ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 754/1559/21
Провадження № 51 - 1386 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020105030002309 від 09 грудня 2020 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2021 року за ст. 185 ч. 2 КК України
до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, звільненого 18 лютого 2021 року по відбуттю покарання,
за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року
ОСОБА_6 засуджено:
- за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі
на строк 2 роки;
- за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк
2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_6 08 грудня 2020 року о 12 годині 22 хвилини намагався повторно таємно викрасти з торгівельного центру "МЕТРО" на вул. Сержа Лифаря, 2-а
в м. Києві належні ТОВ "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" 13 плиток шоколаду загальною вартістю 817,28 грн, однак не довів свої злочинні дії до кінця з причин, які не залежали від волі засудженого, оскільки після проходження касової зони
при виході з магазину його затримали працівники охорони.
Він же 05 січня 2021 року о 13 годині 52 хвилини повторно таємно викрав
з магазину "Єва" на вул. Лаврухіна, 9 в м. Києві належні ТОВ "РУШ" 3 упаковки прального засобу загальною вартістю 933,60 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва
від 25 березня 2021 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 з врахуваннямзмін до неї просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження стосовно
ОСОБА_6 за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України закрити на підставі
ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України (4651-17) у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Зазначає, що Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі - Закон № 3886-IX) викладено у новій редакції ст. 51 КУпАП та змінено розмір дрібного викрадення чужого майна з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
(станом на 01 січня 2021 року це 2 270 грн). Враховуючи те, що у кримінальному законі не визначено розмір кримінально-караного викрадення чужого майна, така зміна в КУпАП (80731-10) є зміною кримінального законодавства, яка пом`якшує або скасовує кримінальну відповідальність особи, а тому Закон № 3886-IX має зворотну дію
в часі і поширюється на діяння ОСОБА_6, вчинені ним 08 грудня 2020 року
(замах на крадіжку майна вартістю 817,28 грн) та 05 січня 2021 року (крадіжка майна вартістю 933,60 грн).
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження
не надходило.
Від захисника ОСОБА_7 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України (4651-17) , проти чого засуджений не заперечує.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу, з урахуванням поданих змін, обґрунтованою і просила її задовольнити.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заперечував проти задоволення зміненої касаційної скарги прокурора, своє клопотання підтримав і просив закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі, передбаченій ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України (4651-17) .
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи прокурора про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння
є обґрунтованими з огляду на таке.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі - Закон № 3886-IX) внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) (далі - КУпАП (80731-10) ), зокрема до ст. 51 КУпАП, якими змінено в бік збільшення
(до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) поріг відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду
від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 міститься висновок
про застосування норми права: "Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений
ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України (2755-17) .
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими
для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння".
Сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 185 КК України, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України (2755-17) для відповідного року (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) ).
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму
для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом
на 01 січня звітного податкового року.
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 визнаний судом винуватим
і засуджений за вчинення 08 грудня 2020 року закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна загальною вартістю 817,28 грн, повторно, та таємне викрадення чужого майна загальною вартістю 933,60 грн, яке він вчинив 05 січня 2021 року.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 102 грн, тобто 50 відсотків від його розміру дорівнювали 1 051 грн, а станом
на 01 січня 2021 року - 2 270 грн, відповідно 50 відсотків від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб дорівнювали 1 135 грн.
Відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України (2755-17)
на момент вчинення ОСОБА_6 у 2020 році злочину, передбаченого
ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила 2 102 грн
(1 051 ? 2 = 2 102). При цьому станом на час вчинення засудженим у 2021 році злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила 2 270 грн
(1 135 ? 2 = 2 270).
Отже, вартість майна, яке ОСОБА_6 намагався викрасти 08 грудня 2020 року,
та викрав 05 січня 2021 року була меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 ч. 2 КК України.
За приписами ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України (4651-17) кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ст. 284 ч. 7 абз. 5 КПК України (4651-17) ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України (4651-17) , постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
За статтею 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно з положеннями ст. 434 ч. 1 КПК України, касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 32 цього Кодексу. Взявши до уваги позицію засудженого під час розгляду провадження в порядку, передбаченому ст. 479-2 ч. 3 КПК України, суд касаційної інстанції при цьому має керуватися ст. 440 КПК України.
За приписами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу
і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи позицію засудженого, який не заперечував проти закриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, та встановлення судом вчинення ОСОБА_6 діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, наявні підстави для закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України (4651-17) .
Таким чином, кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України на підставі ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України (4651-17) підлягає закриттю, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Крім того, згідно зі ст. 433 ч. 2 КПК України суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Зважаючи на те, що в касаційній скарзі прокурор просив скасувати лише ухвалу апеляційного суду, а за результатами касаційного розгляду встановлено підстави для закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 ч. 1 п. 4-1, ст. 440 КПК України, крім ухвали апеляційного суду скасуванню в порядку ч. 2 ст. 433КПК України підлягає також і вирок місцевого суду.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції та вирок місцевого суду в порядку ст. 433 ч. 2 КПК України - скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року в порядку
ст. 433 ч. 2 КПК України та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня
2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6
за ст. 15 ч. 2, ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 2 КК України закрити на підставі
ст. 284 ч. 1 п. 4-1 КПК України (4651-17) , оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3