688/580/22 Про скоєння умисних дій, спрямованих на незаконне надання послуг, зокрема з прийому відходів, а саме шламу шліфувального (металошлам), який належить до ІІІ класу небезпечних відходів - 14.08.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 688/580/22

провадження № 51-2222км24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора (відеоконференція) ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисника (відеоконференція) ОСОБА_7,

засудженого (відеоконференція) ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240270000907, за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він,будучи зареєстрованим у період з 25.01.2006 по 28.12.2016 як суб`єкт підприємницької діяльності, одним з видів діяльності якого згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було збирання безпечних відходів, їх оброблення та видалення безпечних відходів, був обізнаний зі спеціальними правилами, встановленими у сфері поводження з відходами, у травні 2018 року, не будучи зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності, не обіймаючи посаду на будь-якому підприємстві, установі чи організації, яка є суб`єктом правовідносин у галузі поводження з відходами, без передбаченого законом дозволу чи доручення уповноваженого суб`єкта, порушуючи вимоги ст. ст. 12, 55, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 15, 17, 33, 34, 42 Закону України "Про відходи", ст. ст. 35, 45, 46 Закону України "Про охорону земель", ст. ст. 91, 96, 123, 167, 211 Земельного кодексу України; не дотримуючись вимог ст. ст. 17, 33 Закону України "Про відходи", згідно з якими був зобов`язаний не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, матеріали щодо яких виділені в окремі кримінальні провадження, вчинив умисні дії, спрямовані на незаконне надання послуг, зокрема з прийому відходів, а саме шламу шліфувального (металошлам), який належить до ІІІ класу небезпечних відходів, які підлягали перевезенню ТОВ "Утільвторпром" з м. Луцьк до м. Горішні Плавні Полтавської області за умовами договору між ПАТ "СКФ "Україна" (м. Луцьк) та ТОВ "Утільвторпром" (м. Одеса) згідно з актами прийому-передачі від 15.05.2018, 16.05.2018, 17.05.2018, однак без укладення відповідних правочинів та передбаченого законом дозволу, а також науково обґрунтованих проектних рішень, були вивезені та вивантажені внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 на території земельної ділянки комунальної форми власності по вул. Валі Котика у м. Шепетівка, яка розташована в кадастровому кварталі 6810700000:01:004, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716 і знаходиться неподалік від приміщення підсобного господарства, належного ОСОБА_8, що по АДРЕСА_1 .

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 навколишньому природному середовищу, місцевій громаді в особі Шепетівської міської ради спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 3 381 211,48 грн, що становить 3837,93 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 239 КК України, оскільки його вина не доведена належними й допустимими доказами, та виправдано.

Виправдуючи ОСОБА_8, суд зазначив у вироку, що його участь у вивантаженні, прийомі відходів та їх захороненні на території вказаної земельної ділянки судом не встановлена.

При цьому суд визнав акт обстеження земельної ділянки № 16/01 від 22.05.2018; протокол № 5-21 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 20.05.2021; протокол № 8-21 від 26.06.2021 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 26.05.2021; акт відбору проб ґрунтів від 14.05.2021 з додатками недопустимими доказами, оскільки вони отримані не в порядку, передбаченому ст. ст. 93, 245 КПК України, адже ці докази були зібрані Державною екологічною інспекцією, яка не є стороною обвинувачення, а також були отримані до внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР.

Також суд визнав копію акту обстеження земельної ділянки Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області № 23/02 від 14.05.2021; акт відбору проб ґрунтів № А-22-05-18-8 від 22.05.2018 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з додатком; акт відбору проб ґрунтів № 07-05-2021-5 від 07.05.2021 з додатком Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області; акт відбору проб ґрунтів № 14-05-21-8 від 14.05.2021 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з додатком; протокол № 22.05.2018 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 11.06.2018 Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області; копію протоколу № 5-21 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 20.05.2021 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області; копію протоколу № 8-21 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 26.05.2021 Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області; акт відбору проб ґрунтів Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області № 20-08-21-21 від 20.08.2021 недопустимими доказами, оскільки вони також отримані не в порядку, передбаченому ст. ст. 93, 245 КПК України, адже вказані докази зібрані Державною екологічною інспекцією, яка не є стороною обвинувачення.

