473/385/23 Про умисне вбивство потерпілого, скоєне на грунті неприязних відносин під час сварки з потерпілим, із використанням заздалегідь придбаної спорядженої мисливської рушниці - 25.06.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152190000932, за обвинуваченням

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

ОСОБА_9 09 листопада 2022 року вчинив умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 .

За вироком міськрайонного суду ОСОБА_9 визнано винним і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців. Вирішено цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 .

Ухвалою апеляційного суду вирок міськрайонного суду залишено без змін.

Прокурор та представник потерпілого звернулися в суд касаційної інстанції зі скаргами, в яких поставили питання про скасування рішення апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідностю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Також представник потерпілого висловив незгоду з частковим задоволенням цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 .

Короткий зміст оскарженого судового рішення

За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2023 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців.

Задоволено частково позов потерпілого ОСОБА_8 та стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілого 500 000 грн витрат на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання, які стосуються процесуальних витрат та речових доказів.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2023 року вирок міськрайонного суду залишив без змін.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він 09 листопада 2022 року на ґрунті раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_10, перебуваючи у будівлі на АДРЕСА_1, із використанням заздалегідь придбаної спорядженої мисливської рушниці, здійснив один прицільний постріл в область голови ОСОБА_10, що призвело до смерті останнього.

Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

Вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на його доводи в апеляційній скарзі і належним чином не перевірив їх та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без змін. Зазначає, що апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 не дотримався вимог норм як матеріального, так і процесуального права та допустив порушення положень статей 370, 419 КПК України. Крім того, апеляційний суд, погоджуючись із призначеним ОСОБА_9 покаранням в мінімальних межах санкції інкримінованої йому статті закону, залишив без належної оцінки конкретні обставини справи, зокрема, спосіб позбавлення життя потерпілого - використання для вчинення вбивства вогнепальної зброї у присутності інших осіб, позицію потерпілого, посткримінальну поведінку - залишення місця вчинення злочину та подальше вживання наркотичного засобу.

У касаційній скарзі представник потерпілого також просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

Стверджує, що апеляційний суд не зважив на доводи його апеляційної скарги щодо м`якості призначеного покарання засудженому ОСОБА_9 та, окрім іншого, не врахував, що він втратив єдиного сина, онуків не має, що є непоправною найтяжчою людською втратою. Також не погоджується з частковим задоволенням цивільного позову щодо стягнення із засудженого завданої моральної шкоди.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, потерпілий і його представник підтримали подані касаційні скарги, а захисник заперечував проти їх задоволення.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України в касаційних скаргах не оспорюються.

Мотиви Суду

Стосовно доводів прокурора та представника потерпілого щодо невідповідності призначеного ОСОБА_9 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 цього Кодексу при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368 -380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Як установлено матеріалами кримінального провадження, прокурор та потерпілий ОСОБА_8, не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, тобто розміром, наближеним до мінімального санкцією інкримінованої статті, оскаржили його в апеляційному порядку .

Так, в апеляційних скаргах прокурор та потерпілий, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та доведеності вини засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, вважали, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. При цьому, зазначали, що суд першої інстанції, призначаючи покарання в мінімальних межах інкримінованої засудженому статті, належним чином не мотивував свого рішення та дійшов до непереконливих висновків про наявність в діях ОСОБА_9 щирого каяття, оскільки під час судового розгляду засуджений надавав непослідовні покази щодо обставин вчиненого ним злочину. Водночас, зазначали, що саме по собі визнання ОСОБА_9 вини крізь призму непослідовних показань щодо обставин злочину, розкаяння і вибачення перед потерпілим під загрозою невідворотного покарання, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення та наслідками, не можуть слугувати обставинами, що вказують на зниження ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та можливість визнання справедливим покаранням такого, що призначене в розмірі, наближеному до мінімальної межі.

Також, не погоджувались із мотивуванням рішення суду першої інстанції про призначення покарання у наближеному до мінімального розмірі та поведінкою потерпілого, яка нібито була неправильною по відношенню до родича засудженого. Оскільки вважали, що використання такого малозначного приводу для позбавлення людини найвищої соціальної цінності - життя, має свідчити про підвищену суспільну небезпеку засудженого, який не контролює свої емоції, зневажає цінність іншої людини і почуття його рідних, надаючи перевагу власній системі цінностей і радикальним способам її захисту. При цьому вказували, що жодного доказу на підтвердження протиправної поведінки потерпілого судом не наведено.

Крім цього стверджували, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обраному засудженим способу позбавлення життя потерпілого - використання для вчинення вбивства потерпілого вогнепальної зброї у присутності інших осіб, що також свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим діяння

Суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційних скарг, дійшов висновку, що їх доводи не підлягають задоволенню, а вирок суду необхідно залишити без змін.

Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд указав, що суд першої інстанції, призначаючи покарання в наближених до мінімальних меж інкримінованої ОСОБА_9 статті закону, правильно врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_9, правильно визнав обставиною, що пом`якшує покарання щире каяття, та дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, тобто фактично в мінімальній межі санкції даної статті.

Втім такий висновок суду апеляційної інстанції колегія суддів уважає передчасним.

На думку колегії суддів, апеляційний суд поверхово оцінив ступінь тяжкості вчиненого злочину, оскільки виходив лише з формальних критеріїв, визначених ст. 12 КК України, однак в повній мірі не врахував: суспільної небезпеки скоєного засудженим кримінального правопорушення, а саме, що вчинено посягання на життя людини, а також тяжкості наслідків у вигляді смерті особи, що має незворотний характер; спосіб вчинення злочину із застосуванням вогнепальної зброї, використання такого малознаного приводу для позбавлення людини найвищої соціальної цінності життя; посткримінальну поведінку засудженого. Все це у сукупності свідчить про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_9 .

Тому доводи касаційних скарг прокурора та представника потерпілого про необґрунтоване призначення засудженому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у розмірах, наближених до мінімальних меж санкції даної статті, та про не відповідність такого покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, є обґрунтованими.

При цьому, перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів установила, що переглядаючи вирок за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого, апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів цих скарг та безпідставно залишив вирок міськрайонного суду без змін.

Також, як правильно зазначено в касаційних скаргах, суд не оцінив і не врахував характеру і ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, способу його вчинення, суспільної небезпеки скоєного.

Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, що у відповідності до вимога ч. 1 ст. 438 КПК України є підставами для скасування такого рішення.

Що стосується доводів, викладених в касаційній скарзі представника потерпілого, про необґрунтований розмір стягнутої моральної шкоди, то вони є неспроможними.

Виходячи зі змісту ст. 128 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України (4651-17) , і при цьому застосовуються норми ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Зокрема, як убачається з вироку, вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди, міськрайонний суд виходив із доведеності винуватості ОСОБА_9 Підставами для відшкодування заподіяної моральної шкоди районний суд правильно взяв до уваги, що діями обвинувачуваного потерпілому було заподіяно сильних душевних страждань у зв`язку втратою сина, через що відбулись зміни в емоційному стані, що призвело до моральних страждань.

Таким чином, рішення суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 та стягнення моральної шкоди із засудженого у розмірі 500000 грн. узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних страждань потерпілого.

З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції і підстави вважати його необґрунтовано заниженим відсутні.

Отже, з урахуванням викладеного ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню, касаційна скарга представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - частковому задоволенню.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 433 КПК України та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, а також те, що після скасування ухвали апеляційного суду продовжує існувати вирок суду першої інстанції, яким встановлена вина засудженого та призначене покарання, у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_9, з метою забезпечення апеляційного перегляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду, під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за скоєння особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.