Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 25 січня 2011 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2010 року,

старшим слідчим прокуратури м. Луцька від 19 лютого 2010 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України

Відповідно до постанови старшого слідчого прокуратури м. Луцька, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді старшого державного виконавця ПВ ДВС ЛМУЮ, будучи представником влади, протягом вересня-листопада 2008 року, умисно, зловживаючи владою, діючи в особистих інтересах - з метою виконання меншого об’єму покладеної на нього роботи, її полегшення, а також в інтересах третіх осіб – боржників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 використав надану йому владу всупереч інтересам служби, а саме: в порушення вимог ст.ст. 4, 5, 16. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) склав завідомо неправдиві офіційні документи – Акти державного виконавця, в які вніс завідомо неправдиві відомості про те, що він нібито в присутності понятих здійснив виїзди за адресами боржників і виявив, що вони там прописані, але фактично не проживають, і що майна, на яке можна звернути стягнення ним не виявлено. У вказані акти ОСОБА_2 записав своїх знайомих та розписався замість них. У подальшому ОСОБА_2 на підставі зазначених підроблених Актів державного виконавця умисно, діючи всупереч інтересам служби в особистих інтересах та інтересах третіх осіб, склав завідомо неправдиві постанови "Про повернення виконавчих документів" і після їх затвердження начальником ПВ ДВС ЛМУЮ виконавчі документи – постанови ВДАІ (з обслуговування м. Луцька) УМВС України у Волинській області про накладення штрафів на громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 були повернуті стягувачу без виконання. В результаті таких дій старшого державного виконавця ПВ ДВС ЛМУЮ ОСОБА_2 вищевказані боржники уникли відповідальності за скоєні ними адміністративні правопорушення, чим було завдано істотної шкоди державі у вигляді підриву авторитету органу державної влади – Державної виконавчої служби.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2010 року скарги адвокатів ОСОБА_22 та ОСОБА_1 задоволено. Постанову старшого слідчого прокуратури м. Луцька від 19 лютого 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, скасовано.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2010 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень, вважаючи, що суд безпідставно скасував постанову про порушення кримінальної справи та розглянув ті питання, які не підлягають розгляду у справах про оскарження постанов про порушення кримінальної справи, дійшовши необґрунтованого висновку про те, що не було приводів та підстав для порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора Пересунька С.В., який підтримав касаційне подання та просив скасувати судові рішення, пояснення захисника ОСОБА_1, який вважав постанову та ухвалу апеляційного суду законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, порушеної щодо щодо ОСОБА_2 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, місцевий суд у постанові зазначив, що у прокурора не було приводів і підстав до порушення кримінальної справи, оскільки, як зрозуміло зі змісту постанови, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочинів, передбачений ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Апеляційний суд Львівської області залишив це рішення без зміни.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд відповідно до вимог ст. 2368 КПК України повинен перевірити, чи були у прокурора приводи і підстави для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що послугували підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи, а також додержання при цьому вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України. Разом із тим цей закон не дає права суду розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які мають вирішуватися судом при розгляді справи по суті.

Однак, як убачається зі справи, навівши у постанові вказані положення закону, суд не дотримався їх.

Висновки місцевого суду щодо відсутності у діях ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, є передчасними, оскільки на даній стадії розгляду справи це питання судом не мало розглядатися.

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий суд вийшов за межі своїх повноважень, розглянувши ті питання, які досліджуються під час розгляду справи по суті.

Допустивши зазначені помилки, суд першої інстанції прийняв передчасне і необґрунтоване рішення про скасування постанови старшого слідчого прокуратури м. Луцька від 19 лютого 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

Апеляційний суд при розгляді апеляції прокурора залишив поза увагою допущені судом порушення кримінально-процесуального закону.

Із огляду на наведене, зазначені судові рішення постановлені з порушенням закону, тому вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду скарга адвокатів ОСОБА_22 та ОСОБА_1 має бути перевірена з дотриманням вимог закону. Залежно від встановленого повинно бути прийняте законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (у редакції законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-ІV від 12 січня 2006 року (3323-15) ), п. 2 розділу ХIII Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2010 року про скасування постанови старшого слідчого прокуратури м. Луцька від 19 лютого 2010 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за фактом зловживання службовим становищем та службового підроблення за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2010 року, якою залишено без зміни рішення суду першої інстанції - скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд у той же районний суд.