386/88/22 Про замах на умисне вбивство на грунті неприязних відносин - 09.10.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120130000319, за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Перегонівка Голованівського району Кіровоградської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2023 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання вирішено обчислювати з 16 листопада 2021 року.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 15 лютого 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він та ОСОБА_8 11 листопада 2020 року, близько 00 год 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходились за місцем свого проживання, тобто у

квартирі АДРЕСА_2 . В цей час між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, яка в подальшому переросла у бійку, в ході якої у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіянні смерті ОСОБА_8 . Близько 00 год 40 хв. ОСОБА_7, реалізовуючи свій злочинний умисел, взяв правою рукою кухонний ніж, яким завдав в область тулуба і кінцівок ОСОБА_8 не менше восьми-дев`яти травматичних дій, однак свій намір до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як потерпілий, відчинивши двері, вибіг з вказаної квартири. Вважаючи, що завдав потерпілому смертельних поранень, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення втік.

В результаті ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Стверджує, що судами помилково встановлено фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що спричинило неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Зазначає, що дії засудженого повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 121 КК України, як спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, про що свідчить спрямованість хаотичних ударів по тілу ОСОБА_8 у стані сильного алкогольного сп`яніння, відсутність наміру пошкодити конкретний орган, а також поведінка ОСОБА_7 після спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Окрім того, захисник наголошує, що при розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції сторона захисту звертала увагу на те, що викладені у вироку суду показання ОСОБА_8 спотворені та не відповідають дійсності, у зв`язку з чим було заявлено клопотання про повторний допит потерпілого на підставі ч. 3 ст. 404 КПК України, однак суд взагалі не мотивував свого рішення щодо відмови у задоволенні вказаного клопотання, тому оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Вважає, що призначаючи ОСОБА_7 максимально можливе покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, суд не врахував, що засуджений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивну характеристику, а також у потерпілого відсутні будь-які претензії морального та матеріального характеру. Більш тогоОСОБА_8 у суді першої інстанції просив суд не позбавляти ОСОБА_7 волі, оскільки вважав, що саме він спровокував бійку. Також суд не врахував щирого каяття засудженого, який заявив, що хоча і не визнає себе винним саме у вчиненні замаху на умисне вбивство, однак щиро жалкує та кається в тому, що наніс тілесні ушкодження потерпілому, просив у нього вибачення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 підтримав доводи касаційної скарги.

Прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскарженого судового рішення, просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і вона повинна відповідати вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Як зазначено в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляцію визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи і обґрунтувати кожен із них, при цьому суд має навести правове обґрунтуваннясвоєї позиції, яке не може бути суперечливим та ставити під сумнів прийняте рішення.

Тобто апеляційний суд повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту подала апеляційну скаргу, у якій, не погоджуючись із кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, просила, між іншим, повторно допитати потерпілого, який був безпосереднім учасником події злочину, оскільки, показання ОСОБА_8,які викладені у вироку суду взагалі не співпадають із показаннями, які він надавав у суді першої інстанції (т. 4 а. п. 3-14). Наведені обґрунтування додатково зазначені й у клопотанні захисника про повторний допит потерпілого, поданого на підставі ч. 3 ст. 404 КПК України (т. 4 а. п. 36).

Як слідує з вироку потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що підчас вечері між ним та ОСОБА_7 виникла суперечка, яка переросла у бійку, яку розпочав він. В ході бійки наніс ОСОБА_7 удар у тулуб та душив його, від чого останній знепритомнів, а він пішов на кухню курити. Через 15 хвилин повернувся до кімнати і знов почав бити ОСОБА_7, однак відчув різку біль у боці, як зараз розуміє, від ножових поранень. Скільки було ударів сказати не може. Він вибіг із квартири на вулицю, ОСОБА_7 його не наздоганяв. Вважає, що обвинувачений не мав наміру його убивати.

Проте, з технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове засідання від

06 червня 2023 року, вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 зазначав, що під час вечері між ним та ОСОБА_7 виникла суперечка, яка переросла у бійку, яку розпочав він. В ході бійки наніс удар ОСОБА_7 у тулуб та душив його, від чого останній знепритомнів, а він пішов на кухню курити. Через 15 хвилин повернувся до кімнати і знов почав бити та душити за горло ОСОБА_7, який почав харчати, задихатися, але відчув різку біль у боці, як зараз розуміє, від ножових поранень. Після цього припинив душити ОСОБА_7, а останній припинив наносити йому удари. Скільки було ударів сказати не може. Він вийшов з квартири на вулицю, обвинувачений його не наздоганяв. Вважає, що ОСОБА_7 не мав наміру його убивати. Також додав, що він себе знає та у стані алкогольного сп`янінні міг убити Олійника. Дослівно потерпілий повідомив наступне: "Я себе знаю, якщо б ОСОБА_7 не наніс мені ножових ударів, я б його задушив і сидів на місці обвинуваченого в суді".

Таким чином при ухваленні вироку місцевий суд послався на показання потерпілого, спотворивши їх зміст, а суд апеляційної інстанції, не перевіривши доводів захисника в цій частині, безпідставно відмовив у повторному допиті ОСОБА_8 та процитував в оскаржуваній ухвалі показання ОСОБА_8 з вироку суду.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, з метою забезпечення реалізації стороною захисту права на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, апеляційний суд мав створити необхідні для цього умови, в тому числі і шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржував захисник.

Забезпечення таких умов передбачено ч. 3 ст. 404 КПК України, відповідно до якої за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Під час розгляду даного кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, в порушення зазначених вимог процесуальної норми, відмовив у повторному допиті потерпілого з урахуванням доводів сторони захисту, у зв`язку з чим безпідставно не дослідив та не надав належної оцінки усім обставинам кримінального провадження.

Водночас слід зазначити, що довід касаційної скарги про те, що апеляційним судом не розглянуто згадане клопотання захисника, є надуманим та спростовується журналом судового засідання тапереглядом аудіо-, відеозапису судового засідання № 2484068 від 15 лютого 2024 року у підсистемі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (т. 4 а. п. 60-61).

З урахуванням наведеного, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, її зміст не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону, в силу положень ч. 1 ст. 412 КПК України, є істотними, тому висновки суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність щодо ОСОБА_7 є передчасними.

Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ухвала підлягає скасуванню з наведених підстав, Суд не перевіряє інші доводи касаційної скарги, зокрема, щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам статей 370, 419 КПК України.

Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, з метою запобігання ризику, передбаченому ст. 177 КПК України, а саме спробам обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк