522/17185/20 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер, скоєне на грунті особистих неприязних відносин - 15.08.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160500002002, за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Могильного Гайворонського району Кіровоградської області, без постійного місця проживання та реєстрації,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 "Дактилоскопічні дослідження" у сумі 6537 грн і витрати, пов`язані із залученням спеціаліста згідно з актом надання послуг від 28 вересня 2020 року "462", - 1204,95 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду, 29 травня 2020 року приблизно о 20:00 ОСОБА_6, перебуваючи біля трамвайних колій у Південній частині Куликового поля у м. Одесі, які розташовані між закладами харчування "ВЛаваше" (пл. Куликове поле, 1-Б) та "El Solo" (бульв. Італійський, 6/1), під час словесного конфлікту з ОСОБА_8, який виник на ґрунті неприязних відносин, бажаючи спричинити тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_8, дістав з кишені штанів заздалегідь заготовлений невстановлений предмет з колючо-ріжучими властивостями та, тримаючи його у правій руці, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння й передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, умисно завдав ним одного штикового удару потерпілому ОСОБА_8 у ділянку пахової зони справа, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Після цього він втік з місця вчинення кримінального правопорушення у невідомому напрямку, а потерпілий ОСОБА_8 добіг до вул. Пантелеймонівської, 52, де від гострої крововтрати внаслідок отриманого колото-різаного поранення помер.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої доводи, посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що суди неповно з`ясували обставини в провадженні та не здобули достатньо доказів на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вважає, що місцевий суд безпідставно не допитав усіх свідків, які б могли більш детально розповісти про події 29 травня 2020 року. На його думку, судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК України; апеляційний суд не зважив на допущені порушення та необґрунтовано залишив без змін вирок суду першої інстанції, чим порушив його право на справедливий суд.

Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі порушує питання про скасування судових рішень стосовно ОСОБА_6 та закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судовий розгляд справи проведено з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що у справі не зібрано беззаперечних, взаємоузгоджених доказів на підтвердження винуватості її підзахисного в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження, від якого той помер. Стверджує, що письмові докази, на які послався у вироку місцевий суд, жодним чином не доводять винуватості ОСОБА_6 . Зазначає, що всупереч вимогам процесуального закону суд першої інстанції у вироку послався на протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 травня та 04 червня 2020 року свідкам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, при цьому виклав зміст пояснень указаних свідків, хоча в судовому засіданні їх не було допитано. Вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, зокрема безпідставно стягнув витрати на залучення експертів. На думку захисника, її підзахисному призначено суворе покарання.Також зазначає, що апеляційна інстанція під час перегляду справи зазначені порушення залишила поза увагою.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційні скарги сторони захисту необґрунтованими та просив залишити їх без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому за правилами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.

Зі змісту касаційних скарг вбачається, що засуджений та його захисник, надаючи оцінку доказам, по суті заперечують достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка,на підставі положень статей 433, 438 КПК України, не належить до компетенції суду касаційної інстанції і не є предметом перегляду. Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо

ОСОБА_6, з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 370 КПК України обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з положеннями ст. 94 КПК України.

Такими доказами, зокрема, є показання свідка ОСОБА_17, який пояснював суду, що йшов через Куликове поле в м. Одесі (дату і час не пам`ятає) разом зі знайомим " ОСОБА_18", там зустрів потерпілого " ОСОБА_19" ( ОСОБА_20 ), який підійшов до них та попросив допомогти йому знайти телефон. Потім до них підійшов ОСОБА_6 і вони втрьох (він, ОСОБА_6 та "ОСОБА_35") пішли за піцерію через дорогу в парк, що неподалік від Куликового поля. Він чув, як ОСОБА_6 сварився з ОСОБА_8, більше того погрожував зарізати, якщо той не поверне йому його телефон. Коли поверталися назад на Куликове поле, ОСОБА_17 почув, як ОСОБА_6, який був за два метри від нього, вдарив ОСОБА_8 . Самого удару він не бачив. Однак коли повернувся, то побачив у руках у обвинуваченого невеликий, розкладний ніж, який він бачив і до завдання удару й те, як ОСОБА_6 поклав його до кишені, потерпілий тримався за бік. Потім постраждалий побіг через дорогу в парк; куди побіг ОСОБА_6, він не знає. Також свідок зазначав, що, на його думку, потерпілий ОСОБА_8 помер через ножове поранення, заподіяне ОСОБА_6 . Приблизно за 10 хвилин він зустрів ОСОБА_6, який йшов йому назустріч з вул. Пантелеймонівської, в районі кафе "МакДональдз". Після цього він зник у невідомому напрямку та відтоді свідок його не бачив. Указав, що обставини, зафіксовані під час слідчого експерименту (відеозапис слідчого експерименту від 30 травня 2020 року), проведеного за його участю, відповідають дійсності.

