754/4257/23 Про незаконне придбання, виготовлення та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту - 02.07.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), судимого 18 травня 2022 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладенням на нього відповідних обов`язків,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання, невідбуте за вироком Деснянського районного суду м. Києвавід 18 травня 2022 року і остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з 21 лютого 2023 року.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин у великих розмірах, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, ОСОБА_7 будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, у невстановлені час та місці, за невстановлених обставин, у особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, незаконно придбав з метою збуту психотропну речовину - амфетамін, масою не менше 3,082 г, що є великим розміром, яку незаконно зберігав при собі.

Під час проведення працівниками поліції огляду місця події 21 лютого 2023 року, у період часу з 17 год 00 хв. до 17 год 20 хв, на 14-му поверсі першого під`їзду буд. АДРЕСА_2 ОСОБА_7 добровільно видав їм згорток з фольги з вмістом психотропної речовини - амфетаміном, яку він придбав та зберігав з метою збуту.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 -без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 Указує на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що вирок районного суду та ухвала апеляційного суду є необґрунтованими, постановленими з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а висновки судів про винуватість ОСОБА_7 обґрунтовані неналежними та недопустимими доказами. На думку захисника, судові рішення не відповідають вимогам

ст. 370 КПК України, оскільки вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину не доведена поза розумним сумнівом, залишилися неспростованими і доводи засудженого про те, що наркотичний засіб йому підкинули працівники поліції. Стверджує, що протокол огляду місця події від 21 лютого 2023 року є недопустимим доказом, оскільки під виглядом проведення огляду місця події фактично було проведено обшук особи. Крім того, автор скарги вважає, що згідно наявних у цьому провадженні матеріалів ОСОБА_7 було затримано о 15 год 10 хв 21 лютого 2023 року і з цього часу він перебував під контролем працівників поліції. Також сторона захисту зазначає, що під час фактичного затримання ОСОБА_7 протокол у порядку ст. 208 КПК України не складався, особистий обшук було проведено без будь-якого процесуального оформлення і до внесення відомостей до ЄРДР, процесуальні права під час затримання йому не роз`яснювалися. Крім того, захисник заперечує наявність у ОСОБА_7 умислу на збут психотропної речовини, а відтак вважає безпідставною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 307 КК України. Касатор також стверджує, що апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України доводи сторони захисту належним чином не перевірив, оцінки належної їм не дав, унаслідок чого ухвалив незаконне рішення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити, судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати, акримінальне провадження закрити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника та просив зазначені судові рішення залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, міркування прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи у суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність підстав зазначених у ч. 1 цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Доводи сторони захисту щодо незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, виходячи з вимог ст. 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, зроблено з додержанням приписів ст. 23 КПК України на підставі з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено на ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, оціненими відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу. Ці докази у сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Обвинувачення засудженому сформульовано на підставі фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених судом згідно з вимогами ст. 91 КПК України.

Незважаючи на невизнання засудженим своєї вини, його винуватість у інкримінованому кримінальному правопорушенні повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, у своїх висновках щодо доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на:

- показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яких було залучено в якості понятих і які підтвердили у судовому засіданні, що у їх присутності 21 лютого 2023 року ОСОБА_7 на поверсі, біля своєї квартири на питання працівників поліції про наявність чи відсутність у нього заборонених предметів, надав ствердну відповідь та добровільно витягнув із задньої кишені своїх штанів згорток з фольги в якому містилася порошкоподібна речовина білого кольору. Також ним було видано маленькі ваги та банківську картку;

- показання свідка ОСОБА_11 - оперуповноваженого ГУ карного обшуку НП у м. Києві, згідно з якими 21 лютого 2023 року приблизно о 15 год, він разом з ОСОБА_12 на 14 поверсі будинку АДРЕСА_2 побачили ОСОБА_7, який рахував гроші і при цьому поводив себе нервово. При поверховому огляді у нього було виявлено згорток з фольги з порошкоподібною речовиною та електронні ваги. Як пояснив ОСОБА_7, психотропну речовину він уживає сам, а також періодично надає цю речовину своєму сусіду, який є військовослужбовцем. На місце події було викликано слідчо-оперативну групу;

- показання свідка ОСОБА_12, які є аналогічними з показаннями свідка ОСОБА_11 .

