2а-14364/12/2670 Про зобов'язання вчинити певні дії та визнання незаконною постанови про стягнення виконавчого збору - 31.01.2013 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Державної виконавчої служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення коштів, -

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення коштів, надміру перерахованих до Державного бюджету України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено наступні обставини у справі.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 20873560 від 17 серпня 2010 року на підставі наказу Господарського суду Луганської області від 14.06.2010 року по справі 1/9 відкрито виконавче провадження зі стягнення з відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на користь відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» 32 417 236 грн. 06 коп. боргу, 12531751 грн. 65 коп. інфляційних нарахувань, 2441063 грн. 03 коп. 3 % річних, 23790 грн. 82 коп. витрат зі сплати державного мита та 220 грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26 березня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4 213 351, 84 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19 червня 2012 року скаргу боржника (ПАТ «Алчевський металургійний комбінат») на дії Державної виконавчої служби України в особі Відділу примусового виконання рішень про визнання незаконною постанови від 26.03.2012 р. про стягнення виконавчого збору у частині стягнення 2 467 967, 79 грн. та зобов'язання повернення зайво стягнутої суми виконавчого збору у розмірі 2 467 967, 79 грн. задоволено частково: дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.03.2012 р. у розмірі 4 213 351, 84 грн. визнано неправомірними у частині стягнення 2 467 967, 79 грн. виконавчого збору, а постанову Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.03.2012 р. недійсною у частині стягнення 2 467 967, 79 грн. виконавчого збору.

06 липня 2012 року позивачем було подано до Державної виконавчої служби України заяву про повернення надміру сплачених коштів виконавчого збору у розмірі 2 467 967, 79 грн.

Листом від 02 серпня 2012 року № 12-0-34-3225-12/5/2 позивачу надано відповідь, в якому останньому роз'яснено порядок повернення надміру сплачених коштів та запропоновано вирішити питання в судовому порядку.

У зв'язку з цим ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» звернулося з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача у спірних правовідносинах не порушені у зв'язку з тим, що товариством не надано суду доказів звернення до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві із заявою про повернення надміру сплачених до державного бюджету коштів відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (845-2011-п) , як і не надано доказів відмови відповідача здійснити повернення надміру сплачених коштів.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом спору в даній справі є повернення коштів, перерахованих до Державного бюджету України на виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, що визнана рішенням суду незаконною в частині.

Згідно з ч. 1 ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Виходячи з того, що стягувані в даному спорі грошові кошти надійшли до Державного бюджету України на підставі незаконного рішення державного виконавця, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені кошти підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 р. N 226 (z1000-02) (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 р. N 181 (z0530-08) ) (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).

Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування податку на додану вартість та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

Відповідно до п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Таким чином, відповідач у справі, як територіальний орган Державної казначейської служби України, є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким в даному спорі виступає Державна виконавча служба України.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий збір в розмірі 4 213 351, 84 грн., сплачений ПАТ «Алчевський металургійний завод», відповідно до платіжного доручення від 11.05.2012 року № 766 (а.с. 144) було перераховано Державною виконавчою службою України на рахунок УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва.

Оскільки бездіяльність Державної виконавчої служби у спірних правовідносинах спричинила звернення позивача за судовим захистом, суд приходить до висновку, що належним способом захисту в даному випадку є звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання суду першої інстанції на недотримання позивачем вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (845-2011-п) як на підставу для відмови в задоволенні прозову, колегія суддів вважає необґрунтованим у зв'язку з тим, що, як вбачається з п. 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі - державні органи).

Судова колегія звертає увагу, що в спірних правовідносинах рішення суду чи інших компетентних органів про стягнення коштів державного бюджету на користь ПАТ «Алчевський металургійний завод» відсутні.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (ідентифікаційний код 05441447) бюджетну заборгованість у розмірі 2 467 967, 79 грн. (два мільйони чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень 79 коп).

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (ідентифікаційний код 05441447) витрати зі сплати судового збору в розмірі 37 019, 52 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятнадцять гривень 52 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).