758/10984/20 Про умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент його заподіяння, скоєне із використанням ножа під час конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин - 21.08.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100070002396, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та зареєстрованої в АДРЕСА_1, мешканки АДРЕСА_2 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Подільський районний суд м. Києва вироком від 15 лютого 2021 року визнав ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 роки і поклав обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з вироком 24 липня 2020 року, приблизно о 00.30 год., ОСОБА_6, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3, де спільно зі своїм співмешканцем ОСОБА_7 вживала алкогольні напої, під час конфлікту з останнім на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні, з метою заподіяння тілесних ушкоджень останньому схопила з кухонного столу ніж та завдала ним удар в живіт потерпілому ОСОБА_7, чим спричинила йому тяжке тілесне ушкодження.

Київський апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

На обґрунтування своїх вимог вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції врахував одні і ті ж обставини й при виборі виду та розміру покарання, і при вирішенні питання про можливість звільнення від його відбування. При цьому суд не врахував, що ці обставини не знижують суспільну небезпеку вчиненого.

Крім цього, прокурор вважає, що суд не врахував той факт, що обвинувачена ОСОБА_6 вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.04.2023 засуджена за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі також за спричинення колото-різаного поранення своєму іншому співмешканцю.

За таких обставин прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала подану касаційну скаргу і просила її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, заяв про участь у ньому не подавали. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 цього Кодексу.

У касаційній скарзі прокурор не оспорює висновків суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій останньої за ч. 1 ст. 121 КК України.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак ухвала апеляційного суду цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.

За вимогами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який ґрунтується на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяє досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.

Статтею 75 КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованого особі діяння), передбачено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або ухвалення рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість

На думку колегії суддів Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні зазначеного питання суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що положення ст. 75 КК України застосовуються лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які необхідно послатися у рішенні.

Як правильно вказав прокурор у касаційній скарзі, апеляційний суд, погоджуючись із вироком суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_6 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я людини, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, його суспільну небезпечність та наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Також суд не врахував конкретних обставин вчиненого злочину, спосіб та мотиви нанесення тілесних ушкоджень.

Верховний Суд вважає висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України необґрунтованим, зробленим без урахування особливостей правозастосування вказаної норми матеріального права, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності рішення апеляційного суду вимогам статей 370, 419 КПК України.

Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При цьому суду потрібно врахувати, що за умови підтвердження аналогічного обсягу обвинувачення, даних про особу засудженої та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.