Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Кримінального касаційного суду:

головуючого - Лагнюка М.М.,

суддів: Короля В.В. та Огурецького В.П.,

розглянувши клопотання потерпілого ОСОБА_1 та касаційну скаргу на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року щодо виправданого ОСОБА_2,

вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_2

виправдано за частиною 1 статті 286 КК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року щодо виправданого ОСОБА_2 залишено без зміни.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень потерпілий обґрунтовує тим, що розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції відбувся без його участі, а ухвала апеляційного суду не надходила до нього поштовим зв'язком. Про постановлення ухвали апеляційного суду він дізнався лише наприкінці вересня 2017 року.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Вказує, на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, невиконання судами вказівок рішення суду касаційної інстанції та на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам кримінального процесуального закону.

Перевіривши доводи потерпілого у клопотанні про поновлення йому строку на касаційне оскарження судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне його поновити.

Зокрема, із наданої Голосіївським районним судом м. Києва інформації вбачається, що копія ухвали Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року учасникам судового провадження не надсилалась. Про дату та час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, а саме 20 грудня 2016 року, повідомлявся лише представник потерпілого ОСОБА_3

Одночасно, перевіривши касаційну скаргу потерпілого, колегія суддів вбачає, що він не дотримався вимог статті 427 КПК України при подачі скарги.

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 427 КПК України у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування, визначених у статті 438 КПК України.

Згідно із частиною 1 статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді може бути лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, при вирішенні питання про наявність яких суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.

В той час, як у частині 1 статті 433 КПК України визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до якої суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як убачається зі змісту касаційної скарги потерпілий зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як то: суперечності у показаннях свідків, їх сумнівність та незгода з ними, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, тощо, що в силу вимог статті 438 КПК не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції та не є підставами для скасування судових рішень вказаним судом.

Крім того, потерпілий залишив без належного обґрунтування його посилання на неврахування судами вказівок суду касаційної інстанції. Зокрема, не зазначено в чому саме не виконано вказівки, дату судового рішення суду касаційної інстанції, тощо.

Крім того, касаційну скаргу від 15 грудня 2017 року потерпілий адресував до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, тоді як, у відповідності до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року (2147а-19) ), судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Враховуючи наведене та керуючись статтею 5, частиною 1 статті 429 КПК України, колегія суддів

клопотання потерпілого ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на касаційне оскарження вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року щодо виправданого ОСОБА_2.

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року щодо виправданого ОСОБА_2 залишити без руху, надавши йому десятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.