Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Мороза В.Ф. Голяшкіна О.В.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі № 214/8024/15-а (2-а/214/29/16) за позовом ОСОБА_4 до Криворізької міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Криворізької міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмежень середньоденного доходу з якого сплачено страхові внески, передбачених абзацом 5 та 7 пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 (1266-2001-п) , при призначенні ОСОБА_4 допомоги по тимчасовій непрацездатності, внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною;

- скасувати наказ відповідача № 111-ос "Про відмову в здійсненні перерахунку допомог по тимчасовій непрацездатності за кошти Фонду добровільно застрахованій особі ОСОБА_4." від 06.04.2015 року, зобов'язати провести відповідний перерахунок допомог по тимчасовій непрацездатності, внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 бере участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням на добровільних засадах та перебуває на обліку в Криворізькій міжрайонній виконавчій дирекції ФССзТВП на підставі типового договору № 53 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно листків непрацездатності ОСОБА_4 перебувала на лікарняному у період з 02.06.2011 року по 31.12.2013 року.

Згідно наказів Криворізької міжрайонної виконавчої дирекції № 277 від 31.08.2011 р., № 351 від 26.10.2011 р., № 352 від 26.10.2011 р., № 392 від 16.11.2011 р., № 393 від 16.11.2011 р., № 141-ос від 13.04.2012 р., № 176-ос від 16.05.2012 р., № 289-ос від 18.07.2012 р., № 93-ос від 07.03.2013 р., № 341-ос від 23.08.2013 р. № 342-ос від 23.08.2013 р., № 349-ос від 30.08.2013 р., № 441-ос від 15.11.2013 р., № 440-ос від 15.11.2013 р., № 484-ос від 13.12.2013 р., № 485-ос від 13.12.2013 р., № 40-ос від 14.02.2014 р. ОСОБА_4 призначено та виплачено допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років.

Не погодившись з розміром призначених та виплачених допомог, позивач звернулась до директора Криворізької міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з проханням переглянути накази Криворізької МрВД та зробити перерахунок допомог.

Наказом відповідача № 111-ос від 06.04.2015 р. позивачу відмовлено в здійсненні перерахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною за листками непрацездатності, відповідачем неправомірно застосовано обмеження середньоденного доходу, з якого сплачено страхові внески, вказані в абз.5, 7 п.14 Порядку № 1266 (1266-2001-п) , оскільки вказане обмеження застосовується лише при призначенні допомоги по вагітності та пологам.

Між тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що абз.5, 7 п.14 Порядку № 1266 (1266-2001-п) жодних виключень щодо застосування обмеження до будь-яких страхових виплат або окремих категорій осіб не передбачено. Крім того, правомірність застосування відповідачем даної законодавчої норми при визначенні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок хвороби та допомоги по догляду за хворою дитиною, підтверджено листами Міністерства соціальної політики України від 12.09.2013 року № 499/18/99-13 та від 27.02.2015 року № 136/18/99-15.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

На час виникнення спірних правовідносин, питання у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням регулювались Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (2240-14) .

Відповідно до ст.1 Закону № 2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з ст.4 Закону № 2240 особи, які застраховані на добровільних засадах у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та фізичні особи (підприємці, що сплачують єдиний податок (крім осіб, які знаходились у страхових випадках, передбачених цим Законом, або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків (встановленого розміру єдиного податку) не менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.

Обов'язковою вимогою, що забезпечує реалізацію права зазначеним вище осіб на матеріальне забезпечення у разі настання страхового випадку є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку передбаченому ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 отримала право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги, в тому числі, на допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травм, не пов'язаних з нещасним випадком на виробництві (включаючи догляд за хворою дитиною) на підставі договорів від 02.06.2011 року № 13 та від 01.06.2012 року № 53 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та на підставі заяви про взяття на облік як страхувальника, поданої до Криворізької МрВД.

Відповідно статті 53 Закону № 2240 при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 53 Закону № 2240 постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (1266-2001-п) затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Так, для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності ОСОБА_4 застосовано пункти 4, 8, 9, 14, 20 Порядку № 1266 (1266-2001-п) . При цьому, застосування пунктів Порядку № 1266 (1266-2001-п) , окрім 14, не оспорюється.

Пунктом 14 Порядку № 1266 (1266-2001-п) визначено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески:

- на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (у частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності), і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, в частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

- на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням) - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, для осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), та для добровільно застрахованих осіб та осіб, які сплачують єдиний податок за усіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування" (приклад наведено у додатку 1). Для військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, календарні дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами з розрахункового періоду не виключаються;

- на кількість календарних днів у розрахунковому періоді - за страхуванням на випадок безробіття для осіб, які виконували роботи (надавали послуги) згідно з цивільно-правовими договорами (приклад наведено у додатку 1).

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну суму (граничну величину) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески, в розрахунку на один день (годину), яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду:

- на норму робочого часу цього місяця - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (у частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності), і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, в частині розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавців;

- на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) - для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, за страхуванням на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями умов праці не піддається точному обліку, осіб, які робочий час розподіляють на свій розсуд (робота вдома, страховий агент тощо), для добровільно застрахованих осіб та осіб, які сплачують єдиний податок за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, пункт 14 Порядку формально поділяється на дві частини: до першої відносяться абзаци з першого по четвертий (включно) - це механізм обчислення середньоденної заробітної плати для конкретних суб'єктів страхування та видів страхування; до другої - абзаци з п'ятого по сьомий (включно) - це параметри, календарні чи робочі дні, на які ділиться середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для встановлення вищезазначеного обмеження в залежності від видів страхових виплат.

Поряд з цим, як вбачається з абз.5 та 7 п.14 Порядку № 1266 (1266-2001-п) зазначене обмеження застосовується для обчислення страхових виплат всім категоріям застрахованих осіб за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції про помилковість висновку суду першої інстанції, що обмеження, вказане в абз.5, 7 п.14 Порядку № 1266 (1266-2001-п) застосовується лише при призначенні допомоги по вагітності та пологах.

Крім того, є необґрунтованим висновок суду першої інстанції, що для добровільно застрахованих осіб цим Порядком передбачено механізм розрахунку тільки допомоги по вагітності та пологах, а механізм розрахунку інших видів допомоги не визначено, оскільки останнє взагалі унеможливлює надання добровільно застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи по догляду за хворою дитиною, що порушує право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

За таких обставин, колегія суддів підтримує висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій відповідача при визначенні розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною за листками непрацездатності ОСОБА_4

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.