Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Олексієнка М.М.,

Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), Дніпропетровського окружного адміністративного суду про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, звернулись до суду з адміністративним позовом, з врахуванням уточнень, в якому просили: визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо нездійснення дій з перерахування коштів, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по день винесення рішення включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій в статус суддів" (в редакції у відповідності до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) ); зобов'язати ДСА України здійснити дії з перерахування коштів, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу, на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до сатті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 26 березня 2015 року по день винесення рішення включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції у відповідності до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) ); визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського окружного адміністративного суду в частині не нарахування та невиплати позивачам заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по день винесення рішення включно, відповідено до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції у відповідності до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) ; зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд зробити позивачам перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26 жовтня 2014 року) та за період з 29 березня 2016 року по день винесення рішення включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції у відповідності до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) ) та виплати її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, перерахунок та виплату заробітної плати, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу працівника апарату суду за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року включно, відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI, із змінами, внесеними Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (1697-18) та за період з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ (2453-17) ), в редакції Закону України "Про забезпечення праіва на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року (192-19) № 192-VІІ, з урахуванням усіх надбавок, залежно від розміру посадового окладу.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновків про задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_2, з 16 жовтня 2014 року працює на посаді помічника судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

ОСОБА_3 з 10 жовтня 2014 року працює на посаді помічника судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

ОСОБА_4 з 13 листопада 2013 року працює в Дніпропетровському окружного адміністративного суді, з 20 травня 2014 року на посаді секретаря судового засідання.

ОСОБА_5 з 18 грудня 2013 року працює в Дніпропетровському окружному адміністративному суді на посаді секретаря судового засідання.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення нарахування та виплати позивачам заробітної плати у період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року та з 29 березня 2015 року, виходячи з розміру посадового окладу в розмірі 1218 грн здійснено відповідачами відповідно до норм чинного законодавства України. Крім того, вказує, що ДСА України може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці та не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, а саме без збільшення видатків з Державного бюджету України здійснювати перерахунок посадового окладу позивачів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про прокуратуру" (1697-18) ), а з 29 березня 2015 року по 9 вересня 2015 року відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" (192-19) ).

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (1697-18) (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ), яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII (1697-18) Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ (2453-17) .

З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ (192-19) затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ (2453-17) , у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ (192-19) Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР (108/95-ВР) ), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (2456-17) (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ (2453-17) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII (1697-18) та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ (192-19) обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Враховуючи наведене, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (719-18) та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2016 року (справа № 820/4648/15).

З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.