ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 760/16404/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/824/4459/2023
Провадження № 51 - 146 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 у режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090008675 від 28 липня
2017 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2023 року за ст. 15 ч. 3, ст. 186 ч. 3,
ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,
за ст. 185 ч. 3 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком і вироками Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року та Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 січня 2023 року ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк
6 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту, визначеного за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня
2022 року, яким на підставі ст. 70 ч. 4 КК України призначеним покаранням було поглинуто менш суворе покарання за вироком Шевченківського районного суду
м. Києва від 13 січня 2020 року, а саме з 13 січня 2020 року.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ (838-19) згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року у строк покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув`язнення з
18 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ (838-19) згідно з вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року у строк покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув`язнення з
05 серпня 2016 року по 07 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України у строк покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув`язнення з 27 липня 2017 року по 15 серпня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він
27 липня 2017 року приблизно о 20 годині 00 хвилин на третьому поверсі бізнес-центру " Домініон" за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 40, шляхом віджиму вхідних дверей проник до приміщення офісу ТОВ "Версея", звідки повторно таємно викрав відеокарти марки "GeForce GTX 1060" вартістю 7 800 гривень, відеокарти марки
"GeForce GTX 1070" вартістю 12 500 гривень та процесор марки "і7-7700 Intel" вартістю 7 800 гривень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо нього і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає, що під виглядом огляду місця події 27 липня 2017 року було проведено його затримання та особистий обшук, при цьому йому не були роз`ясненні його права. Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні постанови про створення групи прокурорів та групи слідчих. Вважає, що у кримінальному провадженні також відсутній належний потерпілий. Указує на те, що про всі зазначені порушення він вказував у апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив усіх доводів його апеляційної скарги.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.
На спростування доводів касаційної скарги про те, що досудове розслідування проведено неуповноваженими особами, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 надіслав завірені належним чином: - копію постанови заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 9 про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 28 липня 2017 року; - копію постанови начальника слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві про створення слідчої групи від 28 липня 2017 року; - копію постанови начальника слідчого відділення в аеропорту "Київ" слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві про зміну в складі слідчої групи від 29 серпня 2017 року, про що 21 червня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відповідний лист (вх. № 332/0/166-24 від 21 червня 2024 року).
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_6 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому
статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
Засуджений ОСОБА_6, не погодившись із висновками суду першої інстанції щодо доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, оскаржив вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 рокудо Київського апеляційного суду, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати вирок місцевого суду щодо нього, а кримінальне провадження закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України. Серед доводів обвинувачений ОСОБА_6 указував на недопустимість доказів обвинувачення. Зазначав, що під виглядом огляду місця події 27 липня
2017 року було проведено його особистий обшук до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Указував на відсутність в матеріалах кримінального провадження постанов про створення групи прокурорів та групи слідчих. Вважав також, що у кримінальному провадженні відсутній належний потерпілий.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи обвинуваченого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів, відсутність належного потерпілого, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів підтверджує винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України. Апеляційний суд зазначив, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у приміщення, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам і підтверджені у встановленому порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені та детально викладені у вироку. Зокрема, суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на такі докази.
У суді ОСОБА_6 не заперечував своє перебування в офісному центрі та пояснив, що заснув там, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння, після чого його затримали працівники поліції. Зазначив, що при ньому дійсно були речі, які він не викрадав, а знайшов в офісному центрі.
Потерпілий ОСОБА_9 - директор ТОВ "Версея" у суді надав показання про обставини виявлення крадіжки в його офісі влітку 2017 року та затримання ОСОБА_6, при якому були викрадені речі.
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які 27 липня 2017 року у складі патрульної поліції прибули до офісного центру за викликом про злам та проникнення, у суді зазначили, що офісний центр вже був зачинений, на дверях одного з офісів були наявні ознаки проникнення. Вказали на те, що в ході огляду офісного центру на одному з поверхів вони виявили ОСОБА_6, при якому був рюкзак та викрадене майно.
Згідно з протоколом огляду місця події від 27 липня 2017 року на дверях офісу ТОВ "Версея" виявлені сліди віджиму.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 27 липня 2017 року з фототаблицею до нього на третьому поверсі в загальному коридорі офісного центру за адресою:
АДРЕСА_2, на підлозі були оглянуті та вилучені, у тому числі процесор марки "і7-7700 Intel", відеокарти марки "GeForce GTX 1060" та "GeForce GTX 1070".
Доводи касаційної скарги засудженого про те, що було фактично проведено його особистий обшук, а не огляд місця події апеляційний суд перевірив та визнав необґрунтованими.
Як вбачається зі змісту зазначеного протоколу огляду місця події від 27 липня
2017 року викрадені речі оглядалися та вилучалися з підлоги, а вміст рюкзаку ОСОБА_6 добровільно виклав на підлогу. Зазначений огляд місця події проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 106, 223, 237 КПК України уповноваженою особою - слідчим СВ Солом`янського УП ГУНП у
м. Києві ОСОБА_12 у присутності двох понятих та за участю потерпілого ОСОБА_9 . Заяв та зауважень від учасників слідчої дії не надходило.
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від
28 липня 2017 року ОСОБА_6 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, за участю захисника ОСОБА_13 ОСОБА_6 були роз`яснені підстави його затримання, права та обов`язки, передбачені ст. 208 ч. 4, ст. 42 КПК України, про що свідчить його підпис у протоколі затримання. Зауважень та скарг щодо затримання чи будь-яких порушень ні ОСОБА_6, ні його захисник не заявляли.
За даними протоколу огляду відеозаписів від 18 серпня 2017 року, що були надані органу досудового розслідування листом власника офісного центру "Домініон", зафіксовано пересування ОСОБА_6 біля офісного центру.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтовано висновку про відсутність підстав для визнання доказів недопустимими.
Посилання в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_9 неналежний потерпілий є безпідставними.
Відповідно до ст. 55 частин 1, 2 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (3480-15) діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_9 є директором ТОВ "Версея", до офісу якого проник ОСОБА_6 та викрав майно. Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27 липня 2017 року саме ОСОБА_9 виступив заявником.
За таких обставин, ОСОБА_9 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Доводи касаційної скарги засудженого про відсутність у матеріалах кримінального провадження постанов про створення групи прокурорів та групи слідчихє безпідставними.
У матеріалах кримінального провадження міститься витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, де слідчими у кримінального провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090008675 від 28 липня 2017 року, вказані ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, а прокурорами - ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Зі змістом вказаного витягу ОСОБА_6 та його захисник були ознайомлені при виконанні вимог ст. 290 КПК України.
Із наданих прокурором у касаційній інстанції копій процесуальних документів вбачається, що постановою заступника керівника Київської місцевої прокуратури
№ 9 від 28 липня 2017 року в кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090008675 від 28 липня 2017 року, призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_16, ОСОБА_8,
ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, а постановою начальника слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 28 липня 2017 року у вказаному кримінальному провадженні визначено групу слідчих у складі ОСОБА_14, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 .
Крім того, посилання на зазначені постанови про створення групи прокурорів від
28 липня 2017 року та про створення слідчої групи від 28 липня 2017 року містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, копію якого разом з копією обвинувального акту було вручено ОСОБА_6 та його захиснику відповідно до вимог ст. 293 КПК України.
Такий підхід відповідає висновкам про правозастосування, які містяться в постановах об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від
08 лютого 2021 року в справі № 754/7061/15 та від 04 жовтня 2021 року в справі
№ 724/86/20.
Отже, доводи касаційної скарги засудженого про допущені апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 185 ч. 3 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України (4651-17) .
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, не виявлено.
Покарання, призначене ОСОБА_6, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 та скасування ухвали апеляційного суду щодо нього не знаходить.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3