На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості ОСОБА_7 крім наведених вище показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:

- протоколі огляду місця події від 21 лютого 2023 року, який проводився з 17 год 00 хв до 17 год 20 хв, у присутності двох понятих та відеозапису його проведення, досліджених у судовому засіданні, відповідно до якого на 14 поверсі першого під`їзду будинку АДРЕСА_2 виявлено особу чоловічої статті, яка назвала себе ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомила, що має при собі заборонену речовину, а саме один пакет, в якому знаходиться кристалічна речовина білого кольору. На пропозицію працівників поліції видати добровільно вказану речовину, ОСОБА_7 дістав пакет з задньої кишені штанів та поклав на землю. З його слів у вказаному згортку міститься психотропна речовина - амфетамін, вага якої становить 10 г. У ході подальшого огляду ОСОБА_7 добровільно дістав з кишені куртки електронні ваги, грошові кошти у сумі 760 грн та банківську картку. Вилучені речі було упаковано до сейф-пакетів та опечатано (т. 1 а. п. 51-55; 87);

- висновку експерта № СЕ-19/111-23/9468-НЗПРАП від 23 лютого 2023 року відповідно до якого надана на дослідження волога, у формі грудки, порошкоподібна речовина білого кольору містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 3,082 г (т. 1 а. п. 63-66).

Наведені у вироку фактичні дані було отримано у порядку, визначеному кримінальним процесуальним Кодексом, а законність їхнього формування та закріплення не викликає сумніву. Тому вони згідно зі ст. 84 КПК України є доказами у цьому кримінальному провадженні.

Переконливих аргументів на спростування вказаних висновків суду щодо оцінки доказів у касаційній скарзі сторони захисту не міститься.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 21 лютого 2023 року, оскільки, на його переконання, працівниками поліції фактично було проведено особистий обшук засудженого, то вони є непереконливими.

Ці твердження захисника були предметом оцінки судів попередніх інстанцій під час судових розглядів цього кримінального провадження, за результатом яких суди не встановили підстав ставити під сумнів законність проведення цієї слідчої дії.

Колегія суддів погоджується з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.

Зі змісту протоколу огляду місця події із додатком у вигляді фототаблиці та відеозапису проведеної цієї слідчої дії, дослідженим у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_7 самостійно, добровільно, без будь-якого примусу виклав згорток фольги із зазначеною речовиною та чітко вказав, що це психотропна речовина - амфетамін, що у подальшому було підтверджено висновком експерта від 23 лютого 2023 року. При цьому, будь-якого відшукання заборонених речей у засудженого, або інших дій, які б мали ознаки обшуку співробітники поліції при вилученні добровільно виданого ним пакету, не вчиняли. Жодних зауважень та скарг зокрема, щодо порушень порядку проведення цієї слідчої дії, здійснення психологічного чи будь-якого іншого тиску, інші порушення прав та законних інтересів, ні ОСОБА_7, ні інші учасники слідчої дії не висловлювали та відповідно протокол таких зауважень не містить. Відсутні у матеріалах провадження й будь-які інші скарги засудженого щодо неправомірних дій з боку слідчого.

З відеозапису, долученого стороною обвинувачення у судовому засіданні до цього протоколу вбачається, що ОСОБА_7 повідомив працівникам поліції, що має при собі у кишені згорток з амфетаміном вагою 10 г і добровільно та власноручно видав його. Також на відео зафіксовано факт видачи ОСОБА_7 маленьких ваг, які з його слів ним використовувались для зважування амфетаміну, грошових коштів та банківської картки.

Посилання захисника у касаційній скарзі на те, що дослідження судом відеозапису проведення цього огляду, який було надано стороною обвинувачення, є недопустимим доказом з огляду на те, що цей запис було зроблено з нагрудної камери співробітника поліції, не заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд за клопотанням прокурора, долучив до матеріалів провадження оптичний диск із відеозаписом проведення 21 лютого 2023 року огляду ОСОБА_7 і належним чином його дослідив.

Сторона захисту у судовому засіданні не була позбавлена можливості безпосередньо висловлювати зауваження чи заперечення щодо змісту вказаного відеозапису, однак цього не зробила.

Отже достовірність дослідженого судами першої та апеляційної інстанцій зазначеного відеозапису не викликає жодного сумніву щодо допустимості цього доказу у вказаному кримінальному провадженні.

Доводи захисника у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_7 фактично було затримано у під`їзді поблизу його квартири о 15 год 10 хв 21 лютого 2023 року, а не о 20 год 40 хв, коли було слідчим складено протокол про його затримання, а також, що у нього двічі було вилучено один і той же пакет із забороненою речовиною, який зі слів засудженого йому поклали до кишені працівники поліції, є безпідставними.