Також суд визнав недопустимим доказом експертний висновок за результатами санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень зразків Дніпровського державного медичного університету № 2558 від 15.09.2021 як такий, що був отриманий всупереч порядку, передбаченому ст. ст. 69, 242 КПК України, оскільки експерт ОСОБА_9, який дав це висновок, не включений до Реєстру атестованих судових експертів, не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку й не міг бути залучений як спеціаліст для надання висновку з питань, що належать до сфери його знань, адже кримінальне провадження не стосується розслідування кримінального проступку. З аналогічних підстав суд визнав недопустимим доказом й показання експерта ОСОБА_10, які були надані в судовому засіданні.

Також суд визнав недопустимим доказом висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 з питань № 1, 8, 9, оскільки такий висновок зроблений експертом виключно на підставі протоколів Державної екологічної інспекції та експертного висновку Дніпровського державного медичного університету, які судом попередньо визнані недопустимими доказами.

Суд визнав неналежним доказом висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 з питань № 2, 3, 4, 5, 6, 7, оскільки розмір шкоди у висновку визначений станом на 22.05.2018, а не станом на час вчинення кримінального правопорушення.

Суд визнав неналежним доказом слідчу довідку від 26.01.2022, складену слідчим ВРЗСГСД СВ Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, згідно з якою здійснено аналіз телефонних з`єднань обвинуваченого ОСОБА_8 з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в період часу з 01.05.2021 по 04.08.2021, оскільки вона не містить інформації, що має значення для кримінального провадження.

Суд визнав недопустимим доказом таблиці із записами щодо транспортних засобів, оскільки вони не містять назви, дати, підпису, а тому не є документами і доказами відповідно до вимог ст. ст. 84, 99 КПК України.

Суд визнав неналежними доказами протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.12.2021, від 10.12.2021, від 23.12.2021 за участю свідків, оскільки вони не містять інформації, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.

Суд визнав недопустимим доказом схематичне зображення місця розвантаження вантажу з "СКФ Україна" м. Луцьк у травні 2018 року, додане свідком ОСОБА_13 до протоколу його допиту, як отримане не в порядку, передбаченому нормами ст. 105 КПК України, яка передбачає, що додатки до протоколів повинні бути засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста та інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилучені таких додатків. Натомість вказане схематичне зображення не підписано слідчим, що має наслідком його недопустимість.

Також суд критично оцінив показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_8 був власником відходів та здійснював організацію їх перевезення та розміщення на земельній ділянці в м. Шепетівка, оскільки вони є особами, заінтересованими у результатах кримінального провадження; їхні показання суперечили даним товаро-транспортних накладних на перевезення вантажу, з яких слідує, що замовником перевезення та перевізником відходів було ТОВ "Утільвторпром"; у вказаних товаро-транспортних накладних зазначено найменування вантажу - металошлам, що виключає необізнаність водіїв зі змістом вантажу та спростовує показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_12 про перевезення ними землі чи піску.

Хмельницьким апеляційним судом за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої юридичної особи Шепетівської міської ради вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 скасовано та ухвалено новий вирок від 04 березня 2024 року.

Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки без позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною у сфері поводження з відходами.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_8 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.02.2022 на нежитлову будівлю площею 463, 5 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; садовий будинок площею 44 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1 ; 1/2 будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_2, скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь державного бюджету 1 716,20 грн витрат за проведення експертизи від 03.12.2021 та 23 338,96 грн витрат за проведення експертизи від 11.10.2021.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду, а кримінальне провадження просить закрити.