Обставин, які б ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду судами попередніх інстанцій не встановлено.

Крім того, як обґрунтовано зазначив місцевий суд, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення також підтверджується даними: протоколу огляду місця події від 29 травня 2020 року; протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 травня та 04 червня 2020 року свідкам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 ; протоколів огляду DVD дисків, на яких містяться відеозаписи, у яких зафіксовано: час 29 травня 2020 року 19:59-20:00 на тротуарі Куликового поля в м. Одесі, на рельсах стоїть ОСОБА_8, який тримається правою рукою за пах, після чого швидким темпом, шкутильгаючи, почав рухатись через проїжджу частину Італійського бульвару в напрямку скверу ім. Томаса. Слідом за ним, швидким темпом, в тому ж напрямку іде ОСОБА_6 . Надалі, зі сторони частини Італійського бульвару на території скверу ім. Томаса в напрямку вул. Пантелеймонівської, шкутильгаючи, біжить ОСОБА_8, слідом за ним іде ОСОБА_6,тримаючи невідомий предмет у правій руці. При цьому, ОСОБА_8 оглядався назад; висновків судово-медичних експертиз та інших письмових доказів, зміст яких детально відтворено у вироку.

З досліджених судом першої інстанції даних висновку експерта від 29 травня - 10 липня 2020 року № 1187-1759/2020, складеного судово-медичним експертом ОСОБА_21,вбачалося, що в ОСОБА_8 виявлено одну колото-різану рану лобково-пахової ділянки тулуба справа з ушкодженням правої зовнішньої клубової артерії та правої зовнішньої клубової вени. Ушкодження, з огляду на його морфологічні особливості, указує на те, що рана лобково-пахової ділянки тулуба справа могла бути заподіяна від дії колюче-ріжучого предмета (знаряддя) за типом ножа. Тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення лобково-пахової ділянки тулуба справа з ушкодженням крупних кровоносних судин, за даними судово-гістологічного дослідження, заподіяно прижиттєво, за декілька хвилин до настання смерті ОСОБА_8 та було небезпечним для життя в момент заподіяння. Смерть потерпілого перебуває в прямому причинному зв`язку з отриманим ним тілесним ушкодженням у вигляді колото-різаного поранення лобково-пахової ділянки тулуба справа з ушкодженням правої зовнішньої клубової артерії та правої зовнішньої клубової вени. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 була гостра крововтрата, про що свідчить наявність під внутрішньою оболонкою серця вогнищевих крововиливів (плям Мінакова). Ступінь виразності трупних явищ, установлений під час експертизи трупа ОСОБА_8 (29 травня 2020 року о 23:00), свідчить про те, що з моменту настання смерті останнього і до моменту експертизи його трупа минуло приблизно 2-3 години. Отже, не виключається, що смерть ОСОБА_8 могла настати 29 травня 2020 року в період часу 20:00-21:00. Від моменту спричинення ушкодження до моменту настання смерті пройшло декілька хвилин (визначити більш достовірний час неможливо).

