Окрема думка

судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

ОСОБА_1

справа № 372/341/21

провадження № 51-7753 км 23

17 жовтня 2024 року колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі головуючої ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було розглянуто у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_5 в кримінальне провадження № 12020110000000875від 06 серпня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

За результатами касаційного розгляду касаційну скаргу захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, було залишено без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_5 - без зміни.

З вищенаведеним рішенням колегії суддів суду касаційної інстанції частково не погоджуюсь з огляду на таке.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) )).

За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення місцевого суду з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Зі змісту положень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, вбачається, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала суду апеляційної інстанції - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Тобто, суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.

Крім того, звертаю увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд.

Однак, на мою думку, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.

Як убачається з вироку, ОСОБА_5 судом першої інстанції було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Не погоджуючись з таким рішення місцевого суду, захисник ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, оскаржив його в апеляційному порядку.

Зі змісту апеляційної скарги захисника вбачається, що останній, серед іншого, посилався на те, що:

- висновок місцевого суду про порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (далі- ДТП) та її наслідками, не відповідає закону, оскільки керування транспортним засобом у стані сп`яніння не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП, при цьому стан сп`яніння не охоплюється об`єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК, і при призначенні покарання може враховуватися як обставина, яка обтяжує покарання;

- висновок щодо результатів медичного огляду від 06 серпня 2020 року та акт медичного огляду, згідно з якими ОСОБА_5 перебуває у стані амфетамінового сп`яніння, не доводять поза розумним сумнівом, що останній перебував у стані наркотичного сп`яніння, при цьому згідно Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" (60/95-ВР) та постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2020 року № 770, амфетамін віднесено до психотропних речовин, а не до наркотичних засобів, у зв`язку чим, застосувавши до ОСОБА_5 п. 13 ч. 1 ст. 67 КК як обставину, яка обтяжує покарання, місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

- на підтвердження процесуальних витрат на правову допомогу адвокатом ОСОБА_6 не надано жодного доказу;

- вимога про солідарне стягнення з відповідачів процесуальних витрат на правову допомогу суперечить вимогам статей 91, 124 КПК, що узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18;

- у вироку місцевого суду не зазначено на користь потерпілої ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн;

- зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається, що було розглянуто клопотання про звільнення від сплати процесуальних витрат на правову допомогу;

- виявлено неодноразове дублювання чеків та накладних, що впливає на загальну суму позовних вимог;

- не враховано перерахованих ОСОБА_5 на лікування ОСОБА_9 коштів у сумі 23 531,70 грн.

Вважаю, що залишаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 без задоволення, а вирок місцевого суду ? без зміни, суд апеляційної інстанції, в порушення положень, передбачених п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 419 КПК, зазначені доводи належним чином не перевірив та не спростував, а своє рішення в цій частині належним чином не мотивував.

Водночас, з огляду на положення, передбачені ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надавати оцінку доказам та виходить лише із тих фактичних обставин, які встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, вважаю, що вказане порушення, яке було допущено судом апеляційної інстанції, є істотним, оскільки воно могло перешкодити суду постановити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), що з огляду на положення, передбачені ст. 438 КПК, на мою думку, є підставою для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_5, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Крім того, звертаю увагу на таке.

Відповідно до вимог статей 403, 432 КПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного розгляду.

Представник цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АВРОРА" (далі - ТОВ "ТК "Аврора") - адвокат ОСОБА_10, який подав касаційну скаргу на вирок Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_11, таким правом скористався.

Так, 15 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання директора фінансового ТОВ "ТК "АВРОРА" ОСОБА_12, яка, посилаючись на положення ст. 432 КПК, просила залишити без розглядукасаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "ТК "АВРОРА" - адвоката ОСОБА_10 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_5 .

Також 15 жовтня 2024 року до Верховного Судунадійшло клопотання представника цивільного відповідача ТОВ "ТК "АВРОРА" - адвоката ОСОБА_10, який, з огляду на позицію, викладену у клопотанні директора фінансового ТОВ "ТК "АВРОРА" ОСОБА_12, просив залишити без розгляду його касаційну скаргу на вирок Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 2 ст. 441 КПК процедурні питання, пов`язані з рухом кримінального провадження, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду кримінального провадження, оголошення перерви, зупинення кримінального провадження, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 32 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 442 КПК визначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, висновку суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги.

Статтею 432 КПК (на яку у своєму клопотанні послалася директор фінансовий ТОВ "ТК "АВРОРА" ОСОБА_12 )встановлено, що відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження здійснюється згідно з положеннями ст. 403 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 403 КПК, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від скарги, суд своєю ухвалою закриває провадження.

Таким чином, рішення суду касаційної інстанції щодо закриття касаційного провадження за касаційною скаргою повинно бути прийнято ухвалою.

З огляду на зазначені вище положення КПК (4651-17) , на мою думку, колегія суддів, навівши відповідні мотиви щодо необхідності закриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача ТОВ "ТК "АВРОРА" - адвоката ОСОБА_10 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_5 у мотивувальній частині постанови, мала зазначити про прийняте рішення у її резолютивній частині, або постановити ухвалу в порядку ст. 441 КПК, якою закрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача.

Суддя ОСОБА_1