Вказує, що прокурор інкримінував засудженому ОСОБА_8 створення небезпеки для довкілля (що міститься в ч. 1 ст. 239 КК України) та спричинило тяжкі наслідки, що є кваліфікуючою ознакою, яка міститься в ч. 2 ст. 239 КК України, але, на думку захисника, таке змішування ознак двох складів злочинів, які зазначені в різних частинах однієї статті, є неприпустимим.

Вважає, що ОСОБА_8 не може вважатися суб`єктом інкримінованого злочину, оскільки суб`єктом цього злочину є особа, яка досягла 16 років і здійснює господарську чи іншу діяльність, пов`язану з указаними в ч. 1 ст. 239 КК України речовинами, а засуджений ОСОБА_16 такою діяльністю ніколи не займався, його державна реєстрація як ФОПа була припинена у 2016 році, а в роки, коли він займався підприємницькою діяльністю, його діяльність з безпечними відходами в державному реєстрі значилася як другорядна.

Окрім цього, у вироку суду апеляційної інстанції відсутнє розкриття об`єктивної сторони цього злочину.

Вважає, що апеляційний суд безпідставно послався як на доказ вини його підзахисного на висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21- 23 від 11.10.2023 з питань 1, 8, 9, згідно з яким на забрудненій земельній ділянці виявлено забруднення ґрунту відповідно до протоколів вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № 22.05.2018 від 11.06.2018, № 5-21 від 20.05.2021 та № 8-21 від 26.05.2021, оскільки відповідно до експертного висновку Випробувального центру науково-дослідного інституту медико-біологічних проблем Дніпровського державного медичного університету від 15.09.2021 № 2558 за результатами санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень зразків забруднення ґрунту відбулось хімічними речовинами, що входять до окладу відходів, розміщених на досліджуваній ділянці, а цей висновок експерта по зазначеним питанням судом першої інстанції був визнаний недопустимим доказом.

Стверджує, що орган досудового розслідування, а також і апеляційний суд, безпідставно до тяжких наслідків віднесли завдану шкоду, яка була визначена висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 з питань № 2, 3, 4, 5, 6, 7, оскільки тяжкі наслідки полягають у заподіянні шкоди тільки довкіллю та людині, що характеризується лише підвищеною небезпекою для всього живого, а тому вважає, що висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021 з питань № 2, 3, 4, 5, 6, 7 не є належним доказом.

Вважає, що експертний висновок за результатами санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень зразків Дніпровського державного медичного університету № 2558 від 15.09.2021 є недопустимим доказом, оскільки був отриманий всупереч порядку, передбаченому ст. ст. 69, 242 КПК України, адже експерт ОСОБА_9 не включений до Реєстру атестованих судових експертів, не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку й не міг бути залучений як спеціаліст для надання висновку з питань, що належать до сфери його знань, тому що кримінальне провадження не стосується розслідування кримінального проступку.

Вказує, що в цьому кримінальному проваджені 01.08.2019 старшим слідчим СВ Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області була ухвалена постанова про закриття зазначеного кримінального провадження з підстав, що строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України закінчився, й жодній особі не було повідомлено про підозру. Однак, 07.05.2021 прокурором було скасовано постанову про закриття зазначеного кримінального провадження від 01.09.2018, й у цей же день ухвалою слідчого судді за клопотаннями слідчого за погодженням з прокурором строк досудового розслідування було продовжено на 12 місяців.

Вважає, що відновлення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, яке мало місце 07.05.2021, є незаконним, оскільки не передбачене приписами норм ст. 282 КПК України, як і всі послідуючі слідчі дії та процесуальні рішення прокурора. Зібрані ж на досудовому розслідуванні докази причетності та винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину захисник вважає недопустимими, а оголошені підозри та обвинувачення такими, що висунуті ОСОБА_16 поза законом.

У запереченнях прокурор просить залишити вирок апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.

Прокурори заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника.

Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Касаційний суд не перевіряє судове рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Указаних вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Зокрема, апеляційний суд, дійшов висновку про необхідність скасування виправдувального вироку місцевого суду на ґрунті того, що суд першої інстанції не дав аналізу всім зібраним у провадженні доказам, тобто всім фактичним даним, які містяться в показаннях обвинуваченого, свідків, письмових доказах у провадженні, які підтверджують чи спростовують обвинувачення; не вмотивував свого висновку про те, з яких підстав і чому не взяв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_8, свідків, даних слідчих (процесуальних) дій щодо безпосередньої участі ОСОБА_8 у зустрічі, організації розвантаження шлаку неподалік полігону побутових відходів в м. Шепетівки Хмельницької області.

При цьому, мотивуючи свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, апеляційний суд послався у вироку на:

- показання ОСОБА_8, який не заперечував та підтвердив обставини зустрічі великогабаритних транспортних засобів, завантажених землею, на автодорозі неподалік м. Шепетівки, його спілкування з водіями щодо їх розвантаження шляхом висипу на земельну ділянку комунальної форми власності по АДРЕСА_3, однак зазначав, що просив водіїв висипати побутові відходи для облаштування заїзду до власного підсобного господарства, яке знаходиться неподалік цієї ділянки та сміттєзвалища;

- показання представника потерпілої особи Шепетівської міської ради ОСОБА_17, яка підтвердила обставини, що на земельну ділянку комунальної форми власності по АДРЕСА_3, яка межує з господарством обвинуваченого, за безпосередньої участі останнього були вивантажені небезпечні відходи;

- показання свідка ОСОБА_15 та надані в ході судового розгляду в суді першої інстанції показання свідка ОСОБА_13, які зазначили, що вони у якості водіїв великогабаритних вантажних автомобілів доставили з м. Луцьк до м. Шепетівка вантаж, схожий на металеву стружку. Першочерговим пунктом призначення вантажу було м. Горішні Плавні. Вказали, що в процесі руху маршрут був скорегований. Особою, яка корегувала їх маршрут, зустрічала та показувала місце розвантаження в АДРЕСА_1, був обвинувачений ОСОБА_8 ;

- показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_18, які показали, що належним їм великогабаритним автомобілем під керуванням водія ОСОБА_19 на замовлення ОСОБА_8, який зустрічав транспортний засіб та давав вказівки розвантажити його біля Шепетівського сміттєзвалища, з м. Луцьк доставляли вантаж твердих побутових відходів. Ствердили, що вантаж зовні виглядав як земля, але мав неприємний кислий запах. ОСОБА_8 пояснив, що це його вантаж, розрахунок за перевезення в сумі 3-5 тисяч гривень здійснював також він;

- даними відеосюжетів ТОВ ТРК "Лайк ТВ" від 18.05.2018, від 23.05.2018, від 08.06.2018, відповідно до яких вбачається вивантаження з вантажного автомобіля ґрунту на земельній ділянці поряд Шепетівського міського полігону твердих побутових відходів на околиці м. Шепетівка, перебування на місці події ОСОБА_8 та визнання ним обставин зустрічі і розвантаження транспортних засобів з побутовими відходами, які, як виявилося в подальшому, є небезпечними відходами.

Допитавши безпосередньо в суді апеляційної інстанції указаних вище свідків (крім свідка ОСОБА_20 ), апеляційний суд дійшов висновку, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б викликали сумніви в щирості та достовірності їх послідовних показань, а самі їх показання узгоджуються між собою та з письмовими доказами у справі.

Також апеляційним судом було встановлено, що свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_13 є сторонніми особами відносно обвинуваченого ОСОБА_8, а свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 перебувають з ним у приятельських стосунках та раніше знайомі; показання вказаних свідків стосовно зустрічі та розвантаження транспортних засобів узгоджуються як з показаннями самого ОСОБА_8, так і з письмовими доказами, що свідчить про їх належність та допустимість.