Вказані доводи були предметом ретельного дослідження судів попередніх інстанцій, які належним чином їх розглянули, визнали ці доводи неспроможними, навели обґрунтовані мотиви своїх висновків.

Так, місцевим та апеляційним судами у ході дослідження матеріалів цього кримінального провадження було встановлено, що 21 лютого 2023 року о 15 год 10 хв, у ОСОБА_7 при поверховому огляді було виявлено згорток з фольги з порошкоподібною речовиною та електронні ваги, при цьому виявлені речі у нього не вилучалися, було викликано слідчо-оперативну групу.

Крім того, як змістовно зазначили суди попередніх інстанцій, зі змісту протоколу огляду місця події від 21 лютого 2023 року, проведеного з 17 год 00 хв. до 17 год 20 хв. у присутності двох понятих, ОСОБА_7 власноручно, без будь-якого примусу дістав пакет із задньої кишені своїх штанів та поклав на землю. Зауважень та скарг на порушення порядку його проведення, а також здійснення психологічного чи будь-якого іншого тиску та інші порушення прав та законних інтересів, зокрема, і що виявлена у нього психотропна речовина йому не належить, ні ОСОБА_7, ні інші учасники слідчої дії не висловлювали і протокол таких зауважень не містить. Зазначена слідча дія була проведена після внесення відомостей до ЄРДР про вчинення цього кримінального правопорушення.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані про звернення засудженого з відповідними заявами, зокрема і щодо здійснення працівниками поліції на нього психологічного тиску та, що виявлену у нього заборонену речовину йому поклали до кишені працівники поліції.

Так само відсутні у матеріалах кримінального провадження дані про звернення засудженого з відповідними заявами під час проведення досудового розслідування. Не надано таких відомостей стороною захисту ані під час судового розгляду у судах попередніх інстанцій, ані під час касаційного розгляду справи.

Свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підтвердили у судовому засіданні, що брали участь при проведенні цієї слідчої дії як поняті і повністю без застережень та зауважень підтвердили її результати та засвідчили це своїми підписами.

За змістом протоколу затримання ОСОБА_7 убачається, що його було складено 21 лютого 2023 року о 20 год 40 хв, з одночасним відображенням у його тексті години фактичного затримання - 18 год 25 хв, тієї ж дати. Норми чинного кримінального процесуального Кодексу, зокрема ч. 5 ст. 208 цього Кодексу, не вимагає складання протоколу затримання у ту ж годину, в яку особу було затримано, оскільки фактичне затримання особи і складання протоколу про це, можуть не співпадати у часі з урахуванням певних умов.

У протоколі затримання ОСОБА_7 детально відображено підстави затримання, роз`яснено йому права та обов`язки, передбачені ст. 42 КПК України, зазначено місце, дата і точний час його затримання. Затримання проводилось за участю двох понятих та захисника ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_7, ознайомившись з підставами затримання та своїми правами і обов`язками зазначив у протоколі, що психотропну речовину придбав для власного вживання.( т. 1 а. п. 67-69).

З наведеного слідує, що органом досудового розслідування не були порушені норми статей КПК України (4651-17) , які регулюють порядок затримання особи, його оформлення та забезпечення права на захист підозрюваного.

Посилання сторони захисту у касаційній скарзі на відсутність у засудженого умислу на збут психотропної речовини, а відповідно і безпідставність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК України, є безпідставними.

Суд першої інстанції оцінивши докази у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме-у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини з метою збуту у великих розмірах, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України.

При цьому суд слушно зазначив, що твердження засудженого про відсутність у нього умислу на збут психотропної речовини є неправдивими, адже великий розмір вилученої у нього психотропної речовини та вилучення маленьких електронних ваг, свідчать про намір збувати її у подальшому іншим особам. Крім того, заперечення засудженим у судових засіданнях вживання ним особисто психотропних речовин, також свідчить про незаконне ним придбання та зберігання психотропної речовини саме з метою збуту.

Суд апеляційної інстанції у межах, передбачених ст. 404 КПК України та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами засудженого та його захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, у тому числі й доводи, які є аналогічними за змістом доводам касаційної скарги сторони захисту, і визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами попередніх інстанцій під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що у ході розгляду цього кримінального провадження місцевий та апеляційний суди не допустили істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 цього Кодексу.