА_2, захасника ОСОБА_8, які заперечували
проти подання прокурора, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів
вважає, що подання і скарга задоволенню не підлягають з таких
підстав.
Прокурор вважає, що призначене покарання засудженим є занадто
м'яким, однак переконливих аргументів про те, що призначене
покарання є занадто м'яким у поданні не наведено.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше судимі не були, щиро розкаялися у
скоєних злочинах, сприяли розкриттю злочинів, характеризуються
вони позитивно. Крім того, суд врахував стан здоров'я ОСОБА_2, що
вона має неповнонолітню дитину у віці до 10 років, а ОСОБА_1 має
на утриманні дитину у віці 1 рік та хворого батька, від злочину
тяжких наслідків не настало. За таких обставин суд дійшов
правильного висновку про можливість застосування до обох
засуджених ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначив покарання
нижче від найнижчої межі ніж це передбачено законом.
За таких обставин призначене судом покарання обом засудженим
вважати необгрунтовано м'яким підстав немає.
Не заслуговують на увагу і доводи подання про те, що суд
допустив неповноту та однобічність в дослідженні матеріалів справи
при розгляді епізоду щодо причетності ОСОБА_2 до продажу ОСОБА_6 з
метою подальшої сексуальної експлуатації.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 свою вину по
зазначеному епізоду не визнала, а інших доказів, що підтверджують
її вину в ході судового слідства не здобуто.
Крім того, від час судового розгляду потерпіла ОСОБА_6
показала, що їй працівники міліції запропонували написати заяву на
ОСОБА_2 і цю заяву їй продиктували хоча це не відповідало
дійсності. На той момент вона знаходилася в шоковому стані (а.с.
327).
Посилання засудженої ОСОБА_1 на те, що її дії неправильно
кваліфіковані за ч. 1 ст. 149 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
безпідставні
оскільки з матеріалів справи вбачається, що її умисел був
направлений на неодноразове переміщення дівчат за кордон з метою
подальшої сексуальної експлуатації, що підтверджується показаннями
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, свідка
ОСОБА_9.
Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
касаційні подання заступника прокурора Херсонської області та
скаргу засудженої ОСОБА_1залишити без задоволення.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 26 червня
2006 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15
серпня 2006 року щодо ОСОБА_1та ОСОБА_2залишити без зміни.
Судді:
А.I. Редька В.Г. Жук М.Ю. Лавренюк