У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Лавренюка М.Ю., Скотаря А.М.
за участю прокурора Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 серпня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на
ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2004 року щодо
ОСОБА_1
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 9 вересня
2003 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1народження, уродженця м. Благовіщенська Амурської
області, раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення
злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на
підставі п. "г" ст. 1 Закону України "Про амністію" ( 1131-15 ) (1131-15)
від 11.07.2003 р., а справу щодо нього закрито.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2004 року
зазначену постанову залишено без зміни.
Згідно з цією постановою ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні
18 вересня 2002 року вбивства ОСОБА_3 через необережність.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати
ухвалу апеляційного суду і направити справу щодо ОСОБА_1 на нове
розслідування. Мотивує тим, що під час розгляду справи в суді
першої інстанції вона заявляла клопотання про повернення справи на
додаткове розслідування, оскільки, на її думку, ОСОБА_1 вчинив
умисне вбивство ОСОБА_3 і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст.
115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що виключає застосування до нього
амністії. Апеляційний суд, розглядаючи справу за її апеляцією, не
перевірив викладені у ній доводи про наявність підстав для
застосування до ОСОБА_1 кримінального закону про більш тяжкий
злочин, і залишив її без задоволення, не вмотивувавши своє рішення
належним чином.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що
касаційну скаргу потерпілої необхідно задовольнити частково,
ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
в ухвалі
апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого
рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави,
через які апеляцію визнано необгрунтованою.
Ці вимоги закону апеляційним судом не виконано.
Так, з матеріалів даної кримінальної справи вбачається, що до
початку її розгляду по суті потерпіла ОСОБА_2 звернулася до суду
першої інстанції з клопотанням про повернення справи на додаткове
розслідування у зв'язку з наявністю, на її думку, підстав для
кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(т. 1, а. с. 355-356).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 28
листопада 2002 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні зазначеного
клопотання у зв'язку з його передчасністю (т. 1, а. с. 363).
Під час судового слідства у справі щодо ОСОБА_1 потерпіла
ОСОБА_2 знову звернулася до суду з клопотанням про повернення
справи на додаткове розслідування з тих же підстав, але це
клопотання не було розглянуто судом (т. 2, а. с. 34-37).
Постановою від 9 вересня 2003 року суд, розглянувши
клопотання підсудного ОСОБА_1 про застосування до нього амністії,
звільнив його від кримінальної відповідальності за вчинення
інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на підставі п. "г" ст. 1 Закону України "Про
амністію" ( 1131-15 ) (1131-15)
від 11.07.2003 р. і закрив кримінальну
справу щодо нього.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, потерпіла ОСОБА_2 в
порядку п. 9 ч. 1 ст. 348 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
подала до
апеляційного суду апеляцію в межах вимог, заявлених нею в суді
першої інстанції, в якій просила судове рішення у справі щодо
ОСОБА_1 скасувати і направити справу на додаткове розслідування
оскільки, на її думку, ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство і його дії
слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що
виключає застосування до нього амністії.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
апеляційний суд скасовує постанову і повертає справу на додаткове
розслідування у випадках, якщо є підстави для застосування
кримінального закону про більш тяжкий злочин, якщо з цих підстав
була подана апеляція потерпілого.
Як убачається з ухвали апеляційного суду, залишаючи апеляцію
потерпілої ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд всупереч
вимогам ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
обмежився лише перевіркою
наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної
відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого ч.1 ст.
119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, внаслідок акту амністії, але залишив
поза увагою і не перевірив її доводи про наявність підстав для
кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
яка виключає застосування до нього амністії.
Тому ухвала апеляційного суду у даній справі підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд,
під час якого апеляційному суду необхідно розглянути справу
відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обгрунтоване
рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2. задовольнити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Харківської області від 15 квітня 2004 року щодо
ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд
в той же апеляційний суд в іншому складі суду.
Судді:
Селівон О.Ф. Лавренюк М.Ю. Скотарь А.М.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф. Селівон