Тому апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду, що показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 в тій частині, що ОСОБА_8 здійснював організацію, перевезення та розміщення на земельній ділянці в м. Шепетівка небезпечних відходів, є недопустимими доказами з підстав їх заінтересованості у результатах кримінального провадження.

З аналогічних підстав апеляційний суд вказав, що жодним чином не спростовують показання вказаних свідків про безпосередню участь обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ті обставини, що замовником перевезення та перевізником відходів було ТОВ "Утільвторпром", що зазначено у товарно-транспортних накладних, оскільки, як стверджується показаннями свідків, в процесі транспортування вантажу маршрут руху був скоригований, й ОСОБА_8 орієнтував, куди їхати та де розвантажувати; зустрічав та розраховувався за вказані послуги по перевезенню.

Також апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду про визнання недопустимими письмових доказів, які були зібрані органами Державної екологічної інспекції.

Дослідивши безпосередньо в суді апеляційної інстанції акт обстеження земельної ділянки від 14.05.2021 № 23/02; акт відбору проб ґрунтів від 22.05.2018 № А-22-05-18-8; акт відбору проб ґрунтів від 07.05.2021 № 07-05-2021-5; від 14.05.2021 № 14-05-21-8; протоколи вимірювань показників та властивостей ґрунтів (т. 3 а.п. 132-151), які були складені Державною екологічною інспекцією, апеляційний суд дійшов висновку, що ці письмові докази зібрані Державною екологічною інспекцією у межах наданих їй повноважень, а потім ці матеріали були спрямовані до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Після цього вказані відомості були внесенні до ЄРДР, і органи досудового розслідування провели окремі процесуальні і слідчі дій, в тому числі призначили та провели декілька експертних досліджень, за результатами яких було встановлено наявність вини ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Тому висновок місцевого суду про визнання цих доказів недопустимими, оскільки вони були зібрані не стороною обвинувачення й до внесення відомостей в ЄРДР, є необґрунтованим.

Також апеляційний суд, безпосередньо дослідивши висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 1114/21-23 від 11.10.2021, дійшов висновку, що твердження місцевого суду про визначення розміру шкоди органом досудового розслідування станом на травень 2021 року, а не на час вчинення кримінального правопорушення, є безпідставними, оскільки така шкода була визначена як на день вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, так і станом на травень 2021 року.

При цьому розмір шкоди, яка була спричинена внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 навколишньому природному середовищу, місцевій громаді в особі Шепетівської міської ради, була визначена саме станом на час вчинення злочину, зокрема: шкода за забрудненням земельної ділянки станом на 22.05.2018 становила 738 886, 26 грн; розмір шкоди, зумовленої її засміченням, становив 2 638 879, 50 грн; розмір шкоди за її самовільне використання складав 3445,72 грн, а всього - 3 381 211, 48 грн, що вказує на спричинення тяжких наслідків (т. 3 а.п. 215-223).

Також судом апеляційної інстанції були безпосередньо досліджені інші письмові докази, а саме:

- договір № 804/9310/18/25 від 20.02.2018, відповідно до якого ТОВ "Утільвторпром" взяло на себе зобов`язання надавати ПАТ СКФ "Україна" послуги щодо поводження з відходами, які утворюються в результаті господарської діяльності ПАТ "СКФ Україна", в тому числі по збиранню, зберіганню, обробленню, видаленню, знешкодженню, перевезенню та утилізації відходів, власником яких є ПАТ "СКФ Україна" (т. 2 а.п. 110-117, 148-161);

- акт прийому-передачі від 17.05.2018, акт надання послуг № 420 від 23.05.2018, згідно з яким ТОВ "Утільвторпром" на виконання договору надало ПАТ "СКФ Україна" послуги з транспортування та утилізації відходів - шламу шліфувального (металошламу) в кількості 22,38 т транспортом виконавця (т. 2 а.п. 118-122, 164);

- договір № 117-Т від 12.01.2018, відповідно до якого комунальне підприємство "СпецЕко" зобов`язалося приймати від ТОВ "Утільвторпром" по талонах відходи на міський полігон побутових відходів (м. Горішні Плавні), а саме побутові відходи (окрім рідких побутових відходів та небезпечних побутових відходів у складі побутових відходів), вуличний та садово-парковий змет та листя, а також подрібнені будівельні відходи і промислові відходи ІІІ та ІV класів небезпеки відповідно до санітарних правил і норм, шлак і золу від сміттєспалювальних заводів (т. 2 а.п. 162).

Посилання в касаційній скарзі на те, що прокурор, інкримінуючи засудженому ОСОБА_8 створення небезпеки для довкілля, що міститься в диспозиції ч. 1 ст. 239 КК України, та спричинення тяжких наслідків, що є кваліфікуючою ознакою за ч. 2 ст. 239 КК України, допустив помилку, не вбачаються обґрунтованими, оскільки за змістом диспозиції частини другої вказаної статті КК України (2341-14) в ній власне й передбачено відповідальність за діяння, які вказані в частині першій цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується також з доводами касаційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 не може вважатися суб`єктом інкримінованого йому злочину, а у вироку суду апеляційної інстанції відсутнє розкриття об`єктивної сторони цього злочину.

Суб`єктом цього правопорушення може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, й займається господарською або іншою діяльністю.

Як встановлено в процесі апеляційного розгляду, ОСОБА_8 фактично займався діяльністю по утилізації відходів, хоча офіційно припинив таку діяльність, а тому колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, що він може нести відповідальність за указаним законом.

Об`єктивна ж сторона цього злочину передбачає порушення спеціальних правил стосовно раціонального і науково обґрунтованого використання земель, що виражається в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя і здоров`я людей або довкілля. Злочин може бути вчинений як способом активної дії, так і бездіяльності.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд визнав винним ОСОБА_8 у тому, що він у травні 2018 року за попередньою змовою із невстановленими досудовим слідством особами, здійснив забруднення відходами, які відносяться до ІІІ класу небезпечних відходів, земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_3, яка розташована в кадастровому кварталі 6810700000:01:004, межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6810700000:01:004:0716 і знаходиться неподалік від приміщення підсобного господарства по АДРЕСА_1, належного підозрюваному, що створило небезпеку довкіллю та спричинило тяжкі наслідки, тобто у вироку апеляційного суду достатньо детально викладено об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України.

Окрім того, за змістом касаційних доводів, на думку захисника, тяжкі наслідки мають полягати у заподіянні шкоди тільки довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого. Однак, тяжкі наслідки також можуть виявлятися і у вартісному вираженні шкоди, заподіяної довкіллю.

Щодо неправомірного, на думку сторони захисту, відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018240270000907 від 01.08.2018 та продовження слідчим суддею у ньому строків досудового розслідування, то колегія суддів зазначає, що чинним КПК України (4651-17) передбачено право прокурора вищого рівня скасовувати незаконні постанови слідчих, з якими попередньо погодився прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування (ч. 6 ст. 36 КПК України).

У цьому випадку, незважаючи на те, що з моменту попереднього закриття кримінального провадження № 12018240270000907 пройшов значний проміжок часу, 07.05.2021 заступником керівника Шепетівської окружної прокуратури скасовано вказану постанову слідчого. Окрім цього, того ж дня 07.05.2021 слідчим суддею на підставі клопотання слідчого, погодженого з процесуальним керівником, було продовжено строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження на 12 місяців.

Таким чином, доводи сторони захисту про те, що слідчі дії, в тому числі оголошення ОСОБА_8 про підозру та подальшої її зміни, проводились поза межами строку досудового розслідування, є безпідставними.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про виправдання ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 239 КК України, тому числі й на основі показань свідка ОСОБА_13, який був допитаний в суді першої інстанції.

Однак суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілої юридичної особи й ухвалюючи рішення, яке є протилежним за змістом рішенню місцевого суду, в суді апеляційної інстанції безпосередньосвідка ОСОБА_13 не допитав. При цьому апеляційний суд у своєму вироку, послався його показання, надані ним в суді першої інстанції.

Враховуючи вказані положення закону, апеляційний суд, пославшись на показання свідка ОСОБА_13, надані ним в суді першої інстанції, як на доказ винуватості ОСОБА_8, при тому, що цей свідок не був допитаний безпосередньо апеляційним судом в судовому засіданні, порушив вимоги ст. 23 КПК України.

Окрім того, апеляційний суд дійшов висновку про допустимість доказу, а саме експертного висновкуза результатами санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень зразків Дніпровського державного медичного університету № 2558 від 15.09.2021.

Як убачається із матеріалів справи, в цьому кримінальному провадженні прокурор звернувся із клопотанням до Випробувального центру НДІ МБП Дніпровського державного медичного університету про проведення санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень промислових відходів (шламу шліфувального) та об`єктів довкілля (ґрунту), що з ними контактують (т. 5 а.п. 245-246).

Згідно з експертним висновком за результатами санітарно-хімічних та токсиколого-гігієнічних досліджень зразків № 2558 від 15.09.2021 шлам шліфувальний належить до ІІІ класу токсичності (помірно небезпечні відходи) (т. 3 а.п. 247-248). Цей висновок склав керівник Випробувального центру НДІ МБП Дніпровського державного медичного університету, професор ОСОБА_9 .

Відповідно до вимог ст. ст. 69, 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значенні для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) на проведення експертизи.

Згідно ч. 2 ст. 102 КПК України, у висновку експерта обов`язково провинно бути зазначено, що його попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Окрім того, відповідно до ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Апеляційний суд вказаний експертний висновок не перевірив на відповідність його вимог КПК України (4651-17) та Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) ; не перевірив, чи включений експерт ОСОБА_21 до Реєстру атестованих судових експертів; безпідставно вказав, що даний висновок не піддається сумніву, якщо не містить графи попередження фахівця про кримінальну відповідальність; не надав належного аналізу цього документа, зокрема не встановив, до якого різновиду доказів в контексті положень ч. 2 ст. 84 КПК України він відноситься.

Крім цього, за диспозицією ч. 1 ст. 239 КК України кримінально караними визначено два окремих діяння, а саме забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля. При цьому положеннями частини другої цієї статті Кодексу передбачається відповідальність за ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Таким чином, наслідками, передбаченими положеннями ч. 2 ст. 239 КК України, які можуть бути інкриміновані особі, мають бути наслідки, які перебувають у причинному зв`язку з діяннями, відповідальність за вчинення яких передбачена диспозицією частини першої цієї статті Кодексу, тобто з забрудненням або псуванням земель.

Однак, згідно з вироком апеляційного суду у якості інкримінованих ОСОБА_16 наслідків вчиненого ним діяння зазначені наслідки у виді шкоди, спричиненої забрудненням земельної ділянки станом на 22.05.2018 року - 738 886 грн 26 коп., спричиненої її засміченням - 2 638 879 грн 50 коп. та спричиненої її самовільним використанням - 3 445 грн 72 коп., а всього - 3 381 211 грн 48 коп., що вказує на спричинення тяжких наслідків.

При цьому апеляційним судом не обґрунтовано, з яких мотивів ОСОБА_16 було засуджено в тому числі за наслідки, які були спричинені діями, відповідальність за вчинення яких не передбачена диспозицією ч. 1 ст. 239 КК України (засмічення, самовільне використання земель).

При цьому окремого вмотивованого висновку про те, що зазначена вище шкода саме за забруднення земельної ділянки у розмірі 738 886 грн 26 коп. також вбачається апеляційним судом такою, що вказує на спричинення тяжких наслідків за положеннями ч. 2 ст. 239 КК України, вирок апеляційного суду не містить.

Тому, на думку колегії суддів, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що могло призвести до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність. Указане відповідно до положень п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись положеннями ст. ст. 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3