Судом першої інстанції також враховано висновок експерта від 05 червня - 17 липня 2020 року № 260, згідно якого судово-медичний експерт-криміналіст ОСОБА_22 дійшла таких підсумків, що, враховуючи характер та механізм слідоутворення речовини червоно-коричневого кольору, схожої на підсохлу кров, за маршрутом їх виявлення, а саме вузлів "1" і "4" на тротуарній плитці та асфальтовому покритті, можна припустити, що місце заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_8 було поблизу вузла "1" і після спричинення ушкодження він рухався в напрямку від вузла "1" до вузла "4".

Ці висновки підтвердили допитані судом першої інстанції експерти ОСОБА_21 і ОСОБА_22 .

Місцевий суд належним чином перевірив версію сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не завдавав потерпілому ОСОБА_8 удару колючо-ріжучим предметом, та обґрунтовано не погодився з нею, спростувавши її сукупністю досліджених цим судом доказів.

Місцевий суд установив, що заподіяння удару потерпілому ОСОБА_6 відбулося саме на трамвайних рейках на Куликовому полі зі сторони Італійського бульвару в м. Одесі, що зафіксовано на дослідженому безпосередньо судом відеозаписі з камер відеоспостереження та узгоджується з відеозаписом проведеного слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_17 (протокол слідчого експерименту від 30 травня 2020 року), що спростовує зазначену вище версію сторони захисту про не причетність ОСОБА_6 до вчиненого кримінального правопорушення.

Таким чином, наведені показання свідків, висновки експертів та інші докази, на які суд послався у вироку і яким надано належну оцінку як кожному окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, свідчать про те, що саме злочинними діями ОСОБА_6, які мали місце 29 травня 2020 року приблизно о 20:00, потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть.

Отже, суд першої інстанції під час розгляду справи з`ясував усі передбачені ст. 91 КПК України обставини, обґрунтовано визнавши докази достатніми для доведення винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України.

Щодо доводів засудженого про те, що місцевий суд безпідставно не допитав усіх свідків у справі, які б могли більш детально розповісти про події 29 травня 2020 року, колегія суддів зазначає про таке.

Так, у судовому засіданні прокурор відмовився від допиту заявлених стороною обвинувачення свідків у кримінальному провадженні - ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_29, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 та ОСОБА_33, які без поважних причин ухилялися від явки в судові засідання та попри вживані прокурором та судом заходи до суду не прибули. Крім того, за клопотанням сторони захисту, Приморський районний суд м. Одеси ухвалами від 27 вересня 2022 року та 25 жовтня 2022 року застосував приводи до вказаних свідків, які виконано не було. Згідно з рапортом о/у СКП ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_34 проведеними заходами встановити місцезнаходження вказаних свідків для здійснення їх приводу в судове засідання не було можливим, оскільки більшість із них є особами без постійного місця проживання.

Ураховуючи, що сторона обвинувачення відмовилася від допиту зазначених свідків, місцевий суд уважав за можливе їх не допитувати. Вказане не є порушенням вимог КПК України (4651-17) .

Твердження захисника про те, що суд першої інстанції у вироку послався на протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 травня та 04 червня 2020 року свідкам ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16, при цьому виклав зміст пояснень останніх, хоча в судовому засіданні їх не було допитано, не заслуговують на увагу.

Положеннями ч. 1 ст. 228 КПК України передбачено, що перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Отже, суд першої інстанції, покладаючи в основу вироку вказані вище протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та, вказавши зміст цих протоколів, зазначив обставини, за яких ці особи впізнали ОСОБА_6, що не є поясненням під час вчинення такої процесуальної дії. При цьому показання, надані цими свідками під час дізнання, не були покладені в основу обвинувального вироку.

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень процесуального закону.

Посилання захисника на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість є безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, і призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 121 КК України, близьке до мінімальної межі санкції цієї норми закону. Підстав вважати його надто суворим колегія суддів не вбачає.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

При цьому також є безпідставними доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, щодо неправильності рішення суду про стягнення судових витрат на залучення експертів, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, що і було правильно зроблено судом.

Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК України.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та проаналізував наведені в апеляційній скарзі захисника доводи та надав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарги без задоволення. Вважати ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає положенням ст. 419 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав.