711/4490/20 Про визнання особи невинуватою у скоєнні злочину, та виправдання за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України - 04.07.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року в кримінальному провадженні № 12020251010000671 за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 червня 2015 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, статтями 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, звільненого 1 листопада 2018 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 15 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

2. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 травня 2021 рокузазначений вирок залишено без змін.

3. Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року вищевказану ухвалу апеляційного суду скасовано з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

4. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року за результатом нового апеляційного розгляду вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

5. Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 11 лютого 2020 року приблизно о 02:10, спільно та за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, за допомогою зриву металевих ролетів та віджиму металопластикових двостворчатих вхідних дверей проникли до приміщення магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2" ( АДРЕСА_2 ), звідки з шухляди столу викрали грошові кошти в розмірі 1026 грн, що належать потерпілому ОСОБА_8, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

6. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обгрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам обвинувачення, зокрема, залишив поза увагою висновок криміналістичної експертизи і лист експерта, дані яких вказують на належність ОСОБА_7 відбитків пальців рук, виявлених на місці події, та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про допит експерта і призначення дактилоскопічної експертизи. Вважає, що усупереч вимогам ч. 3 ст. 404, ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ) апеляційний суд безпідставно відмовив стороні обвинувачення в повторному дослідженні зазначених доказів, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора та, залишаючи її без задоволення, не навів у своїй ухвалі переконливих аргументів на їх спростування.

Позиції інших учасників судового провадження

7. У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу частково.

8. Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

9. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

10. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

11. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

12. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

13. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

14. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

15. Частиною 2 ст. 17 КПК України регламентовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

16. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

17. Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

18. Як убачається з мотивувальної частини вироку, у ній викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_7, та підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення і дійшов висновку про недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення. При ухвалені виправдувального вироку стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив із того, що сукупність наданих стороною обвинувачення доказів є недостатньою для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони доказують лише факт вчинення кримінального правопорушення, а не те, що його вчинив ОСОБА_7 .

19. Не погодившись з виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_7, прокурор оскаржив його до апеляційного суду.

20. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вказаний вирок, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які за змістом аналогічні доводам у касаційній скарзі прокурора. Дотримуючись вимог ч. 2 ст. 439, ч. 3 ст. 404 КПК України, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року, за клопотанням сторони обвинувачення апеляційний суд повторно дослідив докази у кримінальному провадженні, та, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_7 та мотивами прийнятого ним рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується також колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

21. Так, сам обвинувачений ОСОБА_7 під час судового провадження в судах попередніх інстанцій винуватим себе не визнав і пояснив, що злочину не вчиняв і не міг вчинити, оскільки незадовго до інкримінованої події отримав ножове поранення, його затримали в іншому кримінальному провадженні й змусили дати показання, якими він обмовив себе під час досудового розслідування.

22. Згідно з даними протоколу огляду місця події від 11 лютого 2020 року всередині приміщення магазину виявлено у тому числі два папілярні сліди, а за даними висновку судової криміналістичної експертизи від 27 березня 2020 року № 1/535 зазначені сліди пальців рук придатні для ідентифікації особи (осіб), що їх залишила (залишили). На запит слідчого директор Черкаського НДЕКЦ МВС України надав письмову відповідь про те, що при перевірці за автоматизованим дактилоскопічним обліком встановлено збіги слідів пальців рук з відбитками в дактилокарті, заповненій на ім`я ОСОБА_7 .

23. Відхиляючи як доказ дані, які містяться у вищевказаній письмовій відповіді, апеляційний суд відзначив, що за формою і змістом вона не відповідає вимогам статей 101, 102 КПК України, оскільки не містить докладного опису проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, обґрунтованих відповідей на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, а також відомостей про права і обов`язки судового експерта та попередження його про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. Водночас згідно зі ст. 242 КПК України, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання, призначається експертиза, яка проводиться виключно експертною установою, експертом або експертами, і не може бути замінена листом керівника експертно-криміналістичного центру. Очевидно, що для ідентифікації особи за слідами рук необхідні спеціальні знання. Однак у ході досудового розслідування не проведено експертизи з метою встановлення осіб, що залишили сліди рук, які вилучені під час огляду місця події.

24. Дослідивши відеозапис із камер спостереження на місці події, апеляційний суд установив, що на ньому зафіксовано дії двох осіб, ймовірно, чоловічої статі, обличчя яких не ідентифіковані. У судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_7 заперечив, що на цьому відеозаписі є його зображення.

25. Як установлено судами, ОСОБА_7 повідомлено про підозру і вручено пам`ятку про права та обов`язки підозрюваного 27 березня 2020 року з 14:40 до 16:55, тобто з цього часу він, з огляду на приписи ч. 1 ст. 42 КПК України, набув статусу підозрюваного.

26. Водночас протокол огляду предметів - перегляду відеозапису за участю ОСОБА_7, під час якого він дав зізнавальні показання про те, що вчинив цю крадіжку разом з іншою особою, складено 27 березня 2020 року з 10:45 до 11:10, а протокол огляду за його участю предметів - штанів ОСОБА_7, у які, з його слів, він нібито був одягнений під час крадіжки, складено в цей день з 12:00 до 12:20, тобто до повідомлення останнього про підозру, і у цих протоколах не зазначено процесуального статусу ОСОБА_7 . Також до повідомлення про підозру ОСОБА_7 не було роз`яснено жодних прав, зокрема, право на захист та право не свідчити проти себе.

27. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, є недопустимими. Керуючись цими положеннями кримінального процесуального закону, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, визнав вищезазначені докази в тих частинах, які містять показання ОСОБА_7 щодо обставин кримінального провадження, недопустимими.

28. Відхиляючи дані у протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_7, який було проведено також 27 березня 2020 року з 17:00 до 18:15, під час якого він указав спосіб проникнення до крамниці та обставини заволодіння коштами, апеляційний суд зазначив, щовони не підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже ним була продубльована інформація, про яку йому повідомила сторона обвинувачення перед проведенням цієї слідчої дії, оскільки перед цим він брав участь у перегляді відеозапису, на якому зафіксовано дії осіб, що вчинили крадіжку. Таким чином знайшли підтвердження показання ОСОБА_7 у судовому засіданні про те, що під час слідчого експерименту він тільки відтворив ті події, які стали відомі йому від слідчого.

29. З огляду на встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини колегія суддів касаційного суду погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що зібраними в кримінальному провадженні та дослідженими судами доказами винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, не доведена поза розумним сумнівом, а допит експерта, який провів судову криміналістичну експертизу від 27 березня 2020 року № 1/535 та є виконавцем листа керівника експертно-криміналістичного центру, не може усунути цієї неповноти та істотно вплинути на висновки суду.

30. Під час касаційного провадження колегією суддів не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні.